Варіант № 29

1.Рівні, види, типи адаптації особистості до умов професійної діяльності.

Адаптація — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища. Одна із звичайних форм фізичної адаптації називається акліматизацією.

Види адаптації можуть бути структурними, фізіологічними, або адаптаціями поведінки.

Структурні адаптації — це спеціальні частини організму, що допомагають йому виживати в природніх умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть бути колір шкіри, форма тіла, або відозміни покривів.

Адаптації поведінки — це відозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути умовні або безумовні рефлекси.

Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін

Підвиди:

Маладаптація. Можливою є ситуація, коли деяка перевага, що її надає адаптація, з часом зменшується, аж до стану, коли минула адаптація стає шкідливою для виживання виду. Таке явище відомо під назвою «маладаптація», і може зустрічатись серед рослин, тварин або людей в таких областях як біологічні процеси, психологія, та безумовні рефлекси.

Акліматизація. Існує велика різниця між адаптацією та зовнішньо схожою на неї акліматизацією. Адаптація виникає та стабілізується протягом поколінь, що змінюють одне одного; акліматизація ж відбувається на проміжку часу всередині життєвого циклу однієї особини, і звичайно пов'язана з набагато менш критичними впливами оточуючого середовища.

Наслідки. Організми, що не можуть адаптуватись до навколишнього середовища, покидають його або вимирають. Термін «вимирання» в контексті адаптації означає, що доля організмів, що гинуть протягом деякого проміжку часу, постійно перевищує долю організмів, які народжуються, і цей проміжок часу достатньо великий для повного вимирання популяції.

Професійна адаптація полягає в активному освоєнні професії, її тонкощів, специфіки, необхідних навичок, прийомів, способів прийняття рішень для початку у стандартних ситуаціях. Вона починається з того, що після з'ясування досвіду, знань і характеру новачка для нього визначають найбільш прийнятну форму підготовки, наприклад, направляють на курси або прикріплюють наставника. Складність професійної адаптації залежить від широти і різноманітності діяльності, інтересу до неї, змісту праці, впливу професійного середовища, індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Психофізіологічна адаптація -і іадаптація до трудової діяльності на рівні організму працівника як цілого, результатом чого стають менші зміни його функціонального стану (менше стомлення, пристосування до високих фізичних навантажень і т.п). Псіхофізіологіческаяі і адаптаціяі особливих і труднощів не представляє, протікає досить швидко і у великій мірі залежить від здоров'я людини, її природних реакцій, характеристики самих цих умов. Тим не менше, більшість нещасних випадків відбувається в перші дні роботи саме через її відсутність. Багато уваги психофізіологічної адаптації приділено в навчальному посібнику Весніна. Рис
Класифікація адаптації (по М.А.Кібанову)

Соціально-психологічна адаптація людини до виробничої діяльності - адаптація до найближчого соціального оточення в колективі, до традицій і неписаним нормам колективу, до стилю роботи керівників, до особливостей міжособистісних відносин, що склалися в колективі. Вона означає включення працівника в колектив як рівноправного, прийнятого усіма його членами.
Адаптація індивіда до гіпер-і гіпотермічному впливів, фізичних навантажень і гіподинамії, токсичних чинників середовища, гіпоксії, гіпо-і Гіпербореї, шуму, вібрацій, замкнутому просторі і до інших несприятливих факторів професійного середовища, будучи областю спеціальних інтересів фізіології і медицини (Фізіологія; Березін);, підлягає в той же час і психологічного дослідження. Несприятливі впливу фізичного середовища призводять не тільки до зрушень фізіологічних систем організму, але і до зміни його психічних станів, переломлюються через відповідні суб'єктивні відносини особистості, нейтралізуються в процесі адаптації різними шляхами, в тому числі психічними засобами. Вивчення професійного та соціально-психологічного аспектів адаптації не виключає аналізу фізіологічних механізмів психічних явищ, які супроводжують цей процес. До будь-якої професійної ситуації людина адаптується як цілісна структура: і як організм, і як особистість.
Адаптація людини до професійної діяльності підрозділяється на ряд етапів: первинна адаптація, період стаоілізаціі, можлива дезадаптація, і вторинна адаптаціяі, вікове зниження адаптаційних можливостей. Якщо початком первинної адаптації вважати перший робочий день, то своєрідним прологом до неї є процес становлення готовності до діяльності, що включає професійне самовизначення, формування мотивації, накопичення знань, розвиток професійно значущих властивостей і т. д.

Фактори, що впливають на успішність протікання адаптаційних процесові, можна розділити на дві групи: суб'єктні-середовищні. До суб'єктним факторів належать вік, стать, фізіологічні і психологічні характеристики людини; до середовищні - умови праці, режим і характер. Діяльності, особливості соціального середовища. Багато дослідників відзначають значення професійно значущих властивостей (розумових, мнемічних, аттенціонние, сенсомоторних, комунікативних), їх вплив на адаптаційний процес і на збереження здатності до ефективної психічної адаптації.

Ефективність психічної адаптації пов'язують також з тривожністю як властивістю особистості, з її реалістичністю та енергетичним потенціалом.
2.Соціально-психологічні чинники, які впливають на професійну діяльність.

Ефективність професійної діяльності та рівень безпеки залежить від соціально-психологічних факторів. В даному випадку нам потрібно розглянути: вплив на працездатність та безпеку праці зміни звичного режиму праці та відпочинку; обмеження звичного потоку подразників природного та соціального середовища; характер внутрішньогрупових взаємовідносин; тривале перебування в соціально ізольованому колективі, що характеризується спілкуванням з одними й тими самими особистостями і відсутністю можливості побути на самоті, відрив від сім'ї, друзів, зростання ролі міжособистісних комунікацій, дефіцит зовнішньої соціальної інформації, замкнутий простір, загроза екстремальних ситуацій, дефіцит часу, перешкоди.

Психологічна сумісність (ПС) означає максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох спеціалістів. Вона має виключне значення для спеціалістів, тому що їх діяльність в основному колективна (групова), з чітким розподілом функцій між виконавцями спільного завдання, і кожен з них доповнює іншого. ПС означає добру психологічну та соціальну адаптацію людей одне до одного, що є передумовою та запорукою ефективної та безпечної професійної діяльності. Психологічна сумісність чи несумісність членів групи найшвидше та найвідчутніше проявляється в екстремальних та конфліктних ситуаціях. Знання ПС потрібні і в звичайних ситуаціях: для добору лідерів в групах (мікрогрупах), інтеграції та згуртованості колективу. Особливої значимості ПС набуває при комплектуванні колективу з винятковою значимістю кожного члена групи для виконання спільного завдання, коли помилка одного спеціаліста загрожує безпеці всього колективу, складними та дуже відповідальними завданнями (акванавти, космонавти, екіпажі підводного човна, корабля, літака).

Психологічна несумісність:

Об’єктивні чинники:

- умови праці;- характер праці; -тривалість; - напруга.

Суб’єктивні чинники:

- професійна придатність; - особисті якості; - ідеали; -інтереси;- мотиви; - стиль керівництва; - стосунки лідерів.

Стани: гіподинамія, гіпокінезія, моногонія, адаптованість, загойдування, перевтомлення, нервово – психолог напруга; сенсорна та перцептивна бепривація.

Дата добавления: 2015-05-26