Власність і її сутність

Особливості розвитку перехідних економік.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:

· становлення (висхідний розвиток нової системи);

· зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

· занепад старої системи і зародження елементів нової (нисхідний розвиток старої системи).

«Перехідна економіка» - це процес суттєвих соціально-економічних перетворень однієї економічної системи в іншу. Для цього потрібен певний перехідний період. У перехідній економіці відбувається демонтаж одного типу економіки і заміна її новою. А цей процес потребує докорінних перетворень не тільки в економіці, але й в політиці, ідеології, способі життя. За своєю структурою перехідна економіка являє собою особливий тип змішаної економіки, у котрої одночасно функціонують дві економічні системи. Така економіка вже не соціалістична, але ще і не ринкова, тобто не є моделлю економіки західного типу.

Процес ринкової трансформації відносин власності проходить зараз у всіх постсоціалістичних країнах. Проте в деяких країнах створення різноманіт­них форм власності не привело до позитивного ефекту. І ринкові відносини цивілізованого типу знаходяться в стадії становлення.

Для України характерна перехідна економіка.

. Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестійкість оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання. Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності.

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який має підпорядкувати діяльність економічних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Власність – це відносини між людьми стосовно привласнення засобів виробництва та матеріальних благ. Ці відносини реалізуються у правах володіння користування й розпорядження об’єктами власності. Відносини власності визначають:

1. Спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;

2. Соціальну структуру суспільства, його поділ на класи;

3. Характер використання та споживання створеного в процесі виробниц­тва продукту;

4. Специфіку обміну та розподілу створюваного продукту;

5. Мету виробництва та характер управління економічними процесами.

Історія засвідчує, що кожному типу цивілізації притаманний специфічний для умов її розвитку домінуючий об’єкт власності. Домінуючим об’єктом аграрної цивілізації була земля. У період індустріальної цивілізації, зокрема машинного виробництва домінуючим об’єктом власності стали засоби виробництва. В умовах постіндустріального суспільства домінуючим об’єктом власності стає інформація.

Суб’єктами власності можуть бути фізична особа, юридична особа, держава.

Історії відомі два основних типи власності – приватна і суспільна. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належить приватним особам. Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва.

Прогресивний економічний розвиток завжди передбачає взаємодію цих двох типів власності. Власність економічно реалізується, коли приносить доход її суб’єкту. Такий доход може бути виражений прибутком, різного роду платежами. Держава також реалізує свою власність через систему податків і платежів.

Об’єктивні потреби суспільного розвитку вимагають існування різноманітних форм власності. Науково технічна революція не лише не виключає різноманітності форм господарювання, а й, навпаки вимагає підтримання такої різноманітності. Історії відомі два основних типи власності – приватна і суспільна. Форми власності – це приватна, колективна, державна. В свою чергу приватна власність має такі види: 1. індивідуальна; 2. приватна власність у формі капіталу; 3. інтелектуальна власність. Колективна власність поділяється на 1. кооперативну; 2. корпоративну (акціонерну); 3. власність громадських організацій. Державна власність поділяється на загальнодержавну та комунальну. В умовах товарного виробництва і ринкових відносин лише конкуренція здатна виявити ефективність певної форми власності порівняно з іншими.

Основний напрямок розвитку відносин власності в Україні на сучасному етапі – це формування багаторівневих відносин, що включають формування всіх форм власності. Суть сучасної економічної реформи полягає в ліквідації монополії держави в усіх ланках системи відносин власності. Це проявляється в роздержавленні – перетворенні державної форми присвоєння на різноманітні інші форми господарювання.

Дата добавления: 2015-05-26