Сутність, види та методи фінансового аналізу

Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за складними відсотками.

Врахування інфляції при оцінці вартості грошей в часі.

Розглянемо методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсотками. При розрахунку суми простого відсотка в процесі прирощення вартості використовується формула (4.1):

І = PV х n х i, де

І - сума відсотка за обумовлений період часу вцілому;

PV – початкова сума грошових коштів (теперішня вартість);

n – кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок відсоткових платежів, в загальному обумовленорму періоді часу;

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом.

Майбутня вартість вкладання грошей сьогодні з урахуванням нарахованої суми відсотка визначається за формулою:

FV = PV + I = PV х (1 + n х i) (4.2)

Множник (1 + n х i) називають множником або коефіцієнтом нарощення суми простих відсотків.

(1 + n х i) завжди > 1.

Для розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошей) в процесі його прирощення за складними відсотками використовується формула (4.3.):

FV = PV х (1 + i)n, де

FV – майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними відсотками;

PV – початкова сума вкладу (грошових коштів);

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

n – кількість інтервалів, по яких здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленорму періоді часу.

Відповідно, сума відсотка І в цьому випадку визначається за формулою (4.4):

І = FV – PV.

Різноманітність задач щодо визначення зміни вартості грошей в часі можна звести у такі групи:

І. Компаундирування - визначення майбутньої вартості грошей. (FV, future value - майбутня вартість, англ.):

1.1. вкладених водночас на певний термін під певний % (просте компаундирування);

1.2. вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний % - це визначення FV анюїтетів або ренти:

1.2.1. компаундирування звичайної (відстроченної) ренти - це визначення FV ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду;

1.2.2. компаундирування вексельної ренти - визначення FV ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.

ІІ. Дисконтування - визначення поточної (теперішньої) вартості грошей (PV, present value - теперішня вартість, англ.):

2.1. отримуємих в майбутньому водночас (просте дисконтування);

2.2. отримуємих в майбутньому через рівні проміжки часу:

2.2.1. в кінці кожного періоду – це визначення теперішньої вартості звичайних анюїтетів, або PV звичайної (відстроченної) ренти;

2.2.2. на початку кожного періоду - це визначення PV вексельної ренти.

Методика фінансового аналізу включає три взаємопов'язані блоки: 1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; 2) аналіз фінансового стану підприємства; 3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті:

- оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

- оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їхнього фінансового забезпечення;

- виявити доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації.

- спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Аналіз фінансового стану має перед собою кілька цілей:

- ідентифікація фінансового стану;

- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;

- виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

Види:

1. За організаційними формами проведення виділяють два основних види фінансового аналізу:
а) внутрішній;
б) зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться фахівцями самого підприємства. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами до підприємства, і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства, тому він більш формалізований і менш деталізований.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу:
- значна чисельність суб'єктів аналізу користувачів інформації про діяльність підприємства;
- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
- наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;
- орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;
- обмеженість задач аналізу;
- максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформацією.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, як правило складають:
1. Аналіз абсолютних показників прибутку.
2. Аналіз показників рентабельності.
3. Аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства.
4. Аналіз ефективності використання позикового капіталу.
5. Економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називається класичним аналізом.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу такий же, як і зовнішнього фінансового аналізу, але в ньому використовуються як джерело інформації оперативні дані системного бухгалтерського обліку, нормативна і планова інформація.

Він включає аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку, а також оцінку ефективності господарської діяльності.

Розглянемо схему проведення робіт по аналізу фінансового стану підприємства.

2. За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:

а) повний фінансовий аналіз проводять з метою вивчення усіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансових ресурсів з окремих джерел, стан фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.

3. В залежності від об'єкту аналізу можна виділити такі його види:

• Аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. В процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць та підрозділів.

• Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів. Цей аналіз базується в основному на результатах внутрішнього аналізу підприємства.

• Аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з коротко- або довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.

4. З урахуванням періоду проведення виділяють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз.

• Попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства. Наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання банківського кредиту.

• Поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим періодом часу (місяць, квартал).

• Прогнозний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за певний перспективний чи звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє більш глибоко та повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства у порівнянні з попереднім та поточним аналізом, так як базується на звітних матеріалах, а також спрогнозувати діяльність підприємства на перспективу.

Методи фінансового аналізу

Науковий апарат фінансового аналізу — це сукупність загальнонаукових засобів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об'єктивність та ін.

Методи економічних досліджень

У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних досліджень.

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та

неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу — ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики — середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення зв'язків — аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Економетричні методи — матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики і оптимального програмування —системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

6. Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень — теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Методи та прийоми фінансового аналізу

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів.

Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Дата добавления: 2015-05-26