БІЛЕТ 28. 1. Загальна характеристика організаційної структури соціологічної служби підприємства.

1. Загальна характеристика організаційної структури соціологічної служби підприємства.

Соціологічна служба підприємства проводить соціологічні дослідження на підприємстві і на підставі всебічного вивчення соціально-психологічних проблем праці, побуту і відпочинку трудящих розробляє й реалізує заходи для виявлення і використання соціальних резервів зростання обсягів та ефективності виробництва, удосконалення управління соціальними процесами. Вона організовує роботу з управління соціальним розвитком трудових колективів, методичного забезпечення цього розвитку, координує розробку й реалізацію комплексних соціальних програм і технологій.

Соціологічна служба підприємства є незалежним підрозділом, підпорядкованим його керівникові чи першому заступнику керівника, а на підприємствах з великою кількістю працівників - головному соціологу. До її складу можуть входити соціологи, психологи, спеціалісти з профорієнтації, організації та управління виробництвом та інші фахівці.

Соціологічна служба на підприємстві в залежності від чисельності працівників підприємства, обсягу та характеру соціологічної роботи може функціонувати у вигляді:

- однієї особи штатного соціолога як працівника структурного підрозділу (відділу кадрів, проектного бюро тощо);

- соціологічної групи у складі 2-3 штатних соціологів як складова частина іншого структурного підрозділу;

- соціологічного бюро у складі 3-5 штатних соціологів як складова частина іншого структурного підрозділу;

- соціологічна лабораторія у складі 5-10 штатних соціологів як складова частина іншого структурного підрозділу або як самостійний підрозділ підприємства;

- соціологічний відділ у складі 10-15 штатних соціологів як самостійний підрозділ підприємства.

Керівник соціологічної служби підприємства повинен:

1) забезпечувати проведення досліджень в галузі соціології, психології та фізіології праці й управління соціальним процесами;

2) організує участь у розробці соціальних прогнозів й моделювання соціальних процесів на підприємстві різних структурних підрозділів;

3) розробкою заходів удосконалення управління соціальним розвитком підприємства, що сприяють створенню оптимальних трудових процесів, встановленню раціонального режиму праці та відпочинку, покращенню морально-психологічного клімату;

4) приймає участь у розробці пропозицій щодо забезпечення соціального захисту працівників;

5) організує проведення аналізу змін соціальної структури кадрів, професійно-кваліфікаційного й демографічного складу працівників, приймає участь у формуванні резерву керівників;

6) організує роботу по вивченню й узагальненню вітчизняного й світового досвіду по управлінню соціальним розвитком підприємства;

Штатний соціолог повинен:

- проводити соціологічні дослідження з метою розробки та запровадження заходів, спрямованих на створення на підприємстві нормальних соціально-психологічних умов;

- приймає участь у розробці проектів перспективних та річних планів економічного, соціального розвитку підприємства й у плануванні розподілу коштів на соціокультурні заходи;

- складає програми соціологічного дослідження й контролює їх виконання;

- на основі результатів проведених досліджень розробляє рекомендації щодо удосконалення форм організації праці, покращення умов трудової діяльності;

- приймає участь у роботі щодо удосконалення системи матеріального та морального стимулювання трудової діяльності працівників, покращення умов соціального забезпечення, побутового обслуговування тощо;

- головують пропозиції щодо укріплення трудової дисципліни.

- Так, наприклад, якщо соціолог обіймає посаду й виконує функції спеціаліста відділу зв’язків з політичними партіями та громадськими організаціями управлінь з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю районної, міської та обласної державної адміністрації, він зобов’язаний:

- забезпечувати узагальнення інформації з метою подальшого інформування про суспільно-політичну ситуацію та стану громадської думки в регіоні;

- аналіз тенденцій та чинників, які впливають на розвиток суспільно-політичної ситуації в регіоні; аналіз діяльності суб’єктів політичного процесу;

- забезпечувати підготовку інформаційно-аналітичних матеріалів на адресу керівництва міської, обласної державної адміністрації, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України;

- на основі інформаційних матеріалів готувати прогноз розвитку суспільно-політичних подій;

- аналізувати динаміку проведення масових заходів в регіоні, здійснювати підготовку проектів відповідей керівництва міської, обласної державної адміністрації, управління на резолюції мітингів;

- вносити пропозиції щодо необхідних соціологічних досліджень суспільно-політичної ситуації та стану громадської думки в регіоні;

У разі якщо соціолог обіймає посаду й виконує функції менеджера (управитель) із зв’язків з громадськістю, він повинен:

- здійснювати координацію зв’язків і безпосередньо зв’язок підприємства з громадськістю; розробляти відповідні заходи і плани розвитку зв’язків підприємства з громадськістю; організовувати прес-конференції, зустрічі з громадськістю, виступи в засобах масової інформації керівників підприємства;

- готувати відповідні матеріали для преси, заяви, інформацію, повідомлення; контролювати матеріали засобів масової інформації з метою перевірки правильності відображення інформації, яка виходить із підприємства; проводити переговори щодо контактів з представниками газет, журналів, радіо, телебачення, спортивних та культурних організацій;

- здійснювати співробітництво з відповідними прес-службами інших підприємств; брати участь у плануванні соціального розвитку колективу, вирішенні спірних питань та конфліктів, залучає до їх вирішення відповідних консультантів і експертів;

- Соціолог як спеціаліст з добору персоналу повинен:

- організовувати та проводить підбір та попередній відбір персоналу необхідної кваліфікації для підрозділу організації;

- встановлювати ділові зв’язки з учбовими закладами, службами зайнятості, кадровими агенціями, спеціалізованими виданнями з метою їх залучення до процесу підбору спеціалістів;

- організовувати внутрішній конкурс на заміщення вакантних посад;

Якщо соціолог обіймає посаду й виконує функції спеціаліста-консультанта з маркетингу, він зобов’язаний:

- здійснювати розробку заходів по виробництву продукції (товару) і наданню послуг, які знаходять найбільший попит і ринок збуту;

- брати участь в розробці маркетингової політики, визначенні цін, створювати умови для планомірної реалізації товару і розширення послуг;

- вивчати ринок аналогічних товарів і послуг тенденцій його розвитку;

- прогнозувати об’єм продажу і формувати споживчий попит на товари і послуги, досліджувати чинники, що впливають на збут товару;

- брати участь в підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації управлінських кадрів з врахуванням вимог ринкової економіки і т. д.

У разі якщо соціолог обіймає посаду й виконує функції спеціаліста з управління проектами, він повинен: здійснювати збір даних для виконання проектних робіт; аналізувати інформацію по проектам; розробляти концепції проекту; приймати і затверджувати всі рішення по проекту; управляти змінами в проекті; узгоджувати проектну документацію в службах міста та інших інстанціях; проводити тендери, вибір підрядних організацій для виконання робіт; формувати і узгоджувати проміжні і підсумкові звіти за проектами з керівником відділу.

Соціолог як менеджер (управитель) з реклами видань повинен:

- організовувати роботу з рекламування продукції видавництва та надання рекламних послуг стороннім підприємствам, організаціям, приватним особам;

- брати участь у формуванні рекламної стратегії;

- розробляти плани рекламних заходів й обґрунтовує витрати на їх проведення;

- організовувати систему збору рекламної інформації, залучаючи позаштатних працівників до пошуку рекламодавців;

- здійснювати контроль за укладенням та виконанням договорів щодо надання рекламних послуг;

- налагоджувати ділові зв’язки з творчими спілками, громадськими організаціями, культурно-освітніми закладами, рекламодавцями;

- обирати форми і методи рекламування продукції видавництва в засобах масової інформації, вивчати ринок збуту та попит покупців для визначення часу й місця проведення рекламних кампаній;

- організувати підготовку рекламно-інформаційних видань (каталогів, буклетів, плакатів)

Соціолог як менеджер по рекламі та рекламній діяльності зобов’язаний:

- здійснювати керівництво, планування та координація робіт по проведенню рекламних компаній, розробку планів рекламних заходів та розрахунок витрат на їх проведення;

- приймати активну участь у формуванні рекламної стратегії, що ґрунтується на перспективних напрямах подальшого організаційного розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності;

- здійснювати вибір форм та методів реклами в засобах масової інформації;

2. Неофункціоналізм як напрямок сучасної соціологічної теорії.

В науковий обіг термін неофункціоналізм був введений в 1985 р. американським соціологом Дж. Александером. Цим терміном позначався напрям в теоретичній соціології, який вважав що:

• соціологи в дослідженні еволюції суспільства зобов'язані брати до уваги всі точки зору різних соціальних сил;

• кожна з цих точок зору виражає певний аспект цієї еволюції;

• значний заряд раціональності міститься в комунікативній дії членів суспільства і його треба виявляти, а не приймати раціоналізацію соціальної дії за тенденцію самого історичного розвитку.

Неофункціоналісти розглядають суспільство як історично визначену соціальну систему і конкретний життєвий світ, як інтерсуб'єктивну і первісну очевидну даність світу самих суб'єктів життєдіяльності.

Сучасний неофункціоналізм спрямовується на критичний перегляд деяких положень функціоанлізму і розширення його інтелектуального "кругозору" при збереженні його теоретичного ядра. Неофункціоналізм сьогодні^ є не тільки певною сукупністю концепцій, методів чи ідеологією.

Даний підхід найбільш повно знайшов вияв у творчості німецьких соціологів Ю. Хабермаса і Н. Лумана, американських соціологів Дж. Александера, Дж. Тьорнера, Е. Гідденса

Концепція логіки соціологічного знання Дж. Александера.

Концепція, яка обстоює думку, згідно з якою поняття "мікро" і "макро" взагалі не мають фізичних референтів серед емпіричної реальності. Ці поняття є здебільшого аналітичними концептами. Найвпливовішими прибічниками такої думки є Дж. Александер, він доводить, що для мікро- і макроявищ як таких не існує емпіричних референтів. Мікро- і макро- — це аналітичні, цілком релятивні конструкти. Те, що є "макро" на одному рівні, буде "мікро" на іншому.

Обґрунтовуючи ідею необхідності інтеграції мікро- і макро-аналізів, представники різних соціологічних шкіл наголошують на більшому значенні або мікро-, або макрорівнів, тобто віддають перевагу тій чи іншій крайності (мікро- або макроекстремізм). На думку Дж. Александера, намагання віддати перевагу при теоретичному синтезуванні мікрорівню є "теоретичною помилкою". Тому він негативно ставиться до теорій (наприклад, символічного інтеракціонізму), які узагальнюють дослідження феноменів свідомої діяльності на мікрорівні й екстраполюють такі узагальнення на макрорівень. Подібні теорії, хоч і зберігають поняття індивідуальної свободи і волюнтаризму, не здатні запропонувати ймовірнісну інтерпретацію унікального характеру колективних феноменів. Негативно ставиться Дж. Александер і до "матеріалістичних макротеорій" (зокрема економічного і структурного детермінізму), які обстоюють ідею примусового порядку і виключають свободу індивіда.

Нова теоретична модель Дж. Александера ґрунтується на проблемі порядку, що має індивідуальний (мікро-) і колективний (макро-) рівні, та проблемі дії, що поєднує у собі матеріальний (об'єктивний) і ідеальний (суб'єктивний) рівні. Виходячи саме з цих двох континуумів, Дж. Александер розробляє чотири головні рівні аналізу, що зосереджуються на таких опозиціях: колективне — індивідуальне, колективне — матеріальне, індивідуальне — ідеальне, індивідуальне — матеріальне. Проте Дж. Александер саме завдяки тому, що обстоює проблему порядку, віддає перевагу "колективістській, нормативній" макропозиції: "Надія об'єднати колективний порядок та індивідуальний вибір знаходиться скоріше на шляхах нормативної, ніж раціоналістичної традиції".

Основний висновок Дж. Александера такий: "Загальна структура для соціальної теорії може бути виведена лише із колективістської перспективи". Він стверджує, що соціальні теоретики мають обирати або колективістську, або індивідуалістську перспективу. Якщо вони дотримуються першої (колективістської) перспективи, то мають певною мірою можливість приєднати "порівняно невеликий" елемент "індивідуальної згоди". Якщо ж вони обирають другу (індивідуалістську) перспективу, то прирікають себе на намагання включати до своїх теорій надіндивіду-альні феномени. Дилема може бути розв'язана лише завдяки відмові від формальної прихильності до індивідуалізму, тобто відмові від теоретичного врахування особливостей процесів на мікрорівні соціуму.

Є також можливість подолання мікро- і макроекстремізму з боку тих дослідників проблеми інтеграції соціологічної теорії, які не схильні віддавати перевагу певному рівню. Йдеться про те, щоб розпочинати аналіз не з мікро- і не з макрорівня, а десь посередині соціального континууму, тобто з того, що отримало назву "мезорівень" (середній) при дослідженні формальних організацій і договірного порядку. Проте за всієї привабливості мезо-рівневого підходу до мікро- та макроінтеграції він ще має продемонструвати здатність синтезувати соціологічні знання.

Зосередження уваги виключно на одному рівні аналізу (чи то мікро-, чи макро-, чи то мезо-) не дає позитивних результатів. Нагальною потребою стає перехід до принципово нових інтегративних процедур опису і пояснення. Саме на такий шлях у своїх останніх наукових розвідках стає Дж. Александер, який описує мікро- і макроявища спільними для обох цих рівнів поняттями. Свідченням цьому може слугувати таке його міркування: "Колективні обставини дії водночас і стимулюють, і обмежують цю дію. Якщо я правильно концептуалізував дію, то обставини можна розцінювати як продукт цієї дії; якщо мені пощастить правильно концептуалізувати обставини, то дію можна буде розглядати як результат цих обставин".

Провідним соціологом сучасності по праву вважається німецький вчений Юрген Хабермас (нар. 1929р.) - представник неомарксизму та ідеолог "нових лівих" у Німеччині. Знаний теоретик Франкфуртської школи у соціології Ю. Хабермас створив оригінальне вчення про суспільство, яке викладене ним у працях: "Пізнання та інтерес", "До логіки соціальних наук", "Теорія комунікативної дії" та інших.

Через більшість робіт Ю. Хабермаса проходить ідея соціальної еволюції, яка у подальшому набула вигляду оригінальної концепції, означеної вченим як теорія комунікативної дії.

За Ю. Хабермасом, соціальний прогрес - це розвиток пізнавальних здібностей індивіда. Він виділяє п'ять стадій соціальної еволюції: міфо- поетична, космологічна, релігійна, метафізична, сучасна. Вони є способом світорозуміння, кожна стадія є більш раціональною, ніж попередня.

Визначаючи зв'язок між знанням та дією на теоретичному рівні у концепції "життєвого світу", Ю. Хабермас створює теорію соціальної дії. В сучасних умовах існує чотири ідеальних типи соціальної дії:

* стратегічна дія - дія, якою керує егоїстична мета;

* нормативна дія - це соціальна дія, метою якої є досягнення взаємовигоди за умов підкорення своєї поведінки цінностям і нормам, що панують у суспільстві;

* драматургічна дія - це дія, направлена на створення публічного іміджу, тобто самого себе;

* комунікативна дія - це соціальна дія, мета якої – вільна домовленість учасників для досягнення спільних результатів.

Комунікативна поведінка, яка лежить в основі "життєвого світу", дає змогу досягти взаємопорозуміння у суспільстві, налагодити діалог для розв'язання політичних криз тоді, коли це не можуть зробити офіційні структури.

3.Паблік рілейшнз як сфера професійної діяльності.

Основная цель ведения деятельности ПР организацией—это создание внешней и внутренней социально-политико-психологической среды, благоприятной для успеха организации, обеспечение необходимого поведения этой среды в отношении фирмы. Деятельность ПР в организации может вестись по нескольким направлениям, ориентированным на различные группы общественности (широкую или местную общественность) или на достижение конкретных целей (формирование имиджа организации, преодоление кризиса).

Основными сферами, или направлениями деятельности ПР являются: работа со средствами массовой информации, или СМИ (отношения с широкой общественностью), отношения с потребителями, отношения с партнерами, отношения с местной общественностью, отношения с занятыми, отношения с государством и местными органами управления, отношения с инвесторами (финансовые ПР), управление кризисом (кризис-ПР).

Совершенно очевидно, что в современном обществе PR выполняет более сложную функцию чем реклама и играет важную роль в выполнении следующих задач:

- содействие в появлении на рынке новых изделий и услуг; - побуждение к изменению отношений к товарам и услугам; - развитие и возрождение интереса к частично или полностью забытым товарам и услугам; - воздействие на определенные целевые группы для создания благоприятного образа предприятия; - защита предлагаемых продуктов и услуг в проблемных ситуациях, как правило в случае потери репутации; - создание в глазах потребителей образа предприятия, благотворно отражающегося на имидже продуктов и услуг.

Две области связей с общественностью - внутренняя и внешняя.

Внутренний пиар еще называют внутрикорпоративным. Основная задача внутреннего PR - создание благоприятных и доверительных отношений руководства компании с персоналом на всех уровнях управления. Во внутреннем PR большое значение имеет корпоративная культура.

Состав внутрикорпоративного PR:

- эффективность системы взаимодействия подразделений и сотрудников в компании;

- мотивация к деятельности;

- сотрудники - главный потенциал.

Внешний PR - работа с внешней средой компании: с конкурентами, партнерами, инвесторами, покупателями, клиентами, со всеми, кроме сотрудников компании.

Внутренний и внешний PR взаимозависимы. Это означает, что для достижения успеха компании необходимо уделять внимание обоим направлениям.

Перечень функциональных обязанностей ПР-подразделёний: • Определение общей ПР-политики. ПР-отдел разрабатывает и предлагает руководству ключевую концепцию политики кор­порации в сфере связей с общественностью, высказывает свое мнение при выработке решений по общим вопросам, помога­ет корпорации находить и занимать определенную ПР-позицию в той или иной ситуации. • Подготовка заявлений корпорации. Подготовка руководите­лями корпорации речей и заявлений связана не только с вы­сказыванием их личных мнений. При подготовке этих заяв­лений ПР-специалисты сами часто активно участвуют как в их разработке, так и в оглашении политики компании.• Паблисити для корпорации в целом. ПР-отдел разрабатывает и публикует в средствах информации сведения о деятельно­сти компании, отвечает на вопросы журналистов, готовит и размещает рекламные материалы о корпорации в целом и ее отдельных подразделениях.• Паблисити продукции корпорации. ПР-отдел с помощью проблемных статей, использования каналов новостей распро­страняет сведения о достоинствах новых товаров, планирует и проводит кампании по продвижению их на рынке.

• Связи с государственными органами. ПР-отдел поддерживает постоянные связи с государственными учреждениями мест­ного и республиканского уровня; готовит доклады о тенден­циях государственной политики, которые могут оказать влияние на работу компании; • Связи с местным населением. ПР-отдел обеспечивает кон­такты с общественностью предприятия; проводит или коор­динирует акции корпорации, направленные на поддержание добрых отношений с местными жителями, включая соблюде­ние норм защиты окружающей среды.

• Связи с клиентами. Данная сфера коммуникаций компании с акционерами и инвесторами в самом широком смысле этого слова призвана содействовать с помощью информации о компании и достигнутых ею финансовых успехах ее пози­тивному восприятию инвесторами.

• Институциональная реклама. ПР-специалисты разрабатыва­ют программы, направленные на завоевание расположения ключевых групп общественности. Для этого готовится специ­альная литература, осуществляется реклама компании как соци­ального института, организовываются специальные события.

• Печатные органы для персонала компании. ПР-отдел занима­ется подготовкой и изданием специальных журналов для со­трудников, выпускает газеты, пресс-бюллетени, доводит до сведения персонала компании письменные приказы и распо­ряжения руководства и т.д.

• Прием гостей. Сотрудники ПР-отдела организовывают и проводят экскурсии по предприятиям компании, готовят торжественные мероприятия и праздники для персонала и гостей компании.

Професійно-особистісні якості (Блейк)наличие здравого смысла; природное любопытство;умение хорошо говорить и излагать свои мысли в письменной форме;гибкость, выносливость; внимание к мелочам;

хорошее воспитание и образование; целеустремленность. Принципи і норми поведінки працівника ПР

Дата добавления: 2015-05-26