Види проекції

Проекція та проективні методики

Вперше поняття «проекція» (від лат. рrojectio – викидання, виштовхування) в його психологічному значенні було використане 3. Фрейдом для пояснення патологічних симптомів параної в 1896 р.

Проекція – це механізм захисту, який полягає у приписуванні власних неприйнятних для особистості внутрішніх імпульсів та почуттів зовнішнім об’єктам і наступне їх проникнення в свідомість у вигляді зміненого сприймання навколишнього світу.

Основоположник психоаналізу в своїй роботі «Тотем і табу» пише про те, що «ворожість, про яку нічого не знаєш і також надалі не хочеш знати, переноситься з внутрішнього сприйняття у зовнішній світ і при цьому віднімається від самого себе і приписується іншим».

В роботах наступних років поряд з концепцією захисної проекції, що входить до складу різних патологічних станів, Фрейд вводить поняття проекції як нормального психологічного процесу, що бере участь у формуванні нашого сприймання зовнішнього світу. Проекція інтерпретується ним як первинний процес «уподібнення» навколишньої реальності власному внутрішньому світу. Таким є механізм, наприклад, дитячого або релігійно-міфологічного світосприйняття.
Проекція виникає не тільки у разі конфлікту між «Я» і несвідомим, але також «бере велику участь в утворенні зовнішнього світу».

Таким чином, проекцією Фрейд називає два істотно відмінних один від одного явища, в основі яких лежать процес самозахисту і процес «уподібнення». Їх об'єднує неусвідомленість трансформацій, яким піддаються вихідні потяги, - у свідомості виступає лише продукт цих перетворень.

Як бачимо, фрейдівське поняття «проекції» не відрізнялося однозначністю, що відразу ж породило труднощі при спробах інтерпретувати проективні методики з позицій психоаналізу. Основні труднощі можуть бути сформульовані в трьох пунктах:

1) недостатня розробленість, багатозначність терміна «проекція» в психоаналізі, різноманіття описуваних цим терміном явищ;

2) лише часткова подібність феноменів, що позначаються цим терміном в психоаналізі, з процесами, що мають місце при проективному дослідженні;
3) відмінність типів проекції в різних проективних тестах.

Так, Р. Кеттел волів би називати їх «тестами помилкового сприйняття» (misperceptive tests), Л. Беллак пише про тести «апперцептивного спотворення». Проте спроби замінити назву цієї групи методик не увінчалися успіхом, і більшість дослідників приймають їх історично сформоване позначення як проективних.

Дата добавления: 2015-06-04