Питання для обговорення. Рішенням українського суду було відмовлено у задоволенні позовної заяви подружжя Фроліш – громадян Австрії

Тести

Завдання № 7

Завдання № 6

Завдання № 5

Рішенням українського суду було відмовлено у задоволенні позовної заяви подружжя Фроліш – громадян Австрії, одному з яких 75 років, іншому – 70, щодо усиновлення громадянина України – хлопчика 10 років.

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що вік усиновлювачів не відповідає інтересам дитини. Крім того, пан Фроліш має хворобу серця.

Чи можна погодитись з позицією суду?

Детально аргументуйте свою відповідь.

Громадянин Грузії Калаідзе П. та українська громадянка Павлюченко Н. у 2003 р. зареєстрували шлюб в м. Тбілісі (Грузія). Від цього шлюбу у подружжя народилось двоє дітей – син (2004 р.н.) та донька (2006 р.н.). Оскільки подальше спільне життя подружжя не склалось, Павлюченко Н. разом із дітьми виїхала до своїх батьків в Україну до м. Севастополь.

Вона вирішила оформити розлучення. Калаідзе П. не заперечував проти розлучення, проте настоював на тому, щоб син залишився з ним. Не отримавши на це згоди своєї дружини, Калаідзе П. у 2008р. приїхав до Севастополя та без відома Павлюченко Н. забрав сина та вивіз його до Тбілісі.

Дізнавшись про це, Павлюченко Н. вирішила оформити розлучення, витребувати дитину назад до України та стягнути з чоловіка аліменти на утримання дітей.

Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі.

Яка установа є компетентною для вирішення справи про розлучення, стягнення аліментів та витребування дитини?

Чи має право Павлюченко Н. звернутись до компетентної установи за місцем свого проживання у м. Севастополь?

Право якої держави підлягає застосуванню при розлученні, стягненні аліментів та витребуванні дитини?

Якщо рішення буде винесене в Україні, чи підлягає воно виконанню в Грузії?

Українська громадянка Клименко А. уклала шлюб із громадянином Франції Шарлем М. Шлюб було укладено в 2005 р. у м. Парижі. За час перебування у шлюбі подружжям було спільно набуте нерухоме та рухоме майно. Крім того, подружжя мало майно, набуте ним до укладення шлюбу.

Протягом 2005–2007 рр. подружжя спільно проживало у м. Києві. Пізніше Шарль М. повернувся на Батьківщину – до Франції.

Клименко А. пред’явила до чоловіка позов про розірвання шлюбу та поділ майна. Позов було пред’явлено до українського суду.

Охарактеризуйте правовідносини.

Чи вправі суд, за вказаних обставин, прийняти справу про розірвання шлюбу та поділ майна до свого провадження?

Вирішіть справу. Аргументуйте відповідь.

1. До сімейних правовідносин застосовуються колізійні прив’язки:

А) lex fori;

Б) lex loci contractus;

В) lex loci celebrations;

Г) lex patriae;

Д) lex rei sitae.

2. Колізійні норми, що регулюють сімейні відносини за участю іноземців, містяться в:

А) ЦК України;

Б) ГК України;

В) СК України;

Г) Законі України “Про міжнародне приватне право”;

Д) взагалі відсутні.

3. Укладення шлюбу з іноземним громадянином на території України регулюється наступним чином:

А) форма укладення шлюбу визначається законодавством громадянства чоловіка, а порядок – законодавством громадянства дружини;

Б) форма і порядок укладення шлюбу визначаються правом України;

В) форма укладення шлюбу регулюється законодавством України, а порядок – законом громадянства для кожної із осіб, які укладають шлюб.

4. Шлюб між громадянином України та іноземцем, що укладений за межами України, є дійсним в Україні:

А) якщо він відповідає особистому закону подружжя;

Б) якщо він відповідає праву місця укладення шлюбу;

В) за умови додержання щодо громадянина України вимог СК України щодо підстав недійсності шлюбу.

5. За загальним правилом правові наслідки шлюбу визначаються:

А) правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання;

Б) спільним особистим законом подружжя;

В) правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок;

Г) автономією волі сторін.

6. Регулювання майнових наслідків шлюбу може здійснюватися на підставі:

А) права особистого закону одного із подружжя;

Б) права держави, у якій один із подружжя має звичайне місце перебування;

В) права держави місцезнаходження нерухомого майна подружжя;

Г) права, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.

Контрольні питання

1. Які колізійні прив’язки застосовуються у сімейному праві?

2. Назвіть міжнародні договори України у сфері міжнародного приватного права, що регулюють сімейні відносини за участю іноземного елементу.

3. Правом якої держави регулюються умови та форма укладення шлюбу?

4. Надайте характеристику консульському шлюбу.

5. Правом якої держави регулюються особисті немайнові відносини подружжя?

6. Чи є допустимим у сімейних правовідносинах принцип автономії волі сторін? Якщо так, в яких випадках?

7. Правом якої держави регулюються права та обов’язки дітей і аліментні зобов’язання?

8. У випадку відсутності між державами договору про взаємне визнання та виконання судових рішень, до суду якої держави доцільно звертатись з позовом про стягнення аліментів? Аргументуйте відповідь.

9. Обґрунтуйте встановлення змісту іноземного права та можливість або неможливість застосування публічного порядку у сімейному праві.

Тема 19. Трудові відносини в міжнародному приватному праві

1.Колізійно-правове регулювання трудових відносин у міжнародному приватному праві.

2. Міжнародно-правове регулювання трудових відносин мігрантів.

3. Правове регулювання працевлаштування та трудових відносин іноземців в Україні.

4. Трудові права іноземців в Україні. Порядок залучення та використання в Україні іноземної робочої сили.

5. Соціальне забезпечення іноземців в Україні.

6. Трудові права та соціальне забезпечення українських громадян за кордоном.

7. Міжнародні угоди з питань соціального забезпечення.

Нормативні акти

Конвенция относительно защиты заработной платы 1949 г. // Ведомости СССР. – 1961. – № 44.

Конвенция о трудящихся – мигрантах 1949 г. // Международная защита прав и свобод человека. – М., 1990.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 р. // www.rada.gov.ua

Європейська конвенція про інформацію щодо іноземного законодавства та додатковий протокол до неї від 07.06.1968 р. // www.rada.gov.ua

Конвенція № 150 Міжнародної організації праці про адміністрацію праці: роль, функції та організація від 26.06.1978 р. // www.rada.gov.ua

Международная конвенция о защите прав всех трудящихся – мигрантов и членов их семей 1990 г. // Международное публичное право. Сборник документов. Т. 1. М., 1996.

Соглашение о гарантиях прав граждан государств – участников СНГ в области пенсионного обеспечения 1992 г. // Бюллетень международных договоров. – 1993. – № 4.

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих – мігрантів, укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав 1994 р. // www.rada.gov.ua

Угода щодо статусу Міжнародної організації з міграції в Україні та співробітництва у сфері міграції 1999 р. // www.rada.gov.ua.

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // www.rada.gov.ua.

Договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А. А. Лизунова, Н. Б. Шеленковой, Н. Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово–экономического развития. – 1996.

Гражданский кодекс Российской Федерации. – СПб.: Герда, 2003.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1986.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1987.

Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375; з наступними змінами та доповненнями.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –№ 23. – Ст. 161.

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Алферова Е., Печерский В. Особенности командировок за границу // Закон. 1999. № 11.

Аметистов Э.М. Международное право и труд. – М., 1982.

Андрианова М.А. Соотношение и взаимодействие международного частного и трудового права России в вопросах регулирования трудовых отношений с участием иностранцев. Международное частное трудовое право // Государство и право. 2002. № 9.

Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА–М, 1996.

Глазырин В.В. Труд иностранцев в России. – М., 1997.

Глазырин В.В. Условия привлечения иностранной рабочей силы в Российскую Федерацию // Право и экономика. 1997. № 21–22.

Давлетгилъдеев Р.Ш. Правовое регулирование привлечения иностранной рабочей силы из стран – членов СНГ // Журнал российского права. – 1999. – № 11.

Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – Киев, 1992.

Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд–во МГУ, 1992.

Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.

Киселев И.Я. Международный труд: Практическое пособие. – М., 1997.

Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М., 1998.

Кургузова Я. С. «Внешний» и «внутренний» аспекты защиты международных служащих // Законодательство и экономика. – 2003. – № 7.

Митрофанов М.В. Служащие международных организаций. – М., 1981.

Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В. В. Залесский, Г. Е. Авилов, М. М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999.

Очерки международного частного права / Под ред. Проф. А.Довгерта. – Х.: ООО “Одиссей”, 2007. – 816 с.

Савельев В. А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994.

Толстых В.Л. Коллизионное регулирование трудовых отношений // Трудовое право. 2003. № 4.

Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд–во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 526 с.

Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2–х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо–Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с.

Методичні вказівки

Трудові правовідносини у міжнародному приватному праві у нинішніх широкомасштабних інтеграційних процесах набувають особливого значення, що вимагає їх детального регулювання.

Глобальні та регіональні процеси розпаду одних державних утворень, виникнення нових самостійних держав обумовило певний поштовх міграційних процесів. Переміщення людей із однієї держави до іншої обумовлює зростання процесів, пов’язаних із пошуком роботи. Ці обставини зумовлюють серйозну увагу світового співтовариства до проблеми сучасної трудової міграції, а також до забезпечення прав трудящих–мігрантів, які законно проживають на територіях, зокрема, держав Ради безпеки країн Європи.

Проблеми трудових відносин, що складаються у міжнародній сфері, набувають сьогодні надзвичайно актуального характеру.

При вивченні даної теми студентам необхідно звернути увагу, що для трудового права характерним є наявність як публічно-правових, так і приватноправових елементів. Щодо сфери міжнародного приватного права слід підкреслити, що мова йде про такі трудові відносини, які безсумнівно мають цивілістичний характер, до складу яких входять, насамперед, відносини трудового найму, які в цілому підпорядковуються принципам регулювання, що притаманні приватноправовій сфері. Водночас при вивченні трудових відносин необхідно окрему увагу приділити також публічно-правовим аспектам, оскільки у більшості випадків саме їх рішення є важливою передумовою для виникнення трудових правовідносин цивілістичного характеру.

Трудова діяльність у міжнародній сфері підпорядковується ряду специфічних правил. Нині законодавство більшості держав передбачає обов’язкову видачу дозволів на в’їзд іноземних громадян та осіб без громадянства на свою територію у сполученні з наданням дозволу на роботу (Австрія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Іспанія, Велика Британія, Канада, США та інші). В інших державах отримання дозволу на роботу вимагається не від фізичної особи, яка планує здійснювати трудову діяльність, а від організації, яка укладає договір із майбутнім працівником (наприклад, у Монголії). В деяких державах поряд із дозволом на залучення іноземної робочої сили, що видаються юридичними особами, вимагається видача безпосередньо іноземцям підтверджень на право трудової діяльності (наприклад, в РФ).

Необхідно підкреслити, що у цілому загальні або спеціальні вимоги подібного роду, містять матеріально-правові приписи, що мають публічно– правовий аспект. Дана обставина свідчить про те, що відносно таких приписів та відносин, що ними регулюються, не постає проблема вибору правопорядку. Адже публічно-правові відносини підпорядковуються територіальному закону. Крім того, такі норми необхідні для встановлення правового режиму, статусу іноземців, у тому числі трудящих – мігрантів, у кожній конкретній державі.

Необхідно підкреслити, що для регулювання трудових відносин в міжнародному приватному праві характерним є застосування принципу автономії волі сторін, вибору права на підставі відповідних колізійних прив’язок, сформульованих у законодавстві окремих держав, а також застосування уніфікованих колізійних та матеріальних норм.

Основними колізійними принципами у трудових відносинах виступають закон місця виконання роботи та особистий закон роботодавця.

За національним законодавством, за загальним правилом, до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Територіальній закон України застосовується до трудових відносин громадян України, які працюють за кордоном, у спеціально обумовлених випадках, якщо: громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; це передбачено законом або міжнародним договором України (див. ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Окремої уваги заслуговує національне колізійне регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні. Зокрема, Законом встановлено, трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо: іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Загалом, правове регулювання трудових відносин у міжнародному приватному праві залежить від національно-правових норм конкретної держави, на території якої буде виконуватись трудова діяльність особи. Незважаючи на наявність основних колізійних підходів до вирішення даного питання, нині законодавство багатьох держав (Велика Британія, Канада, Угорщина, Німеччина та інші), застосовуючи принцип автономії волі сторін до трудових відносин, у принципі без обмежень, дозволяє сторонам розширити сферу дії закону.

Дата добавления: 2015-05-31