Тактика пред'явлення для впізнання

Для всіх видів пред'явлення для впізнання існують загальні правила щодо проведення цієї слідчої дії:

- особою, яка буде впізнавати, може бути лише людина (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний), котра особисто, тобто безпосередньо, відповідним способом (зором, слухом, на дотик, за запахом, на смак тощо) сприймала об'єкт і може його впізнати;

- об'єкт пред'являється для впізнання якомога скоріше і в натурі (скоріше - щоб уникнути забування його суб'єктом впізнавання і щоб уникнути видозмінення об'єкта. Будь-яка модель (копія) об'єкта так чи інакше звужено відображає оригінал);

- обов'язковою є участь понятих, яких повинно бути не менше двох, а конкретна їх кількість визначається слідчим виходячи з тактики і виду пред'явлення для впізнання;

- як уже наголошувалося, об'єкт пред'являється в групі однорідних;

- до пред'явлення для впізнання особа не повинна бачити у присутності слідчого об'єкт впізнання.

Коли ж свідок або потерпілий побачить людину, котру раніше спостерігав у зв'язку із вчиненням злочину, наприклад, під час переслідування злочинця «по гарячих слідах» разом із працівниками міліції або в ході «прочісування» певної території негайно після злочину, слідчий може прийняти такі рішення:

а) якщо працівники слідства передбачали таку ситуацію, допитали таку особу, взяли з собою понятих, а сам пошук відбувався у людних місцях (аеропорт, вокзал тощо), то після вказівки з боку свідка чи потерпілого на конкретну людину може бути виконано процесуальне пред'явлення для впізнання;

б) якщо з певних причин умови для процесуального оформлення впізнавання відсутні, однак свідок чи потерпілий переконливо вказує на конкретну людину чи інший об'єкт як на тих, які спостерігав за обставин злочину, необхідно негайно допитати свідка, потерпілого про всі обставини впізнавання, зазначивши, у ході яких дій це мало місце і хто з працівників міліції був присутнім при цьому;

- потерпілий і свідок попереджаються про кримінальну відповідальність (свідок за статтями 384, 385, а потерпілий лише за ст. 384 КК);

- впізпавачеві не можна ставити навідні запитання та оголошувати дані ним раніше показання (щодо прикмет, ознак, вигляду об'єкта впізнання), після огляду впізнавач обов'язково повинен заявити, чи він когось або щось впізнає і за якими ознаками;

- повторне пред'явлення для впізнання не є доцільним, окрім випадків, про які вже йшла мова раніше.

А зараз детальніше розгляньмо особливості тактики проведення власне робочого етапу пред'явлення для впізнання.

Будь-який вид пред'явлення для впізнання містить комплекс певних дій, що провадяться в такій послідовності:

- розміщення об'єктів на місці проведення слідчої дії за відсутності виізнавача, але в присутності понятих, захисника чи представників впізнаваної та впізнавальної особи (коли такі беруть участь у слідчій дії);

- роз'яснення учасникам слідчої дії їхніх прав та обов'язків, передбачених законом, а також сутності слідчих дій, що проводяться;

- виклик впізнавача до місця проведення пред'явлення для впізнання. Якщо ця особа є потерпілим або свідком, вона попереджається про кримінальну відповідальність, відповідно до статей 384, 385 КК;

- пропозиція впізнавачеві оглянути об'єкти і вказати серед них той, про якого він раніше допитувався;

- фіксація ходу і результатів слідчої дії.

А зараз розгляньмо особливості тактики проведення пред'явлення для впізнання залежно від об'єкта, що впізнається.

Дата добавления: 2015-06-04