Запитання та завдання до казки

3.

А голову хай обмина сивина.

Хай буде в житті Вашім все без обману,

Бо вчительська праця – святиня свята.

Урок 9. Мудра людина любить працю.

1. Що ти вмієш робити? Познач.

 Прибирати іграшки.  Зашнуровувати ботинки.

 Застеляти ліжко.  Охайно складати одяг.

 Підмітати в кімнаті.  Прибрати зі столу.

 Помити посуд.  Прати шкарпетки, хусточку.

2. Добери антоніми.

Лінь- -----------------------------------------------------------------------------------------

Ледачий - ------------------------------------------------------------------------------------

Бити байдики - ------------------------------------------------------------------------------

4. Творче завдання «Маленька справа.»

- Запиши ті маленькі справи, які ти виконуєш протягом дня.

- Вигадай маленьку справу, яка може принести користь багатьом людям.

5. З’єднай і прочитай прислів’я.

Хочеш бути щасливим а на людину, як робить.

Де щира праця –там густо, гори вернуть.

На дерево дивись, як родить, а де лінь – там пусто.

Роботящі руки не будь лінивим.

Урок 10. Мудрість зодягається у скромність і живе у чистому серці.

ЧАРІВНА АРФА

Казка народів Бірми

В одному маленькому селі жив юнак на ім'я Маун Сіта. Батьків він втратив у ранньому дитинстві, родичів же у нього зовсім не було. Так і жив він сам-самісінький, добуваючи кошти на виживання грою на арфі.

Одного разу, як зазвичай, вирушив Маун Сіта зі своєю старенькою арфою у віддалене село. Шлях його пролягав через дрімучий ліс. Не встиг Маун Сіта заглибитися у гу­щавину, як на нього напали розбійники, відібрали гроші, його годувальницю-арфу розбили на дрібні трісочки. Гірко заплакав Маун Сіта, а розбійники, вдосталь потішившись над його горем, пішли. Дочекався юнак, коли розбійники зникли з виду, та мовив:

— Мила арфо! Ти була моєю єдиною втіхою у цьому світі, а тепер і тебе не стало.

Довго горював Маун Сіта над розбитою арфою та раптом почув:

— Чому такий засмучений, юначе?

Маун Сіта швидко озирнувся та — о диво! — побачив чарівника. Схиливши голову, юнак шанобливо мовив:

—О чарівнику, вибач мені, якщо я сказав щось не так. Розбійники розбили мою арфу, позбавили мене году­вальниці. Тепер я не знаю, що маю вдіяти, тому і плачу.

—Не засмучуйся, юначе, — відповів чарівник. — Я тобі допоможу. Але ти маєш мені поклястися.

Зрадів Маун Сіта і голосно вигукнув:

— Я згоден виконати будь-який твій наказ!
І тоді чарівник продовжив:

— Буде у тебе нова арфа, до того ж не проста, а чарівна. Загадаєш будь-яке бажання, торкнешся пальцями її струн —і воно вмить здійсниться. Однак пам'ятай, арфа вірно слу­гуватиме тобі доти, доки ти залишишся добрим і скромним. Варто тобі стати скупим та заздрісним, як на твою голову посиплються нещастя. Обіцяй, що ти не зловживатимеш чарівним даром арфи.

— Обіцяю, — з готовністю відповів Маун Сіта. — Я вдовольнятимуся найнеобхіднішим.

Чарівник торкнувся своїм жезлом залишків арфи, і замість розбитого інструменту вмить з'явився абсолютно новий.

Зрадів Маун Сіта, поклонився чарівнику до пояса, взяв арфу та знову вирушив у дорогу. Довго чи коротко йшов він, тільки врешті-решт відчув сильний голод. Миттю згадав про арфу, торкнувся її струн, і перед ним враз з'явилися різноманітні страви. Маун Сіта скуштував усього потроху та й рушив далі.

Через два дні дістався Маун Сіта рідного села. Мало-помалу мешканці села довідалися про чарівну силу його арфи та щоразу, коли їм доводилося нелегко, зверталися до нього за допомогою. І Маун Сіта ніколи нікому не відмовляв.

Поступово поголос про чарівну арфу поширився по всій країні й навіть досяг вух короля. Скликав король придвор­них і звелів їм чого б це не коштувало знайти Маун Сіту та привести до палацу. І ось юнак з'явився перед королем.

— Юначе, — звернувся до нього король, — я багато чув про твою незвичайну арфу, тож вирішив випробувати її чарівну силу. Ось уже багато років королеву непокоїть головний біль. Чи не можеш зцілити її?

— Наказуй, повелителю, зроблю все, що у моїх силах, —покірно відповів Маун Сіта.

— Отже, негайно берися до справи, а на випадок удачі я віддячу тобі дорогими подарунками.

У призначений день Маун Сіта з'явився у палаці перед королевою. Узяв він до рук свою арфу, загадав бажання та не встиг ще торкнутися струн, як королеві стало краще. П'ять днів приходив юнак до палацу. На радощах король влаштував бенкет і щедро віддячив Маун Сіті золотом та дорогоцінним камінням.

Навантажив Маун Сіта королівськими дарами три вози та подався геть. А коли дістався рідного села, розділив багатство порівну між селянами.

Відтоді у селі не стало бідних, усі зажили щасливо та благополучно, невтомно прославляючи чесноти Маун Сіти. А він, вірний своїй клятві, завжди залишався добрим і скром­ним, продовжуючи працювати нарівні з усіма мешканцями села.

І вдячні односельці у пам'ять про благородного Маун Сіту назвали село його іменем.

• Чому чарівник пожалів юнака?

• Якби чарівна арфа потрапила до ваших рук, що б ви у неї попросили?

• Уявіть, що Маун Сіта став вашим найкращим другом. Роз­кажіть, як разом із

ним ви прийшли на допомогу людям у скрутну хвилину.

• Згадайте про щось таке, чим ви особливо пишаєтеся, і розкажіть про це так, аби ніхто не подумав, що ви нахваляєтеся (наприклад: «Мій тато купив машину. Вона йому вкрай потрібна, адже він працює далеко від дому. Завдяки цьому він тепер може раніше поверта­тися додому та більше часу проводити зі мною і моїм братом».)

• Який одяг ви вважаєте скромним? Чому?

Урок 11-12. Мудрість сповнена милосердя

· Намалюй деревце життя (стовбур і гілочки).

· Якщо зробиш якусь добру справу, малюй на ньому листочок, якщо проявиш милосердя – квіточку.

· Поспостерігай, за який час воно зазеленіє, зацвіте.

· Намагайся вдосконалювати себе, щоб твоє деревце життя зеленіло, цвіло і давало добрі плоди.

Дата добавления: 2015-05-26