Способи втрати римського громадянства

1) зі смертю особи;

2) через продаж у рабство;

3) особи, узяті в полон;

4) особи, засуджені до тяжкого кримінального покарання;

5) вигнання з Риму.

54. На які три групи поділялися недієздатні громадяни за віком?

1) діти віком до 7 років, які були повністю не дієздатними;

2) частково дієздатні. Це дівчата - до 12 років і хлопці – до 14 років.

3) особи жіночої статі віком з 12, а чоловічої з 14 і до 25 років, які визнавалися як неповнолітні, але дієздатні.

55. Які Ви знаєте способи виникнення рабства?

1) захоплення у полон воїнів ворожої держави;

2) могли бути обернені іноземці, які виявились на території Риму і не користувались ніякими правами чи привілеями;

3) рабом ставала дитина, народжена рабинею, навіть якщо батько був вільним. Вступати в шлюб з рабом було заборонено, дитина вважалась народженою поза шлюбом і набувала статусу матері;

4) у рабство могла бути обернена і цивільна людина (у стародавній час глава сім’ї міг продати у рабство підвладного сина або дочку за непослух, боржник міг бути проданий у рабство кредитором);

5) у рабство обертались особи, засуджені до пожиттєвих каторжних робіт;

6) у рабство обертались вільні жінки, які вступали в зв’язок з рабами всупереч заборони власника.

56. Що таке рабський пекулій?

Рабовласники, зберігаючи право власності, виділяли рабу землю, давали необхідний інвентар, надавали повну самостійність з умовою сплачувати господареві відповідний оброк. Таке майно було відоме як пекулій.

57. Які особи вважалися недієздатними?

Душевнохворі та недорозвинені на час хвороби визнавалися повністю недієздатними. Діти віком до 7 років також були повністю не дієздатними.

Форма приниження честі – intestabilis. “Хто буде свідком під час укладення угоди і згодом відмовиться від свого свідчення (на випадок спору), нехай зазнає безчестя”. Майже всі угоди здійснювалися за участю свідків, тому таке обмеження майже повністю позбавляло винну особу дієздатності. Потім ця форма приниження честі втратила своє значення.

58. Назвіть способи припинення рабства.

Магістрат оголошував раба вільним після урочистої заяви рабовласника перед магістратом про свою волю звільнити раба. Звільнення раба могло відбутися за заповітом або шляхом уявного процесу, коли раб викриє вбивство громадянина, а також внаслідок досягнення сану єпископа. Звільняли з рабства шляхом простого оголошення при свідках. Проте якщо звільнення спричинило шкоду кредиторам, то воно визнавалося недійсним.

59. Які особи вважалися обмеженими в дієздатності?

Починаючи з ІІ ст. особам, які не досягли 25 років, почали призначати кураторів, що обмежувало їхню дієздатність. Тепер вони могли здійснювати важливі правочини тільки з дозволу (згоди) куратора. Разом з тим за ними зберігалося право самостійно розпоряджатися майном на випадок смерті, а також вступати у шлюб. Досягнувши 25 років, такі особи позбавлялися будь-яких обмежень дієздатності.

Обмеженими в дієздатності були марнотратники – особи, нездатні розумно розпоряджатись своїм майном.

Глухонімі не могли укладати такі угоди, як стипуляція, виступати в суді під час дії легісакційного процесу, в якому необхідно було проголошувати формули, тощо.

Безчестя у формі turpitudo зазнавали ті особи, певні дії яких, їх спосіб життя вважалися аморальними (н-д: проституція). Ця форма безчестя була істотним обмеженням у таких галузях, як спадкування, одруження та ін.

Обмежувались у дієздатності і жінки. Тривалий час вони перебували під опікою чоловіка, батька або іншого родича. За часів принципату жінка мала право приймати самостійно рішення з приводу свого майна. Однак вона не могла приймати на себе відповідальність за чужі борги. Лише за законодавством Юстиніана була ослаблена правова нерівність чоловіка та жінки.

Після появи християнства язичники та єретики певною мірою обмежувались у дієздатності.

60. В якому віці наставало повноліття в Римі?

З 25 років.

61. Термін, яким в Римі позначали суб'єкт права.

Persona – особа – суб’єкт права.

Caput – здатність бути суб’єктом цивільних прав.

62. Скільки осіб достатньо для утворення юридичної особи?

Три особи.

63. Які фактори складають повну правоздатність?

Повна правоздатність передбачала свободу, громадянство та самостійне становище в сім’ї. Таке становище в сім’ї посідав тільки домовладика – глава сім’ї.

64. На які категорії поділялося римське населення за станом громадянства?

За станом громадянства (status civitates) розрізнялись - римські громадяни та інші вільні особи, але не громадяни. Вільні особи складали 5 груп:

1) римські громадяни;

2) латини;

3) перегрини;

4) вільновідпущеники;

5) колони.

65. Хто такі марнотратники?

Марнотратники – особи, не здатні розумно розпоряджатися майном, дотримуватися міри.

66. Які обов’язки виконував в Римі опікун (піклувальник)?

В разі неможливості особи самостійно здійснювати своє право з огляду на вищезазначені причини їй призначали опікуна чи піклувальника. У римлян не існувало принципової відмінності між цими двома поняттями. Як правило, опікун призначався над неповнолітніми і жінками, а піклувальник – над душевнохворими, марнотратниками та малолітніми. Головним обов’язком їх було піклуватися про майнові інтереси підопічних, тобто турбуватися про постійне прирощення цього майна, про збереження його і розумне використання. Опікуни і піклувальники також турбувалися про особу підопічного, його виховання, здоров’я, розвиток, оберігали його від поганих впливів та інших небажаних зазіхань. Зловживання опікуна чи піклувальника визнавалося найбільш непорядним вчинком, що призводило до безчестя.

67. Як визначали момент народження римські юристи?

Момент народження – відділення дитини від утроби матері та ї крик.

68. Коли припинялась правоздатність?

Правоздатність припинялась зі смертю людини

69. Складові правосуб’єктності

Здатність бути суб’єктом права (правосуб’єктність – caput) визначалася 3 станами: стан свободи, стан громадянства і сімейного стану.

Дата добавления: 2015-05-31