Цього Кодексу. 1 страница

Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

Дату постановления ухвали;

6) дату втрати законної сили ухвалою;

7) підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім'я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановления ухвали, у якій не зазначено строку

її дії;

3) відкликання ухвали прокурором.

4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право виріши­ти питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, перед­баченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових об­ставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

5. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою при­воду може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

1. Частина 1 коментованої статті регламентує форму і зміст ухвали слідчо­го судді, суду, якою дається дозвіл на затримання з метою приводу. Вона склада­ється з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної, резолютивної, має містити передбачені законом реквізити та іншу інформацію.

2. У вступній частині ухвали зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів); 2) прізвище, ініціали та посада проку­рора; 3) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затри­мання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановления ухвали, а якщо прізвище, ім'я, по батькові не відомі, - докладний опис такої особи.

428,

\ 3. Описова частина ухвали зводиться до короткого викладу фактичних об­ставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обви­нувачується особа, і його правової кваліфікації за законом України про кримі­нальну відповідальність, доведених прокурором в судовому засіданні.

4. У мотивувальній частині робляться посилання на обставини, доведені прокурором у судовому засіданні наявними у провадженні матеріалами, які да­ють слідчому судді, суду підстави для: а) обгрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; б) висновку про існування ризику, за­значеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; в) висновку щодо існування обставин, зазначених у п.п. 1 або 2 ч. 4 ст. 189 КПК, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.

5. У резолютивній частині ухвали вказується про надання/відмову у на­данні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його при­воду до слідчого судді, суду та зазначається дата втрати нею законної сили.

Далі вказується дата постановления ухвали і ставляться підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

6. Зазначення в ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу прізви­ща, ім'я, по батькові, адреси і телефону прокурора або слідчого, за клопотан­ням якого постановлена ухвала, яка зазвичай має робитися після підпису слід­чого судді, судді (суддів), необхідна для того, щоби уповноважена на виконання ухвали службова особа могла мати з ними невідкладний зв'язок.

7. Ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приво­ду мотивування не потребує, оскільки її постановления грунтується на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення всіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого. Достатньою тут є вказівка на недоведеність прокурором того, що зазначені у клопотанні обставини є достатніми підстава­ми для його задоволення.

8. Під новими обставинами, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою, як підставами для повторного звернення прокурора до слід­чого судді, суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання маються на увазі нововиниклі обставини, тобто такі, яких не існувало на час розгляду попере­днього клопотання, які проявили себе після постановления слідчим суддею, судом ухвали. При цьому не обов'язково, щоб такі нововиниклі обставини під­тверджували наявність ризику, на який робилося посилання у первинному кло­потанні як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою. Ними можуть бути й обставини, що підтверджують наяв­ність іншого ризику (ризиків), але такого, що також тягне за собою необхідність обрання щодо того ж підозрюваного, обвинуваченого у тому ж кримінальному провадженні як запобіжного заходу тримання під вартою.

9. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу, по­становлена слідчим суддею, може бути оскаржена прокурором в апеляційному

-429

порядку безпосередньо до апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголо­шення (п. 1 ч. 1 ст. 309, ч. З ст. 392, п. 2 ч. 1, п. З ч. 2 ст. 395 КПК).

Ухвала про відмову в наданні такого дозволу, постановлена під час судо­вого провадження в суді першої інстанції, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене судом першої інстанції за результатами судового розгляду кримінальної справи (ч. 2 ст. 392 КПК).

Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, сулу про дозвіл на затримання

1. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути івільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

2. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.

3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незаплано-вана зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зу­пинка громадського транспорту.

4. У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем за­тримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй ко­пію зазначеної ухвали.

6. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається осо­ба, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він три­мається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затри­мання.

8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового скла­ду розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

\ 1. Затримання особи у новому українському кримінальному процесі - це тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК), який має дві форми: 1) за­тримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (ст.сг 187-191 КПК); 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (ст.сті 207-213 КПК).

2. Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу по­лягає у короткочасному, до тридцяти шести годин (ч. 1 ст. 192 КПК), а у перед­бачених законом випадках (ч. 2 ст. 211 КПК) - до шістдесяти годин утриманні підозрюваного, обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання за­побіжного заходу. Строки затримання обраховуються в годинах і неробочим часом не перериваються.

3. Коментована стаття детально регламентує дії уповноважених службо­вих осіб (службових осіб, яким законом надане право здійснювати затриман­ня), а також дії службових осіб (службових осіб, які здійснювали затримання фактично) з двоєдиною метою: неухильного дотримання прав та свобод затри­маного та негайного повідомлення про затримання слідчого, прокурора і до­ставления його до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

4. Детальна регламентація місця затримання у разі затримання на тран­спорті важлива, окрім наведеного у попередньому пункті коментаря, й тому, що це місце визначає момент затримання, що важливо для обчислення строку (не пізніше тридцяти шести (шістдесяти) годин), на який особа може бути затри­мана і до завершення якого повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, а якщо затримання мало місце без ухвали про дозвіл про затримання у вчиненні кримінального правопорушення поза межами територіальної юрисдикції цьо­го суду, аби прокурор мав змогу, у разі неможливості у сімдесятидвогодинний строк (ст. 211 КПК) з моменту затримання доставити особу в цей суд, визна­читися з територіальною юрисдикцією місцевого суду, до якого він має право звернутися із клопотанням про застосування до затриманого запобіжного за­ходу (ч. 1 ст. 192 КПК). Окрім цього, така регламентація необхідна для забез­печення належного виконання уповноваженою службовою особою обов'язку з доставления затриманої особи до найближчого підрозділу органу досудового розслідування для реєстрації затримання (ч. 1 ст. 210 КПК).

5. Покладення на службову особу, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, обов'язку негайно вручити їй копію зазначеної ухвали є гарантією забезпечення прав затриманої особи, в тому числі права знати підставу затримання та права невідкладно знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, обвинувачується.

6. Покладення обов'язку на уповноважену службову особу, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затри-

мання, негайно повідомити про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухралі, є гарантією права підозрюваного, обвинуваченого якнайшвидше з момент^ за­тримання постати перед слідчим суддею, судом для вирішення в розумні стро­ки питання про обрання щодо нього запобіжного заходу. /

Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного за­ходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернути­ся із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затри­мано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні криміналь­ного правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, - до місце­вого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол за­тримання підозрюваного.

1. За загальним правилом клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального право­порушення (затримання «кожним» - ст. 207 КПК та затримання уповноваже­ною службовою особою - ст. 208 КПК), подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює кримінальне провадження у справі. Якщо в шістдесятигодинний термін з моменту затримання особи (ч. 2 ст. 211 КПК) на території юрисдик­ції іншого місцевого суду доставити затриманого до суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, для розгляду клопотання неможливо, таке звернення з клопотанням здійснюється до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Форма та елементи змісту клопотання про застосування запобіжного за­ходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення аналогічні формі та елементам змісту клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів (див. п.п. 2-7 коментаря до ст. 184 КПК).

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запо­біжного заходу

1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійсню­ється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисни­ка, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

\ 2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запо­біжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права: {) мати захисника;) знати суть та підстави підозри або обвинувачення;

3) знати підстави його затримання;

4) відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або об­винувачення;

5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;

6) досліджувати речові докази, документи, показання, на які поси­лається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;

7) заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

3. Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для за­безпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримі­нального провадження вимагають участі захисника.

4. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

5. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зро­блені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

6. Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запо­біжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо про­курором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнарод­ний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає пи­тання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що по­становляє ухвалу.

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу

розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження клопотання прокурора розглядається судом місцевого суду, в межах територіальної Юрис­дикції якого знаходиться орган досудового розслідування, невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюбано-го, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщЬ під­озрюваний, обвинувачений перебуває на воли, за обов'язкової участі сторін -прокурора, з однієї сторони, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, з іншої.

За відсутності підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід лише у разі, якщо прокурор доведе і наявність підстав для обрання цього запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК, і те, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний роз­шук. Проте у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд зобов'язаний у режимі змагальності сторін за участі підозрюваного, обвинуваченого переглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запо­біжний захід та постановити з цього питання ухвалу.

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, об­винувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, до початку розгляду клопотання по суті зобов'язаний роз'яснити його права, передбачені у п. 2 коментованої статті в усіх випадках і незалежно від того, що підозрюваному, обвинуваченому була вручена пам'ятка про його про­цесуальні права та обов'язки (ч. 8 ст. 42 КПК), а також з'ясувати чи вони йому зрозумілі.

3. У разі заявления підозрюваним, обвинуваченим клопотання про за­лучення захисника (ст. 48 КПК), якщо участь захисника є обов'язковою (ст. 52 КПК); якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження (особлива правова, фактична чи доказова складність криміналь­ного провадження, мізерна правова обізнаність підозрюваного, обвинуваченого тощо) вимагають участі захисника, він зобов'язаний вжити у передбаченому законом порядку (ст.ст. 48, 49, 53 КПК) заходів для забезпечення його захис­ником та побачення з ним до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.

4. Закон надає слідчому судді, суду право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка та дослідити будь-які мате­ріали, аби вони мали значення для вирішення питання про застосування запо­біжного заходу.

5. Пункт 5 коментованої статті містить важливу гарантію того, що підозрюваний, обвинувачений при розгляді клопотання про обрання до нього запобіжного заходу, є вільним у виборі засобів захисту своїх прав, свобод і за-

конАих інтересів у тому плані, що будь-які його твердження чи заяви, зробле­ні tw перед слідчим суддею, судом не можуть бути використані на доведення його винуватості ні у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він під­озрюється, обвинувачується, ні у будь-якому іншому правопорушенні.

Стаття 194. Застосування запобіжного іаходу

1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обви­нуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання про­курор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвину­ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу дер­жавної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запо­біжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про­курором обгрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд за­стосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвину­ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного

і органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періо­дичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця про­живання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визна­чених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

6. Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути по­кладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням проку­рора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинувачено­го були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який пе­редбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

1. Обов'язком слідчого судді, суду під час розгляду клопотання про об­рання запобіжного заходу є встановлення того, доводять чи не доводять надані прокурором докази три групи обставин, зокрема, обставин, які свідчать про: 1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що іс­нує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує у клопотан­ні слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Вказівку ч. 1 коментованої статті КПК про те, що встановлення того, чи доводять ці обставини надані сторонами кримінального провадження докази, а отже, й докази, надані стороною захисту, - підозрюваним, обвинуваченим і його захисником, слід вважати недоречністю.

3. Доведеність чи недоведеність обставин кожної із наведених трьох груп та у їх поєднанні закон визначає критеріями для постановления слідчим суддею, су­дом ухвали по суті поданого клопотання про обрання запобіжного заходу, а саме:

слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в засто­суванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не до­веде наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК;

підчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, перед­бачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.п. 2 та З ч. 1 ст. 194 КПК;

якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе об­ставини, передбачені п. З ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право засто­сувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого ті обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про­курором обгрунтування клопотання;

якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запо­біжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладання яких була доведена прокурором;

слідчий суддя, суд має право обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, зазначеної у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 та 6 ч. 2 ст. 183 КПК, та одно­часно вирішити питання про розмір застави згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 183 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання цього запобіжного за­ходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

4. При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого одного або кількох обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний в ухвалі вказати, на який строк у межах двох місяців покладається такий обов'язок чи обов'язки. У разі необхідності цей строк може бути продовжений, за клопотанням про­курора в такому ж порядку, як і строк тримання під вартою (ст. 199 КПК). Піс­ля закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються, а в частині обраного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вар­тою, - продовжує свою дію.

Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю 1. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслід­ковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручан­ня в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання сто­совно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;

2) працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановле­ному Міністерством внутрішніх справ України.

4. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуван­ням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техні­ку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

Дата добавления: 2015-06-25