Моделі менеджменту зарубіжних фізкультурно-оздоровчих клубів

План.

Тема №9. Досвід організації оздоровчої діяльності в зарубіжних країнах.

Вимоги до формування програм.

Одночасно єдиними є вимоги до формування програм:

— різноманітність, варіативність, можливість вибору оздоровчих за-нять;

— поступові, індивідуальні навантаження у межах можливостей тих, хто займається;

— підтримка й заохочення з боку державних та самодіяльних структур для підвищення мотивації до занять.

1. Моделі менеджменту зарубіжних фізкультурно-оздоровчих клубів.
2. Основні розбіжності між муніципальними та приватними клубами спортивно-оздоровчої спрямованості.

Досвід Німеччини, Італії, СІНА, Канади, Скандинавських та інших роз­винених у спортивному відношенні країн світу свідчить, що спортивні клуби є основною організаційною формою менеджменту. У зарубіжних країнах функ­ціонують численні клуби оздоровчої спрямованості. Так, у Німеччині діє 85,5 тис. спортивно-оздоровчих клубів, у яких 25,9 мли. чоловік займаються понад ста різними видами спорту. У США налічується більш ніж 15 тис. клубів, у Фінляндії - близько 600.

За кордоном не вживаються терміни "фізична культура" або "масовий спорт". Зазвичай для визначення названого виду спортивної діяльності вико­ристовують терміни "спорт для всіх" або "рекреаційний спорт".

Спортивно-оздоровчу діяльність у зарубіжних країнах проводять різні фахівці та різноманітні організації, їх об'єднує одна спільна основа - організаційною ланкою менеджменту всіх перелічених видій діяльності є клуб: оздоровчий або спортивно-оздоровчий.

Відомий американський фахівець спортивно-оздоровчої індустрії М.Уолф виділяє такі види клубів:

• комерційні оздоровчі центри та атлетичні клуби;

• приватні спортивно-оздоровчі клуби;

" оздоровчі центри - клуби в готелях, великих житлових будинках, парках;

• клуби, які належать різним асоціаціям;

• спортивно-оздоровчі клуби - центри корпорацій, фірм, компаній;

• центри - клуби серцево-судинної реабілітації;

• спортивно-медичні центри - клуби;

• любительські та професійні клуби з видів спорту.

Узагальнення зарубіжного досвіду свідчить, що залежно від контин­генту членів розрізняють такі типи оздоровчих клубів та клубів з видів спор­ту: дитячі; студентські; на підприємствах та фірмах; за місцем проживання; у парках. При великих поліклініках та на курортах працюють лікувально-оздоровчі клуби. Існують також спортивні клуби з видів спорту, спортивні клуби для жінок, для сімей та ін.

Залежно від обраного виду спорту або тренувальних програм, яким від­дається перевага, виділяють клуби аеробіки, бігу, бодібілдінгу, тенісу, плава­ння, гольфу та ін.

В останні роки в зарубіжних країнах набувають популярності багато­цільові клуби. Наприклад, у США кожний четвертий клуб є багатоцільовим. Такі клуби призначені для задоволення найширшого спектра спортивно-оздо­ровчих інтересів клієнтів та надання послуг. Клуби мають, як правило, різні спортивні споруди: зали для спортивних ігор, тренажерні зали, зали для дітей, плавальні басейни, доріжки для бігу та ін.

З економічної точки зору, зарубіжні фахівці розрізняють муніципальні та приватні спортивні клуби.

Муніципальні спортивні клуби фінансуються з національного, провін­ційних або муніципальних бюджетів. Приватні клуби фінансуються приват­ним капіталом, а зміст їх діяльності повністю залежить від власника клубу.

Розрізняють також комерційні та некомерційні спортивні клуби. У цьо­му разі критерієм класифікації клубів с можливість отримання прибутку. Муніципальні спортивні клуби, як правило, некомерційні (нон-профіт) орга­нізації. Приватні клуби -типові комерційні організації.

Муніципальні та приватні клуби різняться між собою за багатьма пара­метрами: цільовою скерованістю, економічними механізмами, ефективністю роботи.

Дата добавления: 2015-05-29