ЗМ 1. Основні елементи фінансових злочинів

Модуль 2. Характеристика процесу розслідування фінансових злочинів

Модуль 1. Основні елементи фінансових злочинів

Тема 1. Суть та поняття фінансового злочину.Суб’єкти фінансових розслідувань

Тема 2. Способи вчинення фінансових злочинів. Фінансові злочини, пов’язані зі сплатою податку на додану вартість

Тема 3. Фінансові злочини з використанням ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємництва. Класифікація способів вчинення фінансових злочинів ухилень від сплати податків

Тема 4. Типові сліди вчинення фінансових злочинів, ухилень від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Аналітична діяльність у механізмі виявлення ухилень від сплати податків

Тема 5. Структура первинного матеріалу про злочин та його оцінка на стадії порушення кримінальної справи. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування

Модуль 1 = 1,25 залікових кредитів

Тема 1. Суть та поняття фінансового злочин у. Суб’єкти фінансових розслідувань

Види фінансових злочинів

Студенти повинні розуміти, що принциповою рисою визначення злочинності у сфері економічної діяльності є перетинання дефініцій кримінального закону з нормами цивільного права. Одержання кредиту і його погашення, випуск цінних паперів (емісія), банкрутство - інститути. цивільного права, об'єкт договірних відносин, і невиконання сторонами зобов'язань зважується в принципі в рамках цього права. „Кримінальна юстиція не повинна втручатися в договірні відносини; тільки якщо договір є при­криттям злочину чи засобом його вчинення, є підстави для втручання кримінального правосуддя". Це було написано в період НЕПу. Пізніше, з ліквідацією вільних товаровиробників, ця формула в радянській літературі не відтворювалася. Стосовно злочинів, учинених у сфері економічної діяльності, розгляд договірних відносин з позицій кримінального права передбачає наявність у діях суб'єкта обману чи зловживання довірою. Цю формулу (обман або зловживання довірою) кримінальний закон формулює стосовно шахрайства, де шляхом обману чи зловживання довірою викрадається чуже майно або право на нього (ст. 192 КК України). Ця ж ознака є (повинна бути) системно утворюючою при визначенні злочинності у сфері господарської діяль­ності. Закон служить (повинний служити) підставою (і обмеженням) застосування норм кримінального права в даній сфері. Одержання кредиту буде злочинним у випадку надання банку чи іншому кредиторові свідомо неправдивих даних про господарське становище чи фінансовий стан позичальника; банкрутство стає злочином у випадку приховання майна чи фальсифікації документів, уведення в оману кредиторів; ухилення від сплати податків є злочином у випаді умисного приховування доходів чи включення в декларацію свідомо перекручених даних; контрабанда є злочином у випадку, якщо вона пов'язана з обманом, із приховуванням переміщуваних товарів і т. д.

Усюди є присутнім обман або зловживання довірою. І це -реальна підстава для застосування норм кримінального права. Тому Закон карає за зловживання свободою ринкових відносин, але не скасовує, карає за зловживання правом власності, але не ліквідує це право. Відсутність зазначеної ознаки означає відсутність підстави для віднесення відповідної дії до злочинів. У випадку ж, коли Закон відносить до числа злочинів невиконання зобов'язань, не поєднане з обманом або зловживанням довірою, підмінює цивільне право кримінальним, що відповідає командній економіці, але є антиконституційним (і неефективним) в умовах ринку.

Проблемою для законодавства, що регулює відносини в сфері господарської діяльності, є тісний зв'язок (й істотне розходження) між цивільно-правовими і кримінально-правовими методами такого регулювання. Важливою тут є (відповідно до ст. 192 КК України) особливість формулювання також багатьох інших (практично -більшості) складів злочинів у сфері господарської діяльності. Для таких складів характерно, що для настання кримінальної відповідальності недостатньо наявності у вчиненому діянні всіх ознак складу даного злочину. Відповідні норми сформульовані таким чином, що кримінальна відповідальність можлива тільки за наявності у вчиненому додаткових обставин. До числа останніх віднесене: вчинення діяння „у великому розмірі" по одних складах і заподіяння діянням „значної шкоди" - по інших.

Унаслідок цього виходить, що незаконне підприємництво, незаконна банківська діяльність, контрабанда, ухилення від сплати податків, митних платежів і т. ін., вчинені не у великому розмірі, злочинами не вважаються, за межами розміру, зазначеного в примітках до відповідних статей, учинене стає злочином. Так само виходить, що незаконне підприємництво, незаконна банківська діяльність, фіктивне підприємництво, незаконне одержання кредиту, виготовлення, збут і використання підроблених недержавних цінних паперів, свідома нечесна реклама тощо стають злочином тільки у випадку заподіяння такими діяннями великого збитку, до того ж визначення розміру якого законом віднесене до ведення слідства і суду, що значно розширює межі вільного розсуду і можливість прийняття довільних рішень.

Система протидії фінансовим злочинам

Студентам необхідно засвоїти, що проблема протидії легалізації злочинних доходів виникає там і тоді, де і коли сформоване розуміння високої суспільної небезпе­ки наслідків організованої злочинності, що активно вторгається в систему низки соціальних відносин, дезорганізуючи їх, дес-табілізуючи нормальні взаємозв'язки і взаємодію практично у всіх значимих сферах, модифікуючи, пристосовуючи їх до своїх інтересів. Організована злочинність виникає і розвивається за за­конами ринку, де головною метою є прибуток. «Кодекс честі» зло­чинної організації може встановлювати певні межі поводження своїх членів. Але ці обмеження не стосуються способів одержан­ня прибутку. Схвалюється одержання прибутку будь-яким шля­хом, незважаючи на засоби. Більш того, історично і генетично об'єднання організованої злочинності мафіозного типу орієнто-вано на реалізацію заборонених законом товарів і послуг. Саме ця обставина виділяється у визначенні організованої злочинності, сформульованому в Комплексному законі США про контроль над злочинністю і безпекою на вулицях. Таке виділення є зако­номірним. Будь-який дослідник організованої злочинності підтвердить, що «стартовий капітал», необхідний для перетворен­ня вуличної банди у високоприбуткове підприємство, створюєть­ся в процесі торгівлі наркотиками, сексуальними послугами, у ре-зультаті організації азартних ігор, а також рекету та надання інших незаконних послуг.

Студенти повинні розуміти, що відсутність обмежень у способах одержання прибутку багато в чому визначає високу ефективність (з економічного погляду) діяльності злочинних організацій. По-перше, вони не сплачують податків (якщо, звичайно, не вважати своєрідним податком части­ну коштів, що виділяється на корупцію) і вже тому знаходяться в більш виграшному стані у порівнянні з легальними підприємства­ми. По-друге, злочинна організація в процесі незаконної діяль­ності, здобуваючи готівку, одержує додаткові переваги перед суб'єктом законної підприємницької діяльності, тобто більш ши­рокий спектр можливостей використання отриманого прибутку. По-третє, організована злочинність не обмежена в пошуках і створенні нових «ніш» економічної діяльності: реалізуються ча­сом канібалістські проекти, наприклад, вбивство пристарілих осіб з метою заволодіння належною їм нерухомістю. По-четверте, злочинні організації ведуть економічну боротьбу, керуючись принципом «ціль виправдовує засоби», у зв'язку з чим легальний конкурент їм просто не в змозі протистояти.

Суб’єкти фінансових розслідувань

Органами дізнання є:

1) міліція;

1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки;

2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання;

3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;

3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

4) митні органи — в справах про контрабанду;

5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

7) органи прикордонної служби - у справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону;

8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

9) командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

Міжнародні стандарти правового забезпечення та співробітництво у сфері протидії фінансовим злочинам

Емпіричні дані свідчать про те, що переважна більшість операцій щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, носить інтернаціональний характер. У Канаді 80% операцій, виявлених поліцією, містять «зовнішній елемент», а в такій маленькій країні, як Бельгія, ця цифра зростає до 90%.

Транснаціональний характер злочину, що є передумовою зас тосування Палермської конвенції, означає, що:

- злочин вчинено в більше ніж одній державі;

- злочин вчинено в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі;

- злочин вчинено в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, що здійснює діяльність у більше ніж одній державі;

- злочин вчинено в одній державі, але істотні наслідки мають місце в іншій державі (наприклад, підробка в одній державі грошей іншої держави або підробка грошей в глобальному масштабі) (ст. 3),

У Палермській конвенції правова допомога відповідно до ст. 18 може надаватись з метою:

- отримання свідчень свідків або заяв від окремих осіб;

- вручення судових документів;

- проведення обшуку і здійснення виїмки або арешту;

- огляд об'єктів і ділянок місцевості;

- надання інформації, речових доказів і оцінок експертів;

- надання оригіналів або завірених копій відповідних докуй ментів і матеріалів, у тому числі урядові, банківські, фінансові корпоративні або комерційні документи;

- виявлення або відстежування доходів від злочинів, майна, чім собів скоєння злочинів або інших предметів для цілей доказуванні

- Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучен і конфіскацію доходів від злочинної діяльності відкрита підписання в Страсбурзі 8 листопада 1990 р., набула чинності 1 нб ресня 1993 р. її учасниками є 42 країни, зокрема Австралія, які не є членами Ради Європи. Україна ратифікувала Коїм венцію 17 грудня 1997 р., вона набрала чинності для України і 1 травня 1998 р.

- Страсбурзька конвенція формально є регіональним документом, але його значення виходить за межі Європейського континенту. По-перше, згідно із ст. 37 вона відкрита для приєднання держав, що не є членами Ради Європи; по-друге, прийняття Конвенції вплинуло на формування міжнародно-правових документів подібної спрямованості в інших регіонах світу, зокрема, в Азії, Африці, Латинській Америці та Карибському басейні.

Правовий статус органів фінансових розслідувань. Проблеми взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань

Студентам необхідно засвоїти, що у світовій практиці склалося так, що у кожній державі створено єдиний орган, який займається фінансовими розслідуваннями. Наприклад у США фінансові розслідування здійснюють спеціальні агенти Служби внутрішніх доходів Міністерства фінансів, у Італії – Фінансова гвардія. В Україні розслідування кримінальних справ щодо злочинів фінансового та економічного характеру здійснюють в два етапи. Як правило першочерговим проводиться оперативно-розшукова робота та дізнання працівниками податкової міліції ДПС України, оперативними працівниками підрозділів БОЗ та Державної служби бортьби з економічною злочинністю МВС України та оперативними працівниками підрозділів захисту економічних інтересів держави СБ України.

Зібрані матеріали передаються для порушення кримінальної справи слідчим податкової міліції ДПС, МВС, СБУ або прокуратури.

У ході збирання доказів фінансового злочину оперативними працівниками залучаються аудиторські підрозділи ДПС, ревізори системи ГоловКРУ, а також ревізори КРУ, міністерств і відомств.

Студенти повинні розуміти, що склалась така практика, що кримінальна справа про фінансовий злочин може бути порушена лише після складання акту аудиторської перевірки або акту ревізії працівниками КРУ. В даній системі суб’єктів фінансових розслідувань багато недоліків, особливо процесуального характеру.

Доцільно розглянути роль суб’єкта фінансових розслудувань на прикладі податкової міліції. Так, податкову міліцію очолює начальник податкової міліції — Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Відділи податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій очолюють начальники, які одночасно є першими заступниками начальників податкових інспекцій.

Проблеми взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань

До проблем, що не сприяють взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань можна віднести: корпоративність відомств, в яких створено підрозділи по боротьбі з економічною злочинністю; виконання доручень керівників держави за окремими напрямами (контрабанда, незаконна торгівля нафтопродуктами та спиртними напоями тощо) здійснюється на конкурентній основі; відсутні спільні банки данних; не ведеться обмін досвідом щодо розслідування фінансових злочинів.

Система заходів щодо розслідування фінансових злочинів

Студентам необхідно засвоїти, що привласнення і розтрата характеризуються як розкрадання майна державних, колективних підприємств, установ чи організацій, яке довірено винній особі власником, для управління, експлуатації або інших операцій в рамках закону або договору, і який маючи можливість ним розпоряджатися, використовує цю обставину і службове становище, привласнює надане йому майно на свою користь і використовує або передає його з корисливою метою третім особам.

За цією ознакою вказана вище форма розкрадання відрізняється від інших злочинів проти власності (наприклад крадіжки), при яких особа взагалі не має ніякого відношення до викраденого майна або їй доручено його лише охороняти чи спостерігати за його використанням без права ним розпоряджатися.

Способи розкрадань, які застосовуються посадовими, перш за все залежить від наступних обставин:

а) Характеру виробництва.

б) Викраденого майна.

в) Обліку майна, відображення розкраденого у балансі організації.

А тому розкрадання, скоєні особою з використанням службового становища класифікується наступним чином:

Розкрадання по прибутковим документам скоюється, як правило, двома шляхами:

1. Розкрадання грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей без наступного приховування нестачі, в результаті чого на балансі організації з'являється нестача цих цінностей.

1. Розкрадання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей шляхом привласнення з подальшим приховуванням нестачі.

Для цієї мети злочинці в бухгалтерські - документи підкладають підроблені видаткові документи, фальшиві рахунки або трудові угоди, а незаконно нараховані по ним суми привласнюються.

Такими документами можуть бути:

а) Платіжні відомості, в яких завищується грошова сума сплати на підставі умисного завищення результатів роботи, а різниця між завищеною сумою і фактично виконаною роботою привласнюється.

б) Наряди на виконання робіт, в яких завищується об'єм і вартість виконаних робіт, після чого, за допомогою підставних осіб незаконно нараховані кошти одержують і привласнюють розкрадачі.

в) Фальшиві посвідчення про відрядження, на підставі яких виписують видаткові касові ордери, підроблені авансові звіти, а незаконно нараховані та одержані по ним кошти привласнюються.

Правове регулювання фінансових розслідувань

Удосконалення законодавчого забезпечення фінансових розслудувань

Правове забезпечення діяльності оперативно-розшукових апаратів та слідчих підрозділів

Перелік питань на семінарського заняття:

1. Види фінансових злочинів.

2. Система протидії фінансовим злочинам.

3. Правове регулювання фінансових розслідувань.

4. Правовий статус органів фінансових розслідувань.

5. Стан боротьби з фінансовими злочинами в Україні.

6. Удосконалення законодавчого забезпечення фінансових розслудувань.

Перелік питань на індивідуальну роботу:

1. Поняття фінансового злочину.

2. Система заходів щодо розслідування фінансових злочинів.

3. Суб’єкти фінансових розслідувань.

Перелік питань до самостійної роботи:

1. Система заходів щодо розслідування фінансових злочинів.

2. Міжнародні стандарти правового забезпечення та співробітництво у сфері протидії фінансовим злочинам.

3. Правове забезпечення діяльності оперативно-розшукових апаратів та слідчих підрозділів.

4. Проблеми взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань.

Рекомендована література:

1. Основна: 2,4,5,6,10,11.

2. Додаткова: 6,11

Дата добавления: 2015-05-26