А. Порядок роботи до отримання вогневого завдання. 3 страница

- на кожному робочому місці повинен бути старший, який керує виконанням робіт і узгоджує порядок їх виконання між виконавцями;

- всі виконавці робіт зобов’язані точно дотримуватись заходів безпеки, порядку і правил виконання робіт і вимагати їх виконання від інших осіб, будь-який виконавець зобов’язаний подати команду "СТІЙ" при порушенні цих вимог, всі інші виконавці зобов'язані виконати цю команду;

- всі робочі місця повинні бути укомплектовані штатним справним інструментом (використовувати підручний інструмент забороняється);

- забороняється виконання будь-яких операцій до усунення виявлених недоліків;

- забороняється будь-яке пересування особового складу без дозволу керівника на робочому місці, якщо це не пов’язане з виконанням робіт;

- виймати і переносити клин затвора тільки за рукоятку і тільки вдвох;

- розбирати механізми, що мають стиснуті пружини, тільки після розвантаження пружин; виключити можливість знаходження очей навпроти стиснутих пружин;

- під час робіт знаходитись збоку від відкатник частин, ПВП та пружинних механізмів;

- перед викручуванням пробки в гальмі відкоту пересвідчитись, що ствол займає правильне положення;

- при зніманні гідрозапору в накатниках прикривати отвори віхтям;

- при роботі із стисненою рідиною та газом затягувати різьбові з'єднання ключем; перед розбиранням стравити тиск в магістралях;

- перевірити наявність повного профілю різьби на деталях шлангів і на спряжених з ними деталях (зриви різьби не допускаються);

- відкривати вентилі балонів високого тиску і накатників плавно без ривків;

- відвертати обличчя від скла манометра при відкриванні крана накатника та зрівноважувального механізму;

- для рідин використовувати тільки призначений для цього посуд; не допускати попадання рідини на тіло та обмундирування;

- не засмоктувати рідину ротом;

- при подразненні дихальних шляхів парами рідини використовувати для захисту протигаз;

- не залишати контрольний рівень на контрольних площадках без потреби;

- не залишати незафіксованими шкали прицілу та ампули рівня;

- не прикладати надмірних зусиль до механізмів та гвинтів;

- не залишати включеним живлення;

- не торкатися оптичних деталей приладів руками та матеріалами, які для цього не призначені.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- встановлювати зразки на прогнилі або несправні козелки;

- працювати під зразком, встановленим на козелки;

- допускати до роботи манометри, що не пройшли освідоцтво, або ті, у яких його термін вичерпано.

При роботі з експлуатаційними матеріалами необхідно:

- допускати до робіт осіб, які знають правила техніки безпеки;

- роботи проводити при використанні припливно-витяжної вентиляції;

- після закінчення робіт та перед прийняттям їжі обов’язково мити руки й обличчя милом, а рот прополоскати чистою водою;

- проводити періодичні медичні огляди персоналу, який обслуговує артилерійське озброєння та має справу з отруйними експлуатаційними матеріалами;

- користуватися спеціальним одягом, заміну одягу проводити не рідше одного разу на тиждень;

- прибирання приміщень проводити кожен день;

- матеріали, забруднені отруйними речовинами, збирати в ящики з кришками для наступного знищення;

- особовий склад, який працює з отруйними експлуатаційними матеріалами, повинен знати про ступінь отруйності речовин, а також правила першої допомоги при нещасних випадках.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- вживати отруйні речовини (наприклад, смертельна доза ПОЖ-70 для людини – 80…150 г);

- допускати до роботи осіб, які мають схильність до шкіряних захворювань;

- зберігати отруйні речовини у відкритій або негерметичній тарі;

- приймати їжу та палити в приміщеннях, де виконуються роботи з отруйними речовинами.

2. Визначити координати цілі 102, якщо зі спостережного пункту з координатами Х = 14700 У = 41820, визначили по цілі α = 4 – 75 Д = 1340. Задачу вирішити графічно на карті У – 33 – 65 – А (Глухово), або на ПУВ, або аналітично на калькуляторі.

3.

Розв’язання:

а) графічно на карті:

- нанести на карту спостережний пункт (СП) по прямокутним координатам;

- за допомогою АК – 3(4) побудувати напрямок на ціль за α = 4 – 75;

- на побудованому напрямку від СП відкласти відстань Д = 1340 м;

- за допомогою циркуля – вимірювача та поперечного масштабу визначити прямокутні координати цілі. Х = 15880 У = 42460.

в) аналітично на калькуляторі:

– увімкнути калькулятор і виставити режим роботи у градусах;

– розрахувати координати за формулами:

Хц = Хсп + Д • cos α_ц, Уц = Усп + Д • sіn α_ц;

порядок роботи на калькуляторі:

Відповідь: Х = 15878 У = 42459.

Білет № 35

1 Призначення, комплект та ТТХ ДАК – 2

Ефективність стрільби артилерії у значній мірі залежить від точності визначення місцеположення (координат цілі). Тому разом з удосконаленням артилерійських систем постійно повинні удосконалюватись і засоби артилерійської розвідки. Наприкінці 60-х років на озброєння військ стали поступати квантові далекоміри.

Основною їхньою перевагою е висока точність визначення дальності у зрівнянні зі стереодалекомірами. Так, якщо для далекоміра ДС-1 на дальність 3 км DД=1,5% (45 м), то для квантового далекоміра гранична помилка незалежно від дальності не перевищує 10м, а середня складає 3,3м.

Квантові далекоміри забезпечують:

- ведення візуальної розвідки місцевості, противника;

- визначення відстаней до цілей, орієнтирів, реперів, розривів снарядів, мін;

- вимірювання горизонтальних (в т. ч. дирекційних) і вертикальних кутів.

Вони застосовуються:

- для ведення розвідки противника і місцевості, спостереження за діями своїх військ;

- для засічки (визначення полярних координат) цілей, орієнтирів, реперів;

- для обслуговування стрільби артилерії;

- для топогеодезичної прив'язки СП.

ТТХ квантового далекоміра

Найменування характеристик	1Д11М
1. Збільшення	8,7^х
2. Поле зору	б°
3. Межі вимірювання кутів:
- горизонтальних	± 30-00
- вертикальних	± 4-50
4. Межі вимірювання відстаней:
- мінімальна	200 м
- максимальна	8 – 10 км.
5. Час готовності до виміру	30с.
6. Частота вимірів	5-7 с
7. Гранична помилка виміру	10 м.
8. Кількість цілей, які фіксуються на індикаторі
9. Перископічність	330 мм

В комплект прибору 1Д11 входять: прийомо–передавач, кутовимірювальна платформа, тринога, з'єднуючий кабель, акумулятор 21НКБН-35, укладальна скринька, ЗІП і документація.

2. Призначення та робота поворотного механізму гармати.

Поворотний механізм призначений для наведення гармати у горизонтальній площині.

Механізм секторного типу складається з: маховика з рукояткою (привод)(4); редуктора привода(3); шарніра; ексцентрикового вала з черв’яком(2,1); черв’ячного вінця (нижнього станка).

Маховик із рукояткою - задають рух механізму.

Редуктор привода – забезпечує виграш у силі та приводить до повороту ексцентрикового вала при відключенні привода.

Рисунок 1 - Поворотний механізм:

1-черв’як; 2-ексцентриковий вал; 3-редуктор привода; 4-маховик із рукояткою.

Шарнір з’єднує редуктор привода з черв’ячним валом та усуває вплив помилок їх неспівосності на роботу механізму.

Ексцентриковий вал забезпечує при повороті виведення черв’яка із зачеплення з черв’ячним вінцем нижнього станка.

Черв’як та черв’ячний вінець нижнього станка утворюють корінну пару.

При обертанні маховика редуктор привода передає рух через шарнір на черв’ячний вал і черв’як, взаємодіючи з черв’ячним вінцем нижнього станка, примушує повертатися поворотну частину гаубиці.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 35, переліт 180 метрів. Данні для підготовки ПРК. Д_К = 3200 м, = 9500 м, ПС = 7-00, ΔХтис= 15. Вогнева позиція з права.

Розв’язання: Приціл менше 4, доворот лівіше 0-22.

Білет № 36

1 Порядок пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати на вирахуваних установках. За виміряним відхиленням розриву від цілі визначають коректури в дальності і напрямку і на виправлених установках призначають три постріли з темпом, який забезпечує надійну засічку кожного розриву. До стрільби на ураження переходять після введення коректури, яка визначена за середнім відхиленням розриву (центру групи розривів) від цілі, але не менше, як за двома.

До стрільби на Ураження переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву (центру групи розривів) від цілі.

Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-00, не стає можливим.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

2 Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат полярним способом.

Координати точок, що прив’язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язників (автономної апаратури топоприв’язки) відносно контурних точок топографічних карт, аерознімків або фотопланів. При визначенні координат точок по карті за допомогою приладів використовують наступні способи:

- полярний спосіб;

- ходи.

- засічки: пряма, зворотна (по зворотним дирекційним кутам, по виміряним відстаням, по виміряним кутам) або комбінована;

Полярний спосіб.

Полярний спосіб застосовується, коли є пряма видимість між точкою що прив’язується і контурною точкою. Суть полягає у вимірюванні на місцевості полярних координат (дальності і дирекційного кута) з контурної точки на точку що прив’язується та визначенні по ним прямокутних координат.

Способи визначення відстані та дирекційного кута з контурної точки на точку що прив’язується розглянуто відповідно у розділах 7 і 8.

Якщо прилад встановлюється не на контурній точці, а на точці що прив’язується, то виміряний з неї дирекційний кут змінюють на 30-00.

Обчислення координат точки, що прив’язується зводиться до рішення прямої геодезичної задачі за допомогою СТМ, номограми НИХ-1, таблиць прирощень координат, логарифмічної лінійки або мікрокалькулятора.

Координати контурної точки визначаються по карті за допомогою циркуля-вимірювача та хордокутоміра, або – з дещо меншою точністю – за допомогою мірки артилерійського круга АК-3 відповідного масштабу (1:50000 або 1: 25000).

Пряма геодезична задача може також бути вирішена графічним способом на карті. Порядок рішення:

- нанести точку що прив’язується на карту;

- зняти з карти прямокутні координати і висоту отриманої точки.

Нанесення на карту точки що прив’язується здійснюється як правило за допомогою АК-3 і МПЛ-50. Для цього потрібно:

- відшукати на карті контурну точку, з якої відомі дирекційний кут та дальність до точки, що прив’язується;

- накласти на карту АК-3 так, щоб його центр співпав з цією контурною точкою і діаметр 0-00 – 30-00 був паралельним вертикальним лініям сітки карти нульовою поділкою на Північ;

- з’єднати МПЛ-50 з АК-3, при цьому лінійку розмістити уверх шкалою дальності з масштабом, що відповідає масштабу карти;

- сумістити робочий зріз лінійки (шкалу прицілів) з поділкою шкали круга, що відповідає заданому дирекційному куту (по цифрам червоного кольору), наносять на карту точку і з’єднують її прямою лінією з контурною точкою;

- дальність до точки проектують з шкали дальності на робочий зріз і наносять точку що прив’язується на карту.

Нанесення точки на карту можна також виконати за допомогою хордокутоміра та циркуля-вимірювача; цей спосіб більш точний, але потребує більше часу, тому більш доцільно для отримання точного результату провести рішення аналітично.

3 Визначити придатність манометра до використання.

Манометр перевіряється спеціальною лабораторією один раз на два роки і ставиться тавро, де відображується рік проведення останньої і наступної перевірок.

Білет № 37

1 Ураження нерухомих спостережених окремих та групових цілей глибиною менше 100 м.

Всі цілі поділяються на окремі та групові. Окремими цілями вважаються такі, під час стрільби по яким можуть бути тримані лише тільки дві несумісні випадкові події: ураження або не ураження цілі. До окремих цілей відносяться пускові установки, гармати, установки ПТКР, радіолокаційні станції, вертольоти та інші.

Показником ефективності стрільби по окремій цілі приймається імовірність ураження цілі Р. Як правило, окремі цілі більш важливі (пускові установки, радіолокаційні станції пунктів наведення зброї, станції розвідувально – ударних та вогневих комплексів), і тому головним завданням стрільби є їх знищення.

Групова ціль являє собою сукупність окремих цілей, які розташовані на обмеженій площині. Як правило, ці окремі цілі пов’язані між собою виконанням одного завдання. Поразка окремих цілей знижує боєздатність групової цілі, порушує їх взаємодію та управління.

При стрільбі по груповим цілям збиток, який буде їм наноситися, буде випадковим, тобто випадковою буде кількість уражених окремих цілей. Показником ефективності стрільби по груповій цілі буде математичне очікування кількості уражених окремих цілей із складу групової цілі М(а).

До групових цілей відносяться взводні опорні пункти, позиції мотопіхотних відділень, артилерійські батареї на вогневих позиціях, мінометні секції, підрозділи піхоти і танків в районах зосередження, командні пункти та інше.

Як правило, поразка групових цілей виконується з завданням подавлення, а найбільш важливих, таких як батареї самохідних гармат, з завданням знищення.

Групові цілі в залежності від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищують вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних розмірів, які не повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною цілі. Стрільбу ведуть одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами поразки окремих цілей. В залежності від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на одній або двох установках кутоміра.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром.

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).

2 Документи, що ведуться на командно-спостережному пункті.

На КСП ведуть наступні бойові документи:

- робочу карту командира підрозділу;

- схему орієнтирів КСП;

- журнал розвідки та обслуговування стрільби батареї;

- картку топогеодезичної прив’язки КСП;

- великомасштабний планшет;

- схему цілей;

- схему безпосередньої охорони і самооборони КСП;

- схема полів невидимості;

- артилерійську панораму.

3 Прочитати маркування на закупорці

Маркування на закупорці з пострілами наноситься на передню та торцеву стінки, а також на кришку ящика.

На передню стінку наносяться: марка підривників; завод, партія, рік виго­товлення підривників; місяць, рік та база приведення пострілів в остаточно-споряджений стан; калібр і скорочене позна­чення гармати, тип снарядів; тип бойових зарядів; ваговий знак снарядів

і партія, рік, база збирання пострілів; кількість пострілів у ящику і його вага з пострілами.

Рисунок - Нанесення маркування на закупорці

Білет № 38

1 Призначення, функція та характеристика затвора.

Відповідно до призначення затвора до його складу входять наступні механізми: замикаючий; ударно-спусковий; екстракції;

(умовно їх можна назвати основними), а відповідно до функцій, які забезпечує конструкція затвора, ще й такі механізми: повторного зведення; запобіжниковий; утримуючий; автоматики.

Умовно їх можна назвати допоміжними.

Рисунок - Кінематична схема затвора

Призначення, будова і дія основних механізмів затвора

Замикаючий механізм

Замикаючий механізм призначений для надійного замикання каналу ствола. Механізм клиновий, вертикальний, гільзової обтюрації, розміщений у клиновому пазі казенника.

Рисунок 2 - Деталі замикаючого механізму:

1-клин; 2- кривошипи; 3-вісь кривошипів; 4-упор клина; 5-рукоятка для відкриття затвора

До складу механізму входять такі основні деталі: клин (1);

кривошипи (лівий і правий) (2); вісь кривошипів(3); відкриваюча рукоятка (5); упор клина (4).

Клин - основна деталь механізму. Він сприймає тиск порохових газів під час пострілу, в ньому розміщується частина механізмів затвора.

Клин (1) виконаний у вигляді чотиригранної призми, задня грань якої нахилена відносно передньої на кут близько 1°30’. Це дозволяє забезпечити надійне притискання гільзи до труби ствола під час пострілу та полегшує відкривання затвора. Верхня частина клина має лоток для спрямування пострілу під час заряджання; лоток має скіс, який переходить у передню грань, що називається дзеркалом.

Скіс лотка забезпечує остаточне досилання пострілу при закриванні затвора, при цьому відполіроване дзеркало ковзає по дну гільзи, чим забезпечується зменшення тертя. Тому класти клин дзеркалом вниз заборонено. Дзеркало має отвір для виходу бойка ударника.

Бокові грані мають фігурні пази для роликів кривошипів, отвори і канали для деталей затвора; спереду вгорі - пази, в які вставлені кулачки механізму екстракції, внизу - вирізи для упорів кривошипів; справа вгорі - уступ для упора клина.

Задня грань має центральний отвір для деталей ударного механізму; він закритий кришкою.

Упор клина (4) обмежує переміщення клина вгору при закриванні.

Відкриваюча рукоятка (5) призначена для відкривання затвора. Вона розміщена на осі кривошипів і має стопор, що фіксує її у верхньому положенні стосовно сектора на казеннику, та важіль з пружиною, який зчіплює її з віссю кривошипів в нижньому положенні.

Вісь кривошипів (3) передає зусилля від рукоятки та автоматики затвора на кривошипи. Вісь має шестигранну головку, на якій встановлені важіль автоматики та відкриваюча рукоятка; на шліцах осі кривошипів встановлені два кривошипи.

Кривошипи (2) призначені для перетворення обертального руху осі кривошипів у поступальний рух клина. Своїми шліцами вони з'єднані з віссю кривошипів; ролики взаємодіють із пазами на боковій поверхні клина, примушуючи його рухатись вгору або вниз; підпружинені упори кривошипів натискають на вирізи клина під час відкривання; шип лівого кривошипа виключає запобіжний механізм у крайньому верхньому положенні клина; шип правого кривошипа діє на вісь зведення при відкриванні затвора, забез­печуючи зведення ударника.

При відкриванні затвора слід натиснути на стопор рукоятки, розстопорити її відносно сектора і перевести в нижнє положення, де вона, за допомогою важеля, зчіплюється з віссю кривошипів. Переводячи рукоятку у верхнє положення, повертають вісь кривошипів і кривошипи. Кривошипи своїми упорами тиснуть на вирізи клина, а роликами - на пази клина і примушують клин рухатись вниз.

Ударно-спусковий механізм.

Ударно-спусковий механізм безкурковий, призначений для виконання пострілу. Він складається з ударного механізму та спускового пристрою.

Ударний механізм розміщується в клині і складається з: ударника (1); бойової пружини (2); кришки ударника (3); зведення ударника (4); осі зведення (5); стопора зведення з пружиною (6).

Бойова пружина, впираючись у кришку з одного боку та ударник з іншого, накопичує потенціаль енергію, що перетворюється в кінетичну енергію ударника при виконанні спуску, і за рахунок неї бойок ударника розбиває капсульну втулку.

Вісь зведення, повертаючись під дією шипа кривошипа, повертає зведення ударника, яке своїм верхнім плечем переміщує ударник в заднє положення. При цьому нижнє плече зведення ударника фіксується вирізом стопора зведення, і механізм утримується у зведеному стані. Стопор зведення, у свою чергу, фіксується запобіжником і зможе переміститися, щоб звільнити зведення ударника, тільки після виключення запобіжного механізму.

Рисунок 4 - Спусковий пристрій:

1-спускова рукоятка; 2-двоплечий важіль натискача; 3-натискач із пружиною

Спусковий пристрій включає: спускову рукоятку (1) (на огородженні); двоплечий важіль натискача (2) (на казеннику); натискач з пружиною (3) (в отворі казенника).

Натискання на рукоятку приводить до повороту двоплечого важеля, який верхнім плечем натискує на натискач, а той, у свою чергу, на стопор зведення; при цьому звільняється зведення ударника, і ударник може рухатися вперед під дією бойової пружини.

Механізм екстракції.

Механізм екстракції важільного типу ударної дії призначений для видалення гільзи з каналу ствола та утримання клина в нижньому положенні.

Він розміщений у казеннику та на поверхні клина і складається з: двох екстракторів (1); осі екстракторів (2); важеля екстракторів (3);

кулачків (двох – на клинові); двох ковпачків із пружинами (4).

Рисунок 5 - Деталі механізму екстракції:

1-лівий та правий екстрактори; 2-вісь екстракторів;

3-важіль екстрак-торів; 4-ковпачок із пружинами

Екстрактори знаходяться на осі і можуть повертатися разом із нею завдяки наявності шпонки. Захвати екстракторів зачіпляють кулачки на клину зверху і утримують, таким чином, клин у нижньому положенні. По нижніх виступах екстракторів вдаряють кулачки при опусканні клина, при цьому верхні виступи екстракторів видаляють гільзу з камори ствола та зачіпляють кулачки на поверхні клина зверху. При ударі фланцем гільзи у верхні виступи екстракторів або при натискуванні на важіль вісь екстракторів повертається разом із екстракторами і звільняє кулачки; клин може рухатись вгору.

2 Призначення КСП, бокового та передового спостережних пунктів. Зміст підготовки пунктів до роботи. Вимоги до міста для спостережного пункту.

При розгортанні у бойовий порядок батарея може розгортає командно – спостережний пункт, а при необхідності боковий, або передовий спостережні пункти.

Командно-спостережний пункт батареї призначений для ведення розвідки противника та місцевості, управління підлеглими силами і засобами розвідки, обслуговування стрільби батареї і для спостереження за діями загальновійськових підрозділів.

Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного зв'язку з ними, і обслуговування стрільби по цілях, що не спостерігаються з командно-спостережного пункту.

Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості в районах, що не спостерігається з командно-спостережного пункту збоку, для засічки цілей (спряжене спостереження) і обслуговування стрільби по цілям.

Підготовка спостережних пунктів до роботи включає:

- вибір і заняття спостережного пункту;

- орієнтування приладів;

- топогеодезичну прив'язку спостережного пункту;

- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;

- встановлення зв'язку з вогневими підрозділами та вищестоящим командиром;

- інженерне обладнання та маскування спостережного пункту.

Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:

- забезпечувати виконання поставлених задач;

- мати добрий огляд місцевості, що знаходиться перед фронтом і в глибині оборони противника в смузі (секторі) розвідки;

- мати приховані підступи;

- бути невидимим для спостереження противника;

- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.

Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:

- схили висот, звернені в бік противника;

- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;

- високі дерева в глибині лісу або на узліссі лісових масивів;

- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби. Віддалення спостережних пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленої підрозділу (частині) задачі.

Зайняття спостережних пунктів проводиться потайно по можливості вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При висуванні на спостережний пункт вдень використовують складини місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противника.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 25, переліт 200 метрів. Данні для підготовки ПРК. Д_К = 2200 м, = 7500 м, ПС = 9-00, ΔХтис = 20. Вогнева позиція з ліва.

Розв’язання: Приціл менше 8, доворот лівіше 0-18.

Білет № 39

1 Документи, що ведуться на вогневій позиції.

На вогневій позиції ведуть наступні бойові документи:

в батареї:

- робоча карта командира батареї (взводу);

- таблиця вирахуваних установок для стрільби батареї;

- запис стрільби старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу);

- таблиця наявності і витрати боєприпасів;

- схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позицій;

- картка топогеодезичної прив’язки вогневої позиції.

при гарматі:

- запис стрільби командира гармати;

- таблиця індивідуальних поправок гармати;

- картка вогню гармати;

- запис вирахуваних установок для стрільби гармати.

Якщо батарея призначена для виконання завдань прямою наводкою то складають додатково схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою.

2 Ураження групових цілей глибиною більше 100 м.

Дата добавления: 2015-05-26