Прут-Дністровська височинна область

Прут-Дністровська область простягається вздовж Дністровсько­го лівобережжя. її північні й східні межі проходять по долині І>. Дністер, а південно-західна — по р. Прут. Прут-Дністровське межиріччя розташоване на рівнинній території України, яка безпо­середньо прилягає до Карпатської гірської країни. Це підвищена на 200—300 м над рівнем моря хвиляста рівнина. На ній виділяється асиметрична Хотинська височина з абсолютними відмітками 360— 420 м, у центральній частині — 480 м, максимальна висота — 515 м (г. Берда). Територія межиріччя значно розчленована притоками річок Дністер і Прут. У привододільній частині височини глибини річкових долин неоднакові: у басейні р. Прут вони становлять 10— 15 м, у басейні р. Дністер — 100—150 м. Найбільш заглиблені доли­ни рік Прут (150 м) і Дністер (225 м). Для долин цих річок харак­терні східчастий поперечний профіль, який відбиває декілька тера­сових рівнів, і породи різного віку. В крутих схилах Дністровської долини можна спостерігати кембрійські й силурійські вапняки, мер-гелі. Вище відслонюються юрські й крейдові пісковики, вапняки, мергелі. У долині р. Прут корінні відклади представлені міоцено­вими (тортонськими) глинами, а в Придністров'ї — вапняками, гіпса­ми, на Хотинській височині — карбонатними глинами, сарматськи­ми пісковиками, вапняками і конгломератами. Вододільні ділянки складені лесовими суглинковими і глинистими породами потужні­стю 1,5—2,0 м. Потужність лесових порід збільшується від водо­ділу в напрямку долин рік Дністер і Прут до 8—10 м. Характерні сучасні фізико-географічні процеси — повсюди виявляються вивітрю­вання і руйнування гірських порід, водна ерозія, утворюються яри, спостерігаються карстоутворення, зсуви.

У ландшафтній структурі області домінують височинні комп­лекси із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, залишками гра­бових, дубово-грабових і букових лісів. Ландшафти характеризу­ються значною антропогенною зміненістю. Великі лісові масиви збе­реглися на Хотинській і Бистрицько-Тлумацькій височинах, при­дністровських схилах.

Прут-Дністровська область позначається переважанням сільсько­господарських ландшафтів, сприятливими умовами для вирощування пшениці, кукурудзи, цукрового буряку, соняшнику, розвитку садів­ництва, виноградарства, тваринництва.

Вищий ландшафтний рівень утворюють широколистянолісові вододільні плато і схили із сірими лісовими, місцями дерново-підзо­листими ґрунтами (Хотинська височина). Дуже поширені тут горбисто-пасмові ерозійно-зсувні схили з дубовими і грабовими лісами, хвилясті межирічні рівнини з буково-грабово-дубовими лісами. Це переважно вторинні низькостовбурні насадження. У них ростуть також клен, ясен, в'яз, липа, у підліску — ліщина, глід, свидина, бе­ресклет, крушина та ін. Поверхню пасом і схилів змінено госпо­дарською діяльністю. На місці зведених лісів з'явилися степові лучні злаково-різнотравні асоціації, в яких домінують типчак, вівсяниця червона і лучна, польовиця, мітлиця звичайна, волошка, звіробій та ін. На схилових вигонах і пасовищах спостерігається площинний змив. Вони поліпшуються шляхом підсіву багаторічних трав, регу­льованого використання.

У північно-західній частині області значно поширені вододільні закарстовані підвищення рівнини з чорноземами опідзоленими, деградованими і карбонатними, темно-сірими і сірими лісовими ґрун­тами. Це вододільні горбисто-пасмові й платоподібні місцевості, роз­членовані притоками рік Дністер і Прут. Утворення карстових форм зумовлено розвитком неогенових гіпсів і вапняків, які перекриті незначною товщею лесових порід. Карстові процеси розвиваються в гіпсах. Це переважно карстові лійки глибиною 2—5 м і діаметром 50—60 м. Характерні також карстові западини витягнутої оваль­ної конфігурації, зустрічаються карстові озера, понори.

У східній частині області на фоні зниженого Прут-Дністровсько­го межиріччя з абсолютними висотами 220—230 м піднімаються горбисті товтрові місцевості з чорноземами опідзоленими і сірими лісовими ґрунтами, на яких фрагментарно збереглася степова рос­линність.

Важливе місце в ландшафтній структурі області займають місце­вості терасових рівнин, що надають долинним ландшафтам харак­терну східчасту диференційованість. У долинах рік Прут і Дністер спостерігаються заплава і декілька надзаплавних терасових рівнів. Заплавні місцевості Прута і його приток піднімаються над рівнем води на 0,5—2,0 м. Вони складені валунно-галечниковими і піща­но-галечниковими алювіальними утвореннями. Заплавні ландшаф­ти використовують як сінокоси, пасовища, для вирощування польо­вих і овочевих культур. Підвищенню їх продуктивності сприяють культурно-технічні меліорації.

Нижньотерасні місцевості піднімаються над рівнем води на 3— 8 м. Потужність алювіального шару близько 10 м. Це сірувато-бурий суглинок, галечники і піски. Поверхня терас складена лесовими су­глинками, на яких утворились дернові карбонатні, лучно-чорноземні грунти. Родючі ґрунти, рівнинність цих місцевостей сприяли суцільній їх розораності. Природна рослинність, що збереглася, представлена пе­реважно свіжими злаково-різнотравними луками, заростями чагарників і гаями. Землі використовують, головним чином, для польових і кор­мових сівозмін. На надмірно зволожених угіддях застосовуються меліо­ративні й агротехнічні заходи з підвищення їх продуктивності.

У долинах рік Дністер і Прут утворилися високотерасні місце­вості, висоти яких становлять: третьої тераси — 15—25 м, четвертої — 50—60, п'ятої — 80—100, шостої — 120—150, сьомої — 150— 160 м. Тераси утворені галечниками, покритими лесоподібними су­глинками і глинами. Терасові місцевості часто розчленовані балка­ми, долинами другого порядку. На покриваючих їх лесових породах утворились опідзолені чорноземи, сірі лісові ґрунти. Тераси розо­рані, зайняті сільськогосподарськими угіддями (пшениця, кукурудза, цукровий буряк). Лучні й пасовищні угіддя становлять 11—18 %, сади і виноградники — 3—5 %.

Досить велика кількість еродованих земель в області зумовлює застосування спеціальних заходів із запобігання ерозійним проце­сам. Схилові місцевості використовуються як орні й сінокісні угід­дя, сінокоси і пасовища, круті схили — як вигони. Для попереджен­ня площинного змиву, підвищення продуктивності угідь першочер­гове значення мають накопичення і збереження необхідної для рос­лин вологи, систематичний підсів багаторічних трав, регульований випас, залуження еродованих схилів.

Ландшафти Прут-Дністровської області людина почала перетво­рювати в ранньому палеоліті (100—120 тис. років до н. є.). Виявле­но стоянки людини в долині р. Дністер. Є сліди освоєння цієї тери­торії в залізному віці й пізніше, у VII—XIV ст. Дослідники зазнача­ють істотну зміну лісів з 1845 р. внаслідок суцільних вирубок, що призвело до трансформації змішаних багатоярусних стійких висо­копродуктивних бучин і дібров вторинними грабовими, осиковими і липовими насадженнями. В сучасній структурі угідь ліси станов­лять 3—15 %, сінокоси і пасовища — 6—10, орні землі — 65—70, сади і виноградники — 5—6 %. І тільки на Хотинській височині ліси займають 24 % території.

Лісові ландшафти Прут-Дністровської області мають важливе природоохоронне і рекреаційне значення. Наявність культурно-істо­ричних пам'яток, живописні ландшафти долини р. Дністер, Україн­ських Карпат, близькість такого міста, як Чернівці, роблять обґрун­тованими передумови організації тут природного парку.

Постійної охорони і догляду потребують такі пам'ятки природи: карстова печера в с. Баламутівка в долині р. Дністер, круті схили зі степовою рослинністю у с. Погорілівка, парки в м. Сркиряни, смт. Кельменці, селах Романківці, Ставчани та ін.

Дата добавления: 2015-06-25