Тема есе

Завдання 13. Аналіз причин фінансової кризи на підприємстві показав, що кризову ситуацію породжують: відсутність відлагодженої системи антикризового управління; обмежені можливості реалізації виробленої продукції; неефективне управління грошовим оборотом; низький рівень прибутковості операційної діяльності й ефективності розподілу прибутку; невідповідність рівня кваліфікації персоналу ринковим умовам господарювання. Запропонуйте можливі варіанти подолання кризових явищ на підприємстві.

1. Методичний інструментарій розробки антикризової програми підприємства.

1. Причини виникнення фінансової кризи на вітчизняних підприємствах та шляхи виходу з неї.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ
ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ

Індивідуальні навчально-дослідні завдання представлені трьома видами розробок:

За кожним із змістових модулів студент повинен виконати не менше двох завдань із зазначеного переліку. Кожне з них має відповідати стандартним вимогам.

Розрахункові роботи повинні містити коротку концепцію проведення розрахунків (огляд ключових показників, що застосовуються при проведенні розрахунків; обґрунтування критеріїв, на основі яких приймаються управлінські рішення, тощо); безпосередні розрахунки й обґрунтовані висновки до них. По можливості до розрахунків бажано дати графічну інтерпретацію. Особливо заохочуватимуться роботи, що міститимуть авторські програми для комп’ютерної обробки фінансової інформації. За такі розробки студенти можуть додатково отримати максимум 5 балів.

Есе – це короткі наукові критичні нариси, які відзначаються вишуканістю форми. В них повинне бути викладене власне бачення автора на проблему, що досліджується. Для презентації есе в аудиторії доречним може бути мультимедійний супровід тексту. За обсягами есе не повинні перевищувати 5 сторінок формату А4.

Наукова доповідь являє собою дослідження наукової проблеми, яке містить наступні обов’язкові елементи: актуальність теми дослідження; короткий огляд наукових публікацій із зазначеної проблематики з визначенням дискусійних питань; власне бачення автора щодо їхнього розв’язання; висновки і пропозиції. За обсягом наукова доповідь не повинна перевищувати 10 сторінок тексту формату А4. Обов’язковим елементом є оформлений відповідно до стандартних вимог список використаної літератури.

Кожен із перелічених видів індивідуальних творчих науково-дослідних завдань оцінюється за трьохбальною шкалою від 3 до 5 балів.

Аналіз вертикальний (структурний) – дозволяє дослідити ступінь впливу структурних змін у складі балансу на обсяги капіталу на основі розрахунку показників питомої ваги

Аналіз горизонтальний(часовий) – дозволяє виявити основні тенденціїї розвитку фінансових показників на основі розрахунку показників динаміки (темпів росту, темпів приросту, абсолютного відхилення.

Аналіз коефіцієнтний – полягає у розрахунку співвідношень між окремими статтями балансу і порівнянні їх із загальноприйнятими нормативнимизначеннями

Аналіз порівняльний – полягає у порівнянні показників підприємства, що досліджується, з показниками конкурентів, середньогалузевими показниками або лідерами на ринку. Такий аналіз дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення ефективності господарювання.

Антисипативний спосіб нарахування відсотків – відсотки нараховуються на початку кожного інтервала нарахування.

Ануїтенти – серія рівновеликих платежів з рівними інтервалами між послідовними платежами впродовж певної кількості років.

Амортизаційна політика підприємства – це складова частина загальної фінансової політики, зміст якої полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності відновлення окремих складових основних засобів і нематеріальних активів у відповідності зі специфікою їх експлуатації в процесі здійснення господарсько-фінансової діяльності.

Амортизаційні відрахування – це частка вартості основних засобів та інших об’єктів, що амортизуються, яка переноситься на витрати виробництва чи обігу за певний період.

Амортизація (від лат. amortisatio – погашення, сплата боргів) – процес перенесення вартості основних засобів на вартість продукції, що випускається, з метою забезпечення їхнього простого відтворення.

Бюджетування – це форма фінансового планування, що дає можливість забезпечити взаємозв`язок доходів і витрат, надходжень і видатків на основі взаємної ув`язки показників розвитку підприємства з відповідними фінансовими ресурсами.

Бюджет операційний – сукупність бюджетів доходів і витрат, які забезпечують складання плану прибутку.

Бюджет основний – фінансове відображення виробничих планів усіх підрозділів підприємства, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Бюджет фінансовий – сукупність бюджетів, які відображають рух грошових коштів і фінансовий стан підприємства.

Вартість капіталу – витрати на залучення капіталу з різних джерел. Як правило, вимірюється у відсотках.

Відсоткові гроші – дохід від надання капіталу в борг у різних формах (позики, кредити, інвестиції).

Відсоткова ставка – величина, що характеризує інтенсивність нарахування відсотків.

Величина грошового потоку – вимірюється грошима (однією або декількома валютами).

Власник грошового потоку – особа, що в конкретний момент часу управляє грошовими потоками.

Вихідний грошовий потік – це авансування капіталу в оборотні активи; вкладення капіталу в здійснення інноваційно-інвестиційних проектів; погашення кредиторської заборгованості; сплата податків і податкових платежів; виплата заробітної плати; погашення кредитів і сплата відсотків по ним; виплати девідендів; короткострокові фінансові вкладення.

Власний капітал – різниця між вартістю майна господарюючих суб’єктів і їхніми борговими зобов’язаннями. Джерелами власного капіталу виступають внески засновників та частка чистого прибутку, що спрямовується у виробничий розвиток.

Вхідний грошовий потік – потік, що відображає залучення капіталу з різних джерел: інкасацію виручки від продаж; форми розрахунків; політику знижок і відстрочок платежів покупцям; надходження орендної плати; надходження від продажу основних засобів; отримання доходів по цінним паперам.

Гроші – особливий вид товару, який є універсальним еквівалентом вартості всіх інших товарів.

Грошовий оборот – це функціонування реальних грошей в часі та просторі, в результаті здійснення якого гроші виконують функції засобів обігу, засобів платежу і засобів накопичення.

Грошовий потік – це розподілені у часі надходження та виплати грошових коштів підприємства.

Декурсивний спосіб нарахування відсотків – відсотки нараховуються після закінченя кожного інтервалу нарахування.

Дефінансування – це процес повернення капіталу його власникам шляхом вилучення з господарського обороту раніше вкладених сум капіталу.

Диверсифікація -розпорошуванняризиків шляхом освоєння виробництва нових видів продукції, придбання різних видів цінних паперів тощо.

Дисконтування -визначення сучасної вартості нарощеної в майбутньому суми.

Диференціал фінансового важеля – це різниця між рентабельністю активів і відсотковою ставкою за кредит.

Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Довгострокові фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством більше одного року з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Залишкова (балансова) вартість – це вартість основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням зносу.

«Золоте правило фінансування» полягає в тому, що вартість власного капіталу повинна бути більшою за вартість основного капіталу (необоротних активів) і обов’язково певна його частка повинна спрямовуватись на фінансування оборотного капіталу. Дотримання цієї вимоги виступає важливою передумовою забезпечення фінансової стійкості господарюючих суб’єктів.

Експрес-діагностика фінансового стану – швидка оцінка фінансового стану на оcнові розрахункуключових фінансових коефіцієнтів і порівняння їх з нормативними значеннями.

Ефект фінансового важеля – це коефіцієнт, що поєднує податковий коректор, диференціал і плече фінансового важіля. Показує яким чином може бути підвищена рентабельність власного капіталу за рахунок залучення банківських кредитів.

Інвестиції реальні – вкладення капіталу для забезпечення підприємства факторами (засобами) виробництва.

Інвестиції фінансові – вкладення капіталу в різноманітні фінансові й грошові інструменти та в статутні капітали інших підприємств з метою отримання додаткового доходу.

Інновації – інвестиції з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу.

Інтелектуальні інвестиції – інвестиції у нематеріальні активи.

Інвестований (вкладений або сплачений) капітал – сукупність, що включає: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал і резервний капітал.

Інвестування – довгострокове вкладення капіталу з метою отримання певних економічних вигод.

Інтервал нарахування – мінімальний період, після закінчення якого нараховуються відсотки.

Інфляція -переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей.

Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами – це сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних процедур, які забезпечують фінансову сторону діяльності підприємства.

Капітал – вартість, що приносить або потенційно може приносити додану вартість.

Касовий бюджет – це докладний кошторис очікуваних надходжень і виплат грошових коштів за певний період, що включає як конкретні статті грошових надходжень і виплат, так і терміни їх здійснення.

Контролінг – обліково-аналітична система, яка реалізує синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, що реалізує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства.

Кредит – це фінансова операція, що полягає в наданні у тимчасове користування господарюючому суб’єкту або фізичній особі грошових коштів чи матеріальних цінностей на умовах повернення, платності й терміновості.

Кредит комерційний -фінансова операція, що полягає у наданні під реалізацію товарно-матеріальних цінностей з відстрочкою платежів.

Кредитоспроможність позичальника – це здатність позичальника своєчасно і в повному обсязі погасити кредит і сплатити відсотки за нього.

Ліквідаційна вартість – це вартість, за якою ліквідовуються основні засоби, тобто це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів після закінчення терміну їх корисного використання, за вирахуванням витрат, що пов’язані з ліквідністю.

Ліміт- кількісне обмеження, що накладається на певні характеристики операцій або показники діяльності господарюючого суб’єкта.

Моральний знос – обумовлений створенням нових, більш прогресивних і економічно ефективних технологій та обладнання в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

Незавершене будівництво – сума інвестицій, вкладених в незавершене будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Нематеріальний актив – ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Необоротні активи – сукупність матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів, які використовуються в господарському обороті впродовж періоду часу, що перевищує 1 рік.

Нерозподілений прибуток – та частина прибутку, що не була розподілена між власниками і реінвестується у виробничий розвиток за мінусом відрахувань до резервного фонду (якщо такі мали місце).

Номінальна відсоткова ставка – ставка, що не враховує вплив інфляції.

Нормування – це процес визначення норм, процедур, встановлення нормативів та їхнє використання з метою ефективного обертання капіталу протягом відносно тривалого періоду.

Облікові грошові потоки – це потки, що не супроводжуються рухом грошових коштів між підприємствами і їхніми контрагентами. До облікових потоків грошових коштів відносять амортизаційні відрахування, списання витрат на собівартість продукції тощо.

Операційна оренда передбачає передачу орендарю права користування основними засобами, що належать орендодавцю на строк, не більший за строк їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням цих основних засобів орендодавцю

Оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, що авансується на обслуговування поточного господарського процесу з метою забезпечення безперервності його кругообороту. Операційна оренда передбачає передачу орендарю права користування основними засобами, що належать орендодавцю на строк, не більший за строк їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням цих основних засобів орендодавцю.

Основні засоби – це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншими особам або для адміністративних цілей впродовж періоду, що перевищує 1 рік.

Основних засобів просте відтворення – створення основних засобів і нематеріальних активів у попередніх обсягах і однакової якості у кожному наступному циклі кругообігу.

Основних засобів розширене відтворення – створення основних засобів в обсягах, що перевищують вартість основних засобів і нематеріальних активів, які вони мали в попередньому циклі кругообороту.

Плече фінансового важеля – це співвідношення між позиковим і власним капіталом. Воно показує силу впливу фінансового важеля.

Поглиблений аналіз фінансового стану – це аналіз, що проводиться за спеціальною схемою, яка розробляється з урахуванням слабких місць діяльності підприємств і необхідності удосконалення відповідних її напрямів.

Податковий коректор – ступінь прояву ефекту фінансового важеля у зв’язку з різними умовами оподаткування прибутку.

Позиковий капітал – грошові кошти або матеріальні цінності, які сформовані за рахунок залучених джерел. Вони не є власністю позичальника і впродовж відповідного періоду мають бути повернені власникові.

Портфельні інвестиції – це придбання різних видів цінних паперів на фінансовому ринку.

Порядок повернення кредиту – це спосіб сплати банку основної суми кредиту й нарахованих відсотків за нього. Він залежить від виду кретиту й визначається кредитною угодою. Основна сума кредиту може гаситися поступово або після закінчення терміну кредиту. Відсотки за кредит розраховуються із суми непогашеного кредиту.

Поточна фінансова потреба – це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Реальна відсоткова ставка – ставка, скоригована на відсоток інфляції.

Рента пренумерандо – виплати відсотків здійснюються на початку кожного періоду.

Рента постнумерандо – виплати відсотків здійснюються в кінці кожного періоду.

Рефінансування – це процес вкладання прирощеного в результаті господарсько-фінансової діяльності капіталу в подальший економічний розвиток господарюючих суб’єктів і забезпечення здійснення соціальних програм.

Рух грошових коштів –процес зміни власників. Попередній і наступний власники визначають пункти руху грошових потоків.

Справедлива (ринкова) вартість – це вартість, за якою може бути здійснений обмін основних засобів на ринку.

Структура капіталу – співвідношення між власним і позиковим капіталом господарюючого суб’єкта.

Управління власним капіталом – це система узгодження між собою елементів, задач, принципів, які регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень щодо руху власного капіталу в заданих параметрах.

Управління позиковим капіталом – це система принципів і методів розробки управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням із різних джерел, а також забезпеченням його ефективного використання в різних видах діяльності суб’єктів господарювання.

Фаза використання власного капіталу – це проміжок часу, що включає в себе два взаємопов’язаних етапи: інвестування в розвиток і поліпшення факторів виробництва та реінвестування шляхом надходження виручки від усіх видів діяльності.

Фаза повернення капіталу – завершальний етап у процесі його кругообігу, який включає дефінансування й рефінансування.

Фази процесу обороту капіталу: залучення, використання і повернення.

Фізичний знос характеризує ступінь погіршення технічних і пов’язаних з ними експлуатаційних показників основних засобів порівняно з первісними.

Фінанси підприємств – це наука про управління грошовими потоками господарюючих суб’єктів на всіх стадіях процесу кругообігу капіталу з метою досягнення стратегічних цілей їхньої діяльності.

Фінансова служба – елемент орагнізаціїної структури, що створюється для досягнення поточних і стратегічних завдань фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку підприємств.

Фінансова стратегія – це різновид функціональної стратегії, яка визначає довгострокові цілі і завдання щодо фінансового забезпечення стратегічного плану.

Фінансове планування – це процес розробки фінансових планів і планових показників, що забезпечують розвиток підприємства необхідними грошовими коштами і джерелами фінансування з метою підвищення ефективності фінансової діяльності в наступному періоді.

Фінансовий менеджмент – управлінські рішення у зв’язку з придбанням, фінансуванням і управлінням активами, що направлені на реалізацію певної цілі.

Фінансові ризики – з одного боку, небезпека потенційно можливої втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з розрахованим варіантом, а з іншого – ймовірність отримання додаткового обсягу прибутку, пов’язаного з ризиком.

Фінансування – процес перетворення капіталу із грошової форми у виробничу.

Хеджування – передача цінового ризику, спрямована на його мінімізацію.

Цикл кругообороту оборотного капіталу – це процес зміни матеріально-речової форми структурних компонентів оборотного капіталу, що систематично повторюється.

Чистий (власний) оборотний капітал розраховують як різницю між оборотними активами і поточними зобов’язаннями.

КАРТА АУДИТОРНОЇ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Види роботи студента	Термін виконання	Форма контролю та звітності	Кількість залікових балів
Обов’язкові види самостійної роботи
1. Відвідування лекцій та семінарських занять	Систематично, відповідно до розкладу занять	Перевірка наявності студентів на занятті	2 бали – у разі відвідування не менше 90 % занять
2. Ґрунтовна доповідь на практичному занятті та змістовне доповнення; опрацювання матеріалу, винесеного на самостійний розгляд	Систематично, відповідно до розкладу практичних занять	Усне опитування, понятійний диктант, тестовий контроль, комп'ютерне тестування, перевірка розрахункових завдань з питань, винесених на самостійне вивчення	1 бал – за одне доповнення; від 1 до 4 балів за одну доповідь; від 0 до 2 балів при написанні понятійного диктанту; 0,5 бала – за кожну правильну відповідь під час тестування; 0–2 балів за виконання завдання, винесеного на самостійне опрацювання
3. Модульна контрольна робота	Останнє заняття відповідного модуля	Перевірка правильності виконання завдань	від 0 до 10 балів за одну роботу
Вибіркові види самостійної роботи
1.Виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань у вигляді розрахункового завдання, наукової доповіді, есе	Протягом семестру	Захист підготовлених матеріалів під час індивідуально-консультативної роботи	Від 3 до 5 балів – за одне виконане навчально-дослідне завдання
2. Підготовка доповіді на наукову студентську конференцію	Квітень	Виступ з доповіддю	15 балів за підготовку доповіді та участь у науковій студентській конференції
3. Підготовка тез доповіді для опублікування за результатами виступу на науковій студентській конференції	Квітень – травень	Тези доповіді для опублікування	20 балів за виступ на науковій студентській конференції та подання тез доповіді для опублікування

ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Фінансовий менеджмент» здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК).

Поточний контроль здійснюється на практичних заняттях протягом семестру, має на меті перевірку рівня підготовленості студента під час виконання конкретної роботи.

Об’єкти поточного контролю: відвідування практичних занять і активність роботи протягом семестру; результати виконання модульних контрольних робіт; підготовка та захист індивідуальних навчально-дослідних завдань; участь у наукових конференціях.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння програмного матеріалу, умінь самостійно опрацьовувати наукову літературу, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал.

Формами контролю є оцінювання виступів з доповідями, участь в дискусії при обговоренні кейсів на занятті, перевірка виконання творчих завдань, письмове опитування, тестовий контроль, комп'ютерне тестування, модульна контрольна робота.

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Фінансовий менеджмент» здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю.

Завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 60 балів.

Оцінку окремих видів навчальної роботи в балах наведено в карті аудиторної та самостійної роботи студента.

Максимальну кількість балів, яку студент може отримати за час вивчення курсу, розраховано та подано нижче.

Шкалу нарахування балів по темам змістового навчального модуля з дисципліни «Фінансовий менеджмент» і шкалу нарахування балів у розрізі занять та видів робіт наведено відповідно в таблицях 6.2 та 6.3.

Максимальна кількість балів, які студент може отримати за час

ївивчення навчальної дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Вид роботи	Оцінка роботи в балах
1.Відвідування та робота на лекціях	2 бали – у разі відвідування не менше 90% лекцій
2. Активна робота на практичних заняттях:
2.1 Ґрунтовна відповідь на практичному занятті та змістовне доповнення;	3 відповіді х 3 бала = 9 балів, 1 доповнення х 1 бал = 1 бал
2.2 Тестовий контроль (2 тестування по 5 завдань)	2 х 5 х 0,5 = 5 балів
2.3.Участь в обговоренні кейсів	1х3 бала= 3 бала
2.4. Понятійний диктант (2 диктанти по 10 завдань)	2 х 2 бали = 4 бали
3. Опрацювання матеріалу, винесеного на самостійний розгляд	6 завдань х 1 бал = 6 балів
4. Написання доповідей, есе за заданою тематикою	2 доповіді х 5 балів = 10 балів
5. Модульні контрольні роботи	2х 10 =20 балів
6. Екзамен	40 балів
Разом за семестр	100балів

Студентам, які брали участь в позааудиторній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій тощо – можуть присуджуватись додаткові бали за результати поточного контролю.

Відповідь на практичному занятті оцінюється за такими критеріями:

Оцінка «відмінно» відповідає чотирьом(4) балам за доповідь на практичномуому заняттіі ставиться за послідовно, логічно і глибоко розкритий теоретичний зміст матеріалу відповідно до поставленого завдання, за широкі і системні знання з дисципліни.

Оцінка «добре» відповідає трьом (3) балам за доповідь на практичному заняттіі ставиться за достатньо повно, але неглибоко розкритий зміст матеріалу відповідно до поставленого завдання, за допущені несуттєві помилки під час доповіді;

Оцінка «задовільно» відповідає двом (2) балам за доповідь на практичному заняттіі ставиться за часткове розкриття поставленого питання; за знання базових понять і показників.

Понятійний диктант проводиться у формі письмової відповіді на 10 питань щодо знання базових понять і показників. Правільна відповідь оцінюється: на 9–10 питань у 2 бали; на 7–8 питань – 1,5 бали; на 5–6 питань – 1 бал; на 3–4 питання – 0,5 бала; на 1–3 питання – 0 балів.

Поточний контроль за опрацюванням матеріалу, винесеного на самостійне вивчення, здійснюється під час занять шляхом перевірки конспектів і усних відповідей студентів. Якісне конспектування завдань, що винесені на самостійне опрацювання оцінюється у 2 бали, за умови неповного виконання самостійного завдання зараховується 1 бал, при невиконанні самостійного завдання – 0 балів.

Виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань та теоретично-аналітичних досліджень у вигляді наукової доповіді, есе, оцінюється від 3 до 5 балів.

Модульний контроль здійснюється викладачем за результатами засвоєння теоретичного матеріалу після завершення вивчення студентом модуля дисципліни.

До проведення модульного контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що є складовими модуля (відвідування лекцій, відвідування та активна робота на практичних заняттях, виконання завдань, винесених на самостійне опрацювання).

Студент, який не відпрацював пропущених занять за даним модулем, до модульного контролю не допускається. Студент може відпрацювати пропущені заняття та отримати консультацію з будь-якого питання дисципліни за графіком консультативних і індивідуальних занять викладачів, затверджених кафедрою фінансів.

Студент, який набрав максимальну кількість балів за модулем до початку проведення модульного контролю (30 балів), за рішенням провідного викладача може бути звільнений від процедури підсумкового модульного контролю.

Студент, який після виконання робочої програми дисципліни набрав 60 балів і більше і не бажає покращити свою оцінку, може отримати підсумкову оцінку з навчальної дисципліни за результатами поточного контролю.

Відсутність студента під час модульного контролю оцінюється у «0» балів. Повторне складання модульного контролю для студента, відсутнього з поважної причини, можливе відповідно до графіка, затвердженого кафедрою фінансів.

У складі модульної контрольної роботи міститься одне теоретичне питання (правильна відповідь оцінюється від 1 до 4 балів); тест-сортування (правильне визначення всіх понять оцінюється в 2 бали, не більше 2-х помилок – 1 бал, більше 2-х помилок – 0 балів); задача, за правильний розв’язок якої студент максимально може отриматив від 1до 4 балів.

Приклад побудови завдання для поточного модульного
та підсумкового екзаменаційного контролю

1. Т е оретичне питання. Розкрийте функції фінансового менеджменту як спеціальної системи управління.

2. Тест. Приведіть у відповідність визначення в лівій колонці та їх тлумачення у правій:

1. Чистий оборотний капітал	а) різниця між періодом оборотності оборотних активів і періодом оборотності кредиторської заборгованості
2. Поточна фінансова потреба	б) процес зміни матеріально-речової форми оборотних активів, що систематично повторюється
3. Тривалість обороту оборотного капіталу	в) різниця між оборотними активами і поточними зобов’язаннями
4. Цикл кругообороту оборотних активів	г) різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю

Задача. Підприємство виготовляє хутряні шапки й пальта. За 100 людино-годин можна виготовити 1 пальто. За 100 людино-годин можна виготовити 1 пальто або 2 шапки. Ціна реалізації хутряного пальта 1200 грн, а шапки – 420 грн. Перемінні витрати на одиницю продукції відповідно складуть – 800 грн і 300 грн. Який із виробів вигідніший для підприємства?

Рівень знань студента оцінюється в балах відповідно до Порядку оцінювання знань студентів Полтавського університету споживчої кооперації України з урахуванням вимог Болонської декларації, фіксується в журналі і заноситься до заліково-екзаменаційної відомості після вивчення кожного модуля.

Кількість балів, набрана студентом з дисципліни за модульною контрольною роботою, переводиться в традиційну оцінку за шкалою, поданою нижче.

Оцінка «відмінно» відповідає 9–10 балам за самостійну логічну відповідь на теоретичне питання модульної контрольної роботи з використанням матеріалів підручників, монографій, преси (оцінюється в 5 балів ) та правильне вирішення не менше чотирьох тестових завдань і задачі.

Оцінка «добре» відповідає 7–8 балам за самостійну відповідь на теоретичне питання модульної контрольної роботи з використанням більшого матеріалу, ніж у конспекті (оцінюється в 4 бали), та вірне вирішення не менше трьох тестових завдань і задачі або помилку, що допущена при розв’язанні задачі й правильні відповіді на всі тести.

Оцінка «задовільно» відповідає 5–6 балам за самостійну відповідь в обсязі конспекту на теоретичне питання модульної контрольної роботи (оцінюється в 3 бали) та правильне вирішення не менше двох тестових завдань.

Оцінка «незадовільно» відповідає 0–4 балам за несамостійну відповідь на теоретичне питання модульної контрольної роботи (оцінюється у 1 бал) та часткове вирішення тестових завдань й грубі помилки, що допущені під час розв’язання задачі.

Підсумковий контроль – це оцінювання знань, опанованих студентом за період вивчення всієї дисципліни. Підсумковий контроль з дисципліни «Фінансовий менеджмент» проводиться у формі поточного модульного контролю (ПМК) й екзамену.

Результати підсумкового контролю знань з дисципліни заносяться до відомості обліку поточної і підсумкової успішності та до індивідуального навчального плану студента.

Студент, який після виконання робочої програми дисципліни протягом семестру набрав 34 бали і менше, вивчає дисципліну (чи окремі її теми) повторно за додатковою угодою.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання до національної шкали та шкали ECTS здійснюється у такому порядку:

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за бальною шкалою, що використовується в ПУСКУ	Оцінка за 4-бальною шкалою
F	0–34 балів	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни
FX	35–59 балів	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання іспиту
E	60–65 балів	3 (достатньо) виконання задовольняє мінімальним критеріям
D	66–70 балів	3 (задовільно) – непогано, але зі значною кількістю недоліків
C	71–78 балів	4 (добре) – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
B	79–85 балів	4 (дуже добре) вище середнього рівня з кількома помилками
A	86-100 балів	5 (відмінно)

Перелік питань для підготовки до поточного модульного контролю
та іспиту з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

1. 1. Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту.

4. 4. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.

5. 5. Методичне забезпечення фінансового менеджменту.

8. 8. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.

9. 9. Поняття, сутність і причини виникнення фінансового контролінгу.

12. 12. Поняття і класифікація грошових потоків.

14. 14. Основні завдання і зміст управління грошовими потоками.

19. 19. Фактори, що впливають на зміну вартості грошей у часі та їх використання при проведенні фінансових розрахунків.

20. 20. Мета і завдання управління прибутком підприємства.

22. 22. Сутність і принципи розподілу прибутку.

24. 24. Основні завдання і зміст управління основними складовими оборотних активів.

25. 25. Типи політики управління оборотними активами: сутність і зміст.

27. 27. Управління ефективністю використання операційних необоротних активів.

28. 28. Оптимізаційні моделі визначення залишків грошових коштів та їх застосування.

30. 30. Характеристика власного й позичкового капіталу.

34. 34. Особливості здійснення інвестиційної діяльності.

35. 35. Інвестиційна привабливість та способи її визначення.

36. 36. Форми реальних інвестицій та основні етапи процесу управління ними.

37. 37. Модель формування інвестиційного прибутку.

38. 38. Методи оцінки реальних інвестиційних проектів.

40. 40. Сутність та класифікація фінансових ризиків.

41. 41. Методичний інструментарій оцінки рівня фінансових ризиків.

42. 42. Методи управління фінансовими ризиками.

43. 43. Зміст і завдання аналізу фінансових звітів.

44. 44. Експрес-діагностика фінансового стану.

45. 45. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу фінансової стійкості.

46. 46. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу ділової активності підприємства.

47. 47. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу рентабельності капіталу.

48. 48. Сутність, зміст і значення внутрішньофірмового фінансивого планування.

51. 51. Оперативне фінансове планування та його методичне забезпечення.

52. 52. Сутність антикризового фінансового управління й необхідність його впровадження на вітчизняних підприємствах.

53. 53. Методи діагностики банкрутства: технічний і фундаментальний підходи.

55. 55. Види антикризових фінансових стратегій.

Підсумковий модульний контроль за модулем 1 здійснюється за питаннями 1-28.

Підсумковий модульний контроль за модулем 2 здійснюється за питаннями 29-55.

1. Бланк И.А.Управление финансовыми рисками: – К.: Ника- Центр,2005. – 600 с.

2. Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 204 с.

3. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник, - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. – 520 с.

4. Петренко Ю.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 298 с.

5. Селига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О. та ін. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.

6. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 352 с.

7. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. пол. авт. і наук. рез. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕЦ, 2005. – 535с.

8. Антипов В.М., Яловий Г.К. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології. Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2005. – 432 с.

9. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика. – 2001. – 528 с.

10. Боди Зви Мертон Роберт. Финансы: Пер. с англ.: Уч. пос. М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 592 с.

11. Брег С. Настольная книга финансового директора / Пер. с англ. – 4-е изд. – М. Альпика Бизнес Букс, 2007. – 536 с.

12. Ван Хорн Дж. К. Основы финансового менеджмента: Пер. с англ. – 11-е изд. – М.: Из-во дом «Вильямс», 2001. – 992 с.

13. Гончаров А.Б.Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 240 с.

14. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций – 3-е изд. стереотип. К.: МАУП 2004 – 160 с.

15. Гудзь Т.П. Система ранннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств: Монографія. – Полтава РВЦ ПУСКУ, 2007 – 166 с.

16. Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 204 с.

17. Коваленко Л.О. Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник – 3-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 485с.

18. Омельянович Л.О. Фінансовий менеджмент: Інтегрований навчальний комплекс (підручник, електронна навчальна система на комплект диску) / Л.О. Омелянович, О.В. Хістєва, О.В.Чайковська, О.М. Зєрова – Донецьк: Дон ДУЕТ. – 2006. – 285с.

19. Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія там практика: Навч. посібник – К.: ІВЦ, Видавництво «Політехніка», 2004. – 200 с.

20. Стецюк П.А. Економічна суть фінансових ресурсів // Фінанси України. – 2007. – № 1 – с. 129 – 143.

21. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496с.