Програмові питання для перевірки знань

1. Предмет та завдання політичної етнології.

2. Методика і методологія етнополітичних досліджень.

3. Специфіка джерела в політичній етнології.

4. Методи історико-етнологічного та політико-етнологічного аналізу.

5. Наукові центри політичної етнології.

6. Поняттєво-категоріальний апарат етнології.

7. Періодизація і характеристика етапів становлення та розвитку політичної етнології в Україні.

8. Сучасний стан етнополітичних досліджень. Основні наукові центри, видання, проблематика політичної етнології.

9. Зв’язок політичної етнології з суміжними дисциплінами.

10. Міфологізм.

11. Еволюціонізм та неоеволюціонізм.

12. Дифузіонізм та школа геополітики.

13. Функціоналізм.

14. Структуралізм.

15. Соціологічна школа.

16. Психологічна школа.

17. Марксистська та неомарксистська школа.

18. Етнонаціональні спільноти як суб'єкти і об'єкти політики.

19. Сутність, типологія та функції політичної еліти.

20. Теорії еліт в політичній етнології.

21. Сучасна політична еліта в Україні: політико-етнологічний аналіз.

22. Політичне лідерство.

23. Розмежування понять етнічної та національної ідентичності.

24. Примордіалістський підхід до проблем націотворення.

25. Модерністський підхід до проблем націотворення.

26. Концепції української етногенези в етнології.

27. Концепції української націогенези в політичній етнології.

28. Типологія етнополітичних процесів.

29. Особливості етнополітичних процесів в Україні та тенденції їх розвитку.

30. Мова як етнозберігаючий чинник. Мовний фактор етнополітичних процесів.

31. Конфесійний фактор етнополітичних процесів.

32. Демографічний фактор етнополітичних процесів.

33. Міжетнічні взаємини в Україні.

34.

35.

36. Українська ментальність та етнічні архетипи.

37.

41.Етнопсихологічні риси представників тюркських народів (кримських татар, караїмів, кримчаків).

42. Регіональна ідентичність: український контекст.

43. Етнодемографічна характеристика України в ХХ ст.

44. Сучасна демографічна характеристика України і перспективи демографічного розвитку.

45. Демографічний чинник етнополітики.

46. Мовний чинник етнополітичних процесів.

47. Етнополітичний контекст мовної політики в Україні.

50. Етноконфесійна структура населення України. Екуменістичний рух в Україні.

51. Особливості сучасної етноконфесійної ситуації в Україні. Правове підґрунтя реалізації свободи совісті в Україні.

52. Вплив конфесійного чинника на перебіг етнополітичних процесів в Україні.

53. Поняття діаспори. Місце і роль української діаспори в світі.

54. Шляхи та способи формування української діаспори.

55. Сучасна українська діаспора: проблеми і перспективи.

1. Регіональні особливості етнополітичних процесів в Україні.

58.Взаємозв’язок історичної пам’яті та національної ідентичності. Історична політика.

60.Етнічна структура українського суспільства.

61.Проблема «корінних народів» України.

63.Етнополітична ситуація в Автономній Республіці Крим.

1. Закарпаття в етнополітичному вимірі.
2. Євреї в Україні: історія і сучасність.
3. Росіяни України: історія і сучасність.

67. Етнополітичні конфлікти та правові засади реалізації етнонаціональних інтересів в сучасній Україні.

68. Етнічні стереотипи. Авто- і гетеростереотипи.

8. Рекомендована література:

1. Бромлей Ю. Нариси теорії етносу. – М., 1988.

2. Варзар І. Політична етнологія як наука. – К., 1994.

3. Гримич М. Основні напрями вивчення гендерних проблем традиційного українського суспільства. //Вісник Київського національного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Історія. – Випуск 45. – К., 1999. – С. 4-10.

4. Гримич М. До питання про статус жінки в традиційному українському суспільстві. //Етнічна історія народів Європи. – Випуск 7. – К., 2000. – С. 16-22.

5. Гумилёв Л. Конец и вновь начало. – М., 1997.

6. Гумилёв Л. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1993.

7. Дашкевич Я. Українське відродження і національні меншості. //Україна в сучасному світі. – К., 1990.

8. Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. – К., 2000.

9. Дзюба І. Сучасне суспільне і церковне становище в Україні. //Починаймо з поваги до себе. – К.: Просвіта, 2002. – С. 6-23.

10. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. – К.: Либідь, 2001.

11. Енциклопедія української діаспори. – В 7-и т. – К., 1995. – Т. 4 (код бібліотеки КДПУ – 92 Е68).

12. Етнографія України: Навчальний посібник. /За ред. С. Макарчука. – Львів: Світ, 1994.

13. Етнос і соціум. – К.: Наукова думка, 1993.

14. Залізняк Л. Від склавинів до української нації. – К., 1997.

15. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. – Львів, 2002.

16. Історична наука: Термінологічний і понятійний довідник. – К.: Вища школа, 2002.

17. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999.

18. Кафарський В., Савчук Б. Етнологія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

19. Крысько В. Этническая психология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Академия, 2004.

20. Кульчицький О. Український персоналізм. – Париж: УВУ, 1985 (код бібліотеки ім. Д.Чижевського – РІФ 7.231 К 90).

21. Кульчицький О. Світовідчування українця. //Українська душа. – К., 1992 (код бібліотеки КДПУ – 63.5 (2ук) К 45).

22. Леви-Стросс К. Первобытное мышление. – М., 1994.

23. Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. – М., 1998 (код бібліотеки КДПУ – 63.5(2) Л 86).

24. Мицик Ю. Десять святих Києво-Могилянської Академії. – К., 2002.

25. Налчяджян А. Этнопсихология. – СПб.: Питер, 2004.

26. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1998.

27. Нельга О. Теорія етносу: Курс лекцій. – К.: Тандем, 1997.

28. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. – К.: Либідь, 2000.

29. Павленко Ю. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К., 1994.

30. Павлов С. Географія релігій. – К., 1999.

31. Першіц А, Монгайт О, Алєксеєв В. Історія первісного суспільства. – К., 1980.

32. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їх мов. – К.: Академія, 2001.

33. Пінчук О., Червяк П. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К.: Просвіта, 2005.

34. Пономарьов А. Розвиток сім’ї і шлюбно-сімейних взаємин в Україні. – К.: Наукова думка, 1989.

35. Пономарьов А. Українська етнографія: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1994.

36. Пономарьов А. Етнічність і етнічна історія України: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996.

37. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.

38. Пріцак О. Чому катедри українознавства в Гарварді? – Нью-Йорк, 1973 (код бібліотеки КДПУ – 63.5 /4Укр/ П77).

39. Рафальський О. Національні меншини України в ХХ ст. – К., 2000.

40. Регіональні версії української національної ідеї: спільне і відмінне. Збірник статей. – К.: Світогляд, 2005.

41. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів., 1994.

42. Савчук Б. Українська етнологія. – Івано-Франківськ: Лілея, 2004.

43. Тиводар М. Етнологія. – К., 2004.

44. Феномен нації: основи життєдіяльності. – К.: Знання, 1998.

45. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Родовід, 1997.

46. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен: УВУ, 1993 (код бібліотеки ім. Д. Чижевського – Р88.58 (4=Укр.) Я 62).

9. Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів

· Ступінь опанування теоретичними знаннями курсу “Політична етнологія”;

· Рівень осмислення студентами здобутих знань і уміння їх застосувати в політико-етнологічному аналізі етнополітичних подій та явищ;

· Ступінь розвитку в студентів творчого мислення, сформованості власного погляду та критичного ставлення до інформації;

· Опанування вміннями та навичками роботи з політико-етнологічною літературою та різними джерелами інформації.

У ході оцінювання знань студента викладач керується критеріями, розробленими Міністерством освіти і науки України.

Оцінки виставляються за чотирибальною системою

Оцінка “відмінно” ставиться, коли:

- студент упевнено оперує обсягом навчального матеріалу і застосовує його для розв’язання проблем;

- самостійно оцінює факти, явища, вільно висловлює власні думки;

- може характеризувати та аналізувати історичні, етнологічні, політичні джерела інформації;

- співвідносити події та процеси за періодами на основі наукової періодизації етнології та політології;

- знає історіографію розглядуваних проблем;

- студент виявляє творчі здібності, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати матеріал, наводити чисельні приклади;

- вільно користується різноманітними джерелами інформації, зокрема, мультимедійними;

- розуміє основні тенденції розвитку сучасних етнічних та політичних проблем в Україні;

– крім викладеного вище, студент вміє творчо застосовувати знання з політичної етнології, здійснюючи політико-етнологічний аналіз етнодемографічних, етнолінгвістичних та етноконфесійних явищ, здатний виявити та проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки, використовуючи при цьому методи аналізу, синтезу та абстрагування; надати вичерпні пояснення щодо сучасного стану проблеми, визначити тенденції її розвитку, зробити спробу наукового прогнозу.

Оцінка “добре” ставиться у випадках, якщо:

- студент загалом володіє обсягом навчального матеріалу;

- здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, наводити окремі власні приклади;

- вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати основні теоретичні й фактологічні положення, явища, але відповідь може бути не зовсім змістовною, цілісною, послідовною, містити деякі фактологічні помилки, неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись історичними, етнологічними, політичними джерелами інформації;

- не завжди може вірно зробити висновок, добрати переконливі аргументи;

- дає загальну характеристику подій (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- відповідь демонструє достатній обсяг знань програмного матеріалу, студент володіє загальнонауковими методами; доречно використовує етнологічні та політологічні терміни; може точно і просто описати явища; намагається інтегровано застосовувати знання з дисципліни, співставляти й аналізувати факти та явища;

Оцінка “задовільно” ставиться, якщо:

- студент володіє навчальним матеріалом на початковому рівні;

- може репродуктивно відтворити незначну частину теоретичного й фактологічного матеріалу;

- виявляє знання і розуміння окремих положень курсу;

- вміє на елементарному рівні аналізувати, робити узагальнення, порівняння, висновки;

- визначає окремі ознаки подій, встановлює їх послідовність;

- може дати стислу характеристику явища;

- слабко орієнтується в джерелах політичної та етнологічної інформації, не зовсім точно характеризує політичні факти та явища життєдіяльності етносу.

- відповідь демонструє поверхневу глибину знань з дисципліни, здатність розпізнавати, ідентифікувати явища. Студент знає основні терміни і поняття політичної етнології, може оперувати ними, здатний орієнтуватися в історії науки та літературі; може описати окремі явища, проте викладена інформація лише частково відповідає поставленому завданню, демонструє спрощений погляд на факти та явища, невміння творчо осмислити їх;

Оцінка “незадовільно” ставиться у таких випадках:

- коли студент дуже слабо володіє навчальним матеріалом, нездатний елементарно розпізнавати і відтворити окремі факти, явища, події;

- впізнає постать чи подію лише за детальним описом;

- не визнає послідовності подій;

- відсутні навички роботи з джерелами інформації;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівні;

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”);

- студент володіє лише уривчастими та неповними знаннями з курсу політичної етнології, недоречно використовує терміни, невпевнено орієнтується в історії науки та монографічній літературі, нездатний орієнтуватися в етнополітиці, характеризувати етнополітичні процеси;

Дата добавления: 2015-05-26