Позитивистская и естественно-историческая концепция прав человека

Правомірна поведінка: її поняття та види.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою.

правомірна поведінка завжди містить два моменти:

— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активнее практичне використання його громадянами; — поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійснення своїх юридичних прав і обов'язків. Слід зважити на те, що правомірна поведінка складається із елементів —правомірних вчинків, тобто таких, що мають суспільне корисний характер. В основі правомірної поведінки лежить розуміння справедливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідальності перед суспільством і державою за вчинки, що є показником соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.Через правомірну поведінку право діє, поза неї воно мертве. Вид і міраправомірної поведінки встановлені диспозиціями норм права. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалізації суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків.Саме правомірна поведінка становить сутність правопорядку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспільством, йогожиттєдіяльність. Основна маса виникаючих і діючих у суспільствіправовідносин має у своєму підґрунті правомірну поведінку.равомірна поведінка завжди містить два моменти:— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичніправа і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичногомеханізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активнепрактичне використання його громадянами;— поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійснення своїхюридичних прав і обов'язків.Слід зважити на те, що правомірна поведінка складається із елементів —правомірних вчинків, тобто таких, що мають суспільне корисний характер.В основі правомірної поведінки лежить розуміння справедливості ікорисності розпоряджень правових норм, відповідальності передсуспільством і державою за вчинки, що є показником соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.

В современной политической мысли представлено несколько подходов к правам человека. Это прежде всего естественно-исторический, юридическо-позитивистский. Первый из них, наследуя либеральную традицию, считает, что фундаментальные права личности имеют внутригосударственное и неюридическое происхождение. Государство может либо уважать и гарантировать их, либо нарушать и подавлять, но отнять у человека присущие ему от рождения основополагающие права оно не может. Хотя конкретное содержание и объем прав изменяются и расширяются по мере развития общества, сами фундаментальные права остаются неизменными, отражая постоянство основополагающих качеств человеческого рода.

Как базовые моральные принципы права человека существуют независимо от социально-классовой структуры и конкретных этапов развития общества, от законодательных норм. Имея для человечества высший ценностный статус, они выступают внешним критерием, универсальной мерой оценки любого политического и общественного строя.

Юридический позитивизм отрицает всякое внегосударственное происхождение прав человека. Он исходит из рациональной самоценности права, его независимости от экономических и социальных предпосылок. Источником и гарантом права считается государство. Право и закон не имеют существенных различий. Права личности не выделяются из общей системы права и не имеют верховенства по отношению к правам государства. Сами права граждан изменяются в зависимости от государственной целесообразности и возможностей государства.

Для позитивистского подхода, личность сама по себе - ничто. Прочный и твердый общественный строй, с точки зрения позитивистского подхода, установится лишь тогда, когда будет подчинять себе стремление отдельных личностей с такой же безусловностью и беспощадностью, как законы природы

Так, в Конституциях США, Франции, Италии, Испании воплощена надпозитивная (естественно-правовая) концепция прав человека, в Конституции Австрии, ФРГ - позитивистская.

Дата добавления: 2015-05-31