Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю 2 страница

' Офіц. вісн. України. - 2006. - № 13. - Ст. 857.

² Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 21. - Ст. 103.

³ Офіц. вісн. України. - 2003. - № 30. - Ст. 1526.

⁴ Там само. - Ст. 1525.

⁵ Там само. - 2006. - № 3. - Ст. 81.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Реєстрація випуску цінних паперів здійснюється у Державній ко­місії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) одне часно з реєстрацією проспекту їх емісії.

Порядок розміщення цінних паперів та державної реєстрації їл випуску встановлений Цивільним та Господарським кодексами Укра­їни, законами, зазначеними вище, а також «Про господарські товари­ства» від 19 вересня 1991 р.¹, «Про державне регулювання ринку цінні: паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.², «Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р.³, «Про акціонерні товариства» від Г вересня 2008 р.⁴; Положенням про порядок реєстрації випуску акції затвердженим рішенням ДКЦПФР від 26 квітня 2007 р. № 942⁵; Пс ложенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322 (у редакції рішення від 26 жовтня 2006 р. № 1178⁶) та іншими норма­тивними актами ДКЦПФР.

Відповідно до примітки до ст. 223 КК розміщення цінних паперії вважається у значних розмірах, якщо номінальна вартість таких цінних паперів у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний міні­мум доходів громадян.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій — розмі­щення цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випусв в ДКЦПФР.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і була упов­новажена на розміщення цінних паперів. Такі повноваження певна особа отримує від емітента, який прийняв рішення про розміщення цінних паперів, а у випадку залучення до розміщення цінних паперів андеррайтера — ще й від нього.

Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223^і КК). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері розміщення цінних паперів.

Предметом злочину виступають документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів. Переліки таких документів, що

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1991. -№ 49. - Ст. 682.

² Там само. - 1996. - № 51. - Ст. 292.

³ Там само. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

⁴ Уряд, кур'єр. - 2008. - 29 жовт. (№ 202).

⁵ Офіц. вісн. України. - 2007. - № 44. - Ст. 1826.

⁶ Там само. - № 9. - Ст. 338.

обов'язково подаються до ДКЦПФР, передбачають нормативні акти, вищеназвані стосовно ст. 223 КК, а також інші рішення ДКЦПФР.

Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) дії — внесення в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей; 2) наслідок — значна матеріальна шкода інвесторові в цінні папери; 3) причинний зв'язок між дією та наслідком.

Внесення в документи завідомо неправдивих відомостей може здійснюватися під час їх складання (виготовлення) чи затвердження або виражатися в підробленні уже виготовленого документа (напри­клад, у зміні тексту). Неправдиві відомості — це відомості про вига­дані факти (наприклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад, спотворення даних фінансо­вого звіту), або заперечення дійсних фактів.

Інвестор у цінні папери — це фізична або юридична особа, яка придбає цінні папери від свого імені та за свій рахунок із метою одер­жання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття від­повідних прав, що надаються власнику цінних паперів згідно з чинним законодавством.

Матеріальна шкода, заподіяна інвесторові в цінні папери, вважа­ється значною, якщо вона в двадцять і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті). Така шкода може виражатися у втраті інвестованих грошових коштів унаслідок банкрутства емітента цінних паперів чи фактичного знецінення цінних паперів після розкриття недостовірної інформації тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — значної матеріальної шкоди інвесторові в цінні папери.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який характери­зується завідомістю, тобто усвідомленням особою неправдивості відо­мостей у момент внесення їх до зазначених у ст. 223 ^і КК документів.

Суб'єкт злочину — уповноважена особа, яка досягла 16-річного віку, у такої особи можуть бути повноваження скласти (виготовити) або затвердити документ, необхідний для реєстрації випуску цінних паперів, або безпосередньо подати його до ДКЦПФР.

Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 223² КК). Безпосереднім об'єктом цього злочину є сус-^Пільні відносини у сфері обліку цінних паперів, їх емітентів, власників

Розділ VIII

Зчочини у сфері господарської діяльності

та прав на них інших осіб, які регулюються Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину можуть виступати система реєстру власників іменних цінних паперів або система депозитарного обліку.

Система реєстру власників іменних цінних паперів — сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі влас­ників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінні-паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік усіх змін інформації щодо вї щевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформаг. цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Система депозитарного обліку цінних паперів — сукупність за писів про цінні папери (вид, номінальна вартість і кількість, характе зареєстрованих обмежень в обігу або реалізації прав за цінними папе рами), їх емітентів, власників іменних цінних паперів, уповноважені ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених ві, повідними правами щодо цінних паперів, що містять інформацію, яі дає можливість ідентифікувати названих осіб, а також іншу передба чену законодавством інформацію.

Об 'єктивна сторона злочину може виражатися в будь-якій із та форм: 1) невнесенні змін до системи реєстру власників іменних ціннї паперів або до системи депозитарного обліку, або 2) внесенні завідомс недостовірних змін до такої системи; або 3) іншому порушенні пс рядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо вонс призвело до втрати системи реєстру (її частини).

Порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів вста­новлений вищеназваним Законом, а також Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим Рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. та іншими нормативно-правовими актами.

У першій та другій формах злочин вважається закінченим з момен­ту вчинення самого діяння, а в третій формі — з моменту настання наслідку у вигляді втрати системи реєстру (її частини).

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується: у першій та другій формах — умислом, а в третій формі — умислом або необережністю.

Суб 'єкт злочину — службова особа емітента чи професійного учасника фондового ринку, яка досягла 16-річного віку.

Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК). Безпосереднім об'єктом цього злочину _є суспільні відносини у сфері обігу недержавних цінних паперів.

Предмет злочину — підроблені недержавні цінні папери. Недер­жавними визнаються цінні папери, що випускаються від імені органу місцевого самоврядування, юридичної або фізичної особи, зокрема облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні (депо­зитні) сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, заставні, іпотечні облігації та серти­фікати, товаророзпорядчі цінні папери, а також похідні цінні папери. Такі цінні папери можуть існувати в документарній або бездокумен-тарній формі.

Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених держав­них цінних паперів чи білетів державної лотереї кваліфікується за ст. 199 КК.

Об 'єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розуміти ство­рення повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справ­жніх цінних паперів (підробка номера, серії облігації чи інших реквізи­тів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підроблює недержавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними папера­ми, що за його задумом у звичайних умовах ускладнить або зовсім виключить виявлення підробки під час їх збуту, зробить можливим перебування таких цінних паперів в обігу. У разі грубого підроблення, Що легко виявляється, і обманного способу збуту діяння кваліфікуєть­ся як шахрайство (ст. 190 КК).

У цій статті йдеться про виготовлення цінних паперів реально іс­нуючих емітентів. У разі виготовлення особою «цінних паперів» неіс­нуючої юридичної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами дії можуть кваліфікуватися як готування до шахрай­ства (ст. 14таст. 190 КК).

Збут цінних паперів — це їх відчуження будь-яким способом (на­приклад, продаж, обмін, дарування), вчинене їх виготовлювачем або

'НШОЮ ОСОбою.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоплк всі інші, крім відчуження, способи їх пред'явлення під виглядом справ­жніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав абс звільнення від обов'язків (наприклад, використання їх як заставу для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціс нерів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із за­значених дій з хоча б одним підробленим екземпляром цінних паперів.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел; виготовлень цінних паперів поєднано з метою їх збуту.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частинах 2 та 3 ст. 224 КК передбачена підвищена відповідати ність за вчинення цього злочину повторно (ч. 2) або організованої групою (ч. 3), а також за заподіяння великої (ч. 2) чи особливо велик (ч. 3) матеріальної шкоди.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вч* нила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199 КК.

Матеріальна шкода завдається державі, юридичним особам абс окремим громадянам. Вона може виражатися у втраті коштів чи інше го майна покупцями підроблених цінних паперів або особами, я» виконали майнове зобов'язання, посвідчене такими цінними папера*» (наприклад, сплатили борг, виплатили дивіденди, передали майно щ ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних папері тощо. Визначення шкоди як великої (триста і більше неоподатковув них мінімумів доходів громадян) та особливо великої (тисяча і більше таких мінімумів) передбачене в примітці до ст. 224 КК.

Незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232' КК). Безпосереднім об 'єктом цього злочину є суспільні відносини щодо розкриття та використання інформації на фондовому ринку, які регу­люються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Предмет злочину — інсайдерська інформація, тобто будь-яка не опублікована або не оприлюднена в інший спосіб інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів (ст. 44 зазна­ченого Закону). Державна комісія з цінних паперів та фондового рин­ку визначає, яка саме інформація належить до інсайдерської, а також встановлює порядок її розкриття. Зокрема, перелік видів такої інфор-

244.

мації наведений у рішенні ДКЦПФР від 21 листопада 2006 р. № 1344 «Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської»¹.

Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння — неза­конне використання інсайдерської інформації; 2) наслідок — істотна шкода; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Незаконне використання інсайдерської інформації, зокрема, може виражатися: а) у вчиненні з використанням такої інформації на власну користь або на користь інших осіб правочину, спрямованого на при­дбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації; б) у даванні будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або відчуження таких цінних паперів; в) у переданні інсайдерської інформації або наданні доступу до неї іншим особам.

При встановленні незаконності цих дій потрібно враховувати те, що інформація втрачає правовий статус інсайдерської з моменту її офіційного оприлюднення (розкриття) у визначеному законодавством порядку. Зокрема, такий порядок встановлений рішеннями ДКЦПФР від 19 грудня 2006 р. № 1591 «Про затвердження Положення про роз­криття інформації емітентами цінних паперів»² та від 22 липня 2008 р. № 792 «Про порядок розкриття інсайдерської інформації»³.

Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збит­ків, — це п'ятсот або більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно до примітки до цієї статті), а в інших випадках істотність шкоди щоразу визначається з урахуванням всіх обставин справи. Така шкода може бути заподіяна фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — іс­тотної шкоди.

Суб'єктивна сторона характеризується умисним вчиненням дій, а щодо наслідку вина може бути як у формі умислу, так і необереж­ності.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і володіє інсайдерською інформацією. При визначенні кола таких осіб потрібно керуватися положеннями ч. З ст. 44 та ч. З ст. 45 зазначеного Закону, ^а також враховувати, що він зобов'язує емітента та певних професійних

¹ Офіц. вісн. України. - 2007. - № 6. - Ст. 234.

² Там само. - № 9. - Ст. 339.

³ Там само. - 2008. - № 71. - Ст. 2403.

Розділ VIII

ї омини у сфері господарської діяльності

учасників ринку цінних паперів вести облік осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації.

У частині 2 ст. 232' КК передбачена підвищена відповідальність за вчинення цього злочину повторно, а також за спричинення вказаним» у ч. 1 діями тяжких наслідків. Матеріальні збитки, які у тисячу і біль­ше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визнаються тяжким наслідком відповідно до примітки до цієї статті. В інших випадках тяжкість наслідків щоразу визначається з урахуван­ням усіх обставин справи.

Приховування інформації про діяльність емітента (ст. 232² КК). Безпосереднім об 'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері захисту прав інвесторів в цінні папери, які регулюються Законом Украї­ни «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Предмет злочину — інформація про діяльність емітента.

Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння — нена-дання інвестору в цінні папери (в тому числі акціонеру) на його пись мовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації; 2) наслідок — матеріальна шкода у значному розмірі, заподіяна інвестору в цінні папери (в тому числі акціонеру); 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Основні вимоги щодо порядку та меж розкриття інформації емі­тентами цінних паперів містяться у Законі України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. Відповідно до п. 11 Положен­ня про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затверджено­го рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 р. № 1591, у разі надходжен­ня звернень емітент зобов'язаний повідомляти акціонерів або інвесто­рів щодо інформації, яка розкрита емітентом відповідно до цього По­ложення. Відповідь на письмовий запит акціонера або інвестора має бути надана емітентом протягом п'ятнадцяти робочих днів з моменту його отримання.

Матеріальна шкода вважається заподіяною у значному розмірі, якщо її розмір у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — значної матеріальної шкоди інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру).

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умисним вчинен­ням вказаного у цій статті діяння і умисною або необережною форма­ми вини стосовно названого наслідку.

Суб 'єкт злочину — службова особа емітента, яка досягла 16-річного

віку.

У частині 2 ст. 232² КК передбачена підвищена відповідальність за

вчинення цього злочину повторно.

...ям § 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та захисту їх прав

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини щодо захисту прав і законних інтересів спожи­вачів у сфері господарської діяльності з виробами із дорогоцінних металів. Ці відносини регулюються Законом «Про державне регулю­вання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.¹ та іншими нормативно-правовими актами.

Предмет злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак уста­новленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцін­них металів і вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти), наприклад для пла­тини — 900 та 950 проби. Предметом злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об 'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірно­го клейма.

Під виготовленням слід розуміти як повне створення державного пробірного клейма, так і відновлення не придатного для використання клейма. У всякому випадку тут ідеться про виготовлення предмета (приладу), яким клеймується виріб, а не самого знака на виробі.

Збут державного пробірного клейма — це його відчуження в будь-який спосіб (продаж, дарування, обмін тощо). Збутом є відчуження як законно виготовленого, так і незаконно виготовленого державного

' Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 9. - Ст. 34.

Розділ VIII

сфері господарської діяльності

пробірного клейма. В останньому випадку дії особи, яка сама неза­конно виготовила клеймо, слід кваліфікувати як незаконне виготовлен­ня та збут, а в інших випадках — тільки як незаконний збут.

Використання означає незаконне нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб. Таке нанесення можливе: 1) законно ви­готовленим або незаконно виготовленим клеймом; 2) на ювелірні та побутові вироби із дорогоцінних металів або на інші вироби (включа­ючи ті, що виготовлені не із дорогоцінних металів); 3) особами, яким надано право клеймувати вироби, або іншими особами.

Диспозиція ст. 217 КК є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності дій, зокрема до зазначе­ного Закону, Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 5 лютого 2004 р. № 143'), та ін. Наприклад, незаконним використанням державного пробірного клейма можуть визнаватися: клеймування виробів не власного виробництва чи незаконно виготовлених виробів; клеймуван­ня виробів, покритих іншим дорогоцінним металом, не за основним сплавом; нанесення відбитку пробірного клейма, яке не відповідає пробі сплаву, з якого виготовлено виріб.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, ви­готовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього ви­робу під виглядом виробу з дорогоцінного металу потребує додаткової кваліфікації за ст. 190 як шахрайство. Так само кваліфікується зави­щення проби при нанесенні клейма на виріб із дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, збуту або використання.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 217 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Обман покупців та замовників (ст. 225 КК). Безпосереднім об 'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері реалізації това­рів та надання послуг суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт — власність покупців та замовників.

¹ Офіц. вісн. України. - 2004. - № 13. - Ст. 921.

Предметом злочину можуть виступати товари або гроші.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння — обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) на­слідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Обмірювання як спосіб учинення цього злочину характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо виміру, зокрема, довжини, площі чи об'єму, внаслідок чого при обчисленні оплати товарів чи послуг враховуються завищені результати виміру. При обважуванні аналогічний обман стосується виміру ваги.

Обмірювання та обважування під час реалізації товарів призводить до того, що покупці одержують їх у меншій, ніж оплачено, кількості вимірних одиниць, тобто менше за довжиною, площею, об'ємом, вагою тощо. Обманний вимір можливий як під час безпосередньої реалізації товарів, так і під час їх попереднього фасування. Обмірювання та об­важування під час надання послуг, зокрема, може виражатися в об­мані щодо виміру наданих послуг (наприклад, тривалості телефонних переговорів), отриманих від замовника предметів тощо.

Обраховування характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо розрахунку вартості товарів, послуг, ви­користаних матеріалів, або щодо кількості одиниць товарів, які реалі­зуються, або щодо суми грошей, які приймаються чи видаються під час оплати товарів чи послуг.

Під іншим обманом покупців та замовників слід розуміти продаж фальсифікованих товарів (наприклад, розбавлених водою молока чи пива) або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно, перевищен­ня встановлених цін на товари чи послуги, приписку робіт, що не ви­конувалися, тощо.

Загальною ознакою обману в цьому складі злочину є те, що особа умисно повідомляє потерпілому неправдиві відомості чи приховує певні обставини з метою ввести його в оману або продовжити стан °мани щодо тих дій, якими завдається матеріальна шкода. Унаслідок Цього потерпілий, перебуваючи в стані омани, більше передає або менше одержує грошей чи іншого майна.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Для кваліфікації обману покупців та замовників не має значення, де вчинюється цей злочин: на підприємствах торгівлі, комунального господарства, громадського харчування (ресторанного господарства), побутового обслуговування населення, на ринках чи в інших місцях.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 КК виступають тільк окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ аб організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли матеріальна шкод у вищезазначеній сумі була фактично завдана покупцеві або замовні кові. Як правило, це момент закінчення розрахунків за товари чи пс слуги.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, яка після досягнення 16-річного віку ] лізує товари або надає послуги від імені зареєстрованого суб'єкта госпо­дарювання (юридичної особи чи громадянина — підприємця). Обман громадянина при реалізації товару або наданні послуги в інших випадках, наприклад під час продажу продукції, вирощеної в особистому підсобно­му господарстві, кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

У частині 2 ст. 225 КК встановлена підвищена відповідальність за вчинення цього злочину особою, раніше судимою за обман покупції чи замовників.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК). Безпосереднії об 'єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення єднос вимірювань в Україні, захисту громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Ці відносини регул* ються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у редакції від 15 червня 2004 р.¹ та іншими нормативними актами.

Предмет злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти.

Прилади та інструменти є видами засобів вимірювальної техніки -технічних засобів, які застосовуються під час вимірювань і макп нормовані метрологічні характеристики. Вимірювання приладами базується на дії самого приладу, який конструктивно здатний до само­стійної роботи та відображення результатів вимірювання, наприклад вимірювання лічильниками спожитої електроенергії, води чи газу. Інструменти використовуються людиною в процесі вимірювання як допоміжний засіб, наприклад вимірювання мікрометром, штангенцир-

Відом. Верхов. Ради України. - 2004. - № 37. - Ст. 449.

кулем тощо. Належність технічних засобів до засобів вимірювальної техніки визначається в порядку, передбаченому відповідним наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та спо­живчої політики від 4 травня 2005 р. № 110^і.

Фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти зовні ви­глядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді показують неточну вагу, оскіль­ки переналагоджено роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

Об 'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовлен­ням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних при­ладів чи інструментів.

Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід ро­зуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструмен­тів.

Дата добавления: 2015-05-31