Ідейно-політичні концепції сучасності

Політична ідеологія - це систематизована сукупність ідейних поглядів, що виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи. Повсюдно у світі зберігаються такі універсальні ідеології як консерватизм, лібералізм, соціалізм та ін.
Вперше у науковий обіг поняття "ідеологія" ввів французький мислитель Д. де Тресі. Він тлумачив ідеологію як науку про людське мислення та суспільні ідеї, яка повинна знайти пояснення у світосприйнятті та явищах свідомості через засади етики, моралі, політики. Жодна влада не обходиться без ідеології, яка надає їй доцільного характеру, орієнтуючи громадян на певну систему цінностей, норм поведінки, відповідний спосіб життя. На думку К. Гаджієва, за допомогою ідеологічних категорій обґрунтовуються або заперечуються ті чи інші політичні інститути, соціально-політичні доктрини, напрямки дії.
Ідеологія має три стадії розвитку. Перша стадія - найтриваліша - це стадія революційної боротьби, яка передбачає схематично такий цикл: рівень емоцій - рівень ідей - рівень дій. Друга стадія - це післяреволюційне відчуження. Третя стадія - зародження нової ідеології.
По-справжньому конструктивна ідеологія повинна відповідати життєвим реаліям і опиратися на досягнення науки. Різні форми власності, політичний плюралізм, багатопартійність у демократичних державах передбачають й ідеологічне багатоманіття, конкуренцію різних ідеологій. Але жодна ідеологія в демократичному суспільстві не повинна бути державною, примусовою, офіційною, тобто виключається ідеологічний монополізм. Гасло "деідеологізації", активно проголошуване в Україні на початку 90-х років, не мало анархістського сенсу, а спрямовувалося проти ідеології тоталітаризму, проти того, щоб якась ідеологія нав'язувалася сім громадянам як обов'язкова.
Термін "анархізм" походить від грецького avapxia - безвладдя. Ще у 5-4 ст. до н. е. грецький філософ Зенон заперечував будь-яку форму державного устрою, виступаючи за вільну солідарність громадян. Основоположником анархізму вважають У. Гудвіна, але він не пропонував негайного знищення держави, що є провідною ідеєю анархізму, а виступав за зведення до мінімуму функцій держави з можливістю подальшої її ліквідації.
Основні риси анархізму:
• заперечення держави і влади взагалі;
• крайній індивідуалізм, нічим необмежена свобода;

У розвитку консерватизму можна виділити два етапи: класичний кон- серватизм і неоконсерватизм.
Основні Ідеї класичного консерватизму:
• визнання обмежених можливостей людського розуму у пізнанні суспільства та недосконалості людської природи;
• в економічній сфері акцент робиться на розвитку приватного підприємництва, запереченні жорсткого контролю держави за функціонуванням економіки;
• недоторканість, святість приватної власності;
• ефективна державна влада, основним завданням якої є підтримка законності та правопорядку в суспільстві;
• ставлення до Конституції як до Богом даного порядку;
• переконаність про вроджену нерівність людей;
• консерватизм - контрреволюційна доктрина;
• держава вторинна щодо громадянського суспільства, яке має морально-релігійні засади;
• існування аристократії, еліти є запорукою розумного суспільного устрою;
• політика підпорядкована релігійній моралі.
К. Етитейн виділяв серед послідовників консерватизму:
1) прихильників такого порядку речей, який вже склався у суспільстві;
2) "реформаторів", котрі виступають за обережні зміни в суспільстві;
3) "реакціонерів", які вимагають повернення до певної політичної ситуації минулого.
У середині 70-х рр. XX ст. починає формуватися неоконсерватизм, який виник у процесі перегляду ідей, цінностей класичного консерватизму та лібералізму, і можна вважати, що він є їх своєрідним синтезом. Неоконсерватизм є потужною ідеологією у багатьох державах: республіканці у США, торі у Великобританії, голісти у Франції, християнські демократи у Італії, ФРН та ін. У теоріях неоконсерватизму виділяються такі дві важливі думки: 1) необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини; 2) ідея зміцнення політичної та духовної єдності нації, збереження її самобутності. Неоконсерватори вважають, що пріоритетними в соціальному розвитку є інтереси держави та нації, а не окремого індивіда.
Основні ідеї неоконсерваторів:
• формування сильної влади, збереження в суспільстві сильної позиції держави;
• допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків суспільства;
• сила державної влади - в її професіоналізмі та моральності;
• у міжнародних відносинах на першому плані повинні бути національні інтереси, насамперед економічна зацікавленість.
В цілому, консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне щоб розвиток був органічним і майбутнє не знищувало минулого. Російський мислитель М. Бердяєв писав: "Нещасна доля тієї країни, в якій немає здорового консерватизму, закладеного в самому народі, нема вірності, нема зв'язку з пращурами".
Лібералізм- це політична та ідеологічна течія, яка об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод.
Виникнення лібералізму пов'язано з розвитком капіталістичного способу виробництва, буржуазними революціями.
Основні ідеї лібералізму:
• можливості людського розуму є необмежені;
• індивідуальна свобода є найважливішою умовою реалізації творчого потенціалу особи;
• рівність усіх громадян перед законом;
• принципи політичного плюралізму;

• розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову;
• приватна власність, конкуренція, вільне підприємництво найважливіші рушії суспільного прогресу;
• свобода думок, поглядів, переконань, совісті, слова;
• ліквідація будь-якої регламентації державою економічного життя;
• свобода вибору роду занять;
• запровадження загального виборчого права.
Основні ідеї неолібералізму:
- до функцій держави відносяться захист підприємництва, ринку і конкуренції
від монополізму, розробка загальної стратегії економічного розвитку;
- соціальний захист громадян: безплатна освіта, державна медична допомога, створення системи соціального забезпечення;
- забезпечення рівних соціальних можливостей у здійсненні основних прав людини.
Вищою метою лібералізму була ідея індивідуальної свободи. Ліберальне розуміння свободи включає гарантію прав особи, захист від сваволі влади, можливість впливати на рішення влади. У баченні лібералів, людина є вільною істотою, яка підкоряється лише собі, а завдання держави - забезпечити умови для самореалізації особи. Ідеологи лібералізму розглядали його як заснований на особистій ініціативі та свободі вибору спосіб дій, готовність до сприйняття нових ідей, заперечення проти диктату влади. Найважливіше твердження лібералізму - необхідність встановлення балансу між сферами суспільства та особистими інтересами людини.

Дата добавления: 2015-05-26