Пам'ять святого апостола Юди, брата Господнього по крові

Місяця червня в 19-ий день

Святий апостол Юда, один із дванадцятьох апостолів Христових, був із Давидового і Соломонового роду, народжений у Назареті Галилейському від батька Йосифа, теслі (який був пізніше обручником Пречистої Діви Марії), від матері ж Саломії, не вифлеємської Саломії, але иншої, яка була донькою Агея, сина Варахії, брата ж Захарії. У законному подружжі з Иосифом народила йому синів, яких поіменно згадано в Матеєвому Євангелії: Якова, Йосипа, Симона і Юду. Називається ж цей святий Юда Юдою Яковим, тобто братом Якова — названого Божого брата, бо через смирення вважав себе недостойним назватися Господнім братом по крові, адже від початку в невіданні згрішив супроти Нього — чи то невірством, чи небратолюбством. Про невірство очевидно розповідає святий Йоан, кажучи: «Ані брати Його не вірили в Нього». Про це місце пише також святий Теофілакт, називаючи дітей Йосифових Його братами. «Ображають, — каже, — брати Його, діти Йосифа (серед них і цей Юда). Звідки в них таке невірство? Від гнилої волі та заздрости: людині завжди властиво заздрити родичам більше, ніж чужим». Доти Теофілакт.

Очевидно, що Юда від початку у невіданні грішив щодо Христа невірством і заздрістю. Згрішив же й небратолюбством, як же про те в житії святого Якова, брата Божого, написано. Коли Йосиф (повернувшись з Єгипту) розділяв землю поміж своїми дітьми, яких мав від першої жінки, та захотів уділити частину й Христові Ісусу, Господу, від Пречистої Діви понад природу нетлінно народженому, що тоді був ще малим хлопцем, старші сини Йосифа (серед них і Юда) не погоджувалися прийняти Його у співжереб'я, як не від одної матері народженого. Яків же прийняв його до своєї частки як спадкоємця, і через те назвався після того братом Божим, а Юда святий, знаючи свої попередні прогрішення, не смів називатися Божим братом, але тільки Яковим, як же і в посланні своєму пише, кажучи: «Юда, раб Ісуса Христа, брат же Якова». Ще ж і різні прізвиська мав святий цей апостол: Матей Євангелист називав його Леввей (грецькою мовою Ке Левій) і Тадей. Це ж не для якоїсь особливої таємниці — їх можна почасти пізнавати з тлумачень. Левій означає «злучений», «сердечний» або «левиний». Левієм названо Юду святого тому, що, коли пізнав, після попереднього у невіданні свому прогрішенні, що Ісус — істинний Месія Христос Бог, приєднався до Нього сердечною любов'ю і з левиною мужністю за Нього подвизався. Тож справді годиться мовити про нього такі слова, як колись про попереднього Юду, сина Якова, що його названо праотцем Христовим: «Юдо, тебе похвалять брати твої, ліг і заснув, як лев і як скимен левовий». Тадей же означає «той, що хвалить та ісповідує» або «груди молочні». Названо Юду святого Тадеєм, бо, хвалячи й ісповідуючи Христа Бога апостольськими своїми ученнями, як же грудьми молочними, годував немовлят у вірі — дітей первісної Церкви. Дехто думає, наче в Діяннях Апостольських цього ж святого, а не иншого названо Варсавою: «Захотілося апостолам, кажу, і старцям з усією Церквою вибраних мужів з-поміж себе послати до Антіохії, з Павлом і Варнавою, Юду, названого Варсавою». «Варсава» ж тлумачиться як син навернення. І наче тому назвався Юда святий Варсавою, тобто сином навернення, що після попередніх своїх прогрішень перед Христом навернувся до Нього покаянням з вірою і любов'ю. І в чому згрішив був, у тому велике показав виправлення. Згрішив-бо спершу невірством — після того повірив у Нього без сумніву і став Його апостолом і проповідником. Згрішив був до Нього нелюбов'ю — після того настільки Його полюбив, що й душу свою за Нього поклав. Велику за Христом мав ревність і бажав, аби цілий світ пізнав Христа, істинного Бога, і повірив у Нього, і полюбив Його, й отримав спасення. Ту ревність його і в Євангелії згадано. Коли говорив Господь до учнів своїх: «Хто любить Мене, улюбленим буде в Отця мого, і Я полюблю його, і явлюся йому сам», — тоді сказав до нього Юда неіскаріотський (цей Господній брат по крові): «Господи, що то, що нам хочеш явитися, а не світові?» Наче мовив: «Не нам лише дай, Господи, пізнання Тебе, а й цілому світові». Не лише нам яви спасення Твоє, а й цілому людському родові. Щоб не лише ми, раби та учні Твої, а й цей світ пізав Тебе, Творця і Спасителя свого, полюбив Тебе гаряче, і служив Тобі вірно, і прославив Тебе навіки». У яких землях святий апостол Юда після Вознесення Господнього проповідував Христа, повідомляє Никифор, історіограф церковний, розповідаючи про нього так: «Божественний Юда, не іскаріотський, а инший, у нього ж було подвійне ім'я — Тадей і Левій, син Йосифа, брат же Якова, скиненого з крила церковного, спершу Юдею і Галилею, Самарію і Ідумею, тоді аравитські гради, сирійські та месопотамські краї зловив сіттю Євангелія. Пізніше в Едес, Авгарів град, прийшов, де раніше другий Тадей, що із сімдесяти тих один, проповідував Христа, і якщо там було замало служби Тадея, то цей Юда Тадей добре виконав». Доти Никифор.

Відомо ж, що і в Перській землі благовістив слово спасення святий Юда і звідти писав грецькою мовою Соборне Послання до всіх вірних — хоч і коротке, проте великого розуму й корисного учення сповнене: одне догматичне, тобто про тайну Пресвятої Тройці і Воплочення Христового, про розрізнення ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд; инші ж моральні, які переконують уникати гріховної тілесної нечистоти, і хули, і гордині, і непослуху, заздрости й ненависти, підступу та лукавства, кожному ж бути постійним у своєму покликанні: у вірі, молитві, любові піклуватися про навернення заблуканих, пильнуватися від єретиків. Їхні душешкідливі норови явно викрив і загибель їхню, до содомлян подібну, сповістив. Каже ж і те у своєму Посланні, що не досить для спасення лише бути виведеному із язичницького невірства і прикликаному у святу віру, — але належить з вірою робити й добрі діла, відповідні покликанню та достойні спасення, і наводить як приклад притчу про покараних від Бога ангелів і людей. Ангелів зв'язав Бог вічними путами у темряві і до Суду свого пильнує їх. Бо не пильнували свого чину. Людей же, виведених із Єгипту, у пустелі полишив. Бо не за покликом Божим ходили, а до розбещення схилилися. Так святий апостол Юда виявив у своєму Посланні великі речі короткими словами. Підняв же багато болів і трудів, переходячи різні краї і Христа проповідуючи, переконуючи у вірі, хрестячи народи і на спасення їх наставляючи. Коли ж в Араратський край прийшов, багато людей зі зваби ідольської відвернув і до Христа привів. Схопили його ідолослужителі. І довго мучили, і на дереві хресному повісили, і стрілами невірні в нього стріляли — закінчив подвиг і шлях свій і перейшов до Христа Бога прийняти винагороду — вінець вічний на небі.

Дата добавления: 2015-06-04