Шляхи поширення християнства

ВСТУП

ПЛАН

Доскоч Р.П.

ЗПС-11 групи

НА ТЕМУ

РЕФЕРАТ

«Поширення християнства

на українських землях»

Підготував

студент

факультету «Інституту

педагогіки і психології»

Тернопіль-2014

1. ПЕРШІ КРОКИ ХРИСТИЯНСТВА

1.1 Археологічні знахідки

1.2 Шляхи поширення християнства

1.3 Хрещення Київської Русі

1.4 Вплив християнства через Володимира на історію

2. УКРАЇНА В ПЕРІОД РЕФОРМАЦІЇ

2.1 Поширення лютеранства на Україну

2.2 Поширення кальвінізму на Україну

ВИСНОВОК

БІБЛІОГРАФІЯ

Дана робота спрямована на дослідження поширення християнства на українських землях.

У даній роботі будуть висвітлені такі теми: археологічні розкопки, шляхи поширення християнства, хрещення Київської Русі. Також буде досліджена така тема, як Україна в період Реформації, а саме вплив лютеранства і кальвінізму.

Дослідження даної роботи можуть бути особливо актуальні у наш час, тому що історія повторюється і корисно брати уроки з того, що вже було.

Для більш глибокого вивчення теми буде використана Біблія, додаткова література. Історія християнства в українських землях розпочалась ще задовго до хрещення наших предків Володимиром Великим. Напевне, тому в Києві християнство не зустрічало ніякого опору. Поганство вже відмирало природним шляхом. Підтримка князівською владою християнства як релігії вищого типу змусила поганство відступити.

Християнство на наших землях виникло ще в І ст. н. е. Поширена згодом легенда про апостола Андрія Первозванного, мабуть, не з'явилася на порожньому місці. Згідно з цією легендою святий Андрій, який прийшов на Київські гори, поставив на них хреста і пророкував виникнення там великого міста з багатьма церквами-храмами. Цією леген­дою обґрунтовувалась ідея про рівноправність Києва і Візантії як двох християнських міст, Київської Русі й Візантійської імперії як двох християнських держав.

1. ПЕРШІ КРОКИ ХРИСТИЯНСТВА

В Енциклопедії необхідних знань В.А. Менделем пише: «Історія допомагає зрозуміти походження і зв'язок часом віддалених один від одного в просторі і в часі явищ і процесів» [3, С.14]

Християнство не було нововведенням на території України з початку його розповсюдження. У кожній легенді є доля правди. Легенда про перебування апостола Андрія Первозванного на київських горах і його благословення країни не зовсім безпідставна. А навіть якщо і не він, то напевно хтось із Христових благовісників сповіщав Євангеліє порятунку на причорноморських поселеннях і вздовж берегів Дніпра навіть до київських земель, а може й далі.

У перші століття християнства і пізніше, протягом усіх віків у нашого Господа Ісуса Христа було багато вірних послідовників, готових на повне посвячення, і навіть на страждання і смерть за проповідь Євангелія. Живе і правдиве християнство проникало на наші рідні землі місіонерами, колоністами, римськими воїнами, купцями, засланцями та іншими через грецькі колонії на берегах Чорного і Азовського морів,такі як: Тірас, Ольвія, Неаполь, Херсонес, Феодосія, Пантікапей, Танаїс, Фанагорія, Горгіппія, Пітіюнт та інші. У них часто засуджували й відправляли у заслання найактивніших і найкращих християн Римської імперії, або самі вони тікали туди, щоб врятуватися від жорстоких переслідувань і тортур. Тому здавна на причорноморських берегах жило багато християн, і створювалися християнські центри.

Про перші кроки християнства по кримській землі існує чимало переказів. Одне з них - легенда про відвідування Таврики самим апостолом Андрієм.

1.1 Археологічні знахідки

Перші археологічні знахідки, що доводять існування християнства в Криму, відносяться до III ст., А 304 роком датується перший християнський надгробок на Кримському півострові. До цього ж періоду відноситься і поширення християнства в Херсонесі - причому, схоже, проповідь Євангелія була спочатку зустрінута тут не дуже привітно. Стародавні оповіді про херсонеських проповідників III - IV століть повідомляють про те, що язичники міста дуже вороже поставилися до місіонерів і що ті постраждали від рук натовпу, хоча і встигли навернути деяких. Перші християни були нечисленні, і їм доводилося сповідувати свою релігію таємно - цим можна пояснювати відсутність тут християнських пам'яток в перші століття.

Найбільш ранні археологічні знахідки християнської символіки датуються в місті кінцем IV ст., причому видно, що вже тоді в Херсонесі з'явилася єпископська кафедра. У Боспорі - майбутній Керчі - єпископська кафедра з'явилася трохи раніше і була першою в херсонесі Боспор посилав свого єпископа ще на I Вселенський Собор 325 р. Підтвердження цьому ми знаходимо також у книзі А.В. Шульги «Історія Церкви на Україні»: «У дослідженнях кримських гробниць варто особливо відзначити склепи району Херсонеса, які відносять до початку V століття. На стінах і стелях цих склепів виявили надзвичайно гарні розписи - виноградні грона: «Я є лоза, а ви - гілки», павичі (ранньохристиянський символ безсмертя), монограми Христа, різні орнаментальні гірлянди та візерунки, зображення птахів, рослин, чотирипелюсткових квіток. Були на них зображення людей і складніші композиції. Всього в світі відкрито близько 15 схожих ранньохристиянських гробниць, датованих III-IV століттями нашої ери». [2, С.18].

Після навернення до християнства римських імператорів процес поширення християнства, як відомо, вийшов на новий рівень.

Реформа імператора Юстиніана (зійшов на престол у 527 р.), що прагнув запровадити християнство в усі сфери суспільного і державного життя, призвела до появи безлічі споруд культового характеру - великих храмів, малих базилік, по всій Тавриці. Більше всього їх будувалося в Херсонесі. Можна вважати, що саме до цього періоду - середини VI ст. - поширення християнства Римською імперією в Криму в основному завершилося.

Християнство поширювалося не тільки серед громадян приморських міст, а й серед частини місцевих степових народів. Ще в перші століття християнства можна говорити про навернення частини сарматського населення, а в епоху Юстиніана прийняв хрещення ватажок стародавніх тюрків - гунів які жили в Криму. Християнство (у формі аріанства) ісповідувалося іншим народом, що оселилися в Тавриці в III - IV століттях –називались вони готами.

Християнство проникало на українські землі також з Азовської Русі, де був сильний християнський центр біля Азовського моря, і де, в пізніших століттях, була Тьмутороканска Русь, якою деякий час в XI ст. володів Лівобережжям князь Мстислав - брат Ярослава Мудрого. На Тьмуторокані здавна були чисельні християнські церкви. Отже, християни були вже в багатьох містах України, задовго до офіційного прийняття християнства. Син князя Святослава, Ярополк, який вісім років (972-980 рр..) намагався встановити свою владу в Києві, був християнином. У 980 р. почав княжити в Києві Володимир Великий і за короткий час став потужним володарем всієї України - Русі. Спочатку Володимир сприяв язичницькому культу, але незабаром розчарувався в ньому, і його інтерес до язичництва згас. Незабаром і він став християнином, а, охрестившись у Василькові в 987 р., прийняв ім'я Василя, на честь візантійського імператора Василя II. Відразу, з допомогою християн, яких вже було дуже багато в Україні, він почав готувати киян. Кияни за його прикладом приймали християнство, Володимир знищував при цьому язичницьких ідолів, яких по своїй помилці наставив раніше.

1.3 Хрещення Київської Русі

Прийшов 988-й рік, який прославився епохальною в історії України подією. Офіційне прийняття християнства князь Володимир Великий підтвердив масовим хрещенням у Дніпрі. Перед самим актом хрещення в своїй короткій, але надзвичайно глибокій молитві, записаній в літописах, він від усього серця щиро благав Бога такими словами: "Боже Великий, що створив небо й землю! Змилуйся на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати Тебе, правдивого Бога, як пізнали країни християнські, і зміцни в них віру праведну і чисту, а мені допоможи, Господи, на супротивника, щоб, сподіваючись на Тебе і могутність Твою, перемагав я підступи диявольські ".

У 989 р. Володимир йде походом на Крим, завойовує кілька грецьких колоній, тримає в облозі Корсунь і незабаром захоплює його. Після такої демонстрації сили візантійські імператори посилають в Корсунь царівну Анну, на якій він одружується, при цьому тут знову проводиться масове хрещення.

Завдяки Великому князюУкраїна стала могутньою християнською державою на сході Європи.

Встановлюючи християнство на Україні, як володар великої держави і опікун численного народу, князь Володимир у своїй молитві благав Господа, щоб "нові люди пізнали істинного Бога". Ці слова він взяв з молитви Ісуса Христа, в якій сказано: " Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його." Іоанна 17:3 [1].

1.4 Вплив християнства через Володимира на історію

Протягом 25 років свого правління, для поширення християнства князь Володимир Великий будував церкви і пожертвував десяту частину своїх доходів на будівництво Десятинної церкви; для розвитку освіти він засновував школи; для розвитку мистецтва він запросив візантійських майстрів, для затвердження правосуддя він замінив язичницьке законодавство на християнське для усунення несправедливості він годував бідних, дбав про нещасних, турбувався про добробут своїх громадян. Вплив Євангелії мала потужну дію яка змінила войовничого язичника на смиренного князя, який протягом наступних років свого життя власні політичні розбіжності з сусідами залагоджував, перш за все, домовленостями, а не мечем і вогнем. Язичницький спосіб життя з проявом помсти, насильства і брехні Володимир намагався замінити такими християнськими чеснотами, як віра, надія, любов. Ціле нове покоління виросло в християнській атмосфері і виховувалося під сприятливим впливом вчення Христа.

Після смерті князя Володимира, в 1015 році, його християнську державну політику продовжує його син, князь Ярослав Мудрий. Він будує величний Софійський собор, сприяє розвитку християнства, допомагає збирати, перекладати й переписувати багато корисних книг, засновує велику бібліотеку, продовжує підтримувати книжкову освіту, курує компіляції літописів, допомагає навчанню священиків, розширює законодавство у правовому кодексі "Руська Правда" і в "Церковному Статуті ", встановлює численні політичні та родинні зв'язки з європейськими державами.

Про Україну та про її культуру знав тоді весь цивілізований світ.

2. УКРАЇНА у період Реформації

Днем народження протестантизму вважають 31 жовтня 1517 року, коли чернець і викладач Виттенбергського університету Мартін Лютер відкрито виступив з 95 тезами, які містили засудження доктрин Римсько-Католицької Церкви. Приводом для цього виступу послужила продаж одним домініканським ченцем індульгенції: у вищій мірі цинічна форма, в якій це робилося, глибоко обурила Лютера. За вченням Лютера єдиним джерелом віровчення є Священне Писання, з семи таїнств приймаються тільки два - хрещення і причастя, вводиться поняття про виправдання вірою, але не справами. Лютер, який звинуватив Папу в насадженні вчення, противного Священному Писанню, у 1520 році був відлучений від церкви. Але рух на користь церковних реформ вже почався. Критика спрямована на Ватикан на Церкву, віру і покаяння знайшла широку підтримку серед священства, студентства та вищого стану Німеччини. Із Німеччини перекинулася в інші країни. Підтвердження цьому ми знаходимо і в книзі А.В. Шульги «Історія Церкви на Україні»: «Рух духовної та релігійної реформи, розпочатий Мартіном Лютером в 1517 році в сусідній Німеччині. Невдовзі торкнувся й українських земель, що перебували у складі Великого князівства Литовського». [2, С.67].

2.1 Поширення лютеранства на Україну

Вже в XVI столітті на Україні з'явилося багато лютеранських громад. Лютеранські церкви були особливо численні в Галичині, на Побужжі, на Волині, на Поділлі, на Брацлавщині та Київщині. Активно обговорювалася можливість церковної унії між православними та протестантами, одним з ініціаторів якої був князь Костянтин Острозький. Церковний союз не вдався через опір вищого православного духовенства, яке потім, як свідчать чимало провідних українських істориків, також знехтувало інтересами свого народу, опинившись під впливом зростаючої католицької реакції. Католицький рух, який підтримувався тодішньою владою, вабило не тільки до майже повного зникнення лютеранства з карти України, але й до значного занепаду цілої духовності нашого краю.

2.2 Поширення кальвінізму на Україну

Початок поширення кальвінізму на території України припадає на початок 40-х років XVI століття і пов'язаний з діяльністю відомих культурних діячів, письменників, вчених, політиків, які були захоплені протестантськими ідеями. Першими сподвижниками реформ стали найосвіченіші люди, яких запрошували багаті особи для навчання своїх дітей і просування науково-освітнього процесу в країні. З перших проповідників, які діяли в Україні як культурні діячі, перекладачі, літератори, збереглася інформація про Фому Фальківського, Павла Зеновича, Миколу Житнього. На Україні кальвінізм поширився на всій території від Волині та Галичини, до Поділля і Київщини, однак самі збори, а також школи і друкарні були зосереджені переважно у Західній Україні. У 60-х роках XVI століття в Україні налічувалося близько 300 реформаційних громад. А.В. Шульга у своїй книзі «Історія Церкви на Україні» пише: «Добре відома кальвіністська громада в Дубецько, створена в 1546р. за підтримки впливового землевласника Станіслава Стадницького. Проповідником у ній був Альберт з Ілжі. При цій громаді відкрили школу, яка в 1559-1562р. стала одним з впливових освітніх центрів. У цьому закладі здобували освіту близько 300 осіб. Керували школою Григорій Оршак і добре відомий серед кальвіністів богослов-реформатор Франческо Станкаро». [2, З.69].

Еволюцію кальвінізму в Україні можна умовно розділити на три етапи: час зародження конфесії 40-50 роки XVI століття, другий етап - 60-80 роки XVI століття позначені найбільшими успіхами течії; кінець XVI - початок XVIІ століття - період поступового згасання активності реформатських громад. У 50-60-х роках XVIІ століття їх діяльність у більшості регіонів України майже припиняється.

Дата добавления: 2015-05-26