Політичнітехнології у політичній практиці 189

тя неспокою, оскільки її фізіологічна реакція пов'язана з відповідним досвідом минулого (сприйняття його заяв, вчинків тощо). Ця реакція впливає і на прийняття рішень, які стосуються цього політика. Сформувати її можна зазда­легідь, вдаючись до певних технологій. Для цього при під­готовці репортажу про політика зображення його навмисно роблять гіршої якості (неякісні зйомка, ракурс кадрів, звук) або використовують невигідні для нього фотографії (незграбні рухи, комічні гримаси, пози, що підкреслюють його несамостійність, залежність, загравання тощо).

З подібною метою у відеофільмі одного з політичних блоків було розтягнуто звук і зображення на сім кадрів, унаслідок чого зображення відставало від звуку, а міміка Кандидата не відповідала його словам, створюючи вражен­ня про нечіткість його вимови. Подібні методи застосову­вала в свій час ще геббелівська пропаганда;

— паралельне позиціонування. Суть цього прийому полягає в одночасному (паралельному) використанні і по­дальшому заміщенні формальних ознак рекламованого об'єкта (назва, логотип, гасло) неформальними (символ-зображення, символ-текст, символ-персона, символ-музи-ка). Унаслідок цього поверховий, первинний сенс нефор­мального символа є інтерпретацією використовуваного зо­браження, тексту тощо, а глибинний сенс — іміджем рекламованого об'єкта. Маючи спільний символ, обидва плани доповнюють і збагачують один одного.

Прикладом паралельного позиціонування можна вва­жати партію «Союз людей за освіту і науку» (Росія), яка зробила ставку на кумедну і незвичну для політичного об'єднання абревіатуру — СЛОН. Завдяки екзотичності аб­ревіатури партія сподівалася привернути до себе увагу ви­борців, забезпечити запам'ятовування своєї назви.

Партійну емблему, як і будь-яку іншу, створюють з Урахуванням правил геральдики й емблематики. Відповід­но до них колір слона на емблемі має бути срібним (білим); очі й ікла — червоні або золоті; хобот — згорнутий у кіль­це або спокійно опущений (слон з піднятим хоботом і но­гою — сурмить, або лютує). На емблемі партії слон був білого кольору, піднятий хобот означав, що він сурмить, Можливо, сповіщаючи про появу нової партії або намагаю-¹іИсь привернути увагу до проблем науки й освіти. Відомо, Що зображення слона на гербах країн Азії й Африки віді­грає таку саму роль, як і зображення орла (символ влади, панування і державної прозірливості) або лева (символ гордості, мужності та хоробрості) на гербах країн Європи й ■Америки.

190 Прикладні політичні технології

У європейській геральдиці слон символізує військову могутність. Партія СЛОН не претендувала на статус «пар­тії влади», вона домагалася збільшення витрат на освіту і науку, тому не використовувала такі символічні ознаки, як влада, панування, військова могутність. Не акцентува­ла вона і на виграшних для будь-якого політичного об'єд­нання символічних характеристиках слона: величезний розмір, гордість, мужність, мудрість, прозірливість (ці якості відповідають позиціонуванню партії як політичної сили, що підтримує науку). Замість цього для політичної реклами вона зосередилася на абсолютно несподіваній якості тварини зі своєї емблеми, що ніяк не асоціюється ні із статусом політичної партії, ні з наукою, про що свідчить розшифрування одного з її відеороликів:

Відеоряд	Аудіоряд
Анімаційний ролик виконаний у стилі дитячих малюнків
Симпатична дівчинка гладить рукою жовту стіну	«Мені дуже подобається	слон»
Стіна починає рухатися, звідкись зверху спускається жовтий хобот. Тепер видно і всього величезного жовтого слона в окулярах. Слон охоплює дівчинку хоботом і садить її до себе на спину — ближче до усміхненого сонечка
Дівчинці радісно:	«Тому, що добрий він!»
Напис (немов дитячою рукою): Союз людей за освіту і науку
Жовта заставка, на ній напис: «ЗНАННЯ — СИЛА ПАРТІЯ СЛОН!»	Чоловічий голос: «ЗНАННЯ — СИЛА ПАРТІЯ СЛОН!»

Зміст відео- та аудіорядів свідчить, що метою партії СЛОН було привертання уваги до себе, забезпечення за-пам'ятовуваності, створення позитивного іміджу в очах виборців за допомогою екзотичної як для політичної пар­тії назви, а також позиціонування слона як доброї до дітей тварини (більшість громадян уболіває за якість освіти). Решта партій можуть бути спозиційовані як «недобрі». В українських реаліях блок «За єдину Україну» («За їду») використав у рекламі асоціації з темою їжі, яка для люби­телів добре поїсти дуже зрозуміла.

Політичні технології у політичній практиці 191

Усе це свідчить про зростаючий вплив на масову свідо­мість нових інформаційних технологій і засобів конструю­вання реальності. Ефективність їх застосування залежить від ступеня відповідності штучно витворених брендів з ре­альними прагненнями населення країни чи регіону.

«Чорні» (брудні) політичні технології. «Брудними» (некоректними, деструктивними, аномічними) техноло­гіями вважають способи приниження, дискредитації су­перників і опонентів, збирання на них «компромату», нех­туючи моральними та правовими нормами. При цьому дискредитація інколи полягає не лише у створенні нега­тивних образів опонентів, а й у демонстрації виборцям їх неспроможності протистояти цьому або гідно відповісти. До таких технологій належать:

1. «Формувальна соціологія». її репрезентують такі са­мостійні технології, як формувальне опитування, форму­вання фокус-групи і формувальне телефонне обдзвонюван­ня. Специфіка цих технологій полягає в імітації методів соціологічних досліджень, що дає високий ефект від при­хованого впливу, оскільки при їх здійсненні відбуваються цілеспрямовані, добре зрежисовані агітаційні або антиагі-таційні дії. Наприклад, телефонне обдзвонювання можуть маскувати під опитування (з метою контрпропаганди) або під офіційне повідомлення начебто від імені штабу опонен­та. Цією технологією зазвичай послуговуються в період виборчих кампаній квазісоціологічні служби з досить гуч­ними назвами, яких насправді не існує. По закінченні ви­борів усі вони швидко зникають.

2. Листівки і написи в «потрібному» місці. Для цього готують листівки зі спотвореним обличчям опонента, які повинні сприйматися як справжній агітаційний матеріал. їх розклеюють на автомобілях (зазвичай на вітровому склі), дверях квартир, а також роблять відповідні написи фарбою на вітринах, гаражах, стінах будинків. Як свід­чить практика, людина, на автомобілі якої написали гасло на підтримку кандидата А, ніколи за нього не проголосує.

3. «Кандидати-спойлери» («клонування»). Для дезорі­єнтації виборців, розпорошення їх голосів опоненти іні­ціюють участь у виборах блоків, політиків з аналогічними назвами (прізвищами). У цій технології підставні кандида­ти виконують тільки одну функцію — відбирання голосів прихильників опонентів через максимальну іміджову по­дібність із ними.

Виборча технологія, пов'язана з появою у списках, а ^згодом і в мандатах однакових прізвищ, не нова. В Україні

-j_g2 Прикладні політичні технології

вона вперше була випробувана ще в 1994 р. Під час довибо­рів народних депутатів в одному з округів, де мала балоту­ватися Ю. Тимошенко, було висунуто чотири кандидатки з таким самим прізвищем, до того ж одна з них мала ще й ім'я Юлія. Ця технологія розрахована передусім на не­уважних людей і в будь-якому разі призводить до втрати частини голосів тими, хто на них заслуговує.

4. Нічна агітація. Вночі до двору багатоповерхівки за­їжджає автомобіль, з якого через гучномовець неприєм­ним голосом лунають агітаційні гасла начебто на користь опонента. Для підсилення негативних емоцій інколи у дво­рах, де вже побували агітаційні машини, через певний час після акції кидають петарди. Подібну мету мають також телефонні дзвінки з пропозиціями внести кошти у вибор­чий фонд опонента.

5. Листівка з викривленим зображенням. У виборчих штабах часто навмисно спотворюють обличчя опонентів, щоб спровокувати неприємні асоціації, пов'язані з їхньою зовнішністю. З цією метою також підписують прізвищами опонентів картинки (фотографії) тварин, карикатури, скла­дають кумедні і відверто образливі віршики, «історії» тощо.

6. Обробка листівок суперника. Спеціально сформовані мобільні групи виколупують на рекламно-агітаційних зо­браженнях опонента очі, домальовують вуса, дописують компрометуючі висловлювання тощо.

7. Обклеювання чужого штабу. Вночі вікна і двері шта­бу кандидата-суперника обліплюють агітаційними матері­алами іншого кандидата-суперника. Внаслідок цього від­волікають від справ працівників одного штабу, провокую­чи їх нерідко вступати у ворожі стосунки зі штабом кандидата, чиї матеріали було розклеєно на приміщенні.

8. «Дядько кандидата». Найняті виборчим штабом опо­нента особи підозрілої, неприємної зовнішності вируша­ють до квартир виборців і, відрекомендувавшись його «ро­дичами», пропонують позичити гроші на виборчу кампа­нію під «чесне слово» кандидата, обіцяючи обов'язково повернути їх.

9. Купівля агітаторів. Кандидати, які не мають розбу­
дованих для своєї підтримки організаційних структур,
змушені наймати агітаторів для роботи з виборцями. Най­
няті особи не працюють з ідейних переконань, їх легко пе­
рекупити, запропонувавши вищу ціну, ніж перший замов­
ник. З цих причин іноді 50—70% агітаційних матеріалів
не доходять до виборців. Нерідко політики намагаються
заслати до штабів конкурентів своїх людей, щоб мати яко-

Політичні технології у політичній практиці ^дз

мога більше інформації про їхні плани і справи, саботува­ти, скомпрометувати, провалити їх акції.

10. Ознайомлення з правилами заповнення бюлетенів. У спеціально підготовленій листівці про те, як правильно заповнити бюлетень для голосування, проти потрібного кандидата роблять позначку і в такому вигляді поширю­ють її серед виборців. Дехто цього не зауважує і механічно голосує так, як показано на листівці, а тих, хто звертає увагу на таке порушення, переконують, що це просто ба­нальний, позбавлений будь-якої зацікавленості приклад, який ні до чого виборців не зобов'язує. Насправді фахівці вважають цей прийом одним із найм'якіших способів зом-бування виборців.

11. Нічне гуляння. Цей прийом здебільшого викори­стовують у сільській місцевості. Велика компанія розта­шовується неподалік від села і влаштовує веселе й гучне нічне гуляння, залишивши після себе згарища, купи сміт­тя, зламані дерева. Серед мешканців поширюють чутки, що гуляв такий-то кандидат зі своєю командою.

12. «Відбирання» часу. У передвиборний період час має неабияку ціну, адже доводиться реалізовувати план власної кампанії, стежити за діями конкурентів, постійно вигадувати нові способи перешкоджання реалізації їхніх планів. Чим менше часу в конкурентів для цілеспрямова­ної роботи, зустрічей з виборцями, тим більше шансів на перемогу над ними. Щоб розладнати діяльність штабу кон­курента, відібрати в нього час, змусити витратити чимало нервів, знаходять його передвиборну друковану продук­цію, відрізають вихідні відомості і передають виборчій ко­місії для фіксування порушення. Сподіватися, що це зав­дасть значної шкоди конкуренту, марно, але часу й зусиль на підготовку різних пояснень він витратить багато.

13. Блокування телефонів суперників. Для застосуван­ня цієї технології спершу слід дізнатися номери телефонів суперника, його виборчого штабу і довірених осіб, а потім розмістити у місцевих ЗМІ рекламу ритуальних, інтимних та інших специфічних послуг із зазначенням номерів цих телефонів. Словом, чим більше оголошень, тим більше бло­кується телефон суперника, що нерідко деструктивно діє на його стан і рівень самоорганізації його команди. Однак, може статися, що автори таких дзвінків згодом стають при­бічниками кандидата, якого вони, будучи спровокованими його суперниками, потурбували некоректним дзвінком.

14. «Єпархіальна» газета. У регіонах, де більшість насе­лення належить до певних конфесій, видруковують газету

194 Прикладні політичні технології

нібито місцевої єпархії, в якій від імені церковнослужите­ля критикують одного кандидата і підкреслюють чесноти іншого, закликаючи проголосувати за нього. Іноді такі тек­сти супроводжують відповідно обробленими фотознімка­ми, на яких конкурент зображений, подібним до диявола.

15. «Спогади» колег. Певній відносно однорідній катего­рії населення надсилають тексти, в яких від імені «колиш­ніх колег» суперника йдеться про його аморальну поведінку в минулому, потворні риси характеру, неприйнятні полі­тичні переконання, висловлювані ним погрози, що коли він прийде до влади то деяким людям (зазначається національ­на, соціальна категорія) спокійного життя не дасть.

16. Сповідь «зґвалтованої». Написані листи від імені дівчинки, яку нібито жорстоко, зі збоченнями, зґвалтував кандидат, розносять по поштових скриньках. Як правило, пишуть їх власноруч, використовуючи лексичні конструк­ції, які містять особливе емоційне, психологічне наванта-

17. «Слово психіатра». У газеті вміщують статтю пси­хіатра, у якій він обурюється з приводу реєстрації вибор­чою комісією кандидатом у депутати особу, яка має пси­хічні відхилення, неодноразово лікувалася. Такі заяви су­проводжують сфальсифікованими цитатами з медичної картки, психоаналітичними коментарями конкретних ви­словлювань, вчинків, манери поведінки кандидата тощо.

18. «Похоронка». У сфальсифікованому екстреному
випуску популярної газети на першій сторінці вміщують
фото і повідомлення про трагічну загибель кандидата. На
інших шпальтах друкують промовисті тексти про те, яким
достойним був кандидат; заклики байкотувати вибори, не
віддавати голоси на підтримку суперника кандидата (пода­
ють прізвище найсильнішого суперника), підозрюючи
його винним у цій «трагедії».

19. Підкуп виборців. Найпростіша форма підкупу ви­борців пов'язана з отриманням ними винагород, благ за обіцянку віддати голос на користь конкретного кандидата. Однак нерідко виборці все одно голосують відповідно до своїх уподобань, переконань. Такий підкуп політтехноло-ги називають «неправильним», оскільки він не гарантує контрольованих результатів. Однією з форм контрольова­ного («правильного») підкупу є «карусель».

20. Розпродаж. Через пресу або з використанням суттє­во персональних запрошень повідомляють про акційний (за зниженими цінами) розпродаж товарів (ліків, одягу, продуктів), безплатні кіносеанси, концерти відомих арти-

Політичні технології у політичній практиці ±Q5

стів, щоб зібрати якомога більше людей. Як правило, та­ким оголошенням довіряють і в призначений час збираєть­ся чимало охочих скористатися пропонованими можливо­стями. Однак через деякий час вони дізнаються, що нічого подібного там і не планувалося. їхнє обурення посилюється поведінкою і репліками розкішно вдягнутих, вгодованих молодчиків, які, під'їхавши до натовпу, безцеремонно за­являють, що в кандидата А багато важливих справ і він не буде займатися такими дрібницями. Спрогнозувати пове­дінку таких людей біля виборчих урн неважко, як і втрату голосів претендентом, проти якого було спрямовано акцію.

21. «Своя людина» у виборчій комісії. Заангажована особа, яка входить до складу виборчої комісії, має чимало можливостей для публічного відстоювання інтересів пев­ного кандидата, як і способів зробити так, щоб бюлетень, яким було проголосовано проти нього, комісія визнала не­дійсним (непомітно поставлена позначка та ін.).

22. Транспортні проблеми. У сільську місцевість, в якій, за прогнозами, очікується перемога суперника, через штучно створені транспортні проблеми можуть не довезти (або вдати, що не довезли) на виборчі дільниці бюлетені. Виборці, не дочекавшись їх, подадуться додому, а їхніми бюлетенями скористаються представники кандидата.

23. «Слово начальника». Ця технологія передбачає від­вертий тиск на виборців і на тих, хто може безпосередньо на них впливати, з метою отримання потрібного результа­ту голосування. Як правило, до неї вдаються за наявності чіткої управлінської вертикалі, вибудованої за принципом «влада — підлеглість». Елементами такої вертикалі є чи­новники, представники силових структур і ті, хто від них залежать.

24. «Мертві душі», фальшивки, вкидання зайвих бю­летенів. У кожному населеному пункті певна кількість осіб з різних причин не бере участі у виборах, тому за них голосують або підробляють їхні підписи. Іноді бюлетені за таких осіб заповнюють заздалегідь і вкидають у виборчі Урни. За таких умов «результати» голосування іноді пере­вищують дані математично-статистичних розрахунків, су­перечать здоровому глузду. Трапляються випадки, коли виборцям, особливо в сільській місцевості, видавали фаль­шиві бюлетні, а потім їх замінювали справжніми, з потріб­ними позначками про результати голосування.

Технології, що зумовлюють руйнування суспільного організму, втрату керованості ним, породжують правовий нігілізм, аморальність, політичну апатію, називають де­структивними. Противагою їм є гуманітарні технології,

196 Прикладні політичні технології

спрямовані на досягнення політичного результату завдяки участі суб'єктів політичного процесу у вирішенні склад­них проблем.

Загалом кількість і якість характеристики політичних технологій постійно змінюються, тому їх застосування є проблемою морального вибору політика, його штабу і фа­хівців, що їх обслуговують. Знання політичних техноло­гій, методики, способів їх конструювання і використання допомагає досягненню передбаченого результату, визна­чає здатність прогнозувати, «читати ходи» політичних су­перників, ефективно протидіяти їм.

Дата добавления: 2015-06-04