Суб'єкти та об'єкти валютного регулювання

Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без виключення учасники валютних операцій:

§ уповноважені банки-резиденти;

§ юридичні особи-резиденти і нерезиденти;

§ фізичні особи-резиденти та нерезиденти.

Об'єктом валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами України.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вима­гати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також про майно, котре підлягає декларуванню.

Основними контрольними функціями Національного банку України у сфері валютних відносин є:

§ встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на міжбанківському валютному ринку;

§ контроль за експортно-імпортними операціями;

§ контроль за порядком відкриття та ведення валютних рахунків;

§ контроль за обмінними операціями з готівковою валютою, s контроль за іноземними інвестиціями й міжнародними кредитами та ін.

Крім функцій прямого контролю, Національний банк:

§ здійснює державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

§ видає у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання норма­тивні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

§ видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

§ нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

§ складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс України;

§ визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам,

§ установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях та ін.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки, тобто на уповноважених банках лежить відповідаль­ність за законність усіх валютних операцій, що здійснюють їх клієнти. При цьому слід наголосити на подвійному становищі комерційних банківських установ. З однієї сторони, вони є агентами валютного контролю, підзвітними Національному банку, і їх обов'язком є здійснення контролю за операціями резидентів і нерезидентів з валютними цінностями на території України. З іншої сторони, на відміну від державних установ, уповноважені банки є комерційними організаціями, що зацікавлені у залученні перш за все солідних клієнтів, якими у більшості випадків є підприємства-експортери та імпортери. Саме тому комерційним банкам доводиться іноді вирішувати проблему поєднання двох полярних завдань: здійснення реального валютного контролю і утримання клієнтів.

Уповноважені банки є єдиними недержавними органами валютного контролю. Це пов'язано з тим, що основним призначенням банків є посередництво у переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців, тобто практично увесь грошовий обіг у господарському обороті здійснюється через банківську систему, і жоден інший орган чи установа не має настільки оперативного і повного доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з обігом грошових коштів

Враховуючи таке монопольне становище банківської системи, на уповноважені комерційні банки України покладено певні обов'язки щодо контролю своїх клієнтів. До основних обов'язків комерційних банків як агентів валютного контролю належить запобігти проведенню тієї чи іншої незаконної валютної операції, а у випадку неможливості цього, - проінформувати про неї уповноважені державні органи.

При цьому специфіка комерційних банківських установ полягає також у тому, що вони самі активно здійснюють валютні операції. Це вимагає законодавчого визначення порядку здійснення валютних операцій комерційними банками, ефективної системи їх контролю та відповідальності.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. При цьому ці дві державні інституції взаємодіють, як правило, з підприємствами-експортерами та імпортерами, а також з уповно­важеними комерційними банками (рис. 6.1).

Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотри­манням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. У більшості випадків такий контроль стосується фізичних осіб.

Як можна зауважити, Декретом дійсно передбачалася орієнтація системи валютного контролю саме на банківський контроль, що базується на розумінні валютного обігу як частини грошового обігу країни, а не якоїсь особливої сфери, що може контролю­ватися абсолютно автономним органом. А саме такий підхід був характерний для радянського типу економіки. І саме таким шляхом намагалася спочатку піти Росія, в якій Закон "О валютном регулировании й валютном контроле" від 14 липня 1992 р. визнавав (ст. 11) органами валютного контролю Центральний банк Російської Федерації, Державний митний комітет, Міністерство фінансів та Інспекцію валютного контролю при Уряді Російської Федерації. Власне, остання і намагалася претендувати на роль головного органу валютного контролю.

Дата добавления: 2015-06-26