КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Полторак В.Политический маркетинг и организация избирательных кампаний // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2002. — № 1. 1 страницаМоисеев В. А.Паблік рілейшнз: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2007. Мейтленд Я.Рабочая книга PR-менеджера: Пер. с англ. — СПб., 2007. Запитання. Завдання 1. У чому полягає взаємодія паблік рілейшнз із іншими практично-політичними напрямами? 2. Розкрийте роль ПР у формуванні іміджу політичного лідера, політичної партії, політичних інститутів. Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 229 3. Розкрийте основні причини виникнення і окресліть перспективи подальшого розвитку ПР у політичній сфері. 4. У чому полягає взаємозв'язок суб'єктів і об'єктів ПР і на чому грунтується їхня взаємодія? 5. Визначте канали передавання інформації та їх роль у системі зв'язків із громадськістю. 6. Окресліть перспективи взаємодії державних, громадських та ринкових структур в Україні. 7. У чому полягає роль нових інформаційних технологій у системі зв'язків із громадськістю? 8. Яку роль відіграють ПР в управлінні громадською думкою? 9. Визначте основні напрями діяльності спеціалістів служб зв'язків із громадськістю. 10. Чим обумовлена необхідність планування зв'язків із гро Література Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990. Королько В. Основи паблік рілейшнз. — К., 1997. Лебедева Т. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. — М., 1996. ПлассерФ., Плассер Г. Мировая практика проведения политических кампаний: анализ деятельности профессионалов и их опыта. — М., 2005. Політичний маркетинг та електоральні технології. — К. — Запоріжжя, 2002. Почепцов Г. Г. Паблік рілейшнз. — 2-ге вид., випр. і доп. — К., 2003. Рубель К. В. Система зв'язків з громадськістю провідних країн світу. — К., 1997. Сакада М. О. Діяльність штабів кандидатів у виборчій кампанії 1999 року// Політичний маркетинг та електоральні технології. — К. — Запоріжжя, 2002. Связь с общественностью — «паблик рилейшнз» — государственной власти и управления. — 2-е изд. — Алматы, 1997. Соціальна реклама в Україні: Сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали конференції. — К., 2004. 230 Прикладні політичні технології 2.3. Виборчі технології Вибори здавна були складовою соціального життя людства. Завжди, навіть під час виборів вождів племен, потрібні були ефективні засоби впливу на людей. З розвитком цивілізації ускладнювалися й урізноманітнювалися виборчі технології, що ґрунтуються на таких чинниках впливу на людину, як примус, маніпуляція, співробітництво. У тоталітарних, авторитарних суспільствах виборчі технології максимально експлуатують можливості примусу, маніпуляції, у демократичних — потенціал співробітництва. Виборчі технології як засіб регулювання електоральної поведінки Головне завдання виборчих технологій полягає у цілеспрямованому впливі на електоральну поведінку мас, різноманітних соціальних груп, що залежить від багатьох чинників. Дослідити проблему електоральної поведінки — означає з'ясувати, під впливом яких чинників і як саме люди приймають рішення про участь у виборах, а також чому вони, належачи до різних соціальних, демографічних та інших груп, маючи різні інтереси та ціннісні орієнтації, надають перевагу одному кандидатові чи одній партії. Проблема електоральної поведінки є комплексною, міждисциплінарною, її аналізом займаються передусім політологія, соціологія та психологія. Кожна з них аналізує цю проблему відповідно до своїх пізнавальних інтересів, послуговуючись специфічним інструментарієм пізнання, понятійним апаратом. Політологія називає електоратом виборців, які голосують за певну політичну партію на парламентських, муніципальних виборах чи за певного кандидата на президентських виборах, а соціологія не тільки людей, які беруть участь у голосуванні, а й усіх громадян, які мають право голосу і реалізують чи не реалізують його у спеціально створених для цього умовах. Тому соціологічний підхід до вивчення та організації виборів є нерідко ефективнішим, ніж політологічний. Адже аналіз електоральної поведінки виборців, які не визначилися до моменту виборів чи відмовляються брати в них участь (але можуть бути стимульованими до неї), часто може вирішально впливати на результати виборів. Знаючи це, американські політичні консультанти нерідко під час виборчої кампанії обмежуються роботою з тими, хто ще не визначився, вва- диборчі технології 231 яеаючи, що поведінку постійних прихильників конкретних партій, кандидатів неможливо змінити. Очевидно, така логіка міркувань може бути виправданою у США, де здавна функціонує двопартійна система. Однак у більшості країн спеціалісти з організації виборчих кампаній орієнтуються на значно ширший арсенал виборчих технологій. Виборчі технології — сукупність логічно взаємопов'язаних мето-' дів і конкретних способів підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення успішного результа -ту на виборах. Відповідно до методів виборчої боротьби, ресурсів, що використовують в її процесі, виокремлюють ринкову, адміністративно-командну, організаційно-партійну, неструк-туровану та комплексну виборчі моделі (табл.2.1). Таблиця 2.1 Основні виборчі моделі
За ринкової виборчої моделі кандидата вважають товаром, який консультанти і організатори кампаній повинні продати покупцям-виборцям, використовуючи для цього різноманітні методи реклами та пропаганди. Така модель Може існувати тільки в демократичному суспільстві, в якому забезпечено вільний доступ до ЗМІ для всіх, хто платить гроші. Адміністративно-командна виборча модель передбачає ефективне використання владних ресурсів у певних Регіонах, що може забезпечити виграш усієї кампанії. Проте з демократизацією суспільства сфера використання ОДміністративно-командних методів поступово звужуєть-Ся- Як свідчить політична практика, їх абсолютизація **°Же мати особливо негативні наслідки. Причиною цього е загальне ослаблення могутності виконавчої влади, зде- 232 Прикладні політичні технології більшого невисокий її авторитет серед виборців. За такої моделі намагання підтримати на виборах конкретного кандидата чи політичну партію часто спонукає виборців голосувати проти них. Крім того, щоб регіональна, місцева виконавчі влади ефективно почали працювати на кандидата, необхідно мотивувати чиновницьку ієрархію. Однак, навіть будучи достатньо мотивованими, місцеві керівники слабо володіють впливовими прийомами агітації і пропаганди, рідко виявляють належну творчу ініціативу. Нерідко у найвідповідальніший момент багато хто починає працювати на іншого кандидата, чиї шанси бути обраним вони вважають вищими або хто пообіцяв їм більшу винагороду. За організаційно-партійної моделі агітаційна діяльність ґрунтується на роботі партійних активістів. «Кампанії виграються не грошима, а організаціями», — наголошують американські консультанти. Проте кампанії цього типу доступні лише великим партіям і блокам, які мають достатньо сил і коштів, щоб підтримувати в активному стані необхідну для країни кількість регіональних структур. За такої моделі стратегія і тактика виборчої кампанії розробляються в центральних партійних органах і доводяться окремими фрагментами до регіональних структур для виконання. Місцеві організації при цьому мають ширше поле для творчості, виявлення ініціативи. Здатність місцевих осередків враховувати під час агітації та пропаганди менталітет жителів, виявляти їх нагальні потреби забезпечує успіх. Основним ресурсом неструктурованої виборчої моделі є сам кандидат на виборах, який особисто планує і здійснює всі агітаційні акції. Зазвичай такі кандидати переконані, що ніхто краще від них не впорається з цим завданням, і тільки вони або їх ідеї здатні схвилювати маси і забезпечити перемогу. Неструктуровані кампанії, як правило, не витримують конкуренції із ґрунтовно підготовленими виборчими заходами. У сучасній політичній практиці рідко трапляються виборчі кампанії, що використовують лише одну із виборчих моделей. Елементи різних моделей можна простежити під час будь-яких виборів, але цілком використати їх переваги вдається не завжди. Головною передумовою застосування комплексної виборчої моделі є використання ресурсів усіх напрямів виборчої діяльності (фінансових, адміністративних, людських). Однак якою б привабливою не була та чи інша виборча модель або їх комплекс, на виборах перемагає не модель, а Виборчі технології 233 люди, здатні продукувати й ефективно пропагувати важливі для виборців ідеї, чітко формулювати цілі й домагатися їх здійснення, мобілізуючи для цього необхідні ресурси. Класифікація виборчих технологій ;.■ У політичній науці і практиці не існує загальновизнаних критеріїв класифікації виборчих технологій та загальноприйнятої їх типології. Однак необхідність у них надзвичайно актуальна, оскільки у процесі організації виборчої кампанії важливо знати, які технології і на якому етапі доцільно використовувати. , Згідно із запропонованою українським соціологом О. Петровим класифікацією виборчі технології поділяють на дослідницькі (спрямовані на вивчення інформації, яка дає змогу спланувати, організувати і спрогнозувати перебіг і результати виборчої кампанії) і регулювальні (забезпечують вплив на кінцеві результати виборів). Дослідницькі виборчі технології здійснюють за такими основними напрямами: — з'ясування передвиборної соціально-політичної ситуації в країні та виборчому окрузі; — дослідження ставлення електорату до соціальних інститутів суспільства, політичних партій і політичних діячів; — вивчення іміджу кандидатів та їх суперників; — аналіз цільових груп виборців; — типологізація електорату, електоральної поведінки; — з'ясування ефективності певних технологій в процесі виборчої кампанії; — відстеження перебігу виборчої кампанії, збір інформації для прогнозування результатів виборів; — соціологічні дослідження післявиборної ситуації. провести виборчу кампанію. Дослідницькі технології є основою створення і використання виборчих регулювальних технологій, безпосередньо пов'язаних із практичною організацією виборчих кампаній, передусім із цілеспрямованим та організованим впливом на громадську думку виборців. Залежно від цілей та етапів використання регулювальних виборчих технологій виокремлюють кілька їх типів: Організаційно-політичні виборчі технології. Ними по-^Уговуються у процесі формування команди кандидата, Розроблення стратегічного плану виборчої кампанії, органі- 234 Прикладні політичні технології зації збору коштів на неї, висунення кандидата, формулювання основного гасла виборчої кампанії; налагодження роботи партії і місцевих партійних організацій щодо підтримання свого кандидата; організації телефонних кампаній, реалізації кампаній «від дверей до дверей», здійсненні спе-цзаходів (презентацій, «круглих столів», прийомів та ін.). Інформаційно-комунікативні виборчі технології. Вони охоплюють методики щодо оптимізації впливу на виборців через ЗМІ та у процесі публічних виступів; збір аналітичної інформації під час виборчої кампанії; організації ефективного прес-посередництва, роботи прес-секретарів у період виборів; соціологічних і психологічних досліджень з метою їх використання в ЗМІ. Психолого-іміджмейкерські виборчі технології. Завдяки цим технологіям впливають на свідомість та підсвідомість виборців, використовуючи різноманітні символи і соціальні стереотипи під час формування і модифікації іміджів кандидатів, партій, їх програм. Соціологічні виборчі технології. Виникнення такої сфери політичної діяльності як організація виборчих кампаній пов'язане з появою і використанням у політиці соціологічних досліджень, опитувань. На думку французьких філософів П. Бурдьє і П. Шампаня, поширення практики проведення опитувань громадської думки призвело до змін у політичній грі: політики нині змушені зважати на нову інстанцію, яка знаходиться під контролем політологів; вона краще, ніж представники народу, передає його думки та сподівання. З огляду на функціональні особливості розрізняють базові, прогнозні, пропагандистські, поствиборчі соціологічні виборчі технології. 1. Базові соціологічні виборчі технології. їх мета полягає у зборі різноманітної інформації, необхідної для стратегічного планування виборчої кампанії й уточнення тактики її організації. Вони мають проводитися перед початком виборчої кампанії або на початку, оскільки на їх основі планують всі подальші кроки виборчого штабу. Основними завданнями базового соціологічного опитування є: а) визначення шансів кандидата (партії) на перемогу та б) з'ясування основних соціально-економічних і полі в) з'ясування «моделі бажаного кандидата» або ідеаль Виборчі технології 235 г) визначення потенційно «свого» електорату, на який переважно буде спрямований вплив під час виборчої кампанії; г) вивчення «перехрещуваності» електорату головних д) вивчення можливих реакцій електорату на програм є) визначення найвпливовіших засобів масової інформації та їхньої аудиторії для розробки плану агітаційної кампанії. Базові виборчі технології поділяють на технології, спрямовані на вироблення стратегії виборчої кампанії (використання цільових груп виборців; конструювання іміджу кандидата партії та ін.) і технології уточнення тактики виборчої кампанії (вибір ключових проблем виборчої кампанії; вибір основних гасел та ін.). 2. Прогнозні соціологічні виборчі технології. Вони грунтуються на статистичному методі, тобто на основі інформації про результати попередніх виборчих кампаній, тенденцій передвиборної ситуації в межах кампанії, стосовно якої здійснюється прогноз, а також соціологічних досліджень, опитувань громадської думки. 3. Пропагандистські соціологічні виборчі технології. За цих технологій основний пропагандистський вплив на електорат безпосередньо перед виборами здійснюється здебільшого завдяки маніпулюванню свідомістю виборців з боку кандидатів шляхом поширення або «проштовхування» певних ідей. Підвалинами цих технологій вважають такі постулати: а) впливати потрібно не на розум, а на емоції; б) психологічний тиск необхідно здійснювати постійно; в) результат буде вищим, якщо здійснювати вплив на підсвідомість людини; г) кампанія повинна бути зорієнтована на чітко визначену цільову аудиторію. Під час проведення пропагандистських кампаній дотримуються таких правил: 1) спрощення. Пропагандистські технології зорієнтовані на найнедосвідченішого представника аудиторії. Для створення образів (іміджів) важливо домогтися асоціації об'єкта створення іміджу з однією якістю. Прикладом Може бути висловлення Р. Рейгана стосовно СРСР, який він назвав «імперією зла»; 2) перебільшення та перекручування. Для створення позитивного (негативного) іміджу вдаються до перебільшення певних якостей, акцентування на деяких подіях, а За недостатності матеріалу — і до його перекручування; 236 Прикладні політичні технології 3) замовчування. Щодо цього побутує твердження, яким послуговувався ще Геббельс: «Важливо не те, про що пишуть у газетах, важливо те, про що в них не пишуть». На думку італійського соціолога Вільфредо Парето (1848—1923), існує чотири типи деривацій (лат. derivatio, від derivo — відводжу, утворюю) (псевдодоказів), які використовують для обґрунтування певних тез у пропаганді: 1) використання незаперечних істин (наприклад, до певного часу вважалося, що Сонце обертається навколо Землі, всі інші версії заперечувалися); 2) посилання на авторитет; 3) звернення до загальновживаного («більшість так думає»), наприклад, ідеї про суверенність, волю народу; 4) використання гри слів. Деривації ґрунтуються на особливостях розумового процесу в людини і сприймаються нею як логічні докази, хоча за суттю не є такими. 4. Поствиборчі соціологічні виборчі технології. Вони мають велике значення при аналізі ситуації після виборів, а також у підготовці до наступних виборчих кампаній. Після завершення виборів їх учасники, як правило, розсудливо та неупереджено відповідають на питання соціологів, завдяки чому вдається з'ясувати багато складних питань щодо організації виборчих кампаній. Отже, вдале застосування виборчих технологій залежить від вивчення мотивацій індивідів, взаємозв'язку між соціально-політичними показниками та електоральною поведінкою виборців, між усталеною їх орієнтацією та реально зробленим вибором. Це сприяє посиленню впливу технологій, спроможних забезпечити потрібний результат. З огляду на відповідність чинному законодавству і суспільній моралі розрізняють «білі», «сірі» та «чорні» виборчі технології. «Білими» є внесені до офіційного реєстру технології, які не суперечать чинному законодавству. Більшість із них проста: розклеювання інформаційних листівок, зустрічі з виборцями, реклама тощо. До «сірих» зараховують технології, які не передбачають безпосереднього порушення закону, але суперечать нормам суспільної моралі та цивілізованим засобам ведення політичної (виборчої) кампанії. Наприклад, присутність на мітингу політика, групи його супротивників із транспарантами, листівками, іншими матеріалами опозиційного змісту. Така діяльність не є порушенням закону (якщо матеріали не містять наклепів на адресу політика, а його опоненти не порушують громадського порядку), однак, послуговуючись моральними критеріями, громадсь- Вйборчі технології 237 кість зазвичай засуджує ці дії, вважаючи їх порушенням написаних правил публічних відносин політиків. «Чорними» вважають політичні технології, застосування яких передбачає безпосереднє порушення чинного законодавства. Ними можуть бути як відверто кримінальні (замах на суперників, підкуп членів виборчих комісій тощо), так і ті, що не завдають великої шкоди, але заборонені законом («подарунки» виборцям, агітація посадових осіб тощо). Межа між цими видами технологій, як свідчить політична практика, досить невизначена. Крім того, деякі технології можуть ставати «чорними» або «білими» залежно від специфіки їх використання в кожному конкретному випадку. За характером впливу на електорат виокремлюють такі виборчі технології: 1) «прозорі». Ці технології передусім спрямовані на переконування виборців, що зона співвідношення програми, інтересів особистості кандидата з інтересами виборців ширша, ніж у інших кандидатів; 2) «маніпулятивні». їх особливістю є використання таких станів і емоцій людини, як невпевненість, страх, заздрість, нетерпимість. Як правило, дія цих технологій породжує нестабільність у країні, розірваність соціальних зв'язків, втрату ідейних і моральних орієнтирів, низький рівень політико-електоральної культури громадян та ін.; 3) дискредитації конкурента. Передбачають вони свідоме введення виборця в оману щодо інших кандидатів^ 4) «вибори без вибору». Свідченням застосування цієї виборчої технології є протистояння основному кандидату (який здебільшого при владі) одного чи кількох маловідомих конкурентів. Ефективність технологій виборчої кампанії оцінюють за такими критеріями: а) ступінь досягнення поставленої мети. Кампанія вва б) результативність. Цей критерій пов'язаний із перед 238 Прикладні політичні технології татів кампанії (основних і додаткових, запланованих і спонтанних). Наприклад, результатом можна вважати презентацію кандидата або його програми виборцям, оцінювання шансів кандидата перед майбутніми виборами, підготовку команди, формування групи прихильників і спонсорів, заходи щодо дискредитації конкурентів, підтримку основного кандидата від партії тощо. Нерідко всі результати оцінюються певною кількістю балів для виведення загальної інтегральної оцінки результативності кампанії; в) вартість. Традиційно розрізняють вартість власне г) ефективність. Для цього здобуті результати порівню ґ) оцінювання за інтегральним показником. Будь-який критерій не може бути основою оцінювання виборчої кампанії, що є передумовою формування інтегральної системи оцінювань. З цією метою різні критерії зводять до одного знаменника через систему умовних балів, розрахунків або інших кількісних показників. Самі по собі виборчі технології ще не є гарантією досягнення очікуваного результату — все залежить від здатності суб'єкта виборчого процесу оцінити реальну політичну обстановку, особливості конкуренції на виборах, обрати найраціональніші способи реалізації власних можливостей і переваг, бути найпереконливішим і найпривабливі-шим для виборців. Особливості основних типів виборчих технологій Основною особливістю виборчих технологій є врахування і використання,йсихологічних аспектів життєдіяльності людини з метою впливу на її свідомість і поведінку в період голосування за певну політичну силу, полі- Виборч і технології 239 тика; метою використання — перемога в боротьбі за владу. Вони настільки різноманітні у своїх проявах, наскільки багатоманітним є психічне життя особистостей і груп, здатність фахівців з виборчих технологій пізнавати їх і впливати на них. Технологія використання «цільових груп» виборців. Оптимальний вибір та ефективне використання цієї технології потребує глибокого та всебічного вивчення демографічних, соціальних, технологічних особливостей, специфічних проблем, очікувань цільових груп виборців. Ця робота передбачає з'ясування передусім намірів, цілей, рис «ідеального» кандидата кожної групи, а також їх політичної ваги, яка виявляється у можливостях впливу на політичну ситуацію. З цією метою застосовують соціологічні опитування, політологічні, психологічні, психосемантич-ні дослідження; класифікують населення певного регіону на групи; вивчають, розв'язання яких проблем представники цих груп очікують унаслідок приходу до влади нових сил, а також їх політичні уподобання, образ «ідеального лідера» за їх уявленнями; кому із політиків, керівників, якій партії, блоку надають перевагу. Для визначення політичної ваги кожної цільової групи аналізують їх кількісний склад, культурноосвітній рівень, інформованість, рівень доходів, політичну активність громадян, які належать до неї, а також внутрігрупову згуртованість, наявність організаційної структури і здатність до організованих дій. У світовій практиці організації виборів найчастіше застосовують такі технології використання «цільових груп» виборців: 1. «Орієнтація на своїх», «орієнтація на тих, хто не визначився» та «орієнтація на всіх». «Орієнтація на своїх» передбачає зосередження основної уваги кандидата на групах, до яких він наближений за своїми соціальним походженням, соціальним станом, світоглядними установками. Цілком продуктивним, як правило, виявляються його намагання залучити на свій бік близькі за соціальними параметрами, поглядами, установками цільові групи. Значні можливості має технологія «орієнтація на тих, хто не визначився», оскільки у багатьох виборчих кампаніях представники цієї категорії є потужним резервом розширення електорального ресурсу кандидатів. Саме за їх симпатії найчастіше розгортається гостра боротьба, адже, як свідчать політичний досвід і наукові дослідження, переорієнтувати самоідентифіковані, стійкі групи виборців Дуже важко. 240 Прикладні політичні технології Нераціональною і марнотратною є виборча технологія «орієнтація на всіх». Адже неможливо виробити ідею, яку б поділяли всі соціальні, демографічні, політичні сили суспільства. 2. «Інтеграція чи розкол». Відповідно до цієї технології визначають основну цільову групу, на здобуття голосів якої спрямовується виборча кампанія, а потім вирішують питання про стратегію поведінки з іншими групами виборців. Ця стратегія може бути зорієнтована на розкол — на роботу з виборцями основних і наближених до них цільових груп, не звертаючи уваги на інші, або на інтеграцію — на боротьбу за голоси всіх груп виборців. Американський політолог С. Ліпсет стверджував, що кандидат повинен зосередити основну увагу на інтегруючих аспектах поведінки виборців, а не на проблемі розколу, оскільки, за його гіпотезою, в межах стабільної демократії всі головні політичні партії можуть мати прихильників серед різних верств населення. Однак це положення може бути актуальним для суспільств, у яких відсутній гострий соціальний конфлікт. Чим стабільнішою є демократична система, тим імовірніше, що всі верстви населення однаково реагуватимуть на головні електоральні сигнали. Якщо, наприклад, у суспільстві соціально-економічні умови сприяють поширенню поглядів «лівих» політичних сил, то соціалісти можуть здобути голоси не тільки серед робітників, а й серед заможних громадян, і навпаки. Проте якщо суспільство переживає гострий соціальний конфлікт, то політики, які декларують «ліву ідеологію», як правило, здобувають великий вплив серед робітників, бідних верств населення, а їх ідеологічні опоненти — серед середнього класу та заможних громадян. Тоді кожній політичній силі доведеться орієнтуватися на конкретну категорію виборців, оскільки стратегія «інтеграції» приречена за таких умов на поразку. Тобто в суспільстві, де радикально загострені соціальні, політичні суперечності, сили, які беруть участь у виборах, змушені «розколювати» виборців, апелювати до ідеологічно, соціально, психологічно близьких їм верств населення. Яскравим прикладом застосування цієї технології є президентські вибори 2004 р. в Україні. Виборчі кампанії двох основних кандидатів були спрямовані на «розкол», зіткнення інтересів громадян Сходу і Заходу, воїнів УПА та Радянської армії, україномовних та російськомовних. Причому технологія була побудована як алгоритм: якщо ти україномовний громадянин, визнаєш воїнів УПА і т. д., Виборчі технології 241 твій вибір — кандидат N, бо в іншому разі твої інтереси нікому буде захищати. Така сама була логіка закладена для іншої частини суспільства. Робота політтехнологів мала своїм наслідком те, що виборець відстоював «свого» кандидата як самого себе. Мабуть, вперше за незалежності України громадяни щиро вірили в поліпшення їх добробуту залежно від результатів голосування.
Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 740; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |