Нейрон та нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС, їхні види, функції

Фізіологія ВНС.

Фізіологія головного мозку.

Фізіологія спинного мозку

Синапси ЦНС, будова, механізм передачі інформації

Нейронні ланцюги та нервові центри.

Нейрон та нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС, їхні види, функції.

Розгорнутий конспект).

Найбільш диференційованою тканиною в організмі людини вважають нервову тканину, властивістю якої є здатність сприймати подразнення, перетворювати його на збудження (нервовий імпульс) та передавати в нервові центри, які цю інформацію аналізують і синтезують відповідь – наказ, що передається по нервовим волокнам до робочих органів (ефекторів).

Завдяки цим властивостям нервова тканина регулює діяльність інших тканин, органів і систем органів організму, здійснює їхній зв'язок з навколишнім се­редо-вищем.

Знання фізіологічних особливостей нервової системи дає можливість більш глибоко зрозуміти нервову регуляцію діяльності організму.

Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

Нервова тканина складається з нервових клітин та нейроглії.

Нервові клітини, які ще називаються нейронами. Кожний нейроцит складається з тіла(соми) й одного або кількох відростків. За­лежно від кількості їх розрізняють уніполярний, біполярний та мультиполяриий нейрони.

Серед відростків розрізняють аксон, або нейрит, та дендрити.

Кожний нейроцит має тільки один аксон —довгий, нерідко роз­галужений виріст цитоплазми, структурно і функціонально при­стосований для проведення імпульсів від тіла клітини (еферентно). Дендрити значно коротші, починаються на тілі нейроциту ко­нічною основою, а потім звужуються. На невеликій відстані від тіла нервової клітини дендрити розгалужуються на безліч гілок, чим нагадують дерево. Функція дендритів полягає в проведенні нервового збудження в напрямі до тіла нейроцита (аферентно).

У цитоплазмі нейроцитів крім звичайних органел містяться нейрофіламенти та хроматофільпа речовина.

Нейрофіламенти по­будовані з молекул білка і розміщуються в тілі нервової клітини в різних напрямах, а у відростках — паралельно їхній осі. Дове­демо, що нейрофіламенти сприяють проведенню нервового імпуль­су.

Хроматофільна речовина складається з субмікроскопічних, різ­ної величини та форми гранул, що являють собою сполуки РНК з білком. Припускають, що ця речовина активно синтезує білок.

На основі сучасних даних про структурні та функціональні особ­ливості нейроцитів створена нейронна теорія, згідно з якою морфо­логічною та функціональною одиницею нервової тканини є ней­рон.

Ця теорія передбачає зв'язок між нейронами за допомогою міжнейронних синапсів.

Синапс має:

- пресинаптичну мембрану,

- постсинаптнчиі мембрану,

- синаптичну щілину.

В пресинаптичних частинах утворюються і накопичуютьсяспецифічні хімічні речовини— медіатори, що сприяють проходженню збудження. Якщо медіатор ацетилхолін – синапс холінергічний, норадреналін – адренергічний.

В холінергічному синапсі на постсинаптичній мембрані є Н і М холінорецептори. Лікарські засоби, що їх подразнюють – Н і М холіноміметики, блокують – блокатори.

В адренергічному синапсі є альфа і бета – адренорецептори, відповідно є адреноміметики і адреноблокатори.

Синапси можуть знаходитись між відростками нейроцитів, їх­німи тілами, між аксонами, а також між різними структурами ін­ших тканин (міоцитами, секреторними клітинами тощо).

Синапси, розташовані між різними компонентами нервових клітин, називають нейро-нейрональними, а утворені відростками нейроцитів та структурами інших тканин — периферичними синапсами, або нервовими закінченнями.

На основі фізіологічних особливостей нервові закінчення розді­ляють на рецептори та ефектори.

Під рецепторами, або чутливими нервовими закінченнями, розуміють нервові закінчення, що сприймають подразнення або із зовнішнього середовища, або з інших тканин організму. Вони мають форму пластинки, цибулини, спіралі, кільця, цвяха тощо.

Рецептори, які сприймають подраз­нення із зовнішнього середовища,— це екстерорецептори, а які дістають подразнення від тканин, що входять до складу внутрішніх органів, — інтерорецептори. Залежно від виду подразнення, яке сприймається рецепторами, їх поділяють на механо-, термо-, баро - та хеморецептор и, а також деякі інші види.

Під ефекторами розуміють закінчення аксонів (ней­ритів), які передають нервовий імпульс від тіла нервової клітини до інших клітин та тканин організму.

Дуже важливими з функціонального погляду є нервово-м'язові закінчення.

Крім нервово-м'язових закінчень до ефекторів відносять нерво­во-епітеліальні та нервово-секреторні закінчення, які можна вияви­тина секреторних клітинах одноклітинних і багатоклітинних екзо-­ та ендокринних залоз, де нервові імпульси, які надходять по них, сприяють виділенню інкрету й секрету.

Нервове збудження завжди поширюється в одному напрямі — від рецептора по дендриту до тіла чутливої нервової клітини, а від неї по аксону через нейро-нейрональний синапс до компонентів рухового нейрона і до ефектора.

Дата добавления: 2015-06-04