Чергування У — В 1 страница

1. На початку речення: (перед приголосним пишемо голосний –У, перед голосним – приголосний – В)

У п рисмерку літають ластівки так низько. У л ісі стояв гамір, пахло квітами.

В і млі зникали дерева. В А нтарктиді працюють наукові експедиції.

2. Між словами:

У вживаємо для того,щоб запобігти збігу приголосних.

а) Між приголосними і після приголосних, наприклад:

Наш у читель. Десь у хлібах кричав перепел.

б) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв., льв і под., наприклад: Сидимо у в агоні. Велике значення у ф ормуванні характеру має самовиховання. Пішли у зв оротному напрямку. Піти у св іт. Щастя у тв орчості. Разом служили у гв ардійському полку. Одягнена у хв ою шумить дрімуча тайга.

в) Після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним, наприклад: До мене зайшла товаришка, у чителька із сусіднього села. Галя побачила: у сі вишні вкрилися білим цвітом. Це було… у Києві. Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник).

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних.

а) Між голосними, наприклад:

У ньог о в о чах засвітилась відрада (Панас Мирний). Бул а в О десі. Прочитал и в о голошенні.

б) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, сф, хв і под.), наприклад: Пішл а в с адок вишневий (Т. Шевченко). Коники сюрчал и в т раві.

Примітка. У деяких словах чергуються у — в у префіксі уз-: уздовж (вздовж), узгір'я (взгір'я).

3. У — В не чергуються:

а) у словах, уживаних тільки з в або тільки з у, наприклад: взаємини, влада, власний, властивість, вплив, увага, узбережжя, указ, уламок, умова, усталений, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, умовний, уникливий та ін.

б) у словах, в яких при зміні приголосного у/в змінюється значення слова: вдача, вклад, вникати, вправа, вступ (і удача, уклад, уникати, управа, уступ — з іншими значеннями).

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження, наприклад: Вдовенко, Власенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Уляна, Уругвай, увертюра, університет, утопія та ін.

Чергування І — Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й у — в.

1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) Між приголосними, після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, наприклад: Вірю в пам'я ть і с ерце людське (Б. Олійник). Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський). Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний).

б) На початку речення, наприклад: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко). І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними, наприклад: У садку співали Ольг а й А ндрій. Оц е й у ся врода (Панас Мирний). Квітли вишн і й о дцвітали (Ф. Малицький).

б) Після голосного перед приголосним, наприклад: Навчає баєчка великог о й м алого (Л. Глібов). На траві й квітках росинки, шелестінн я й г омін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування і — й не буває:

а) При зіставленні понять, наприклад: дні і ночі; батьки і діти; війна і мир.

б) Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я, наприклад: Ольга і Йосип — друзі. І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський).

в) Після паузи, наприклад:

Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко).

г) У власних іменах і словах іншомовного походження, наприклад: Іване Івановичу; біля Інгулу; коло Ірландії; прийшла Ізабелла; не ідеальний; чудова ікебана.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається, наприклад: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

1.Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:

А поїхати... відрядження, наймиліше... світі, покласти... узголів'я, здали... архів

Б висновок... статті, експонат... музеї, птах... небі, участь... форумі

В вишня... цвіту, мешкала... Індії, оселя... рушниках, віра... безсмертя

Г перебував... Ватикані, запевнили... добросусідстві, приведення... відповідність, заявити... відповідь

Д побувати... Львові, квітник... саду, залишиться... спогадах, купити... аптеці

2.Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:

А впала… вогонь, увійшла…аудиторію, сховав…дворі

Б залишитись…сусідів, кинула…воду, ми…світі

В сиджу…вагоні, живу…Одесі, прийшла…місто

Г зайшли…фойє, зібралися…аудиторії, тиша…хаті

Д події …світі, місце …житті, сонце…небі

3. В усіх словах якого рядка можливе чергування звуків у/в?

А урожай, взимку, вмовити, ввійти, вчити

Б вдача, вказівка, ультиматум, уряд, Урал

В удача, вправа, уступ (лопата), вклад

Г врожай, умовити, уперед, указ, вільно

Д узимку, вперед, уперта, учитель, утопія

4.У словах якого рядка при зміні (у на в; в на у) зміниться лексичне значення слова?

А вдача, вказівка, ультиматум, уряд, Урал

Б врожай, умовити, уперед, указ, вільно

В удача, вправа, уступ (лопата), вклад

Г узимку, вперед, уперта, учитель, утопія

Д урожай, взимку, вмовити, ввійти, вчити

5. В усіх словах можливе чергування у/в у рядку:

А уголос, умирати, укусити, умова, указка

Б урожай, уранці, усмішка, устигати, учитель

В учорашній, усякий, уперед, уміння, уночі

Г умова, упоратися, указати, узимку, Ужгород

Д утомити, усний, урочистий, ураган, управління

6. В усіх словах можливе чергування у/в у рядку:

А вдосвіта, вдосталь, взуватися, вдома, Власенко

Б вволю, вголос, вздовж, впасти, взаємодопомога

В ввечері, в вічі, взимку, взуття, вміння

Г внаслідок, вниз, вночі, вкласти, встигати

Д всюди, втекти, втіха, вчений, влада

7. У якому рядку чергування у/в розрізняє значення слів?

А враз, вживатися, втриматися, ударити, вступ

Б вклад, вправа, вступ, удача, враження

В урожай, Україна, уранці, увечері, уже

Г взимку, умова, указка, ввійти, уболівати

Д вдома, увага, вбігти, уміти, Угорщина

8. У якому рядку між словами слід вживати прийменник в?

А був (у, в) архіві, сидів (у, в) барлозі, (у, в) травні, плавати (у, в) океані

Б сидіти (у, в) ямі, позичити (у, в) Андрія, потреба (у, в) спілкуванні, приходив (у, в) четвер

В зайти (у, в) інститут, вчитися (у, в) інтернаті, жити (у, в) Ірпені, їздити (у, в) Угорщину

Г бігти (у, в) сад, приїзд (у, в) Чернівці, бачив (у, в) журналі, ходив (у, в) музей

Д успіх (у, в) навчання, стань (у, в) куток, візьми (у, в)торбинці, запитай (у, в) касі

9. У якому рядку між словами слід вживати прийменник й?

А золото (і, й) срібло, місяць (і, й) зорі, сидіти (і, й) мріяти, сміх (і, й) сльози

Б червоне (і, й) біле, приходить (і, й) допомагає, дощ (і, й) сніг, весела (і, й) щаслива

В ручка (і, й) олівець, мороз (і, й) вітер, цікаво (і, й) весело, купив (і, й) приніс

Г інститути (і, й) університети, фрукти (і, й) овочі, діти (і, й) онуки, вчителі (і, й) інженери

Д помідори (і, й) огірки, правда (і, й) кривда, хліб (і, й) сіль, читати (і, й) переказува

10. Прийменник у необхідно вжити в усіх варіантах, крім:

Жив 1 (у, в) королівстві один лихий троль. Якось він був 2 (у, в) дуже доброму гуморі, бо зробив собі дзеркало. Це дзеркало мало надзвичайну властивість — 3 (у, в)се добре й прекрасне здавалося 4 (в, у) ньому гидким, а бридке й погане виглядало прекрасним (За Г. К. Андерсеном).

А – першого, Б – другого, В – третього, Г – четвертого.

11. Прийменник і необхідно вжити в усіх варіантах, крім:

У великому місті жило двоє маленьких дітей. Вони не були родичами, проте любили одне одного, як брат 1 (і, й) сестра. Їхні батьки жили в мансардах двох сусідніх будинків. Ступивши з якого-небудь віконечка на ринву, можна було опинитися коло сусідського вікна. Там стояли великі дерев'яні ящики, де росла зелень для страв 2 (і,й) кущики троянд. Хлопчик 3 (і,й) дівчинка дуже любили бігати в гості одне до одного 4 (і,й) сидіти на маленьких стільчиках під трояндами (За Г. К. Андерсеном).

А – першого, Б – другого, В – третього, Г – четвертого.

12. Помилку при вживанні прийменників у,в допущено в реченні:

А Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка)

Б Велике значення у формуванні характеру має самовиховання (З журналу)

В У присмерку літають ластівки так низько (Д.Павличко)

Г Міський парк наповнювався яскраво вбраними людьми в святкові дні і вихідні.

Д В Антарктиді працюють наукові експедиції.

Чергування З — ІЗ — ЗІ (ЗО)

Варіанти прийменника з — із — зі (рідше зо) чергуються так само, як у — в, і — й, щоб досягти милозвучності мови.

1. З уживаємо:

а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова, наприклад: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;

б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи, наприклад: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко). Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов'ю повертав (Ф. Малицький). 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).

2. Варіан т із уживаємо:

а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний, наприклад:

Разі в із ш ість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський). Де сь із г ороду чути було голоси (А. Головко). Вискочив, я к із п екла. Який ві н із с ебе?

б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається свистячими й шиплячими приголосними з, с, ц, ч, ш, щ або сполученням приголосних, наприклад: Родина із ш ести осіб. І блідий місяць на ту пору із х мари де-де виглядав (Т. Шевченко).

в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш, наприклад: Із с іней потягло вологою. Із ш афи дістали пальто.

Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіанти прийменника з-за — із-за, префікса з- — із-, наприклад: вийшла з-за будинку, вийшов із-за будинку, зводити(ся) — ізводити(ся), звикнути — ізвикнути, згасати — ізгасати; зголодніти — ізголодніти, знайти — ізнайти та ін., звечора — ізвечора, здавна — іздавна, ззаду — іззаду, змалу — ізмалу, знов — ізнов тощо.

3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, щ, наприклад: Бере книжку зі ст ола (Леся Українка). Зі шк али на майдан вивалила дітвора (А. Головко). Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зб роєю в руках (Ю. Яновський). Горить сльоза. Зі св ічки капле віск (І. Жиленко). Балада зі зн аком запитання (І. Драч). Зі щ итом або на щиті.

Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три, наприклад: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні. Може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.

Примітка. Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіант ік, наприклад: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина).

1. Прийменник з слід вжити в усіх реченнях, крім:

А Зовсім зненацька вихопивсь (з, із, зі) лісу рудий парубійко... (О. Гончар).

Б (З, Із, Зі) одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов).

В (3, Із, Зі) бічної вулички виразно почулися чиїсь голоси (М. Стельмах).

Г (3, Із, Зі) її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).

Д Плугатарі (з, із, зі) плугами йдуть (Т. Шевченко).

2. Прийменник із слід вжити в усіх реченнях, крім:

А (З, Із, Зі) шовку виготовили вітрила.

Б Ви зустріли ворога (з, із, зі) палаючою ненавистю в очах, (з, із, зі) зброєю в руках (Ю. Яновський).

В Я б душу вийняв (з, із, зі) слухачів своїм співом, поклав би ту душу перед ними (О. Вишня).

Г І місив новий заміс (з, із, зі) тіста старого (І. Драч).

Д Десь (з, із, зі) городу чути було голоси (А. Головко).

3. Прийменник зі слід вжити в усіх реченнях, крім:

А Розмова (з, із, зі) звичайної робилася політичною (Б. Лепкий).

Б Не повернеться в мене язик назвати генієм того, хто експериментує (з, із, зі) злом! (О. Гончар). В (З, Із, Зі) школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко). Г Гнат... запріг коні й так їх гнав(з, із, зі) села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах). Д Бере книжку (з, із, зі) стола (Леся Українка).

4. Допущено помилку у вживанні прийменників з, із, зі в реченні:

1. Війнув зі Сходу легіт волі (Д. Павличко). 2. Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький). 3. У кухні з свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Коцюбинський). 4. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко). 5. А вже весна, а вже красна! Зі стріх вода капле (народна пісня).

А – першому, Б – другому, В – третьому, Г – четвертому, Д – п’ятому.

Букви и, і, ї в словах іншомовного походження

Написання и /, і в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і регулюється такими правилами.

І. Буква И пишеться:

1. У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (д е т и з ’ї с и ц ю ч а ш у ж и р у) перед літерами, що позначають приголосні звуки: д и н амо, д и р ектор, т и т ан, ф і з ика, с и с тема, ц и с терна, ж и р афа, т р и к отаж (правило дев'ятки).

2. У власних назвах:

а) у географічних назвах, що закінчуються на -ика, -ида: Америка, Африка, Арктика, Антарктида, Флорида;

б) у географічних назвах після шиплячих приголосних: Алжир, Вашингтон, Чикаго, Чилі;

в) у географічних назвах зі звукосполученням -ри: Париж, Рига, Рим, Мадрид, Великобританія, Крит;

г) в окремих словах, узвичаєних з и: Єгипет, Єрусалим, Палестина, Сизрань, Сицилія, Сирія, Братислава, Бразилія, Аргентина, Скандинавія, Тибет.

II. Буква І пишеться:

1. На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут, ідея, інтернаціональний, Індія, Іспанія, Ібрагім.

2. У середині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед літерами на позначення голосних та перед є, й: ген і а льний, д і а лектика, матер і а л, ф і а лка, ауд і є нція, рад і у с, рад і й, пенс і о нер.

3. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: такс і, жур і, пон і, пенальт і, мерс і.

4. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах перед наступним приголосним і в кінці слова: Капр і, Л і сабон, Соч і, Ш і ллер.

5. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед наступним приголосним: б і знес, в і брація, акаде м і я, х і мія, л і тература, н і ша.

ІІІ. Буква Ї пишеться після букв, що позначають голосні звуки: моз а ї ка н а ї вний, ат е ї ст.

1. У якому рядку в усіх словах на місці крапок слід писати літеру и?

А граф...н, башк...р, м...ля, ант...под, ц...стерна

Б ц...рк, поз…ція, р...торика, Єг...пет, дез...інфекція

В такс…ст, афер...ст, Флор...да, інст...тут, пр...оритет

Д Ват...кан, патріот..зм, ск...ф, к...зил, реч...татив

2. У якому рядку в усіх словах на місці крапок потрібно писати букву И?

А ек..п..ровка, д..спут, бр..кет, кл..ше, еп..тет

Б д..сц..пліна, екв..валент, бапт..ст, арх…в, п..кет

В б..атлон, ц..стерна, д..адема, к..шлак, арт..кул

Г генет..ка, д..зайн, арт..кул, ер..троц..ти, пер..метр

Д В усіх рядках.

3. У якому рядку допущено помилку в написанні іншомовного слова?

А перспектива, баритон, Бразилія, більярд, барикада

Б еквівалент, версифікація, Ватикан, експедиція, Флорида

В Корсика, віадук, Тибет, гастрит, дінастія

Г гарнір, логіка, мілітаризм, бацили, інерція

Д піанісимо, галіфе, вакцина, геній, мінімум

4. У якому рядку в усіх словах на місці крапок потрібно писати букву И?

А ауд..торія, реж..м, ф..зика, л..р..ка, рад..ус

Б реч..татив, г..пербола, атлет..ка, браз..лієць, Х..рос..ма

В дез..нформац..я, Ваш...нгтон, ав..ац..я, Ч..лі, р..тор..ка

Г ш..лінг, к..шлак, д..ск, С..ц..лія, ш..фр

Д В усіх рядках.

5. Позначте рядок, у якому всі слова іншомовного походження пишуться з буквою и.

А Алж..р, еруд..ція, р..читатив, ш..фон

Б вент..ляція, с..стема, д..сертація, кор..фей

В д..намічний, метод..ка, ц..вілізація, д..лікатний

Г пр..нциповий, д..корація, д..ректор, р..торика

6. У якому рядку допущено помилку в написанні іншомовного слова?

А Брігантина, дезінформація, Бразилія, міксер, Сирія

Б епілог, Купідон, мілітаризм, візит, гарнір

В гардина, віадук, гімназія, кишлак, династія

Г критерій, логіка, дисонанс, мінімум, мантилья

Д еквівалент, континент, аспірант, периметр, динамік

Ненаголошені Е, И

1. Перевіряються наголосом. У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом: в е ликий, в е личезний, бо вЕлич; д е ржу, бо одЕржати; кл е котіти, бо клЕкіт; н е су, бо принЕсений; ш е потіти, бо шЕпіт; кр и ве, бо крИво; тр и мати, бо отрИмувати; ш и рокий, бо шИроко.

2. Е пишеться:

а) У групі -ере-, -еле- (повноголосся): б ере г, д ере во, с ере д; з еле нь, п еле на, с еле зень, ш еле ст.

б) У суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: коз ен я, доруч ен ий, Юхим енк о, руч еньк а, сем ер о, малес еньк ий, книж ечк а, вихова тель.

в) Коли е при зміні слова випадає: берез е нь, бо березня; віт е р, бо вітру; міт е л, бо мітла; справ е дливий, бо правда; хлоп е ць, бо хлопця.

г) Якщо сумнівний звук чергується з і: нЕсти, бо нІс; плЕсти, бо заплІтати.

д) Літера е завжди пишеться в прикметникових і дієприкметникових суфіксах -енн. –ен: зроблЕний, знайдЕний, нездійснЕнний.

3. И пишеться:

а) в ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: б ри ніти, г ри міти, д ри жати, к ри вавий, к ри ниця, ст ри міти, т ри вати, т ри вога; г ли тати.

б) Інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: кр и шити (крИхта, крИшка), тр и мати (стрИмувати); бл и щати (блИск).

в) Пишемо тільки з И суфікс - ив -(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці: варИво, добрИво, курИво, мелИво, мережИво, місИво, морозИво, палИво, печИво, прядИво, але: марЕво (не матеріал і не продукт праці, природне явище).

4. Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться -рі-, -лі-: дрімати, дрімливий, дрімота, тріщати, перебріхувати; злітати, режисер, бузина, орден,

5. Чергування голосних звуків (Е/И). Дивись ст.

ЗастЕлю – застИл а ти; завмЕр – завмИр а ти; роздЕру – роздИр а ти, стЕрти – стИр а ю

6. У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками: апельсин, апетит, бенкет, бузина, велосипед, герой, горизонт, делегат, депутат, джерело, диктант, дистанція, жирафа, керівник, кишеня, минулий, диплом, дипломат, директор, диригент, календар, кандидат, кенгуру, керівник, кисіль, криниця, левада, лелека, леміш, математика, мілина, метелик, метро, педіатр, пиріг, президент, псевдонім, сезон, сироп, редиска, телефон, тренер, тренажер, тремтіти, цибуля, цистерна, чемпіон, черевик, черепаха, пшениця, ясен тощо.

1. Літеру е треба писати в усіх словах рядка: А випещ..ний, долон..чка, удалеч..ні, овоч..сховище Б книж..чка, корен..плоди, город..на, б..нтежити В ож..ледь, сив..на, замер..хтіти, л..вада Г випл..каний, гус..ниця, защ..друвати, л..ментувати Г сут..ніти, зат..сатися, горщ..ковий, кл..котіти.

2. Літеру е треба писати в усіх словах рядка:

А ст..хати, ст..повий, квіт..нь

Б зал..вати, майст..р, леб..диний

В пригв..нтити, чер..да, шел..стіти

Г ос..литися, к..шеня, л..дацюга

Д д..ржати, тр..мтіти, щеб..тати

3.Літеру е треба писати в усіх словах рядка:

А б..нтежити, вер..тено, Водохр..ще, горл..чка, мар..во

Б благоч..стивий, ластов..ня, запром..нитися, блюд..чко, дал..на

В долон..чка, сут..ніти, зат..сатися, дуж..чка, закор..нілий

Г л..ментувати, лот..рея, горщ..ковий, кр..нделик, мен..джер;

Д удалеч..ні, знівеч..ний, м..ткий, вип..щений

4.Позначте рядок, у якому в усіх іменниках потрібно писати букву е:

А мар..во, кринич..нька, мереж..во, сит..чко

Б намист..чко, пр..зидент, вогн..чок, пр..м'єра

В горл..чко, хвил..чка, пр..стол, любит..ль

Г горл..чка, служит..ль, стеж..чка, д..віз

5.Позначте рядок, у якому в усіх словах потрібно писати літеру и:

А бад..лина, благоч..стивий, кр..хкий, ж..виця;

Б вар..во, меж..річчя, вич..пурений, кр..шталь;

В п’ят..річка, заруч..ни, нев..димка, обітн..ця;

Г зач..нати, виконав..ця, знів..чити, вел..чина;

Д нож..чок, печ..во, викор..нити, оз..ратися.

6. У якому рядку в усіх словах на місці крапок треба писати е?

А парч...вий, мереж…во, пр...подобний, слов...чко, продзв...ніти

Б буз...на, представл…ння, щ...бетати, поп...лище, п...чемо

В р...жисер, пр...чудовий, тр...нажер, плащ...м, тр...мтіти

Г пр...краси, пер...оформити, марганц...вий, дош...чка, орд...н

Д л…вада, завм…раю, л…міш, к…шеня, дон…чка

7. Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:

А б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок

Бз..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка

Вмавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний

Гшерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі

Дріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний

8. Літеру е треба писати в усіх словах у рядку: А мисл..ння, пал..во, п'ят..роБ попереджання, учит..ль, промов..стийВ ім..на, утвор..ний, міл..наГ зв..личений, озелен..ння, зам..сти

9. Літеру е треба писати в усіх словах у рядку:

А прав..дний, сут..ніти, заст..лати, треп..тний
Б тр..мтіння, пер..ферія, мар..во, тигр..ня
В дощ..чка, приб..рання, зат..сатися, пл…кати
Г л..вада, тр..вога, вел..тенський, б..ру
Д міст..чковий, кач..ня, кр..мезний, пер..дбачення

10. Літеру е треба писати на місці крапок у словах (цифрою позначено наступне слово):

А три верби (1) сх…лилися, мов журяться вони (Л.Глібов). (2) Якби м…ні не тиночки та й не (3) пер…лази, ходив би я до дівчини по чотири рази (Нар. тв.). На (4) б…нкеті у київського князя Володимира Мономаха чернігівський гість Ставр на всі лади вихваляє свою красуню-дружину (Нар. тв.). Практика (5) пс…вдонімів почалася з давніх часів у культурах різних народів, принаймні, користувалися пс…вдонімами уже давньогрецькі письменники (В.Шевчук). Перед ним (6) бл…щала зелена (7) л…вада, мліла проти сонця чиста вода в Роставиці (І.Нечуй-Левицький). (8) Січ…нь снігом січе, а мороз вогнем (9) п…че (Нар. тв.). (10) Хоч…ться бути людиною, хоч…ться (11) п…сати такі вірші, які б мали право (12) наз…ватися поезією (В.Симоненко). Мар'ян добрими і сумними очима (13) вб…рає (14) надв…чір'я, (15) хр…стом опускається на землю, (16) пр…падає до її грудей (М.Стельмах).

А 1, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 15, 16

Б 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15

В 1, 3, 4, 5, 6, 8, 13, 15, 16

Г 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14

Д 1, 6, 11, 12, 13, 16

Вживання великої літери

І. З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Сергєєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

Дата добавления: 2015-05-31