Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій

Розробка політики управління фінансовими інвестиціями.

Фінансові інвестиції (ФІ) – це активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу. У зв’язку з цим здійснення інвестицій має ряд особливостей, основними з яких є: а)ФІ – самостійний вид господарської діяльності, яка стосується як операційної діяльності підприємства, так і процесу реального інвестування; б)ФІ використовуються підприємством з метою отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових коштів; в)процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням фінансових інвестицій, порівняно з реальними інвестиціями, є простішим і не таким трудомісткім. З врахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління. Політика управління ФІ представляє собою частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування. Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється за наступними основними етапами: 1)аналіз стану фінансового інвестування в попередньому період – вивчення тенденцій динаміки масштабів, форм і ефективності фінансового інвестування на підприємстві в ретроспективі; 2)визначення обсягу фінансового інвестування в наступному періоді – визначається розмірами вільних фінансових коштів, заздалегідь накопичених для здійснення наступних реальних інвестицій або інших витрат майбутнього періоду; 3)вибір форм фінансового інвестування – залежить від характеру задач, що вирішуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності; 4)оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів – основним показником оцінки виступає рівень їх доходності, ризику і ліквідності; 5)формування портфеля фінансових інвестицій – він має відповідати стратегічним цілям інвестиційної діяльності в цілому; 6)забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій – своєчасна його реструктуризація з метою підтримання цільових параметрів його формування.

Фінансове інвестування здійснюється в таких основних формах: 1)вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств; 2)вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів; 3)вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж. Основними фондовими інструментами є боргові цінні папери, державні цінні папери, емітовані комерційними банками, цінні папери підприємств та ін. Оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінки його реальної вартості, яка забезпечує отримання норми інвестиційного прибутку. Такими нормами прибутку є: проценти по вкладах у статутні фонди; проценти на депозитні вклади в комерційних банках; проценти по облігаціях й інших боргових цінних паперах; дивіденди по акціях та інших пайових цінних паперах. Взагалі, оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум вхідного грошового потоку (ГП)по них, з іншого. Однак, є певні особливості. Так, у сумі ГП при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань. Основу грошових потоків по фінансовим інвестиціям складають проценти і дивіденди. Крім того, до ГП входить вартість реалізації фінансових інструментів інвестування по закінченні строку їх використання. Інвестор сам обирає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень в різні фінансові інструменти. Оцінка ефективності фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому. Модель оцінки вартості фінансового інструменту інвестування: С = Σ (ГП / (1+нп)n), де С – реальна вартість фінансового інструменту інвестування; ГП – очікуваний зворотній грошовий потік; нп – очікувана норма прибутку; n – число періодів формування зворотних грошових потоків.

Дата добавления: 2015-05-29