Список скорочень 3 страница

23) У п. 23 коментованої статті дається перелік суддів всіх судових інстан­цій, які на професійному рівні вирішують кримінальні справи, переглядають їх рішення в апеляційному та касаційному порядках, а також у Верховному Суді України. Суддею в Україні є її громадянин, який у визначеному законом порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в будь-якому суді України (голова суду, його заступник, суддя) і на професійній основі здійснює правосуддя у справах про кримінальні правопорушення. Під час здійснення правосуддя у кримінальних справах у судах першої інстанції за участі присяжних (див. коментар до ст. 383 КПК) суддею є також присяжний.

Не є суддею в значенні коментованого пункту суддя у відставці, хоча за ним зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для суд­дів (ч. 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

24) Пункт 24 коментованої статті визначає термін «судове провадження», під яким слід розуміти провадження у справах про кримінальні правопорушен­ня у суді першої інстанції після надходження до нього обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної від­повідальності з відповідними матеріалами. Судове провадження охоплює під­готовче судове засідання (ст. 314 КПК), судовий розгляд і вирішення справи про кримінальне правопорушення в суді першої інстанції, включаючи особливі порядки провадження щодо кримінальних проступків та провадження за участі присяжних (гл. 30 КПК), провадження в суді апеляційної і касаційної інстан­цій та у Верховному Суді України, а також при перегляді судових рішень щодо кримінальних правопорушень за нововиявленими обставинами. Крім того, тер­міном «судове провадження» охоплюється діяльність суду, пов'язана з віднов­ленням втрачених матеріалів кримінального провадження (ст.ст. 529-531 КПК) та виконанням судових рішень - зверненням судових рішень до виконання (ст. 535 КПК), вирішенням питань, що виникають під час виконання вироків (ст. 537 КПК).

Терміном «судове провадження» не охоплюється діяльність слідчого суд­ді, пов'язана з виконанням покладених на нього функцій на досудовому роз­слідуванні кримінальних правопорушень.

25) У п. 25 коментованої статті дається визначення терміна «учасник кри­мінального провадження». Цим терміном коментований КПК охоплює сторони

кримінального провадження (з боку обвинувачення - орган досудового розслі­дування і прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їх закон­ний представник (у випадку їх неповноліття) і захисник (адвокат), виправданий і засуджений та їх захисник у контрольних стадіях провадження), потерпілого і його представника чи законного представника, цивільного позивача і цивільно­го відповідача та їх представників і законного представника цивільного пози­вача, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), заявника, який звернувся до уповноваженого органу державної влади з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, свід­ка та його адвоката, понятого, заставодавця (у випадку внесення застави не підозрюваним чи обвинуваченим), перекладача, експерта, спеціаліста, секрета­ря судового засідання та судового розпорядника.

Наведений у п. 25 перелік учасників кримінального провадження не є ви­черпним. До нього необхідно додати представника адміністрації дитячої уста­нови, якій передано під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваче­ного як запобіжний захід (ст. 493 КПК), представників служби в справах дітей та кримінальної міліції в справах дітей, які беруть участь у судовому розгляді кримінальних справ про обвинувачення неповнолітніх (ст. 496 КПК), особис­того поручителя, який бере участь у кримінальному провадженні у випадку за­стосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки (ст. 180 КПК). Перелічені особи наділяються відповідним процесуальним статусом і є учасниками кримінального провадження.

26) Коментований пункт, в якому дається перелік учасників судового провадження, кореспондує з п. 25 як окреме і загальне, оскільки судове про­вадження (див. коментар до п. 24) є складовою частиною кримінального про­вадження (див. коментар до п. 10). Значна частина учасників кримінального провадження є або може бути й учасниками судового провадження. До таких, зокрема, належать сторони: з боку обвинувачення - прокурор як держаний об­винувач, а також потерпілий як приватний обвинувач у випадку відмови про­курора від обвинувачення; з боку захисту - обвинувачений, його захисник та законний представник (у випадку неповноліття обвинуваченого); потерпілий та його представник чи законний представник, якщо його було залучено до про­вадження; цивільний позивач, його представник чи законний представник, ци­вільний відповідач та його представник, якщо було заявлено цивільний позов; перекладач, експерт, спеціаліст, якщо вони були залучені судом до проваджен­ня; заставодавець у випадку вжиття чи зміни судом запобіжного заходу - за­стави, яку вносить не обвинувачений; секретар судового засідання та судовий розпорядник. Учасниками судового провадження можуть бути й суб'єкти, на­звані в абз. 2 коментаря до п. 25.

Крім перелічених учасників судового провадження, п. 26 коментованої статті називає також «інших осіб, які за клопотанням або скаргою яких у ви­падках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження». У цьому разі йдеться про апеляційне провадження у випадку оскарження ухвали

слідчого судді чи суду про: а) тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні відповідної фізичної або юридичної особи, та здій­снити їх виїмку (ст. 165 КПК); б) арешт майна, яке знаходиться не у володінні підозрюваного, обвинуваченого чи у цивільного відповідача, а в іншої особи (ст. 170 КПК). Фізичні чи юридичні особи, які володіють речами і документа­ми, а також майном, щодо яких вжито названих заходів забезпечення кримі­нального провадження, вправі оскаржити відповідні ухвали до апеляційного суду. Розгляд таких скарг відбувається шляхом апеляційного провадження.

До «інших осіб» в контексті коментованого пункту також належать: 1) ор­ган виконання судових рішень, який звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення. Він вправі оскаржити ухвалу суду про роз'яснення судо­вого рішення або відмову у його роз'ясненні в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 380 КПК); 2) особа, яка затримана або щодо якої застосовано екстради-ційний арешт (ч. 9 ст. 584 КПК); 3) особа, щодо якої ухвалено рішення про її екстрадицію (ч. 6 ст. 591 КПК); 4) особа, засуджена судом іноземної держави, вирок щодо якої передано для виконання в Україну (ч. 9 ст. 603 КПК); 5) Мі­ністерство юстиції України, за клопотанням якого суд першої інстанції своєю ухвалою відмовив у виконанні вироку іноземної держави (ч. 9 ст. 603 КПК).

Перелічені в п.п. 2, 3, 4, 5 суб'єкти провадження також вправі оскаржити рішення слідчого судді (п.п. 2, 3) та суду (п.п. 4, 5) в апеляційному порядку. Розгляд і вирішення їх скарг та клопотань здійснюється в апеляційному про­вадженні.

Частина 2 ст. З КПК зазначає, що в КПК вживаються й «інші терміни», які визначаються окремими нормами як КПК, так і інших законів України. Ко­ментований Кодекс серед «інших термінів» дає визначення: підозрюваного і обвинуваченого (ст. 42), виправданого і засудженого (ст. 43), захисника (ст. 45), потерпілого (ст. 55), заявника (ст. 60), цивільного позивача і цивільного відпо­відача (ст.ст. 61, 62), свідка (ст. 65), експерта (ст. 69), спеціаліста (ст. 71), доказу (ст. 84), показань (ст. 95), речових доказів (ст. 98), документа (ст. 99), висновку експерта (ст. 101), процесуальних рішень (ст. 110) та процесуальних строків (ст. 113), повідомлення (ст. 111), приводу (ст. 140) тощо.

С т а т т я 4. Дія Кодексу в просторі

1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з під­став та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчи­нення кримінального правопорушення.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнаваль­ним знаком України, якщо це судно приписане до порту, розташованого в Україні.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на те­риторії іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопору­шень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого осо­бового складу, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися про­цесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжна­родним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умо­ви, що це прохання не суперечить законодавству України.

1. Частина 1 коментованої статті закріплює загальний принцип, на осно­ві якого діє законодавство України в просторових межах. Якщо кримінальне провадження здійснюється на території України, то незалежно від того, де було вчинене кримінальне правопорушення - в Україні чи за її межами - воно регу­люється нормами Кримінального процесуального кодексу України. Це право­ве положення грунтується на міжнародному принципі невтручання держав у внутрішні справи інших. Жодна держава не вправі вчиняти дії юрисдикційного характеру на території інших держав без їх згоди.

2. Поняття «територія України» визначається Конституцією України (ч. З ст. 2) та Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. Територія України є цілісною і недоторканною. Згідно зі ст. 1 названого Закону територією України є: а) сухопутна територія; б) водна територія, до якої належать річки, озера та інші водойми на території України, води морських портів України, заток, бухт, лиманів, проток, береги яких належать Україні, води прикордонних річок до середини головного фарватеру, внутрішні морські води і територіальні прибережні морські води шириною 12 морських миль (морська миля становить 1853 м) від лінії найбільшого відпливу; в) підземна територія до технічно доступної глибини в межах території України; г) повітряний про­стір над сухопутною і водною територією України (атмосфера, стратосфера і дальший простір до рівня космічного простору).

Територія України визначається кордонами України, але частина терито­рії України, на якій розташовані дипломатичні представництва інших держав, згідно із загальновизнаними міжнародно-правовими актами, знаходиться під юрисдикцією цих держав. На такій території норми Кримінального процесу­ального кодексу України за загальним правилом не діють. Винятки становлять лише випадки, коли уповноважені представники відповідних іноземних держав дають згоду на кримінальне провадження за правилами КПК.

3. Дія Кримінального процесуального кодексу України поширюється та­кож на кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, вчине­них на території дипломатичного представництва чи консульської установи України, що розміщені на території інших держав. Якщо кримінальне право­порушення вчинене на борту цивільного повітряного, морського чи річкового судна, що перебуває за межами території України, але легітимно літає чи пла­ває під розпізнавальними знаками чи прапором України і приписане до порту, розташованого в Україні, то провадження щодо нього також здійснюється за правилами КПК. Що стосується військових повітряних, річкових чи морських суден України, то вони завжди знаходяться під юрисдикцією своєї держави, і дія ч. 2 коментованої статті поширюється на них безумовно.

4. Згідно з п. 23 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України схвалює рішення про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держа­ви, а також про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України. Такі підрозділи, як правило, діють у складі сил з підтримання миру і безпеки та направляються на прохання ООН. На них поширює свою дію ст. 1 Конвенції про безпеку персоналу ООН та пов'язаного з нею персоналу 1994 р. Військовослужбовці, які входять до таких підрозділів, користуються імунітетом (недоторканністю) в країні перебування. Вони залишаються під юрисдикцією України, і кримінальне провадження у випадку вчинення ними кримінальних правопорушень на території інших держав здійснюється за правилами КПК.

С т а т т я 5. Дія Кодексу в часі

1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення прийма­ється згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

1. Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Кримінальний проце­суальний кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. Як зазначено у його Прикінцевих положеннях, він вступає в силу через шість місяців з дня його опублікування. Повний текст Кодексу був опублікова­ний в офіційному виданні - газеті «Голос України» 19 травня 2012 р. Оскільки строк, який обчислюється місяцями, завершується у відповідне число остан­нього місяця (19 листопада 2012 p.), то днем набрання чинності цим Кодексом є 20 листопада 2012 р. Таким чином, з цієї дати всі процесуальні дії в криміналь­ному провадженні проводяться, а процесуальні рішення ухвалюються згідно з правилами цього Кодексу, якщо ним не встановлено іншого.

Це положення має важливе практичне значення, оскільки процесуальна дія може початися раніше введення в дію КПК і продовжуватись під час його

Дата добавления: 2015-06-25