Сліди зубів, нігтів та інших частин тіла людини 2 страница

23. Виявлення, фіксація, вилучення та використання комп’ютерної інформації.

У відповідності із Законом України "Про захист інформації в автоматизованих системах", об`єктом злочину є правові відносини щодо захисту інформації в автоматизованих системах. Згідно з Кримінальним Кодексом України, предметом злочину виступають: - автоматизовані системи (АС) - системи, що здійснюють автоматизовану обробку даних і до складу яких входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення; - носії інформації - фізичні об'єкти, поля і сигнали, хімічні середовища, нагромаджувачі даних в інформаційних системах; - інформація, яка використовується в АС, - сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення; - програмні й технічні засоби, призначені для незаконного проникнення в автоматизовані системи. Об'єктивна сторона злочинів характеризується втручанням в роботу АС або розповсюдженням програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АС і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи носіїв інформації. Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом щодо вчинюваних винним дій, а психічне відношення винного до наслідків у вигляді перекручення чи знищення інформації або її носіїв може характеризуватись як прямим чи непрямим умислом, так і необережністю в обох видах. При розповсюдженні програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи, намір є лише прямим, оскільки суб'єктивну сторону цього злочину визначає психічне відношення винного до вчинюваних ним дій.

Мотиви і мета вчинення злочинів можуть бути різними і свідчити про те, що робота автоматизованої системи порушена, наприклад, з метою вчинення інших злочинів. При плануванні і здійсненні оперативнорозшукових заходів треба враховувати багато факторів, які вказують на підготовку або здійснення злочину в сфері комп'ютерної інформації. До складу цих обставин входять: - обмежене коло осіб, що мають доступ до АС; - наявність серед них осіб, що мають зв`язки в криміногенному середовищі; - складнощі оперативного прикриття об`єктів, використовуючих АС. Крім цього, необхідно знати, що існує багато особливостей, які повинні враховуватися при проведенні таких окремих слідчих дій, як огляд місця події, обшук та виїмка речових доказів, допит потерпілих і свідків, призначення програмно-технічної експертизи. Для того, щоб фактичні дані були визнані доказами, вони повинні бути отримані з джерел і з дотриманням правил, які встановлені кримінально-процесуальним кодексом. А оскільки режим функціонування засобів комп'ютерної техніки та інші особливості даної предметної області залишаються невідомими слідчому-юристу і відповідно не враховуються в процесі проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, то в кінцевому результаті це значно ускладнює виявлення злочинів в сфері комп`ютерної інформації та позначається на повному і об'єктивному розслідуванні кримінальних справ даної категорії. Тому розслідування "комп'ютерних" злочинів вважаємо необхідним в обов'язковому порядку проводити із залученням фахівця в області комп`ютерної техники.

Необхідність цього підтверджується і досвідом роботи правоохоронних органів інших країн. При обшуках і виїмках, зв'язаних з вилученням ЕОМ, машинних носіїв і інформації виникає ряд загальних проблем, пов'язаних зі специфікою технічних засобів, що вилучаються. Так, необхідно передбачати заходи безпеки, що здійснюються злочинцями з метою знищення речових доказів. Аналіз та вилучення інформації у комп'ютері здійснюється, як в оперативному запам'ятовуючому пристрої (ОЗП), так і на периферійних запам'ятовуючих пристроях (ПЗП) - накопичувачах на жорстких магнітних дисках, оптичних дисках, дискетах, магнітних стрічках та ін. Слід пам`ятати, що при вимкненні персонального комп'ютера або закінченні роботи з конкретною програмою ОЗП очищається і усі дані, які знаходяться в ОЗП, знищуються. Найбільш ефективним і простим способом фіксації даних з ОЗП є виведення інформації на друкуючий пристрій (принтер). Речові докази у вигляді ЕОМ, машинних носіїв вимагають особливої акуратності при вилученні, транспортуванні та зберіганні. Оптимальний варіант вилучення ЕОМ і машинних носіїв інформації - це фіксація їх на місці виявлення і пакування таким чином, щоб апаратуру можна було б успішно, правильно і точно, так само, як на місці виявлення, з'єднати в лабораторних умовах або в місці проведення слідства з участю фахівців.

24. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування.

Холодною зброєю є знаряддя, призначене для ураження людини, будь-якого об'єкта матеріального світу за допомогою фізичної сили людини при безпосередньому контакті з об'єктом ураження. Це означає, що саме ураження як мета дії концентрує у свідомості виконавця холодної зброї такі три її ознаки: - матеріал виготовлення холодної зброї; - розміри холодної зброї; - конструктивні особливості холодної зброї. Класифікувати холодну зброю можна за призначенням, виготовленням і конструкцією. За призначенням холодна зброя є бойовою (військовою), мисливською і цивільною. Військова, бойова холодна зброя використовується з метою нанесення людині ушкоджень у рукопашному бою (багнети, шаблі тощо). Мисливська холодна зброя призначена для витягування гільз із каналу дула рушниці, оброблення туш звірів.

Цивільна холодна зброя використовується для самозахисту або нападу. За місцем і способом виготовлення холодна зброя може бути заводською, ремісничою, саморобною. За конструкцією холодну зброю можна класифікувати на: клинкоподібну, ударно-дріблячу і комбіновану. Клинкоподібну холодну зброю можна поділити: - за довжиною клинка - короткоклинкова та довгоклинкова; - за формою клинка - з прямим клинком, із зігнутим клинком; - за дією клинка - колючі, рублячи, колюче-ріжучі та колюче-рублячі. Короткоклинкова холодна зброя є найбільш поширеною - мисливські, фінські ножі, тесаки, кортики, шпички тощо. Довгоклинковими видами холодної зброї є шаблі з кривим сталевим лезом, клинки шашки, домахи, мечі. До ударно-дріблячої холодної зброї потрібно віднести булави, кастети, кийки, нунчаки, надолонники тощо.

Комбінована холодна зброя - це поєднання клинкової з удар-но-дріблячою або вогнепальною зброєю. У тому разі, коли ніж або інший предмет не має явних ознак холодної зброї, суб'єкт криміналістичної діяльності призначає криміналістичну експертизу. Основним питанням даної експертизи є вирішення такої проблеми: чи належить досліджуваний об'єкт до холодної зброї і якщо так, то до якого виду. Виявлену і вилучену в процесі розслідування кримінальних справ про злочини холодну зброю потрібно оглянути і описати в протоколі. При цьому необхідно зосередити увагу на розмірі холодної зброї — леза, ратища, матеріалі, з якого вона виготовлена, особливостях поверхні, її кольорі, наявності направляючої осі (рівчачка), підпори, способі кріплення частин.

25. Поняття і класифікація балістичних об'єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження.

Розслідування злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, не може бути успішно проведене без використання спеціальних пізнань. Уже при першому огляді місця події перед слідчим виникає чимало обставин, з'ясування яких вимагає особливих знань і навичок у виявленні, вилученні, дослідженні відповідних об'єктів. Навіть визначення приналежності окремих виявлених предметів до розряду вогнепальної зброї або боєприпасів часом викликає труднощів і повинне бути підкріплене висновком експерта. При будь-якому відношенні законодавця до питання про волю носіння зброї завжди будуть мати місце норми, що передбачають карне покарання за протиправне придбання й застосування вогнепальної зброї. Для встановлення істини по справах даної категорії потрібно, як правило, комплекс досліджень. Для визначення обставин пострілу (дистанції, напрямку, взаиморасположения зброї й потерпілого в момент пострілу й ін.) часто залучаються фахівці різних областей знань. У формуванні спеціальних судово-балістичних пізнань істотну роль грають положення загальної балістики. Однак специфіка слідчо-судових завдань обумовила необхідність розробки ряду спеціальних криміналістичних рекомендацій з урахуванням окремих положень таких наук, як хімія, фізика, математика. Судова балістика тісно пов'язана із трасологією, судовою медициною. Як галузь криміналістичної техніки криміналістична балістика являє собою систему науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження об'єктів з метою визначення їх видовий (груповий) приналежності, ідентифікації, а також установлення факту й обставин пострілу. Об'єктами балістичного дослідження є: вогнепальна зброя, окремі його частини, заготівлі деталей зброї, різні стріляючі пристрої, боєприпаси, інструменти й матеріали, використовувані для виготовлення деталей зброї й боєприпасів, предмети із пробоїнами від снарядів і із продуктами, що відклалися на них, що супроводжують пострілу (продукти згоряння капсульного складу й пороху у вигляді кіптяви, окремі незгорілі зерна пороху, частки металу, що відділилися від деталей зброї й боєприпасів). Крім того, об'єктами такого дослідження можуть бути предмети, у яких зберігалася зброя або боєприпаси. У криміналістичній практиці зустрічаються різні види вогнепальної зброї й боєприпасів, виготовлені не тільки заводським, але й кустарним способом. Нерідко предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю, не є такими й навпаки - зовні не схожий може бути віднесений до розряду вогнепальної зброї. Криміналістичні критерії віднесення таких предметів до вогнепальної зброї або боєприпасів трохи відрізняються від військово-технічних. Вогнепальна зброя. Крім загальної ознаки - цільового призначення, поняття вогнепальної зброї повинне містити в собі й ряд спеціальних ознак, оцінюваних у сукупності: а) використання енергії газів вибухової речовини (пороху й ін.) для метання снарядів; б) наявність стовбура для додання напрямку руху снаряда: в) наявність пристрою для запалення заряду; г) достатня вражаюча дія снаряда: д) достатня міцність конструкції. Щоб предмет міг бути віднесений до розряду вогнепальної зброї, останні дві ознаки повинні одержати кількісне вираження. Критеріями оцінки цих ознак у криміналістиці на відміну від військово-технічних вимог служать мінімальні показники. Так, конструкція зброї повинна забезпечувати можливість виробництва більше одного пострілу. Науковим критерієм оцінки вражаючої дії снаряда (забійної сили) служить мінімальна питома кінетична енергія, рівна 0,05 кгм/мм (для снарядів сферичної форми: для гострих - вона може мати меншу межу). Цей показник відповідає приблизно 1,1-3,0 кгс.м початкової кінетичної енергії снарядів різних калібрів (військово-технічний показник забійної сили становить 8 кгс.м). Для визначення групової приналежності зброї конструктивні й функціональні особливості конкретного екземпляра зброї рівняються з науковими класифікаціями ручної стрілецької зброї. Стрілецька вогнепальна зброя класифікується по: призначенню; ступеня автоматизації: кількості патронів, що вміщаються; способу заряджання; кількості стовбурів; калібру стовбура, його довжині, конструктивним особливостям; способу виготовлення, конструктивним особливостям усього зброї; способу керування й утримання зброї. Нестандартна вогнепальна зброя має які-небудь відхилення в конструкції в порівнянні зі стандартною зброєю з типу або відрізняється довжиною стовбура, ложі й т.д. Сюди можуть бути віднесені, наприклад, багатостовбурні пістолети й револьвери, обрізи рушниць, гвинтівок і т. п. Атипичное зброя також відрізняється нестандартною конструкцією, але головна його особливість полягає в тому, що воно замасковано під які-небудь побутові предмети: авторучки, тростини, парасолі й т.п. Кустарна зброя - це зброя, виготовлена без дотримання стандартів, як правило, невеликими партіями. Саморобна зброя виготовляє в основному з підручних матеріалів, іноді із частковим використанням деталей заводської зброї або яких-небудь пристроїв. Важливе практичне значення має питання про критерії розмежування обрізів і тих видів зброї, з яких вони виготовлені. Відносно мисливських рушниць установлено, що вкорочення стовбура рушниці будь-якого калібру (у тому числі й спортивного) до залишкової довжини менш 500 мм, включаючи патронник (частина стовбура, де міститься патрон), є межею, коли наступає істотна втрата балістичних властивостей і експлуатаційних якостей рушниць, і з'являються інші техніко-конструктивні ознаки якісно нової вогнепальної зброї - бойового, призначеного для поразки живої мети на близьких дистанціях. Якщо довжина стовбура конкретного екземпляра зброї більше 500 мм і ложа його не змінена, то такий об'єкт ставиться до полегшених рушниць. Боєприпаси. Поняття боєприпасів розглядається в широкому й вузькому змісті. У побуті й у спеціальній літературі до них часто відносять не тільки патрони, гранати, міни, але й усе компоненти, використовувані при спорядженні цих предметів (порох, дріб, пижі, прокладки й т.д.). У вузькому змісті слова під це поняття підпадають тільки такі предмети, за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення, збут і розкрадання яких наступає кримінальна відповідальність. У цьому змісті боєприпаси - предмети одноразового використання, призначені для поразки об'єкта шляхом пострілу або вибуху. Обов'язковими елементами таких предметів є вибухові речовини й воспламеняющее пристрій. При рішенні питання про віднесення предметів до боєприпасів оцінюється їхня вражаюча дія з урахуванням конкретних умов виробництва пострілу або вибуху на місці події.

боєприпаси, ЩоЗустрічаються в криміналістичній практиці, можна розділити на два класи: вибухової дії й стрілецького. У перший клас включаються різні види гранат, міни, як правило, заводського виготовлення, а також саморобні вибухові пристрою, у яких у більшості випадків використаються пороху мисливських патронів

26. Механізм пострілу і сліди, що при цьому виникають.

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів відносяться: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об'єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, що стріляла.
Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні.
Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.
На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюються: на капсулі — слід від бійка ударника у вигляді вм'ятин (рис. 15) і сліди переднього зрізу затвора — борозенки і валика; на дінці гільзи — слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза — сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм'ятини від країв кожуха затвора. П8 -----

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.
На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм'ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (рис. 16).
У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.
Вхідні та вихідні отвори: а — у металі; б — у дереві
Ознаки вхідного отвору:
1) дефект тканини — відсутність частин тканини;
2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осад-нення у вигляді кайми завширшки 1—3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;
4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї — штанцмарка).
Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.
При пострілі можуть утворюватись сліди рікошету, які виникають при ударі кулі о перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.
Поясок обтирання — одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля.

27. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних об'єктів.

Необхідним елементом криміналістичного зброєзнавства є криміналістичне вибухознавство — розділ криміналістичної техніки, що вивчає вибухові пристрої й вибухові речовини та сліди від їхньої дії, розробляє способи і засоби вилучення, дослідження цих та пошкоджених об'єктів для встановлення обставин події, яка розслідується. Вибуховий пристрій — це заряд вибухової речовини, що конструктивно з'єднаний засобами ініціювання і призначений для вибуху з метою пошкодження об'єктів або ураження людей. Останнім часом активно використовується пластикова вибухівка та детонатори миттєвої дії. Трапляється, що в процесі вчинення злочинів використовуються спеціальні вибухові пристрої. Вибухові пристрої спеціального призначення - це особливі заряди вибухової речовини, що з'єднані із засобами ініціювання, які мають зовнішні і внутрішні (сила вибуху) відмінності від інших, конструктивні та зовнішні елементи маскування і призначений для вибуху з метою пошкодження об'єктів або ураження людей в незвичайних умовах.

Однак найчастіше злочинний світ застосовує при вчиненні злочинних діянь саморобні вибухові речовини, але для засобу ініціювання переважно використовуються гранати, наприклад Ф-1. Саморобні вибухові речовини - це предмети, вироблені індивідуально або групою осіб, завдяки хімічним сполукам різних компонентів, а також промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів дією вибухової хвилі чи уламків, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного розкладу. Під вибуховими речовинами господарської діяльності потрібно розуміти предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за своїми конструктивними особливостями призначені для використання в народному господарстві - підривання пластів ґрунту, твердих порід у кар'єрах тощо.

Якщо на місці події виявлена вибухова речовина, то з метою її знешкодження ще до початку проведення відповідної слідчої дії - огляду місця події - потрібно залучити фахівця-піротехніка. Робота фахівця-піротехніка з вибуховим пристроєм чи предметом, схожим на вибуховий пристрій, має бути індивідуальною. З усіх можливих ситуацій щодо розвитку події про вчинення злочинів з вибуховими пристроями найтиповішими є такі: - наявність погрози вибуху, однак вибухові пристрої не виявлені; - наявність погрози вибуху при виявленні вибухового пристрою або предмета, який може ним бути; - наявність вибуху.

28. Судова фоноскопія: поняття, завдання і можливості.

До нових видів спеціальних досліджень, які оперативні дані об'ектівізіруют і розширюють коло речовинних доказів у кримінальному судочинстві, відноситься криміналістична фоноскопія, що вивчає звукові сліди з метою ідентифікації та діагностики їх джерела, а також засобів фіксації звукових сигналів, записаних на магнітну відеоплівку чи інший носій інформації. Термін " фоноскопія" походить від грец. phone звук і skopeo дивлюся, запропонований польськими криміналістами. Фоноскопічних об'єктами як носіями криміналістично значущої інформації служать магнітні фонограми та технічні засоби, за допомогою яких записуються або відтворюються звукові сигнали. Фонозапісі можуть містити відомості: - про результати огляду місця та предметів, пов'язаних з подією злочину, причетних осіб (словесний опис обстановки, положення предметів, слідів і речових доказів); - висловлені свідками і очевидцями події припущення, версії та здогадки; опис заходів, вжитих для розкриття злочину по гарячих слідах; - про опитуванні громадян, які можуть дати цінну інформацію про підготовку злочину, суб'єкти, його вчинили, застосованих ними способи і т.д.; Дані, записані на фонограму і мають істотне значення для справи, використовуються для перевірки висунутих версій, вибору шляхів розкриття злочину і розшуку що зникли злочинця, ототожнення джерела звуку, встановлення монтажу або зміни запису та ін З фізичної точки зору усне мовлення являє собою акустичний сигнал, який утворюється в результаті складної анатомо-фізіологічної діяльності людини, що включає функціонування центральної нервової системи та мовного апарату.

Останній виконує триєдину функцію за освітою повітряного середовища, голоси (фонації) і звуків мови (артикуляція). У процесі утворення повітряного середовища беруть участь діафрагма, легені, трахеї і бронхи. У фонації гортань і голосові зв'язки, а в артикуляції глотка, піднебінна завіска, ротова і носова порожнини, мова, губи і носоглотка. Анатомічні й фізіологічні особливості органів мовного апарату обумовлюють будову гортані та голосових зв'язок, а також тип дихання. Що проходить через голосову щілину повітряний струмінь приводить голосові зв'язки у коливальний рух, у результаті чого утворюється голос певної висоти, сили й тембру. До числа основних біологічних факторів людини, що впливають на фонації особливо, включають: будова тіла, симетричність голосового апарату, роботу залоз внутрішньої секреції і вік. Так, залози внутрішньої секреції відіграють значну роль в анатомічну будову гортані і, отже, в голосоутворенні. Починаючи з крику новонародженого і кінчаючи старечої промовою, людський голос зазнає різкі перетворення, пов'язані як із закономірностями біологічного характеру, так і з випадковими факторами. При цьому з віком змінюються не тільки висота і інтенсивність голосу, а й його тембр. Вже в дитячому віці, але особливо у період статевого дозрівання змінюється будова гортані, перетворюючи хлоп'ячий дискант або альт в голос чоловіка баритон або навіть бас. У дівчаток у цей час спостерігається перехід дитячого дисканта або альта в жіноче сопрано або контральто. У літньому віці, коли завершується процес окостеніння гортані, голос продовжує змінюватися внаслідок зменшення ємності легень, зниження їх еластичності, звуження грудної клітини.

Голос стає слабким, деренчливим, глухим. Крім зазначених характеристик, що обумовлюють індивідуальність людського голоси, великий вплив мають і шляхи формування навичок усного мовлення. Вони складаються як з внутрішніх біологічних факторів, закладених у індивідуумі генетично, так і з зовнішніх. До останніх зазвичай відносять навколишнє середовище, захворювання, перенесені людиною, досягнута освіта, виховання і т.д. Оволодіваючи промовою, людина вчиться керувати своїм мовним апаратом під впливом названих чинників у відповідності до законів і правил навколишнього мовного середовища. У міру формування механізмів усного мовлення він користується всією системою мовних правил для викладення своїх думок, все більш автоматично підбираючи граматичні та стилістичні засоби мови, логіку висловлювання. Поступово виробляється певний динамічний стереотип, що складають зі звичного повторення (в однотипних ситуаціях) інтонацій і фраз певної конструкції. Зміна динамічного мовного стереотипу так само важко, як і його формування, а тому вимагає значного часу і зусиль. Таким чином, усне мовлення це особливий вид людської спілкування, заснований на психофізіологічних функціях людини в умовах певного суспільства.

29. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними експертно-криміналістичними центрами МВС України.

Система криміналістичного обліку складається з різних його видів. Залежно від вирішуваних завдань криміналістичні обліки поділяються на оперативно-пошукові та інформаційно-довідкові, а залежно від рівня концентрації інформації - на центральні, регіональні та місцеві. Оперативно-пошукові обліки вміщують об'єкти, які безпосередньо пов'язані з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та слідчих дій. До них належать дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб'єктивних портретів та ін. Інформаційно- довідкові обліки (колекції й картотеки) комплектуються об'єктами та даними, які безпосередньо не пов'язані з подією злочину і отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру. Об'єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги тощо. Центральні обліки здійснюються Державним науково-дослідним експертно- криміналістичним центром МВС України (ДНДЕКЦ). До центральних оперативно-пошукових обліків відносяться: центральна колекція куль і гільз зі слідами зброї (кулегільзотека); центральна картотека фальшивих грошей; центральна картотека підроблених документів, виготовлених із застосуванням засобів поліграфії; центральна картотека слідів рук, вилучених з місць нерозкритих тяжких та резонансних злочинів; центральна колекція макетів вибухових пристроїв і речовин; центральна колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху.

У межах центральних обліків утворені інформаційно-довідкові колекції зразків: документів суворого обліку, цінних паперів та грошей; зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбовим покриттів; ви бухових пристроїв і речовин; протекторів шин; волокон і волосся; паливно-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів, деталей та агрегатів автотранспорту тощо. Регіональні обліки провадять науково-дослідні експертно- криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Такі обліки комплектуються з об'єктів, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території відповідного регіону або надіслані для постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться: картотеки слідів рук, вилучених з місць нероз-критих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; кулегільзотеки; картотеки фальшивих грошей; картотеки підроблених документів, які виготовлені з застосуванням засобів поліграфії; колекції слідів знарядь зламування, які вилучені з місць нероз-критих злочинів (слідотеки); картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; та.ін. Місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які обслуговують міськрайліноргани, і комплектуються об'єктами, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території обслуговування органу внутрішніх справ або надіслані для постійної перевірки з інших органів.

До таких обліків відносяться: картотеки слідів рук, які вилучені з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; колекції слідів знаряддя зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб'єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів. Поряд з центральною, регіональною і місцевими системами обліків існує також персональний оперативно- довідковий і дактилоскопічний обліки, які функціонують на центральному і регіональному рівнях. Центральний облік здійснює Інформаційне бюро МВС України (ІБ МВС), регіональний - інформаційне бюро ГУМВС України в Криму, м. Києві та Київській області, а також УМВС в областях.

Дата добавления: 2015-06-04