Соціометрична процедура

Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки задач дослідження і вибору об'єктів вимірювань формулюються основні гіпотези і положення, що стосуються можливих критеріїв опиту членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимогу експериментатора розкрити свої симпатії і антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення у опитуваних і виявляється у деяких людей в небажанні брати участь в опиті. Коли питання або критерії соціометрії були вибрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному вигляді по типу інтерв'ю. Кожний член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи залежно від більшої або меншої схильності, переваги їх в порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довір'я або недовір'я і т.д.

Членам групи пропонується відповісти на питання, які дають можливість знайти їх симпатії і антипатії друг до друга, до лідерів, членів групи, яких група не приймає. Дослідник зачитує два питання: а) і б) і дає піддослідним таку інструкцію: «Напишіть на папірцях під цифрою 1 прізвище члена групи, якого Ви вибрали б в першу чергу, під цифрою 2 — кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 — кого б Ви вибрали, якби не було першого і другий». Потім дослідник зачитує питання про особисті відносини і так само проводить інструктаж.

З метою підтвердження достовірності відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів. Для повторного дослідження беруться інші питання.

Приклади питань для вивчення ділових відносин

1. а) кого з своїх товаришів з групи Ви попросили б у разі потреби надати допомогу в підготовці до занять (в першу, другу, третю чергу)?

би) кого з своїх товаришів з групи Ви не хотіли б просити у разі потреби надавати Вам допомогу в підготовці до занять?

2. а) з ким Ви поїхали б в тривале службове відрядження?

би) Кого з членів своєї групи Ви не узяли б в службове відрядження?

3. а) хто з членів групи краще виконає функції лідера (старости, профорга і т.д.)?

би) кому з членів групи буде важко виконувати обов'язки лідера?

Приклади питань для вивченим особистих відносин

1. а) До кого в своїй групі Ви звернулися б за порадою у важкій життєвій ситуації?

би) з ким з групи Вам не хотілося б ні про що радитися?

2. а) якби всі члени Вашої групи жили в гуртожитку, з ким з них Вам хотілося б поселитися в одній кімнаті?

б) якби всю Вашу групу переформували, кого з її членів Ви не хотіли б залишити в своїй групі?

3. а) кого з групи Ви запросили б на день народження?

б) кого з групи Ви не хотіли б бачити на своєму дні народження?

При цьому Соціометрична процедура може проводитися в двох формах. Перший варіант — непараметрична процедура. В даному випадку випробовуваному пропонується відповісти на питання соціометричної картки без обмеження числа виборів випробовуваного. Якщо в групі обчислюється, скажімо, 12 чоловік, то у вказаному випадку кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (окрім самого себе). Таким чином, теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи у вказаному прикладі буде рівне (N-1), де N— число членів групи. Так само і теоретично можливе число отриманих суб'єктом виборів в групі буде рівне (N-1). Відразу з'ясуємо собі, що вказана величина (N-1) отриманих виборів є основною кількісною константою соціометричних вимірювань. При непараметричній процедурі ця теоретична константа є однаковою як для індивідуума, що робить вибори, так і для будь-якого індивідуума, що став об'єктом вибору. Гідністю даного варіанту процедури є те, що вона дозволяє виявити так звану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособових зв'язків в груповій структурі. Проте при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв'язків стає так багато, що без вживання обчислювальної техніки проаналізувати їх стає вельми важко.

Іншим недоліком непараметричної процедури є велика вірогідність отримання випадкового вибору. Деякі випробовувані, керуючись особистим мотивом, нерідко пишуть в Опитувальниках: «вибираю всіх». Ясно, що така відповідь може мати тільки два пояснення: або у випробовуваного дійсно склалася така узагальнена аморфна і недиференційована система відносин з оточуючими (що маловірогідно), або випробовуваний явно дає помилкову відповідь, прикриваючись формальною лояльністю до оточуючих і до експериментатора (що найбільш ймовірно).

Аналіз подібних випадків примусив деяких дослідників спробувати змінити саму процедуру вживання Методу і таким чином понизити вірогідність випадкового вибору. Так народився другий варіант — параметрична Процедура з обмеженням числа виборів. Випробовуваним пропонують вибирати строго фіксоване число зі всіх членів групи. Наприклад, в групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5 чоловік. Величина обмеження числа соціометричних виборів отримала назву «соціометричного обмеження» або «ліміту виборів». Багато дослідників вважають, що введення «соціометричного обмеження» значно перевищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження примушує випробовуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати для відповіді тільки тих членів групи, які дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Ліміт виборів значно знижує вірогідність випадкових відповідей і дозволяє стандартизувати умови виборів в групах різної чисельності в одній вибірці, що і робить можливим зіставлення матеріалу по різних групах.

В даний час прийнято вважати, що для груп в 22-25 учасників мінімальна величина «соціометричного обмеження» повинна вибиратися в межах 4-5 виборів. Істотна відмінність другого варіанту соціометрії процедури полягає в тому, що Соціометрична константа (N-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів (тобто з групи до учасника). Для системи відданих виборів (тобто в групу від учасника) вона вимірюється новою величиною d (соціометричним обмеженням). Введенням цієї величини можна стандартизувати зовнішні умови виборів в групах різної чисельності. Для цього необхідно визначати величину d по однаковій для всіх груп вірогідності випадкового вибору. Формулу визначення такої вірогідності запропонували свого часу Дж. Моренно і Е. Дженнінгс: P(A)=d/(N-1), де Р — вірогідність випадкової події (А) соціометричного вибору; N — число членів групи.

Звичайно величина Р(А) вибирається в межах 0,20-0,30. Підставляючи ці значення у формулу (1) для визначення d з відомою величиною N, одержуємо шукане число «соціометричного обмеження» у вибраній для вимірювань групі.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємостосунків в групі. Можливо виявити тільки найбільш суб'єктивно значущі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу відображатиме лише найтиповіші, «вибрані» комунікації. Введення «Соціометричного обмеження» не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи.

Соціометрична картка або Соціометрична анкета складається на заключному етапі розробки програми. В ній кожний член групи Повинен вказати своє відношення до інших членів групи по виділених критеріях (наприклад, з погляду спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, в грі і т. д.) Критерії визначаються залежно від програми даного дослідження: чи вивчаються відносини у виробничій групі, групі дозвілля, в тимчасовій або стабільній групі.

Дата добавления: 2015-05-26