Формування страхових резервів

Функція заощадження коштів.

Превентивна функція.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів.

Самострахування учасників строкових (ф'ючерсних та опціонних) операцій через хеджування як ринковий механізм є справді важливим для нейтралізації ризику на біржових торгах. Проте його можливості досить обмежені.

По-перше, економічне життя не обмежується біржовою торгівлею.

По-друге, страхове відшкодування за допомогою хеджування недостатнє, щоб покривати збитки від великих ризиків.

Отже, виникає потреба у пошуку додаткових способів (механізмів, засобів) обмеження ризиків.

Відмова від високоризикових угод і проектів, зниження ризику через ліміти, запаси та резерви, диверсифікація - усе це способи обмеження ризику, які можна об'єднати поняттям самострахування.

Самострахування -дієвий спосіб самозахисту від несприятливих подій. Але його застосування також обмежене:

по-перше, власними можливостями того, хто хоче вберегти себе від вразливих для його економічних інтересів подій;

по-друге, самострахування теж подекуди дорого коштує самострахувальнику, адже відмова від проекту є водночас відмовою від прибутку.

Через обмеженість механізму захисту від ризику шляхом самострахування та хеджування у світовій практиці найбільшого поширення набуло страхування суб'єктів господарювання від небажаних та невідворотних подій третіми особами - страховими компаніями.

Страхування - система відносин між його учасниками (страхувальником і страховиком) з приводу формування цільового страхового фонду і його використання з метою відшкодування збитків постраждалим від страхових випадків та виплатнім страхових сум.

Страхувальник - це юридична або дієздатна фізична особа, яка підписала зі страховиком (страховою компанією) договір

Рис. 14.10. Система взаємозв'язків між страховиком і страхувальником

про страхування або яка визнана страхувальником за чинним законодавством.

Страховик (за чинним законодавством України) - це юридична особа, яка отримала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страховий інтерес страхувальника - це усвідомлена потреба обмежити збитки від настання несприятливих подій, задоволення якої передбачає вільне обрання способу реалізації цієї потреби, що є метою страхування.

Суспільний спосіб задоволення індивідуальних і спільних потреб не може реалізуватися без встановлення (налагодження) певних відносин між тими, хто потребує страхового захисту, і тими, хто здатний його забезпечити. Так виникають страхові відносини між двома головними суб'єктами - страхувальником і страховиком - з приводу задоволення страхового інтересу його носія.

В основі страхових відносин лежать суто майнові інтереси, громадян. Пояснюється це тим, що, напрклад, страхувальник, який купує страховий поліс на доживання до певного віку, не претендує, що недожиті ним до строку закінчення страхового договору 2-3 роки йому компенсує страховик.

Страховик згідно з установленими нормами цивільного права відшкодовує збитки, яких зазнав страхувальник, причому тільки в грошовій формі.

Відшкодування збитків може бути повним або частковим. Пояснюється це тим, що страхувальник, покладаючи на страховика відповідальність за збитки на термін дії договору, може вести себе необачно чи недбало. Для того щоб страхові відносини відбулися (склалися, стали реальними), треба, щоб ризик був страховим.

Страховим є такий ризик, який страхувальник прагне застрахувати, а страховик погоджується це зробити. Ознаки страхової події (ризику):

- вірогідність і випадковість її настання;

- можливість оцінки вартості збитків від ЇЇ реалізації;

- можливість обчислення ціни страхової послуги і потенційної частки страхового відшкодування.

Таким чином, страхувальник страхує свій майновий інтерес від вірогідного ризику, який може бути реалізованим, а може й не реалізуватися.

Страхувальник реалізує свій економічний інтерес, сплачуючи певну суму (страхову премію) за застрахований ризик і отримуючи право на повне або часткове відшкодування збитків за настання страхової події (реалізації застрахованого ризику). Але страхувальник не претендує (окрім накопичувальних форм страхування) на повернення страхової премії, якщо страховий ризик не реалізувався. Тоді страхові премії, сплачені страховикові за страховий захист, для страхувальника обертаються безповоротними втратами.

У можливості використати страхову премію на власні потреби, якщо страховий випадок не відбувся, полягає економічний інтерес страховика. Для того щоб мінімізувати витрати страховика на покриття збитків страхувальникам, страховик мусить дбати про те, щоб розширити коло страхувальників/проводити превентивні (запобіжні) заходи з усунення або обмеження факторів та умов, які породжують ризик.

Результатом узгодженості інтересів страховика і страхувальника є підписаний договір (куплений страховий поліс), який набирає чинності після сплати страхувальником першого внеску.

Страховий захист - послуга, яку страховик надає страхувальникові, її особливості:

- вона ще не існує на момент продажу;

- продається тільки на певний строк, передбачений договором;

- реалізація страхового захисту неможлива без реалізації ризику (страхової події), можливість скористатися страховим захистом має вірогідний характер;

- покупець страхового захисту не може довільно скористатися своєю покупкою (наприклад, передати право скористатись страховим захистом іншій особі, якщо це не передбачено договором);

Ще одна дуже важлива особливість цієї послуги полягає в тому, що вона має суспільне соціальне спрямування. Адже акумульовані страховиком гроші повинні використовуватися для захисту постраждалих за рахунок усіх учасників формування страхового фонду.

Особливості ціноутворення на ринку страхових послуг полягають у тому, що в момент продажу страхового поліса його продавець (страховик) не знає, скільки коштуватиме йому ризик конкретного страхувальника, який він узяв на себе. Витрати страховика на надання страхових послуг визначаються залежно від усієї страхової сукупності й передбачають відповідальність за збитки всіх учасників страхування: страхувальників - у межах страхових внесків (премій), а страховиків - у межах, визначених договором (добровільне) або законом (обов'язкове страхування)*

Специфіка закону попиту на страховому ринку, що полягає у зворотному зв'язку між ціною та платоспроможною потребою в страховому захисті, проявляється в тому, що спадний нахил кривої попиту пояснюється ефектом заміщення у формі самострахування (відмова від участі в проектах, формування децентралізованих резервів, хеджування тощо).

Специфіка прояву закону пропозиції на страховому ринку полягає в тому, що, реалізуючи послугу "страховий захист", страховик хотів би продати страхових полісів якомога більше, адже в момент продажу він отримує одноразовий або розстрочений платіж, і повертати його багатьом страхувальникам, ризик яких не реалізувався протягом дії договору, йому не доведеться зовсім, а частині страхувальників він відшкодовуватиме збитки тільки згодом. Тимчасово вільні грошові засоби страховик розміщує в певний (дозволений законом) спосіб і відтак отримує інвестиційний дохід. Власне останнє і становить економічний інтерес страховика.

Ступінь невизначеності, а тому й ризиковості підвищується залежно від асиметричності інформації на ринках.

Дата добавления: 2015-05-26