Права на чужі речі

Обмеження права власності - це права третіх осіб на чужу річ, що встановлювалися законом або правочином з міркувань суспільно­го інтересу та в інтересах інших осіб (наприклад, сусідів власника нерухомості, земельного наділу). Суб'єкт такого права діставав мож­ливість користуватися чужою річчю лише в обмежених масштабах. Власник земельної ділянки повинен був допускати розкопки на своїй території, але міг розраховувати на свою частину прибутку від знахід­ки. Правочини встановлювали обмеження права власності, що вини­кали в силу особливого юридичного акту та спиралися на волю влас­ника або спадкодавця.

Сервітут - це право на чужу річ, яка, крім свого безпосереднього власника, служить ще й іншим людям (одному чи кільком) з метою усунення недоліків однієї земельної ділянки або іншої речі за рахунок іншої. Пізніше це сусідське право було закріплене в законі. Тоді ж правом було визнано, що сервітут не може полягати у здійсненні, тоб­то господар зобов'язаний терпіти чужу присутність, але не зобов'яза­ний будь-чим сприяти користувачеві. Виникнення сервітутів було можливим: а) за договором, б) за давністю володіння, в) за судовим рішенням і г) за законом.

Земельні сервітути - це право користуватися певною земельною ділянкою у межах, необхідних для повноцінного користування своєю власністю (прохід до води, доступ від дороги загального користуван­ня до своєї ділянки і т.д.). Зі зміною власника однієї чи навіть обох ділянок сервітут як такий зберігається. При відчуженні такого об'єкта власник зобов'язаний попередити про права третіх осіб (сервітут).

Особисті сервітути - це сервітути, прив'язані до певної особи, право користування чужим майном у своїх інтересах - пожиттєво чи до настання умови, що скасовує сервітут.

Узуфрукт - речове право певної особи користуватися та вилучати прибутки з чужої неспоживчої речі. Узуфруктарій - утримувач речі, який не може юридично розпоряджатися нею або змінювати її за сут­тю (наприклад, перетворити сад у поле чи навпаки), має право отримува­ти усі плоди (крім м'яса тварин, дитини рабині та намиву річки), в тому числі т.зв. цивільні плоди, тобто відсотки по вкладеному капіталу.

Заставне право - це право кредитора в разі невиконання боржни­ком зобов'язання звернути стягнення на раніше визначену річ, незалеж­но від того, у кого вона знаходиться. Воно переважає інші вимоги.

Емфітевзис - довгострокове відчужуване й успадковане право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.

Суперфіцій - довготривале, відчужуване й успадковане право ко­ристування чужою землею для забудови. Як правило, така земля на­лежала державі та за користування землею встановлювалася плата.

Фідуціарний правочин - боржник передавав кредитору замість одержаних у позику грошей яку-небудь річ у власність, якщо боржник довіряв кредитору. Однак кредитор міг зловжити довірою, оскільки повернення речі було його моральним, а не юридичним обов'язком.

Висновок до теми. Намагання власника мати повну владу над майном обмежувалося законом в інтересах суспільства, та повна вла­да над майном не означає необмеженість прав власника. Однак влас­ник має щодо конкретних речей більше влади, ніж будь-хто інший.

Завдання для самоконтролю

1. Визначіть поняття речового та зобов'язального права. За допомо­
гою яких позовів у римському праві розмежовувалися речові та
зобов'язальні права?

2. Назвіть основні відмінності між речовим і зобов'язальним пра­
вом. Що таке делікт?

3. Що таке абсолютний і відносний захист?

4. Що таке річ, товар, яка між ними відмінність?

5. Основні типи поділу речей в римському приватному праві. Прак­
тичне значення таких поділів.

6. Що таке тілесні та безтілесні речі?

7. Що належить до нерухомих речей?

8. Що таке речі складні, прості та подільні, неподільні?

9. Який сенс поділення речей на споживчі та неспоживчі?

10. Який сенс поділення речей на визначені родовими ознаками та
індивідуальні?

11. Назвіть поняття витрат та їх види.

12. Який сенс поділення речей на речі в обороті та речі, вилучені з
обороту?

13. Що таке майно, плоди?

14. Який сенс поділення речей на головні та побічні речі?

15. Що таке володіння? Чим від володіння відрізняється держання?

16. Поясніть правову різницю між незаконним добросовісним і неза­
конним недобросовісним володінням.

17. Відповідальність незаконного добросовісного та незаконного не­
добросовісного володільців, можливість набуття речі за терміном
набувальної давності.

18. Що таке похідне володіння?

19. В чому полягали обов'язки володільця?

20. Порядок набуття і втрати володіння.

21. Позовний захист володіння.

22. Преторські інтердикти на захист володіння.

23. Що таке обмеження права власності?

24. Вкажіть види сервітутів.

25. Надайте визначення узуфрукту.

26. Що таке емфітевзис і суперфіцій?

27. Що таке заставне право?

28. Що таке фідуціарний правочин?

Основна рекомендована література

1. Підопригора О. Захист володіння за римським приватним пра­
вом // Право України. - 1999. - № 7. - С. 29-31.

2. Благая І. Історія правового інституту застави // Право України. -
1999. -№1.-С. 39-41.

3. Гутьєва В. Рецепція емфітевзису в праві України // Підприємництво,
господарство та право. - 2003. - № 9. - С. 105-109.

4. Михайленко О. Емфітевтичне право - традиція класичної цивіліс-
тики // Право України. - 2005. - № 6. - С. 44-47.

5. Алексеева С. Развитие правових основ земельного сервитута //
Підприємництво, господарство та право. - 2005. - № 10. - с. 33-37.

6. Вахонеєва Т. Набувальна давність: історія та сучасність // Підпри­
ємництво, господарство та право. - 2004. - № 6. - С. 36-38.

7. Северова Є. Представництво за римським правом // Юридичний
вісник. - 2003. - №3. - С. 130-135.

8. Харитонов Е.О. Основи римского частного права. - Ростов-на-
Дону: Изд-во "Феникс", 1999. -416 с.

9. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерс-
кого. - М., 1997 (с изд. 1948 г.). - 584 с.

10. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права:
Курс лекцій. - К.: Юринком Інтер, 2000. - 272 с.

11. Римське право (Інституції). - X., 2000. - 288 с.

12. Чезаре Санфилипо. Курс римского частного права. - М, 2002.

13. Дождев Д.В. Римское частное право. - М.: Юнион, 1996. - 270 с.

14. Нерсесянц В.С. История политических и правових учений. - М.:
ИНФРА-М, 1999. - 736 с.

15. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. -
Москва: Юрист, 1996. - 342 с.

16. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студен­
тів юрид. спец, вищих навч. закладів.-3-те вид. - К.: Ін Юре,
2001.-440 с. ⁽

17. Косарев А.И. Римское частное право: Учебник для вузов. - М.:
Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 354 с.

18. Макарчук В.С. Основи римського приватного права: Навчальний
посібник. - К.: Атіка, 2000. - 176 с.

Допоміжна рекомендована література

1. Новицкий И.Б. Римское право. - 6-е изд. - М., 1996. - 245 с.

2. Штаерман Е.М. Римское право. // Культура Древнего Рима: В
2 т.- М., 1985. - Т. І. - С. 210-247.

3. Харитонов Є. О. Рецепція римського права. - Одеса: АТ "БАХВА",
1996.-282 с.

4. Смирин В.М. Патриархальньїе представлення и их роль в общест-
венном сознании римлян // Культура Древнего Рима. Т. П. - С. 5-78.

5. Історія Стародавнього світу / За ред. Ю.С. Крушкол. - К., 1976.

6. Словарь античносте. - М., 1989.

Дата добавления: 2015-05-31