Самостійна робота. Фінансовий ринок. Ринок робочої сили

Семінарське заняття

Фінансовий ринок. Ринок робочої сили. Ринок засобів виробництва. Ринок предметів споживання. Ринок послуг. Ринок інтелектуальної власності. Ринок інформації.

Фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, які виникають з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів. Цей ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів, цінних паперів. Фінансовий ринок є короткостроковим (ринок грошей) і довгостроковим (ринок капіталу).

Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин, які виникають з приводу використання і купівлі-продажу робочої сили. Продаж робочої сили здійснюється в сфері обігу. Результати продажу фіксуються в контрактах, де визначаються обсяги і умови роботи, зарплата, тривалість оплачуваної відпустки.

Ринок засобів виробництва – це ринок спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Об’єктами є предмети праці і засоби праці. Цей ринок передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до банкрутства.

Ринок предметів споживання – це ринок, який призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Цей ринок впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідовуючи диспропорції в економіці.

Ринок послуг – це ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є послуги. Це особлива споживча вартість, яка задовольняє потреби людей. Послуги є традиційні, нетрадиційні, матеріальні, нематеріальні.

Ринок інтелектуальної власності – це економічна категорія, яка виражає відносини між людьми з приводу створення і присвоєння об’єктів розумової діяльності (патентів, ліцензій, ноу-хау, наукових досліджень, комп’ютерних програм, рецептур тощо).

Ринок інформації – це сектор ринку, який обслуговує всі сфери людської діяльності. Без технічних засобів інформації і інформаційних систем неможливо підвищити добробут населення, забезпечити інтелектуальне зростання.

Конкуренція і ринок. Основні види конкуренції. Монополія та конкуренція. Форми монополій і наслідки монополізації економіки. Антимонопольна практика й антимонопольне законодавство.

Важливим складовим компонентом ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це боротьба між відокремленими виробниками продукції щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. Основне завдання конкуренції – завоювати ринок, забезпечити одержання прибутку.

Конкуренція має як позитивні так і негативні риси.

Негативні:

- дрібні виробники витісняються крупним капіталом;

- загострюється безробіття;посилюється майнове розшарування.

Позитивні:

- конкуренція є рушійною силою економіки;

- стимулює покращувати якість продукції,

- заставляє впроваджувати нові технології;

- спонукає постійно поповнювати асортимент продукції,

- стимулює стежити за науково - технічним прогресом

Конкуренція – це об’єктивний економічний закон товарного виробництва, який виражає внутрішні необхідні стійкі зв’язки між відокремленими виробниками і споживачами продукції. Внаслідок дії закону підприємці змушені знижувати затрати, покращувати якість. Закон конкуренції є проявом внутрішніх протиріч:

- між дрібними і середніми підприємствами за вигідні умови виробництва і збуту;

- між великими компаніями;

- між підприємствами монополізованого і немонополізованого сектора економіки;

- між підприємствами монополізованого сектора і держави;

- між підприємствами – виробниками, і підприємствами – споживачами;

- між пропозицією продавців і попитом покупців;

- між різними категоріями населення.

Умовами конкуренції є:

- наявність на ринку великої кількості виробників конкретного товару;

- свобода вибору господарської діяльності;

відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію,

- наявність ринку засобів виробництва.

Формами прояву закону конкуренції є різні види конкуренції.

1. Внутрішньогалузева – це боротьба між виробниками, які діють в одній галузі виробництва. Внаслідок різного рівня техніки, організації виробництва, інтенсивності праці на кожному підприємстві встановлюється індивідуальна вартість товару, але на ринку складається суспільна вартість. Результатом цієї конкуренції є перетворення індивідуальних вартостей в ринкову вартість.

2. Міжгалузева – це конкуренція між виробниками, що діють в різних галузях виробництва. Внаслідок різних умов виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднакову кількість продукту. Пропозиція товару в менш прибуткових сферах зменшується, а в прибуткових – збільшується. Ринкові ціни на товари, виготовлені в галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в галузях, звідки проходить відтік капіталу – зростають. Коли кількість прибутку вирівнюється, переливання капіталу припиняється, встановлюється середня норма прибутку, і в кожній галузі на рівновеликий капітал буде отримано середній прибуток. Цей прибуток є елементом ціни виробництва. Внаслідок міжгалузевої конкуренції ринкова ціна перетворюється в ціну виробництва.

Види конкуренції:

- досконала (чиста),

- недосконала (монополістична),

- олігополістична

Досконала конкуренція– вільна конкуренція в умовах ринку, де не існує підприємців, здатних диктувати чи нав’язувати свої умови виробництва, реалізації товарів і послуг (існує як теоретична модель).Такий ринок передбачає наявність необмеженої кількості продавців, існує вільний доступ господарських суб’єктів до будь –якого виду дії, наявна і доступна кожному інформація про стан ринку, має місце диктат споживача над виробництвом.

Умови:

1. Наявність великої кількості дрібних і середніх виробників;

2. Якісна однорідність продукції конкуруючих виробників;

3. Доступність ринкової інформації всім виробникам;

4. Вільний вхід на ринок нових конкурентів – виробників.

Недосконалаконкуренція – обмежена конкуренція економічною владою небагатьох виробників – продавців на ринку, які диктують об’єм товарів і послуг, ціни.

Умови:

1. Обмежені пропозиції факторів виробництва,

2. Відсутність інформації,

3. Неможливість досягнення швидкого нагромадження капіталу і проникнення на ринок.

Особливості:

1. Ця конкуренція виникає за умов існування монополістичних утворень, що змагаються між собою і з підприємствами середнього та дрібного бізнесу. Конкурентна боротьба ведеться за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, результатів НТР, кваліфікації робочої сили.

2. Розширюється арсенал засобів боротьби.

Розрізняють такі методи конкурентної боротьби:

Методи цінової конкуренції:

- змагання шляхом зменшення затрат виробництва;

- зниження цін на товари і послуги без зміни їх асортименту;

- виробники вдаються до маніпулювання цінами, до тіньових цін, до цінової дискримінації, сезонних розпродажів;

- мають місце цінові війни.

Методи нецінової конкуренції:

- завоювання конкурентної переваги за рахунок кращого використання досягнень науково – технічного прогресу;

- продаж товарів більш високої якості;

- надання більшого обсягу послуг;

- продовження строків гарантійного обслуговування;

- кращі умови надання споживчго кредиту, проведення рекламних компаній.

Методи неекономічної конкуренції:

- це підкупи службових осіб, технічний шпіонаж, таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту;

- укладання партнерських угод.

Олігополістична конкуренція – конкуренція з незначною кількістю учасників.

Існуванню конкуренції загрожує монополія - це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції і ціну. Монополія виникла в кінці ХІХ ст. з таких причин:

- промислова революція змінила технологічний спосіб виробництва (заміна ручної праці машинною);

- концентрація виробництва – зосередження засобів виробництва на великих підприємствах;

- конкуренція капіталу – зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу;

- централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об’єднання кількох окремих підприємств в одне, з встановленням єдиного управління;

- централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внаслідок злиття раніше самостійних капіталів;

- перетворення індивідуальної власності в гальмо розвитку продуктивних сил.

Є такі форми монополій:

а) картель – це об’єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, домовляються про долю кожного в загальному обсязі виробництва.

б) синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт; збут продукції здійснюється через збутову контору.

в) трест – це об’єднання підприємств однієї чи кількох галузей, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність. На суму вкладеного капіталу власники одержують акції тресту, які дають їм право управляти трестом і присвоювати частину прибутку.

г) концерн – це об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого не мають ні виробничої ні комерційної самостійності, а головна фірма здійснює контроль за іншими учасниками,

д) конгломерати – монополістичні об’єднання, які утворюються внаслідок поглинання прибуткових підприємств в різних галузях.

- Види монополій:

- природна монополія – це монополія в галузях, які обслуговують весь ринок в цілому, виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва і в галузях, які мають стратегічне значення;

- закрита монополія – це монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень;

- відкрита монополія – це таке явище, при якому фірма на деякий час стає єдиним постачальником певного товару, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції. Загроза монополії в тому, що вона гальмує науково – технічний прогрес, встановлює монопольно високі ціни, припиняє суспільний вплив на виробництво. Монополія стримує повне використання ресурсів, зниження витрат, зростання ефективності виробництва. В гонитві за прибутками монополісти вкладають капітал в дорогі проекти, зменшуючи при цьому інвестиції в важливі з точки зору споживача сфери виробництва. Монополії витрачають значні ресурси для утримання і зміцнення позиції на ринку. Монополія обмежує конкуренцію і є економічнм злом. Враховуючи ці недоліки монополії, держава веде боротьбу з монополізмом. Антимонопольна діяльність - це комплекс заходів, які направлені на обмеження діяльності монополії. Вперше цю діяльність започаткували США і Канада в кінці ХІХ ст. Антимонопольні закони визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності і нечесної конкуренції. В Укрїні антимонопольна політика бере свій початок з прийняттям Закону України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”. Цей закон направлений на демонолізацію економіки, фінасову, матеріально - технічну, інформаційну і консультативну підтримку підприємств, на розвиток конкуренції. Згідно з законом монопольним вважається становище, коли доля підприємця перевищує на ринку 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією фірм з метою попередження виникнення монопольних ситуацій, штрафи та відшкодування збитків, що викликані зловживанням монопольним становищем. На виконання закону в Україні створено Антимонопольний комітет.

АКУ виконує такі функції:

- розробляє заходи щодо розвитку конкуренції, розукрупнення високомополізованих структур;

- аналізує стан ринку і конкуренції;

- здійснює експертизу нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;

- готує пропозиції з питань удосконалення антимонопольного законодавства.

Антимонопольні органи розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства, дають обов’язкові для виконання розпорядження. Вони мають право створювати фонди сприяння антимонопольним заходам. Кошти цих фондів формуються за рахунок відрахувань від штрафів, що встановлені для учасників ринкового обороту посадових осіб за порушення антимонопольного законодавства. Досвід роботи АКУ показує, що в його роботі є певні проблеми, Зокрема, заходи з захисту конкуренції повинні здійснюватися не лише державою, але й підприємцями.

Дата добавления: 2015-05-26