Встановлення опіки та піклування. Усиновлення дитини. Патронат над дітьми

Опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування -над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування може також встановлюватися і над повнолітніми особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Функції органів опіки та піклування здійснюють відповідні відділи та управління державної адміністрації районів, районів міст, виконавчі комітети міських чи районних рад стосовно таких осіб: що не досягли 18-річного віку та залишилися без батьківського піклування: визнані судом недієздатними;

визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами; потребують піклування за сганом здоров'я.

Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Не можуть бути призначені опікунами чи піклувальниками особи, які не досягли 18-річного віку, позбавлені батьківських прав, а також особіГ, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці.

До обов'язків опікунів чи піклувальників належать: виховання підопічних, турбота про їхнє здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, створення цим особами необхідних побутових умов, належного лікування та догляду, навчання, захист прав та інтересів підопічних.

Опікуни та піклувальники мають право вимагати у судовому порядку повернення їм дітей, котрі перебувають під їх опікою та піклуванням, від будь-яких осіб, що утримують у себе дітей без законних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2002 року батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або обов'язковій реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклувальників - давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів вирішує орган опіки і піклування прийняттям відповідного рішення.

Опікун і піклувальник не мають права виконувати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Усиновлення (удочеріння) -~ це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, шо здійснюється на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України та якщо усиновлювачем є іноземець (потрібний дозвіл Центру з усиновлення дітей).

Питання усиновлення регулюється главою 18 Сімейного кодексу України, а саме: статтею 211 кодексу встановлено перелік осіб, які можуть бути усиновлювачами, а в статті 212 наводиться перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Зокрема, усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна (особа, яка старша за усиновлювану дитину не менше 15 років (у випадку усиновлення повнолітньої особи - не менше 18-ти років).

Не можуть бути усиновлювачами особи, які є обмежено дієздатними, визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, не мають постійного місця проживання та постійного доходу, були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини, страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством здоров'я України, а також особи, інтереси котрих суперечать інтересам дитини.

Також законодавцем у статті 213 Кодексу вказано перелік осіб, які мають переважне право на усиновлення дитини - громадянин України в сім'ї якого виховується дитина, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюсться. який є родичем дитини та людиною, яка усиновлює кількох дітей, котрі є братами та сестрами, а також подружжя.

Для усиновлення потрібна згода усиновлюваного, у формі, що відповідає її вікові. Однак, усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення та якщо дитина проживає в сім'ї усинов-лювачів і вважає їх своїми батьками.

Якщо батьки дитини невідомі чи їх позбавлено батьківських прав, визнано недієздатними чи безвісти відсутніми, усиновлення дитини проводиться без згоди батьків. Також це можливо у випадку, коли судом буде встановлено, що батьки, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не беруть участі в її утриманні та вихованні, не проявляють батьківської турботи та піклування.

На усиновленння дитини одним із подружжя необхідна письмова, нотаріально засвідчена згода другого з подружжя. У випадку визнання другого з подружжя безвісти відсутнім чи недієздатним усиновлення проводиться без такої згоди. Якщо усиновлюється дитина, над якою встановлено опіку або піклування, то крім згоди батьків також потрібна письмова згода опікунів чи піклувальників.

Усиновленням вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Статтею 226 кодексу встановлено, що дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої щодо факту усиновлення. Однак, таємниця усиновлення не поширюється на випадки усиновлення дітей іноземцями.

Усиновлювач має право змінити відомості про місце і дату народження дитини, прізвище, ім'я та по батькові дитини. Усиновлені діти втрачають особисті та майнові права і звільняються від обв'язків щодо своїх батьків та родичів, але прирівнюються в особистих та майнових правах до родичів усиновлювачів за походженням.Усиновлення може бути визнане недійсним або скасовано судом у таких випадках: якщо воно було проведено на підставі підроблених документів, без наміру дотримуватися відносин, встановлених для батьків та дітей, особою, котра не може бути уси-новлювачем, а також, коли воно суперечить інтересам дитини, та в інших випадках, предбачених в статті 238 Сімейного кодексу.

Усиновлення припиняється з часу набуття рішенням суду про його скасування законної сили. З цього моменту відповідно поновлюються всі права та обов'язки між дитиною та її батьками, а також родичами за походженням.

Сімейним кодексом України відновлено інститут патронату, тобто передання органом опіки та піклування дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронажного виховання) до досягнення дитиною повноліття, за плату, розмір якої визначається

за домовленістю з органом опіки та піклування. На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. Патронатний вихователь зобов'язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Дата добавления: 2015-05-31