Вчення зімелля про соціальний конфлікт

Він вважала що конфлікт всуспільстві неминучий і невідворотний. Але якщо Маркс соціальну структурусуспільства представив у вигляді пануючих і підлеглих страт конфлікт пойого думку виростає в системі "влада-підпорядкування" і завжди веде доруйнування або соціальним змінами то Зіммель соціальну структурусуспільства представив у вигляді нерозривно взаємопов'язаних процесів асоціаціїі дисоціації її елементів конфлікт є природною складовою цихпроцесів а тому що конфлікт властивий і дисоціації і асоціації то віннеобов'язково призводить до руйнування системи або соціальним змінам.

Зіммель відзначає позитивні наслідки конфліктів: збереження ізміцнення соціальної системи як цілісності згуртування та уніфікаціясоціального організму.

Як джерела конфлікту Зіммель називає не тількизіткнення інтересів але й прояв людьми так званих їм "інстинктівворожості ". Інстинкт ворожості може посилити гостроту конфлікту.
Пом'якшити ж конфлікт можливо завдяки гармонії відносин між людьми іінстинкту любові.

Т. о. Зіммель виділяє своєрідні фактори, які впливають на характерпротікання конфлікту - інстинкти любові і ненависті.

Зіммель розглядає конфлікт як мінливою змінноїяка виявляє різні ступені інтенсивності або сили. Крайнімиточками шкали інтенсивності є конкуренція і боротьба. Боротьбу Зіммельвизначив як безладну безпосередню битву сторін. Конкуренція цебільш впорядкована взаємна боротьба сторона приводить до їх взаємноювідокремлення.

2. Зміст, структура і соціальні характеристики процесу праці.

Соціологічне визначення праці (Маркович) - це свідома, організована, універсальна людська діяльність,зміст і характер, якої визначається ступенем розвитку засобів праці і особливостями суспільних відносин; людина самостверджується в ній як генетична істота, створюючи матеріальні та духовні цінності, що задовольняють її потреби.

Ознаки праці (Маркович):

5. свідомість і цілеспрямованість

6. організованість в межах певних суспільних груп

7. створює суспільно-значущі цінності і процеси

8. здатність породжувати соц.. зв’язки та відносини.

В сучасних умовах виділяють наступні основні функції праці.

 логічна, пов’язана з визначенням цілі виробництва і підготовкою системи необхідних трудових операцій;

 виконавча - приведення засобів праці в дію і безпосередній вплив за їх допомогою на предмети праці;

 реєстрації і контролю - спостереження за технологічним процесом, ходом виконання наміченої виробничої програми;

 регулювання - коригування, уточнення заданої виробничої програми.

Основні характеристики процесу праці.

Організація праці - це система заходів, що забезпечує раціональне використання робочих кадрів, яка включає відповідне розміщення людей у процесі виробництва, поділ на ланки, методи виконання робіт, нормування й стимулювання праці, організацію робочих місць, їх обслуговування й необхідні умови праці

Умови праці –це категорія, яка виражає організацію трудового процесу, робочого місця. Категорії умов праці: організаційно-процесні, гігієнічні, соц.-економічні

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці,засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності і т.д. Зміст конкретного виду трудової діяльності пред’являє певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда. Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи в процесі праці, визначає спрямованість трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність працею, ступінь інтересу до праці, плинність кадрів,рівень продуктивності праці.

Головним чинником прогресивної зміни змісту праці є розвиток матеріально-технічної бази виробництва, впровадження науково-технічного прогресу.

Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці. Соціальним є доцільність діяльності працівника, мотивація,ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні. Функціональний зміст праці виявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник. При аналізі змісту праці враховується, що у виробничому процесі здійснюються такі функції [3].:

-логічна – пов’язана з визначенням цілі й підготовкою системи необхідних трудових операцій;

-виконавська– приведення засобів праці в дію різними способами залежно від стану продуктивних сил і безпосереднього впливу на предмети праці;

-контрольно-реєстраційна – спостереження за технологічним процесом, ходом виконання виробничої програми;

- регулююча– коригування, уточнення заданої виробничої програми;

-управлінська – полягає в реалізації планів для забезпечення оптимального функціонування системи в цілому. Кожна з перелічених функцій може бути присутньою тією чи іншою мірою в діяльності окремого працівника, але неодмінно властива сукупній праці.

Характер праці – соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

Характер праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Характер праці відображає її соціально-економічну неординарність, відмінність у межах тієї чи іншої суспільно-економічної формації. Він вказує на соціально-економічний статус працівників, їх місце в системі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

До показників характеру праці зараховують

- форму власності; - ставлення працівників до праці; відносини розподілу виготовлених продуктів і послуг; ступінь соціальних розходжень у процесі праці

Результат і сам процес праці можуть мати: 1) утилітарно-практичну цінність, найбільш яскраво виражену в сфері виробництва предметів споживання і послуг, включаючи і самообслуговування в повсякденному житті, 2) пізнавальну цінність - виробництво знань, їх передача іншим людям, найбільш яскраво виражену в науці, освіті, засобах масової інформації, 3) економічну цінність - створення національного багатства; 4) соціальну цінність - управління громадськими справами, охорона громадського порядку; 5) морально-етичну цінність - безкорислива допомога людям, 6) естетичну цінність - створення творів мистецтва; 7) оборонну цінність - захист кордонів, оборонна промисловість; 8) політичну цінність - керівництво країною, здійснення зв'язків із зарубіжними країнами; 9) виховну, Людинотворчу»(І.І.Чанглі) цінність - відтворення людини і особистості в процесі праці; 10)екологічну цінність і т.п.

Природно, що в діяльності різних людей ці та інші аспекти суспільної цінності праці представлені по-різному в залежності від професії, кваліфікації, місця людини в системі виробничих відносин, але безсумнівним є те, що кожен з них так само необхідний, як і всі вони разом узяті. В умовах суспільного поділу праці ці аспекти суспільної цінності результатів діяльності людей взаємно доповнюють і обумовлюють один одного, складаючи основу всебічності людської сутності. Надалі працею буде вважатися будь-яка діяльність людей, в якій представлений хоча б один з аспектів суспільної цінності результату. Результат і сам процес праці можуть мати: 1) утилітарно-практичну цінність, найбільш яскраво виражену в сфері виробництва предметів споживання і послуг, включаючи і самообслуговування в повсякденному житті, 2) пізнавальну цінність - виробництво знань, їх передача іншим людям, найбільш яскраво виражену в науці, освіті, засобах масової інформації, 3) економічну цінність - створення національного багатства; 4) соціальну цінність - управління громадськими справами, охорона громадського порядку; 5) морально-етичну цінність - безкорислива допомога людям, 6) естетичну цінність - створення творів мистецтва; 7) оборонну цінність - захист кордонів, оборонна промисловість; 8) політичну цінність - керівництво країною, здійснення зв'язків із зарубіжними країнами; 9) виховну, Людинотворчу»(І.І.Чанглі) цінність - відтворення людини і особистості в процесі праці; 10)екологічну цінність і т.п.

Природно, що в діяльності різних людей ці та інші аспекти суспільної цінності праці представлені по-різному в залежності від професії, кваліфікації, місця людини в системі виробничих відносин, але безсумнівним є те, що кожен з них так само необхідний, як і всі вони разом узяті. В умовах суспільного поділу праці ці аспекти суспільної цінності результатів діяльності людей взаємно доповнюють і обумовлюють один одного, складаючи основу всебічності людської сутності. Надалі працею буде вважатися будь-яка діяльність людей, в якій представлений хоча б один з аспектів суспільної цінності результату.

Процес праці та його компоненти

У процесі праці робоча сила може функціонувати за наявності таких трьох компонентів: предметів праці, засобів праці і людей як суб'єктів праці.

Предметом праці є речовина природи, на яку людина впливає цілеспрямовано за допомогою засобів праці. Предмети праці утворюють матеріальну основу продукту і підрозділяються на основні і допоміжні матеріали. До предметів праці відноситься все те, що добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання і т.д. В умовах науково-технічного прогресу створюються нові, відсутні в природі матеріали із заздалегідь заданими властивостями.

До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце, за наявності і за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворюючи них у необхідний для споживання продукт. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам (машини, устаткування), які за аналогією з організмом людини є кістковою та м'язовою системою виробництва й ознакою кожної доби суспільного виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці належать також усі матеріальні умови процесу праці — робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля.

Гуманізація праці й виробництва є багатоаспектною і складною проблемою, розв'язання котрої передбачає використання соціально-економічних, матеріально-технічних та організаційно-економічних чинників. Основою є зміна змісту та умов праці, котра пов'язана з удосконаленням техніки та технології внаслідок впливу науково-технічного прогресу. На практиці гуманізація праці забезпечується законодавчими актами, спеціальними галузевими та регіональними програмами, колективними договорами підприємств. Гуманізація праці має на меті сприяти зростанню її змістовності, найкращому пристосуванню матеріально-технічної бази виробництва до людини, широкій участі працівників у процесах управління та вирішення виробничих завдань на підприємствах.

Праця перестає бути сумою фізіологічних затрат, до неї додається емоційно-психологічна складова. Праця сприймається індивідом як творчий процес, якщо здійснюється за його власним планом. Підпорядкування чужому плану призводить до психологічного чи соціального відчуження.

Відчуження праці, за К. Марксом, це процес перетворення діяльності людей і її результатів у самостійну, ворожу і панівну над ними силу. Відчуження виражається в пануванні уречевленої праці (матеріалізованої у виробленій раніше продукції) над живою працею (діяльністю, спрямованою на створення матеріальних благ), у браці контролю над умовами, засобами і продуктами праці, в експлуатації, у втраті людської сутності.

За С. Симаном, відчуження праці — це становище індивіда в суспільстві, що характеризується безсиллям, браком сенсу, аномією (невизнанням норм), соціальною ізольованістю і самоусуненням.

Дата добавления: 2015-05-26