Розділ 1 наукове відкриття в системі правового регулювання інтелектуальної власності

ВСТУП

Інноваційна політика нашої держави спрямована на підтримку і захист об’єктів інтелектуальної власності, найважливішими з яких є наукові відкриття. Саме вони дозволяють формувати принципово нові напрями у розвитку відповідних галузей науки, техніки, промисловості тощо, з ними пов’язаний подальший розвиток науково-технологічного прогресу в Україні. Іншими словами, наукові відкриття є провідним чинником, що кардинально впливає на розвиток сучасної науки і техніки, а отже і на економіку країни.

На сьогоднішній день стан питання щодо охорони наукових відкриттів в Україні є недосконалим. Це є причиною низького коефіцієнту корисної дії наукових відкриттів, безперешкодного їх використання будь-якими особами, недостатньо ефективного державного контролю у цій сфері. З іншого боку, недостатнім є і рівень наукових досліджень проблем, пов’язаних зі створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням наукових відкриттів, цивільно-правовою відповідальністю, яка настає за порушення законодавства щодо наукових відкриттів.

Разом з тим, Цивільним кодексом України наукове відкриття визнано об’єктом інтелектуальної власності, який потребує правової охорони і зазначено, що право на нього має охоронятись в порядку, встановленому відповідним Законом. Всесвітньоюорганізацією інтелектуальної власності поряд з іншими результатами творчої діяльності наукове відкриття визнано об’єктом інтелектуальної власності, який потребує належної правової охорони і законодавчого регулювання.

Різноманітні аспекти правової сутності наукового відкриття вже вивчали різні автори. Це, зокрема, А. М. Азаров, Г. О. Андрощук, Б. С. Антімонов, Ю. Л. Бошицький, І. І. Ващинець, Є. Н. Єфімов, В. А. Іванов, О. С. Іоффе, Є. А. Кожина, Ю. П. Конюшая, І. М. Кучеренко, Ф. К. Кліменко, О. В. Кохановська, О. П. Орлюк, В. В. Потоцький, А. М. Павлов, О. А. Підопригора, Н. А. Райгородський, В. І. Серебровський, В. В. Сапєлкін, О. П. Сергєєв, О. Д. Святоцький, Р. О. Стефанчук, В. Г. Тимінський, Т. А. Фаддєєва, І. Я. Хейфець, В. Чолаков, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко, Р. Б. Шишка та інші.

Разом з тим питання правової охорони наукових відкриттів залишаються недостатньо висвітленими.

Теоретичною та методологічною базою магістерської роботи є наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів – цивілістів та економістів з проблем інтелектуальної власності, нормативно-правові акти державного Комітету у справах винаходів і відкриттів СРСР, документи і матеріали Міжнародної Асоціації авторів наукових відкриттів та Асоціації авторів наукових відкриттів України.

Усе вищенаведене свідчить про актуальність обраної теми наукового дослідження. Її розробка сприятиме вирішенню як теоретичних, так і практичних питань, пов’язаних з науковим відкриттям, як об’єктом цивільних правовідносин.

Метою роботи є формування концептуального підходу до наукового відкриття, як об’єкта цивільних правовідносин, виявлення його особливостей, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері державної правової охорони наукових відкриттів в Україні.

Наведена мета зумовила постановку і вирішення таких наукових завдань:

– встановити правову природу наукового відкриття як об’єкта цивільних правовідносин;

– визначити суб’єктний склад осіб, які можуть виступати учасниками цивільних правовідносин стосовно наукового відкриття;

– розкрити зміст прав автора (співавторів) наукового відкриття, з їх відповідною класифікацією;

– з’ясувати місце інституту права на наукове відкриття серед інших інститутів в системі права інтелектуальної власності України;

– узагальнити вітчизняний досвід реєстрації та законодавчого регулювання наукових відкриттів;

– визначити стан цивільно-правової охорони наукових відкриттів у зарубіжних країнах;

– визначити процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття в Україні;

– запропонувати рекомендації щодо розгляду судових справ, пов’язаних з науковим відкриттям, як об’єктом цивільних правовідносин.

Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням наукових відкриттів.

Предметом дослідження виступає наукове відкриття, як об’єкт цивільних правовідносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові й діалектичні методи пізнання: дедуктивний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-функціональний, а також спеціальні методи, які застосовуються у наукових дослідженнях: статистичний і графічний методи, метод прогнозування тощо. Дедуктивний метод застосовувався під час дослідження наукового відкриття шляхом поступового переходу від загальноправових категорій і об’єктів до визначення конкретних необхідних понять; порівняльно-правовий метод застосовувався під час дослідження розвитку питання охорони наукових відкриттів у різні часи в законодавствах вітчизняних і зарубіжних країн; формально-логічний дозволив визначити, уточнити й доповнити об’єкти, ознаки наукового відкриття і тим самим надати чітке визначення його понятійно-категоріального апарату; системно-функціональний метод застосовувався під час визначення особливостей розвитку й функціонування інституту наукового відкриття, як окремого інституту у системі права інтелектуальної власності, а також з’ясування спільних і відмінних рис основних підходів до визначення наукового відкриття, як об’єкта інтелектуальної власності, на який не виникає виключного права.

Дата добавления: 2015-06-25