Об'єктивні причини

Причини, які призводять до травматизму та загибелі особового складу органів внутрішніх справ України.

Як показують дослідження, що були проведені НДІ НАВСУ, 3/5 випадків фізичного травматизму та 1/3 випадків загибелі особового складу ОВС відбувається під час безпосереднього виконання ними своїх службових обов'язків. Більшість з них пов'язані з фактами чинення опору працівникам ОВС затримуваними злочинцями, правопорушниками, у тому числі і такими злочинцями, що мають навички з бойової та спеціальної підготовки.

Причини, які призводять до травматизму та загибелі особового складу, умовно можна поділити на об 'єктивні ісуб 'єктивні.

До об'єктивних відносяться причини, виникнення яких не залежить від волі та дій співробітника міліції. Наприклад, невиконання керівниками структурних підрозділів і територіальних органів рішень колеги МВС та наказів міністра внутрішніх справ України, інших нормативних актів, які стосуються забезпечення особистої безпеки працівників міліції при виконанні службових обов'язків.

14 серпня 1998 року міліціонер ВДСО м. Дніпропетровськ, старший сержант Пуша Є.І. заступав на службу по охороні громадського порядку в пункті обміну валюти (вул. Леніна, б). Пост - одиночний денний дванадцятигодинний. У цей день Пуша Є.І., як і в попередні зміни, із належного у відповідності з наказом МВС України № 437-98г. переліку озброєння та засобів індивідуального захисту (табельна зброя, бронежилет, радіостанція, балончик із сльозоточивим газом, гумовий кийок, наручники) отримав лише табельний пістолет ПМ № ТГ-6308 з двома спорядженими магазинами до нього (дані з добової відомості).

Після закінчення інструктажу нарядів у 8 год. ЗО хв. до віддічу охорони прибув автомобіль банку "Україна" РАФ, який повинен був доставити Пушу та ще одного міліціонера Конощука М.В. до місць несення служби. На вказаному автомобілі разом з доставкою міліціонерів на місця несення служби касирами банку одночасно здійснювалась доставка грошових коштів від банку (вул. Теплична, 2) до пунктів обміну валюти та прийому комунальних платежів. Тобто міліціонери, знаходячись в автомобілі, що перевозив грошові кошти, фактично виконували охоронні функції по супроводженню цінностей, не маючи при цьому ні належної екіпіровки, ні відповідних професійних навичок. Сам автомобіль також не пристосовано для перевезення цінностей.

Висадивши Конощука М.В. поряд з об'єктом, який він охороняв, автомобіль під'їхав до Будинку культури залізничників (вул. Леніна, 6), де знаходився пункт обміну валюти. В означеному місці Пуша Є.І. першим вийшов з машини, тримаючи в обох руках по інкасаторській сумці з грошима, та зайшов у будинок. Слідом за ним у приміщення увійшла касир Токарева Н.С. Слідуючи поряд з міліціонером по вестибюлю, касир, з її слів, отримала сильний удар у спину, від якого упала долілиць, ударилась головою і подальшого розвитку подій не бачила.

Вахтер Будинку культури залізничніків громадянка Черемисіна А.В. стверджує, що за міліціонером та касиром у вестибюль зайшли троє чоловіків і в момент, коли вона відвернулась для розмови з громадянкою Носовою Л.І., яка підійшла до неї, щоб зателефонувати, почула звуки пострілів. У цей же час побачила лежачого на підлозі касира та співробітника міліції, а також: трьох чоловіків, утікаючих у напрямку дверей запасного виходу, що веде у двір будинку.

Втікаючи з місця події, злочинці заволоділи двома інкасаторськими сумками, в яких знаходились, зі слів касира, 100 тисяч гривень, 18 тисяч доларів США та 100 німецьких марок. З місця події викрадено пістолет ПМ з однією обоймою, спорядженою вісьмома патронами, який знаходився у закритій кобурі на брючному ремені міліціонера Пуші Є.І.

Бригада швидкої медичної допомоги, що була викликана на місце події, констатувала смерть Пуиіі Є.І., яка, за їх висновками, наступила у результаті вогнепального поранення грудної клітки з ушкодженням серця.

За попередніми висновками експертів, під час нападу злочинцями була застосована газова зброя із саморобними зарядами. Всі чотири постріли зроблені з близької відстані.

Однією з причин загибелі міліціонера під час несення служби стало те, що під керівництвом Індустріального ВДСО грубо ігнорувалися вимоги колегії та наказів МВС України в частині забезпечення умов особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обоє 'язків.

Перевіркою виявлено, що впродовж тривалого часу міліціонери несли службу по охороні обмінних пунктів валюти без належної екіпіровки. Вони також без укладення відповідного договору з банком фактично виконували охоронні функції по супроводженню касирів з грошовими коштами. При цьому, в порушенні вищезгаданих нормативних документів МВС України та ГУДСО при МВС України, що регламентують забезпечення особистої безпеки працівників міліції та організацію супроводження касирів з грошовими коштами, міліціонери особисто носили інкасаторські сумки, чим обмежували свої можливості по відбиттю раптового нападу злочинців.

До об'єктивних причин слід віднести відсутність закріпленої на постійне носіння табельної Зброї за особовим складом, що пояснюється острахом відповідальності деяких керівників структурних підрозділів та територіальних органів ОВС за можливу втрату зброї їх підлеглими. Така ситуація неприпустима, оскільки часто співробітники міліції, знаходячись поза службою, у побуті, внаслідок виникнення непередбачених обставин змушені виконувати службові обов'язки по охороні громадського порядку і захисту громадян від злочинних посягань. Але внаслідок відсутності табельної зброї, засобів активної оборони і індивідуального захисту, зв'язку, вони не представляють серйозної загрози для злочинців, особливо якщо злочинці озброєні або на їх боці чисельна перевага.

20 березня 2002 року о 20 години 20 хвилин у місті Ковелі Волинської області до квартири Самчинської увірвалися троє невідомих у масках. Нападники погрожували господарці пістолетом і намагалися її пограбувати. Старший слідчий СУ УМВС України в області полковник міліції Литвинюк Ф.Ф., який повертався додому зі служби, почувши крик потерпшої зайшов до згаданої квартири для надання допомоги. При припиненні злочину один із нападників спричинив працівнику міліції смертельне вогнепальне поранення, злочинці з місця події зникли.

Під час події працівник знаходився у цивільному одязі, табельної зброї, закріпленої на постійне носіння, при собі не мав.

При вивченні матеріалів службових розслідувань і повідомлень про надзвичайні події серед особового складу ОВС України робочою групою було встановлено, що має місце практика залучання до служби працівників міліції, за якими не закріплена табельна зброя. Такі співробітники, не маючи відповідних знань, вмінь, навичок та табельної зброї, яка в деяких випадках є гарантом особистої безпеки працівника міліції, не можуть діяти при виконанні службових обов'язків професійно грамотно. До того ж вони не в змозі належним чином забезпечити надійного прикриття напарника при перевірці документів та затриманні громадян за скоєння злочинів (правопорушень). Патрульні наряду, у складі яких є працівники, за якими не закріплена табельна зброя, можуть бути віднесені до групи "ризику", як в плані порушень законності, так в плані особистої безпеки.

20 липня 2000 року в м. Києві міліціонери ППСМ сержант міліції Уткін В.С. і молодший сержант міліції Вальков В.П. несли службу по охороні громадського порядку. Уткін В.С. був екіпірований табельною зброєю, гумовим кийком, наручниками і газовим балончиком "Терен-4". Вальков був оснащений тільки радіостанцією "Віола".

В 23 з під "їзду будинку №7 по вул. Червоноармійській вийшов гр. Крилов, який знаходився в розшуку за розбійні напади. Уткін і Вальков підійшли до нього і представилися.

Працівники міліції прийняли рішення про його затримання. Підійшли до нього і попросили пред 'явити документи. У відповідь злочинець витягнув з внутрішньої кишені піджака пістолет, вистрелив в Уткін, а потім у Валькова і скрився.

Працівники міліції діяли помилково, не дотримуючись заходів особистої безпеки та не страхуючи один одного. Крім цього, вони не повідомили про виявлення підозрюваного черговому. Це в свою чергу спонукало злочинця на агресивні дії, так як він надіявся, що правосуддю не вдасться встановити його особу.

Коли зловмисник поліз у внутрішню кишеню піджака, то працівники міліції зайняли неправильну позицію: одному треба було встати напівобертх праворуч на відстані одного кроку, другому із зброєю в руках страхувати напарника, так як наряд знав про небезпеку, що представляв зловмисник (ст. 229 Статуту ППСМ). При цьому затримання необов 'язково було починати з перевірки документів, доцільно було використати інші мотиви.

Наряд в складі міліціонерів оперативної роти З БМШР "Беркут" молодшого сержанта міліції Оборського Ю.Л. (мав табельну зброю ПМ) і молодшого сержанта міліції Туржанського О. В. (не мав табельної зброї так як він після проходження початкової підготовки не здав відповідні заліки) ніс службу на маршруті № Юз 16.00 до 23.00 в м. Ірпень Київської області.

В 22.30, проходячи по вул. Ленінградський, міліціонери Оборський та Туржанський почули звук подібний пострілу від кафе "Черемош", яке знаходилося приблизно в 50-ти метрах від них. Міліціонери, запідозривши неладне, побігли в кафе.

Забігши в приміщення, міліціонери (першим був Оборський, за ним Туржанский) побачили, що всі столики в кафе були зайняти відвідувачами, і недалеко від стійки бару, за якою знаходились дві барменши, стояв спортивної статури чоловік, тримаючи в руках автомат АКСУ, далі за ним, ближче до стійки стояв ще один, в руці якого був пістолет, у третього в руці був ніж.

Оборський привів табельну зброю в бойову готовність.. Оцінивши обставини, він зрозумів, що застосувати її в даній обстановці недоцільно, оскільки від цього можуть постраждати сторонні люди. Тому він вирішив виманити озброєного чоловіка на вулицю, і, не зводячи з нього зброї, став повільно відходити до виходу. Помітивши це, чоловік з автоматом почав рухатись за ним.

Вибігши на вулицю, Оборський вирішив забігти за найближчий ріг кафе, оскільки це було найближче укриття. Попереду у нього був Туржанський, якого він штовхнув за ріг приміщення, і в цей час мужчина, що вибіг одразу за ним з кафе, вистршв у бік Оборського, який ще не встиг сховатися. Куля попала в ліве стегно.

Туржанський по радіостанції спробував викликати допомогу з підрозділу, але зв язку не було через те, що були розряджені акумулятори.

Почувши крики, Оборський побачив, що з кафе вибігали люди і серед них бігли вищеназвані злочинці. Застосувати до них зброю не було можливим, оскільки від цього могли постраждати сторонні люди. Злочинці зникли у невідомому напрямку

Наступною причиною, яка відноситься до об'єктивних, є недосконалість правової бази з питань забезпечення особистої безпеки співробітників органів внутрішніх справ. Здебільшого, це стосується військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції (СМВЧМ) та частин спеціального призначення внутрішніх військ (ЧСП ВВ), які притягуються до охорони громадського порядку.

Аналіз випадків загибелі і травмування працівників міліції і внутрішніх військ при виконанні службових завдань по охороні громадського порядку показує, що традиційні засоби активного захисту, які входять до екіпіровки патрульних (гумова палиця, наручники, "Терен") не забезпечують в повному обсязі особисту безпеку військовослужбовців СМВЧМ та ЧСП ВВ. Тому

спроба наряду у складі військовослужбовців СМВЧМ та ЧСП ВВ затримати озброєного злочинця часто закінчується пораненням та загибеллю патрульних.

1 січня 2002 року о 05 годині 45 хвилин в м. Іллічівськ біля магазину "Робін - Бобін троє невідомих побили громадянина, який повідомив про це військовослужбовцям внутрішніх військ - заступнику командира батальйону в\ч 3012 майору Городову П.М., який в цей час разом із чотирма військовослужбовцями направлявся до міськвідділу для підведення підсумків після закінчення несення служби по охороні громадського порядку на вулицях м. Іллічівськ. Городов і один військовослужбовець зайшли до приміщення бару, напроти вказаного магазину, для з 'псування обставин події у потерпілого, а інші військовослужбовці залишились на вулиці. В цей час, на протилежній стороні вулиці з'явився підозрілий громадянин, який швидко рухався від магазину "Робін-Бобін ". Військовослужбовець Мазовецький А.А. наказав йому негайно зупинитися, але останній на вимогу не відреагував та почав тікати. Не поставивши до відома старшого наряду Городова П.М., не маючи засобів індивідуального захисту та зброї, розпочали переслідувати втікача.

Під час переслідування невідомий з пістолета провів по них декілька пострілів, в результаті чого всім трьом військовослужбовцям були заподіяні «огнепальні поранення, одному із них смертельне. Злочинець з місця події зник.

Як встановлено перевіркою, причиною, що дала злочинцю можливість зникнути з місця події і в наслідок якої військовослужбовці отримали поранення, є відсутність у наряду на момент несення служби табельної зброї, засобів захисту та невміння діяти в ситуації, що склалася. Навчання військовослужбовців носить формальний характер, а нерідко підміняється господарчими роботами. Тематика занять не передбачає відпрацювання тактики дій в типових і екстремальних ситуаціях.

Значним кроком уперед у реформування органів внутрішніх справ України було б розширення кола спецзасобів, які використовуються при охороні громадського порядку військовослужбовцями строкової служби СМВЧМ, - електрошоковими пристроями та зброєю несмертельної дії, яка споряджена гумовими чи аналогічними метальними снарядами.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 21.04.1995 р. "Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР' при охороні громадського порядку правоохоронним органам було дозволено, крім гумових кийок, наручників та спецзасобів з препаратами сльозоточивої та дратівної дії, використовувати ще й електрошокові пристрої. Постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 04.08.1997 р. "Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні", яка відмінила попередню постанову, до вищевказаних спецзасобів активної оборони були додані патрони та пристрої для їх застосування вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми аіастивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Після дослідної експлуатації вітчизняної моделі електрошокового пристрою ІР-4 Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 101 від 13.02.1998 р., яким затвердило "Інструкцію про порядок застосування електрошокових пристроїв". Таким чином, була створена необхідна правова база для впровадження електрошокових пристроїв в діяльність органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку.

У використанні електрошокових пристроїв при охороні громадського порядку певними позитивними рисами є:

1. Застосування електрошокерів досить ефективно пригнічує

агресивність правопорушників при їх затриманні.

2. Використання електрошокерів безконтактним шляхом, як засобу

залякування, особливо в темний час доби, здійснює ефективний психологічний

стримуючий вплив на правопорушників.

3. Наявність електрошокового пристрою при несенні служби підвищує

особисту безпеку співробітників міліції і дозволяє в деяких випадках

затримувати правопорушника (злочинця) без застосування вогнепальної зброї.

4. Оскільки електрошокові пристрої відносяться до категорії засобів активного захисту, ними можна екіпірувати особовий склад спеціальних моторизованих військових частин міліції при несенні служби по охороні громадського порядку, значно підвищуючи особисту безпеку військовослужбовців строкової служби.

Що стосується патронів та пристроїв для їх застосування вітчизняного виробництва, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, то правова база для їх використання органами внутрішніх справ та внутрішніми військами МВС України під час охорони громадського порядку до кінця не створена (відсутні інструкції про порядок застосування, порядок зберігання і т. ін.).

Однак короткоствольна зброя несмертельної дії з гумовими чи аналогічними метальними снарядами має ряд особливостей, які є цінними для співробітників ОВС і військовослужбовців СМВЧМ при охороні громадського порядку:

1. Така зброя може бути візуальною копією бойової і при оголенні одним

своїм виглядом здійснювати на правопорушника психологічний вплив.

2. Вуличний правопорушник найчастіше керується лише своїми

емоціями, а не логікою. При влученні гумової кулі він отримує емоційний шок

від сильного больового імпульсу і, вважаючи себе серйозно пораненим, може

припинити чинити опір патрульним.

3. На відміну від інших засобів активного захисту несмертельна зброя,

яка споряджена гумовими або аналогічними метальними снарядами, має більшу

відстань дії.

4. Таку зброю можна використати для подачі звукового сигналу про

необхідність допомоги нарядові.

5.-Подібна зброя не буде відноситися до бойової, вона є засобом активної оборони і нею можна озброювати патрульні наряди, до складу яких входять військовослужбовці строкової служби, таким чином, значно підвищуючи їх особисту безпеку.

Застосування зброї у оперативно-службовій діяльності системи МВС є крайнім заходом захисту від небезпечних посягань на життя і здоров'я громадян та співробітників органів внутрішніх справ, а також є важливою складовою частиною виконання деяких службово-бойових завдань.

В реальних умовах стрільба потребує від правоохоронців уміння вражати будь-які цілі на будь-якій відстані із будь-яких положень в різних умовах освітлення і в умовах браку часу.

Результатом стрільби повинно бути гарантоване ураження цілі, а не випадкове влучення. Навички влучної стрільби напрацьовуються в результаті правильно поставленого навчання, тренувань і постійної практики. Навчання вогневій підготовці проводиться способом від простого до складного.. Перехід до наступного етапу навчання повинен відбуватись тільки після твердого закріплення навичок та вмінь для поточного етапу навчання.

Загальне призначення короткоствольної зброї (пістолета, револьвера) -самооборона його власника при виникненні штатної або позаштатної ситуації. Для подібних ситуацій характерні раптовість виникнення загрози і необхідність швидкої реакції на неї, яка полягає в миттєвій оцінці ситуації, що склалася, з одночасним відходом з лінії ведення вогню злочинцем, вихоплюванні зброї, приведенні її в готовність до стрільби та відкритті вогню.

Як показує аналіз застосування зброї працівниками ОВС України рр., взагалі стрільба ведеться на гранично малих дистанціях від 1 до 7 метрів і триває лічені секунди.

В Курсі стрільб (КС-97) зазначено - навчальні стрільби повинні проводитися при наявності світлошумових перешкод, які допомагають сформувати.у співробітника, що навчається, психологічну стійкість до стресових факторів, виникаючих при вогневому двобої зі злочинцем. Незважаючи на це, деякі тири міськрайлінорганів, внаслідок відсутності коштів, не мають необхідного для цього обладнання. В результаті при протидії неозброєному злочинцю або злочинцю, який погрожує застосуванням холодної зброї, правоохоронці діють незавжди впевнено. При вогневому двобої зі злочинцем спостерігається зниження майже у три рази відсотку влучення (відношення кількості пострілів, що влучили, до кількості пострілів на ураження).

Таблиця 6.

	Середня кількість пострілів, які роблять міліціонери	Відсоток влучення	Відсоткова частка ситуацій, в яких злочинці
При протидії неозброєному злочинцю	Поперед жальних	На ураження	Всього		загинули	Були поранені
При протидії холодної зброї	1.9	1.9	3,8	75,5%	15,40%	73,4%
При вогневому двобої (ситуації, де злочинцем застосовувалась бойова або мисливська зброя)	1,7	1,8	3,5	74,3%	19,5%	73,5%
1,4	3,9	5,3	24,6%	18,8%	53,1%

Робочою групою при вивченні матеріалів спецповідомлень про застосування вогнепальної зброї працівниками міліції України було виявлено, що у 73% випадків міліціонерам доводилось вести стрільбу в умовах обмеженої видимості, коли прицільна стрільба ускладнена або неможлива. Підвищити ефективність застосування табельної зброї у таких умовах можна двома шляхами:

- прийняття на озброєння та закупка спеціальних пристроїв для короткоствольної зброї, які дають можливість вести прицільний вогонь в умовах обмеженої видимості;

- збільшення часу на відпрацювання стрілецьких вправ, які виконуються по затемненій цілі на затемненій ділянці стрільби.

Подібні вправи характеризуються тим, що співробітнику міліції з початку необхідно ідентифікувати ціль, з'ясувати ступень загрози з її боку і потім зробити влучний постріл. При виконанні подібних вправ особами, що навчаються, використовуються освітлювальні пристрої. Регулярне виконання таких вправ дозволить мініозувати вірогідність виникнення ситуацій, коли співробітник міліції в умовах темряви відкриває вогонь по неозброєній людині, приймаючи її за злочинця або невірно оцінюючи її наміри, ступінь можливої загрози.

Як показують дослідження, що проводяться в НДІ НАВСУ з питань застосування правоохоронцями вогнепальної зброї, для вогневого двобою на близьких відстанях між співробітниками правоохоронних органів і. злочинцями на сьогоднішній день характерні таки особливості:

- високий темп стрільби з обох сторін;

- ведення правоохоронцями неприцільного вогню;

- невикористання правоохоронцями укриттів;

- невикористання тактичних прийомів (відходу з лінії ведення вогню злочинцями, тактичних пересувань, спостереження за оточуючою обстановкою іт. ін.);

- індивідуальна тактика дій співробітника міліції, навіть при діях у

складі групи.

Таке положення справ доводить необхідність поєднання стрілецьких вправ з виконанням тактичних прийомів під час стрільби у спеціально обладнаних тирах (стрільбищах). Особлива увага повинна приділятись виконанню стрілецьких вправ з елементами тактичних дій у складі групи.

Стрільба завжди велася із застосуванням прицільних приладів. Однак сучасні особливості виникнення ситуацій, де працівниками ОВС застосовувалась вогнепальна зброя, їх швидкоплинність, сформували необхідність поєднання швидкісної інстинктивної та прицільної стрільб, В результаті була розроблена методика "подвійного" пострілу, яку прийняли на озброєння поліцейські департаменти багатьох країн світу.

Сутність цієї методики полягає у швидкому відкритті вогню. Стрілок при виникненні ситуації, яка обумовлює негайне застосування вогнепальної зброї (наприклад, поява озброєного злочинця на дистанції менше 10 метрів при відсутності у безпосередній близькості громадян), швидко вихоплює зброю з кобури, робить один неприцільний постріл у бік озброєного злочинця (щоб викликати у нього збентеження), і потім переходить до прицільної стрільби. Оцінка таких дій співробітника робиться за двома показниками:

- час, який був витрачений на перший постріл;

- влучення у ціль другим пострілом.

Дана методика стрільби подвійними пострілами була прийнята і в Україні, але з деякими відмінностями. Згідно курсу стрільб співробітник, який при виконанні вправи робить подвійні постріли, зобов'язаний влучити у ціль обома пострілами.

Робочою групою НДІ НАВСУ пропонується така послідовність етапів навчання стрільбі з пістолета:

1. Індивідуальний період навчання (початковий).

Стрілецькі вправи виконуються із статичних положень.

1.1. Стрілецькі вправи, які виконуються у необмежений час по нерухомій

цілі. Ціль - мішень з кругами. Мета - навчити співробітника одноманітності

прицілювання і правильному проведенню пострілу.

1.2. Стрілецькі вправи, які виконуються в обмежений час по нерухомій

цілі, яка розтаиовується на різних відстанях. Ціль - мішень, яка імітує силует

злочинця з визначеними зонами ураження. Особливість - поступове

скорочення часу на виконання вправи. Мета - навчити співробітника

виконувати перпий влучний постріл за мінімальний проміжок часу та

визначати відстань до цілі.

1.3. Стрілецьгі вправи, які виконуються в обмежений час по нерухомій

цілі, яка розташовується на різних відстанях. Ціль - мішень, яка імітує силует

злочинця з визначеними зонами ураження. Особливість - виконання вправи

дотрійними пострілами та поступове скорочення часу на виконання першого

неприцільного (інстинктивного) пострілу. Мета - навчити співробітника

веденню вогню потрійними пострілами.

1.4. Стрілецькі вправи, які виконуються на затемненій ділянці стрільби

по затемненій нерухомій цілі. Ціль - ростова мішень. Особливість виконання полягає у попередній ідентифікації цілі за допомогою освітлювальних пристроїв, визначення ступеню можливої загрози з її боку. Для підвищення якості тренування доцільно розташувати на ділянці стрільби декілька мішеней, які імітують як озброєного злочинця, так і звичайних громадян. Також доцільно ці вправи виконувати при наявності шумових перешкод. Мета - навчити співробітника у найкоротший строк ідентифікувати ціль та мінімізувати можливість помилки при діях у реальних умовах.

1.5. Стрілецькі вправи, які виконуються в обмежений час по цілі, що рухається у різних напрямках. Ціль - ростова фігура озброєного злочинця, яка рухається зі швидкістю від 1 м/с до 4,5 м/с (швидкість людини, яка біжить що сили). Мета - навчити співробітника вести вогонь по цілі, що рухається. Як варіант, вправа виконується потрійними пострілами.

2. Індивідуальна тактична стрільба.

Стрілецькі вправи виконуються у поєднанні з індивідуальними тактичними діями.

2.1. Виконання тактичних дій з незарядженою зброєю під умовним

вогнем злочинця. Відпрацьовуються відхід з лінії ведення вогню злочинцем,

тактичні переміщення, навички стрільби з різних положень, пошук укриття,

переміщення до нього і ведення вогню з-за укриття. Головна увага приділяється

безпечному поводженню зі зброєю.

2.2. Виконання стрілецьких вправ у обмежений час по рухомій

(нерухомій) цілі а поєднанні з індивідуальними тактичними діями

співробітника міліції та світлошумовими перешкодами.

3. Тактична стрільба у складі групи.

3.1. Виконання тактичних дій з незарядженою зброєю під умовним вогнем злочинців в парі (у групі). Відпрацьовується колективна тактика захвату (знешкодження) групи озброєних злочинців, тактичні групові прийоми (обхід, охоплення, відсікання від житлових районів і т. ін.), взаємострахування членів групи, заходи особистої та колективної безпеки при поводженні зі зброєю.

3.2. Виконання стрілецьких вправ на спеціально обладнаному стрільбищі (у тирі) в парі (у складі групи) в обмежений час по рухомій (нерухомій) цілі в поєднанні з груповими тактичними діями та світлошумовими перешкодами.

Групові стрілецькі вправи з елементами тактичних дій повинні стати основним видом вогневої підготовки. Це обумовлено тим, що специфіка роботи більшості міліцейських підрозділів передбачає групову тактику дій.

В перервах доцільно проводити групові заняття в аудиторіях, під час яких проводити:

- відпрацювання правильності сприйняття ситуації, що склалася,

оцінки ступеня загрози життю та здоров'ю співробітника міліції, оточуючих

громадян, у тому числі і з точки зору судового провадження, пошук

правильного алгоритму дій, розподіл ролей між членами групи та дії згідно

цього розподілу. Приводиться за матеріалами реальних ситуацій, що

відбувалися;

розбір правильності виконання індивідуально-тактичних та групово-тактичних стрілецьких вправ учасниками, які присутні на заняттях.

Суб'єктивні причини.

До суб'єктивних відносяться причини, які виникають внаслідок неправильних дій співробітника міліції, невірної оцінки обстановки, що склалася, хибної впевненості у власних силах, грубого порушення нормативних документів МВС України, які стосуються особистої безпеки працівників міліції при виконанні службових обов'язків і безпечного поводження зі зброєю. Розглянемо найтиповіші суб'єктивні причини по службах.

ппсм.

За загальними даними ситуації, які призвели до поранення або загибелі міліціонерів патрульно-постової служби, розподілилися таким чином: "затримання правопорушників, злочинців" - 48%; "раптовий напад" - 34%;

"ДТП на особистому транспорті" - 11%; "ДТП на службовому транспорті" -5%; інші ситуації - 2% (мал. № 12(1)).

Характерною службовою ситуацією для працівників ППСМ є затримання громадян на вулиці за скоєння ними правопорушень чи злочинів. Ця ситуація є і найнебезпечнішою для ППСМ під час служби, судячи з кількості травмованих та загиблих. Частка подібних НП складає 57% (мал. № 12(2)).

Умовно причини подібних НП можна поділити на 3 групи: психологічні, тактичні і службові.

До причин НП першої групи належать психологічна невіра в можливість опору з боку порушника, і, як наслідок, психологічна неготовність до дій в екстремальних умовах; психологічна неготовність до можливості застосування зброї на ураження; невпевненість або хибна впевненість у собі.

26 травня 2001 року о 11 годині 45 хвилин міліціонери батальйону ППСМ Мінського райуправління ГУМВС України в м. Києві Черненко В.Ф. та Черниш Р.М. під час перевірки під'їзду житлового будинку, в якому збиралися особи для вживання наркотичних речовин, побачили підозрілого громадянина, який йшов по східцях з верхнього поверху і тримав в руках сумку. Працівники міліції зупинили його з метою перевірки документів та встановлення особи. При цьому діяли професійно неграмотно, ніяких застережливих заходів не вжили, втратили пильність, в наслідок чого невідомий зненацька дістав із сумки пістолет і провів по них декілька пострілів. В результати обидва міліціонери отримали вогнепальне поранення. Злочинець з місця події зник.

Часто міліціонери вимушені затримувати правопорушників в місцях масового відпочинку і в цій ситуації вести діалог з громадянами, які знаходяться у нетверезому стані. Відсутність комунікативної підготовки у працівників ППСМ призводить до активної або пасивної перешкоді виконанню службових обов'язків з боку сторонніх громадян.

Тактичні помилки виникають з незнання правил особистої безпеки при виконанні службових завдань.

Іноді до виникнення НП в службовій ситуації призводить комплекс психологічних і тактичних помилок. Так, хибна впевненість у власних силах може призвести до усвідомлених тактичних помилок, які викликані недбалим відношенням до правопорушника.

Однієї з розповсюджених тактичних помилок є не виклик допомоги. Навіть у ситуаціях, коли наряд ППСМ при припиненні порушення громадського порядку знаходиться у чисельній меншості, міліціонери продовжують розраховувати на власні сили.

Друга тактична помилка полягає в невірній оцінці навколишньої обстановки. При проведенні затримання в приміщенні непоодинокі випадки застосування правопорушниками підручних предметів в якості холодної зброї.

Наступною розповсюдженою помилкою, яка притаманна не тільки співробітникам ППСМ, але і працівникам інших служб, є тримання пальця на спусковому гачку зброї, яка приведена у бойову готовність, при веденні рукопашного двобою зі злочинцем при його затриманні.

В Одеській області при затриманні громадянина, який підозрювався у скоєнні злочину, сержант міліції Хаджиогло М.М., тримаючи приведену у бойову готовність зброю у руці, в процесі боротьби зробив випадковіш постріл, яким поранив у ліве плече свого напарника.

До службових причин виникнення НП з фізичними наслідками відносять помилки, які викликані недоліками службової підготовки. Наприклад, слабке знання правил та умов застосування табельної вогнепальної зброї є причиною того, що навіть у ситуації, коли міліціонер не тільки має право, але і зобов'язаний застосовувати зброю, він розраховує лише на свою фізичну силу.

Окремо серед службових причин виникнення НП стоїть грубе порушення

нормативних актів МВС Укрити,.які стосуються дотримання особистої безпеки при виконанні службових обов'язків та безпечного поводження зі зброєю. Подібні НП трапляються внаслідок особистої недисциплінованості окремих працівників міліції та байдужого ставлення до таких фактів їхніх товаришів по службі та безпосередніх керівників..

17 березня 2001 року біля 7 годин ранку оперуповноважений ВКМСН' ЛВ на ст. Сшельнжоео УМВС_України на Придніпровській залізниці молодший лейтенант міліції Булгаков В.О., 1979 р.н., в ОВС з 22.06.1979 р., «кімнаті ЛПМ в приміщенні залізничної станції Чаплине, безпідставно дістав табельний пістолет Макарова і грубо порушуючи вимоги Інструкції про заходи безпеки при поводженні зі зброєю мимовільним пострілом поранив в стегно лівої ноги міліціонера ППСМЛВ сержанта міліції Соколова О.А.

Небезпечною ситуацією для працівників ППСМ- є також раптовий напад правопорушників. Частка цієї ситуації однакова як серед загальної кількості НП, так і серед НП, що сталися під час служби - 34% випадків. До категорії "раптовий напад" відносять неочікувані ситуації активної протидії громадян, які на вимоги співробітників міліції щодо дотримання громадського порядку відповідають опором; напад на міліціонерів при конвоюванні чи перевезенні засуджених, затриманих; опір під час проведення особистого огляду, перевірки документів. Головна причина таких НП полягає в психологічній неготовності міліціонерів, внутрішній невірі в те, що вони можуть потрапити в екстремальну ситуацію, пов'язану з раптовим нападом. Серед причин, які сприяють виникненню в процесі службової діяльності подібних екстремальних ситуацій, можна назвати такі: тактичні помилки працівників ППСМ, тобто невміння передбачити можливі наслідки власних дій; невірна оцінка обстановки, що склалася; невірна оцінка психофізичного стану правопорушника.

Дата добавления: 2015-06-25