КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основні терміни
4. 3. 2. За умов центрально керованої економічної системи суб'єктом державної власності є держава, але щодо цього ще є позиції: - реальним власником державної власності була партійно-радянська номенклатура, яка була монополістом влади і власності в радянській державі; - поширення набула точка зору про «нічийність» власності, що стало підставою для твердження про те, що соціалістична економіка безсуб'єктна. З позицій теорії прав власності можна стверджувати таке: власність у централізовано керованій економічній системі не була нічийною, оскільки тут існували винятки з доступу до ресурсів; головна проблема відносин власності лежала в площині специфікації прав власності,особливо це стосувалось основної ланки суспільного виробництва - підприємства, хоча здавалося, що права власності підприємства досить чітко специфіковані. Недосконалі відносини власності потребували відповідного господарського механізму,який би дозволяв їм реалізуватись. Адже одна з головних функцій господарського механізму - забезпечення реалізації відносин власності, які є елементом відповідних економічних законів. Тому головним призначенням господарського механізму було забезпечення свідомого використання системи економічних законів соціалізму. Структура господарського механізму містила планування, організацію управління та госпрозрахункове стимулювання. Рушійною силою механізму ринкового господарювання є конкуренція. Відсутність у командно-адміністративної економіки інституту конкуренції спричинила виникнення іншого інституту, адекватного даній системі - соціалістичного змагання -трактується як суспільне відношення, що виникає і розвивається на основі соціалістичної власності; об'єктивна економічна і соціальна закономірність, яка виражає соціалістичний характер праці, одна із рушійних сил розвитку соціалістичного суспільства. Але головним елементом, стрижнем господарського механізму вважалось планування, оскільки саме плани були головним інструментом утілення в життя економічної політики КПРС.
Основним принципом соціалістичного господарювання був принцип демократичного централізму, що поєднував централізоване керівництво з виробничо-господарською самостійністю економічно відокремлених підприємств. Особливості відносин власності і зумовленого ними господарського механізму відображали господарське життя. Його специфіку характеризує зміст господарського кругообігу. Якщо в ринковій економіці держава є одним із рівноправних суб'єктів господарювання, то в плановій - своєрідним центром, який прямо і опосередковано формує потоки руху продуктів у їх натуральному виражені: держава розподіляє через матеріально-технічне постачання наявні у неї ресурси серед підприємств відповідно до визначених нею ж планів виробництва. Вироблена підприємствами продукція надалі проходить різний шлях: засоби виробництва, обминаючи сферу товарного обігу, не змінюють свого власника, залишаючись державною власністю. Предмети споживання надходять у державну торгівлю і продаються споживачам за цінами, встановленими державою (рис. 8.1).
виробництва виробництва
Предмети Предмети споживання споживання
Рис. 8.1. Господарський кругообіг у плановій економіці Сутність директивної системи планування полягала у тому, що центральні органи державного управління, побудовані за принципом ієрархії, доводили планові завдання до нижчих ступенів планової ієрархії у вигляді планових директив, тобто завдань, обов'язкових до виконання. У разі невиконання цих завдань керівники цих колективів і самі трудові колективи зазнавали економічного і суспільного покарання.
Директивна система планування має свої переваги: - дозволяє сконцентрувати ресурси для розв'язання нагальних проблем; - створює можливості для реалізації повної зайнятості населення; - сприяє зменшенню трансакційних витрат; - створює кращі умови для здійснення соціального захисту населення. Головними недоліками директивної системи планування є: - відсутність достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва; - створення можливостей для суб'єктивізму в управлінні економікою; - створення умов для апатичного сприйняття НТР; - обмеження господарської ініціативи підприємств. За умов вказаних та інших недоліків централізоване планування економіки було неефективним, а центрально-керовану економічну систему охоплювала криза. Сутність її полягає у нездатності, неспроможності цієї системи забезпечити ефективне функціонування і розвиток суспільного виробництва. У міру подальшої розбудови соціалізму недоліки централізовано керованої економіки почали виявлятися все рельєфніше. Постійне нагромадження проблем соціально-економічного розвитку об'єктивно призвело до необхідності їх розв'язання шляхом здійснення господарських реформ. Господарська реформа - масштабні перетворення, зміни в системі ведення господарства, управління економікою, шляхах і способах здійснення економічної політики. Усі господарські реформи здійснювались у таких напрямах: - специфікація прав власності, що виявлялося у розширенні оперативно-господарської діяльності підприємств; - поступове зменшення тиску директивного планування; - пошуки нових стимулів підвищення ефективності виробництва. Широкомасштабні господарські реформи були започатковані економічною реформою 1965 р., що передбачала здійснення заходів, які б дали можливість: - розширити економічну самостійність підприємств;
- скоротити кількість планових показників, які доводились - відмовитись від детального планування зверху номенклатури, окрім доведення зверху натуральних показників за найважливішими видами продукції; - зорієнтувати економічну діяльність підприємств на прибутковість; - матеріально зацікавити колективи підприємств шляхом залишення для них більшої частини отриманого прибутку; - заміну частини бюджетних капіталовкладень їх кредитуванням; - поступове витіснення матеріально-технічного забезпечення оптовою торгівлею засобами виробництва тощо. Взята в цілому, ця модель організації діяльності підприємств отримала назву «господарський розрахунок». Оскільки реформи не були безпосередньо спрямовані на підрив централізовано керованої економічної системи, а передбачали лише її модернізацію, всі вони зазнали невдачі.
Сутність трансформаційного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах. Важливою особливістю такого трансформаційного переходу є його інверсійний характер, пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетворень. Класичний типформування ринкової економіки пов'язаний з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Інверсійний тип ринкового трансформування - це формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства. У структурі цілей ринкового трансформування можна виокремити: - первісне нагромадження капіталу як основоположний процес; - переструктурування економіки відповідно до нових закономірностей її функціонування; - соціалізацію економіки як протилежний первісному нагромадженню процес, покликаний пом'якшувати напруженості, породжені двома попередніми процесами. Зазначені базисні цілі соціально-економічної трансформації адміністративно-командної системи соціалізму висунули перед Україною такі завдання:
- визначення пріоритетів дальшого розвитку з урахуванням національних ресурсів та перспективних тенденцій; - забезпечення динаміки зростання подібно загальносвітовій; - гармонізація впливів і взаємозв'язків між внутрішньою економічною і політичною підсистемами та зовнішніми чинниками з метою невпинного зростання; - запровадження адекватної державної політики, спрямованої на активізацію пріоритетних чинників постіндустріального прогресу та інноваційного розпитку; - пошук адекватної методології дальшого розвитку, яка відповідає актуальним завданням нового покоління національних реформ тощо.
Соціалізм. Центрально керована економічна система.Структура господарського механізму. Соціалістичного змагання. Директивне планування. Процес планування. «Планування від досягнутого». Криза централізованого планування економічної системи. Господарська реформа. Класичний типформування ринкової економіки. Інверсійний тип ринкового трансформування.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 367; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |