Політична теорія К. Каутського

Розділ 15. Політичне вчення європейської соціал-демократії

Карл Каутський (1854 – 1938) – німецький економіст, історик і публіцист, один з лідерів і теоретиків німецької соціал-демократії, за походженням чех.

Крім статей у часописах, К. Каутський написав низку історичних і соціологічних робіт у дусі історико-економічного матеріалізму, талановито написаних і заснованих на серйозному вивченні: «Thomas More und seine Utopie» (Штутгарт, 1888); «Die Klassengegensatze von 1789» (Штутгарт, 1889); в 1-м томі «Geschichte des Sozialismus und der Arbeiterbewegung in Einzeldarstellungen» (Шт., 1894), изд. за редакцією К. і Бернштейна, - історія соціалізму від Платона до Т. Мору; «К. Marx oekonomische Lehren gemeinverstandlich dargestellt u. erlautert» (початок перекладений на російську мову в збірнику «Допомога самоосвіті»). Каутський брав участь у виробленні Ерфуртської програми (1891) соціал-демократичної партії й написав до неї докладний коментар («Das Erfurter Programm m seinem grundsatzlichen Theile erlautert», Шт., 1892). Характерні міркування Каутского про боротьбу двоякого роду тенденцій у капіталістичному суспільстві: принижающих пролетаріат і піднімаючих його. Не перші приведуть до торжества більше справедливого економічного порядку, а навпаки, останні. Звідси випливає заперечення максими: чим гірше, тим краще. Соціальні реформи, щоправда, не в чинностях усунути протиріччя капіталістичного ладу, але це не виходить, що реформи не потрібні. Безумовно, Каутський, відкидає реформи, спрямовані до відновлення колишніх, докапіталістичних економічних відносин. Підтримка ремісників і селян як виробників неможливо на ґрунті існуючого економічного порядку, але полегшення їхнього положення як споживачів - важливе завдання соціал-демократії. Зовсім оригінальний погляд висловив Каутський на значення картелів і їхнє відношення до криз. Оцінюючи всі явища, у тому числі й політичні, з погляду інтересів і історичного завдання промислового пролетаріату, Каутський виступив захисником парламентаризму в книзі «Der Parlamentarismus, die Volksgesetzgebung u. die Sozialdemocratie» (1893). Заміну парламенту прямим народним голосуванням Каутський визнає неможливою навіть як корективу до парламентарного ладу, народне голосування (у формі референдуму й ініціативи) бажано тільки при відомих умовах, як то: 1) відсутності протилежності між містом і селом або чисельною перевагою міського населення над сільським, 2) розвитий політичної й, зокрема, партійній житті й 3) відсутності надмірно централізованої, незалежної від народного представництва державної влади. У державах із мнимим конституціоналізмом (напр. у Німеччині) пролетаріат, на думку К., повинен підтримувати парламент, а не послабляти його, не роздрібнювати нації на окремі голосуючі громади, з якими набагато легше злагодити, чим з національним представництвом.

Дата добавления: 2015-06-04