Підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції

3.

2.

1.

Тема 13. Принципи формування підприємницького середовища у перехідній економіці України

Контрольні питання

1. В чому проявляється сутність первісного нагромадження капіталу?

2. Розкрийте характерні риси вітчизняного фондового ринкуу процесі трансформації України до ринкових відносин

3. Розкрийте особливості формування та розвитку ринків землі і не­рухомості в постсоціалістичних країнах

4. Які зміни відбулися на ринку праці під впливом активних соціально-економічних трансформацій?

Мета: дослідити особливості функціонування та розвитку підприємницького сектору в умовах трансформації економіки України

План

1. Підприємництво в системі економічних відносин суспіль­ства

2. Трансформація системи відносин власності та суб'єкти гос­подарювання

3. Шляхи піднесення ефективності підприємницької діяльності

4.Удосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності

Література: [11, 12, С. 323-364]

Основними рушійними силами розвитку підприємництва є по­греби, інтереси, прагнення до створення матеріальних і духовних благ, ділова творчість людини, суперечності й конкуренція, сти­мули.

Згідно із законодавством України підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до підприємницької діяль­ності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблювальної продукції, встанов­лення цін;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво характерне кожній економічній системі, але в колишньому СРСР воно було знищено. Лише на початку 1990-х років підприємництво стає офіційно дозволеним видом діяльності. Це пов'язано з переходом України до ринкової економіки, поглибленням соціально-еконо­мічних реформ у житті суспільства. Роль підприємництва дедалі зростає і за цих умов воно набуває таких важливих функцій:

- прискорює шлях до ринкових перетворень, впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва і збуту, прискорює темпи економічного розвитку в економіці;

- забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє раціональному використанню усіх ресурсів;

- стимулює ділову активність, забезпечує ефективні стимули до високопродуктивної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому обновленню технологічної бази і номенклатури продукції ч урахуванням споживчого попиту;

- створює нові робочі місця, сприяє формуванню нового тину суспільного способу життя та підприємницької культури.

Захоплення власності здійснювалося в інтересах головних представників партійної, директорської, регіональної й профспілкової еліт. Держава не одержувала нічого: бюджет­ні інтереси в ході спонтанної приватизації абсолютно не врахо­вувалися, тим більше не враховувалися інтереси трудящих.

Всеце засвідчує, що приватизація починалась в Україні без підготовки відповідної законодавчої бази. Лише у червні 1992 р. парламент затвер­див першу державну програму приватизації і почався легітимний процес перетворення відно­син власності в Україні. Але проведена сертифікатна приватиза­ція не досягла своєї мети – не створила ефективного власника, оскільки українським підприємствам на початку 90-х років потрібний був не перерозподіл власності на користь трудових колективів, а докорінна модернізація виробництва на основі сучасної технології, для чого потрібні інвестиції.

У процесі приватизації залишається дискусійною проблема державної власності. Чи може вона бути економічно ефективною, які її межі?

Межа державної власності скорочується, її частка в обсязі промислової продукції зменшилась, у зв'язку з чим виникає пи­тання про співвідношення між приватним і дер­жавним секторами. Більшість учених-економістів вважають, що пропорції між цими секторами поступово змінюватимуться на користь першого, але для цього необхідний тривалий період.

Зараз найважливішим завданням економічної політики України є недопущення руйнації державного сектору «до основи», інакше не виключена наступна часткова націоналізація. Адже держава, яка вже втратила значну частину свого промислового виробництва, не може далі розбазарювати і безконтрольно зменшувати виробничий потенціал. Проте скорочен­ня державного сектору триває.

Підприємництво як форма господарської діяльності найпов­ніше розкривається через характеристику його суб'єктів. Суб'єк­тами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України та інших держав, не обмежені законом у пра­воздатності або дієздатності, а також юридичні особи всіх форм власності: приватної, колективної та державної. Тобто це правоздатні й дієздатні громадяни України та іноземці, колективи громадян, сім'ї, об'єднання гро­мадян, приватні, колективні, державні, спільні й будь-які види, типи та категорії підприємств, створення яких не суперечить за­конодавчим актам України.

Заборонено займа­тися підприємництвом військовослужбовцям, служ­бовим особам органів прокуратури, суду, державного арбітражу, державного нотаріату, органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств, посадовим особам адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій, також особам, яким заборонив суд.

Ефективність виробництва - це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

Основною ознакою ефективності (продуктивності)є досяг­нення мети виробничої або іншої діяльності підприємства (орга­нізації) за умови найменших витрат суспільної праці або часу.

Залежно від результату, розрізняють економічний чи соціальний ефект.

Економічний ефект відображають різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва. До таких належать: обсяг про­дукції (товарної, реалізованої); прибуток (дохід); економія окре­мих видів ресурсів; величина зниження валових поточних витрат на виробництво (повної собівартості продукції) тощо.

Соціальний ефект – це звичайно збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості населення; по­ліпшення умов праці, побуту та відпочинку; формування еколо­гічно безпечного навколишнього середовища тощо.

Одним зі шляхів підвищення ефективності підприємниць­кої діяльності є підвищення конкурентоспроможності як продук­ції, так і самого підприємства.

Конкурентоспроможність товару - це сукупність його споживчих властивостей, що характеризують його відмінність від товару конкурента за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам, а також з урахуванням витрат на їхнє задоволення.

Конкурентоспро­можність підприємства - це наявність важливих відмінностей даного підприємства від підприємств-конкурентів за рівнем ефективності госпо­дарської діяльності, формами вияву яких є здатність пристосову­ватись до умов економічної кон'юнктури та задовольняти своїми товарами й послугами потреби споживачів.

На конкуренто­спроможність підприємства впливають впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів виробництва та містко­сті ринку, вдосконалення системи діючих на підприємстві стиму­лів до праці тощо.

Дата добавления: 2015-05-26