Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика суспільного виробництва. Продуктивні сили та виробничі відносини




Роль і значення економічних знань.

Як і будь-яка інша наука, особливо, коли вона використовується в ролі навчальної дисципліни, теорія сучасних економічних систем виконує виховну функцію, тобто вона формує, виробляє певну психологію кожної людини або групи людей. Опанувавши основні її положення та висновки, кожна людина краще орієнтується в економічному житті, виявляє більш високу суспільну активність. Оскільки в питанні суті, функціонування та історичних перспектив сучасних економічних систем існують різні точки зору, остільки їх прихильники наповнюють виховну функцію неоднаковим змістом. Скажімо, представники буржуазної економічної науки виховну функцію бачать в тому, щоб формувати психологію збереження капіталістичних виробничих відносин, передусім захисту капіталістичної приватної власності, мотиву високого капіталістичного прибутку і капіталістичного ринку як всезагальної форми економічних зв'язків суб'єктів господарювання. Натомість прихильники економічної системи соціалізму наповнюють виховну функцію змістом, спрямованим на підтримку соціалістичних виробничих відносин, подолання всіх форм відчуження трудящих від засобів виробництва, повне і всебічне розкриття кожною людиною її творчих сил і здібностей. Сказане зовсім не означає, що в класово-антагоністичному суспільстві виховна функція спрямована виключно на панівні верстви населення, а в соціалістичному - тільки на представників трудящих. Виховний процес спрямований їй всі верстви населення, оскільки в кожному суспільстві є прихильники діаметрально протилежних економічних систем. І, як свідчить історичний досвід, за допомогою інтенсивної виховної роботи у трудящого населення соціалістичних країн можна сформувати психологію капіталістичного мислення, а в населення капіталістичних країн - психологію постсоціалістичного економічного мислення.

Ідеологічна функція теорії економічних систем проявляється в тому, що вона виражає і захищає інтереси певних класів та соціальних груп. Це знаходить свій вияв передусім при Дослідженні та тлумаченні суті, причин виникнення, закономірностей функціонування та занепаду тієї чи іншої економічної системи

 

 

Первісну основу життя становить суспільне виробництво. Перш ніж займатися наукою, мистецтвом, політикою і любов'ю, люди повинні мати мінімум засобів до життя: дах над головою, одяг, їжу. І тому, якщо ми хочемо доторкнутися до складного клубка суспільних відносин, розкрити господарські зв'язки, соціальні процеси і визначити спрямованість, тенденції в їхньому русі, нам насамперед необхідно розглянути суспільне виробництво, як джерело всякого благополуччя.

Виробництво - не єдиний фактор, що визначає багатство країн і народів. На економічний розвиток впливають природні ресурси, клімат, природна родючість землі, накопичені людьми знання і досвід, кількість народонаселення та інші фактори. Однак певного результату суспільство може досягти лише в тому випадку, якщо використовує ефект, закладений у цих факторах, у процесі виробництва.

Під виробництвом розуміється процес впливу людини на предмети і сили природи і пристосування їх до задоволення тих чи інших своїх потреб. У ньому взаємодіють три компоненти: робоча сила людини, предмети праці і засоби праці.

Під робочою силою розуміється сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм і які реалізуються в ході трудового процесу. В міру розвитку суспільного виробництва змінюються характер і зміст робочої сили. На ранніх етапах розвитку суспільства головну роль грали фізичні здібності людини до праці. В міру розвитку виробництва, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, усе більш високі вимоги пред'являються до розумових здібностей людини, до його інтелектуального рівня, науково-технічної освіти, кваліфікації й інших якостей.

Робоча сила виступає особистим фактором виробництва, а людина - як її носій, трудящий - як головна продуктивна сила.

Предмет праці - це все те, на що спрямовано працю людини, і що становить матеріальну основу майбутнього продукту. Якщо на зорі цивілізації предметом праці винятково була речовина природи, то в міру розвитку виробництва, науки і техніки серед предметів праці усе більше місця займають продукти виробництва, що називаються сировиною.

Засоби праці - це речі чи комплекси речей, за допомогою яких людина обробляє предмети праці, впливає на них. До них належать різноманітні знаряддя праці, механізми, засоби зв'язку, шляхи сполучення, земля тощо. В міру розвитку виробництва засоби праці розвиваються, удосконалюються, ускладнюються.

Предмети праці і засоби праці в сукупності виступають як речовинний фактор виробництва, як засоби виробництва.

Виробництво не можна представляти як механічне поєднання його елементів. Це складна система взаємодії робочої сили з засобами виробництва, тобто з його матеріальною основою. Способи з'єднання факторів виробництва визначають систему пануючих у суспільстві виробничих відносин. Зміст виробничих відносин визначається рівнем розвитку продуктивних сил, а характер їхнього прояву - способом поєднання працівника з засобами виробництва, тобто відносинами власності на засоби виробництва.

У суспільстві завжди панують визначені типи, види власності: приватна, колективна, дрібна трудова, державна, змішана і т.д. При цьому вони змінюються, розвиваються під впливом змін у матеріальних умовах виробництва і знаходяться в різних сполученнях, у постійних зв'язках. Якщо відносини власності перестають змінюватися, то продуктивні сили сковуються у своєму розвитку, гальмується технічний і соціальний прогрес. Відносинами власності визначається приналежність виробленого продукту, форма його розподілу, характер обміну і рівень споживання різних груп людей.

Часто поняття власності зводиться до володіння певним майном, капіталом (заводом, фабрикою, будинком, рахунком у банку тощо). Це не зовсім правильно.

Обсяг власності мера міста визначається не його рахунком у банку й особистим майном, а тими можливостями, що фактично дає йому займана посада.

 

Суспільне виробництво включає такі стадії:

a) безпосереднього виробництва;

b) розподіл (через доходи);

c) обмін (торгівля);

d) споживання.

Продуктивні сили — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Розвиток продуктивних сил — основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва — виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником дальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

Структура продуктивних сил включає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва(технологія, форми і методи організації виробництва, наука та інформація, виробнича і соціальна інфраструктура, яка обслуговує фактори виробництва)

Метод вивчення продуктивних сил — це спосіб пізнання продуктивних сил, за якого чинники та результати виробництва та економічна система загалом розглядається як така, що саморозвивається на основі об'єктивних економічних законів.

Виробничі відносини – це відносини між людьми в сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки. Вона показує:

Ô хто володіє економічною владою

Ô як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства

Ô кому дістаються продукти праці виробництва.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 806; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.