Не використовуйте

Хворий, каліка, покалічений, деформований, неповноцінний, дефективний (ніколи!)

(Далі у тексті подається рекомендований вираз, через тире – не рекомендований)

Людина, що використовує інвалідну коляску - Прикований до інвалідної коляски.

Природжена інвалідність - Природжений дефект, нещастя.

Дитина із затримкою в розвитку, людина із затримкою в розвитку - «гальмо» (ніколи!), недоумкуватий.

Людина з синдромом Дауна - «Даун», «монголоїд» (ніколи!)

Людина з епілепсією, людина, схильна до епілептичних припадків - епілептик, припадочний.

Психічнохворі люди; люди з душевним або емоційним розладом - божевільний, псих.

Людина з труднощами у спілкуванні; незряча людина, людина, що погано бачить; людина, яка погано чує; яка не чує - глухий, сліпий, сліпий, як кріт (ніколи), глухонімий, глухий, як пень, німа людина.

Деякі з перерахованих слів таких питань не викликають. Очевидно, що, назвавши людину «гальмом» або «дефективним», ви образите його. Проте інші слова і звороти стали цілком звичними. Чому ж ми вважаємо, що вони образливі і не рекомендуємо користуватися ними в мові?

Для того, щоб це було зрозуміло, поглянемо на результати одного дослідження. На п’яти семінарах, в яких брали участь люди з різними формами інвалідності із різних регіонів України, їм пропонували написати, які відчуття і асоціації викликає у них те або інше слово або вираз. Ось найтиповіші приклади:

Дуже поширений вираз «прикутий до візка» асоціюється в інвалідів з приреченістю, ланцюгами.

Слова «глухий», «німий» - неможливість спілкування, контакту.

Слова «глухий», «паралітик», «неповноцінний», «безрукий», «хворий» викликають співчуття і жалість.

Гидливість викликають слова «каліка», «недоумкуватий», «Даун», «псих», «ненормальний», «шизик». Вони, окрім того, викликають страх, пов'язаний із непередбачуваністю, небезпекою.

Вирази «людина з обмеженими можливостями», «людина на візку», «людина з травмою хребта», «людина з інвалідністю», «незряча» - викликають цілком нейтральні асоціації.

Слово «інвалід» викликає різні відчуття, але в цілому, більшість людей вважає його прийнятним.

Деякі зі зворотів здаються, на перший погляд, надуманими і безглуздими. Швидше за все, в повсякденній мові широко не використовуватиметься «людина з обмеженими можливостями». По-перше, цей зворот дуже довгий, незграбний, а, по-друге, не точний: за великим рахунком, можливості будь-якої людини в тій чи іншій мірі є обмеженими. Так само люди навряд чи вживатимуть в усній мові «людина, що має душевні розлади», або «людина, що зазнає труднощі при пересуванні».

З другого боку, є сленг, яким користуються інваліди, спілкуючись між собою. Вони вважають нормальним вживання таких слів, як «опорник», «спинник», «шийник», «колясочник». Проте навряд чи можна чекати, що ці вирази можуть вживатися широко і будуть зрозумілі публіці.

Ще одне, на що потрібно звернути увагу: вибираючи слова і вирази, слід уникати стереотипів. «Жертви» - це надмірно драматичний образ вічно нещасної і безпорадної людини. «Герой, який, не дивлячись ні на що подолав труднощі і веде нормальне життя» - теж дуже поширений образ. Створюючи його в такому ключі, автор непомітно впадає в протекційний тон. Крім того, пам'ятайте, що, прагнучи акуратності і коректності, потрібно уникати узагальнень і припущень. Не соромтеся питати у самих інвалідів, як буде правильніше.

Насамперед поговорімо про особливості підготовки публікацій, присвячених важким медичним і соціальним хворобам.

Традиційно до питань соціальних хвороб і проблем ЗМІ звертаються напередодні календарної події або важливого заходу присвяченого цій темі. І це зрозуміло, оскільки тема дуже важка для того, щоб постійно займати розум наших читачів і творчу фантазію журналістів.

Але найголовніша складність полягає не в тяжкості обговорюваної проблеми, а насамперед у роз’єднаності інформації з даного питання.

Наприклад, для того, щоб оцінити важливість і масштаби проблеми, необхідно знати конкретні цифри потерпілих або можливих постраждалих у майбутньому від ВІЛ/СНІД. Вже з цієї миті починаються проблеми, оскільки точних даних одержати практично неможливо. Причина цього криється у тому, що облік заражених ведуть у регіонах на підставі лабораторно підтвердженого аналізу в санепідемстанціях і в Центрах з профілактики і боротьбі з ВІЛ/СНІДом на підставі анамнезу і діагнозу лікаря (оскільки вікно зараження може складати до півроку). І хоча відмінність у цифрах може бути не такою істотною, у читачів може виникнути недовіра до опублікованої інформації, тим більше без посилань на джерело.

Журналісту слід звертатися до всіх, хто займається проблемою хворих на СНІД, а це можуть бути санітарні лікарі, лікарі анонімних кабінетів, соціальні працівники, юристи, вчителі і навіть священики. Важливо знати, що в тій або іншій установі займаються цією проблемою. Як правило, не всі установи про це заявляють відкрито, оскільки робота з таким контингентом, звичайно відлякує інших.

Питання, що найчастіше задають при висвітленні теми ВІЛ/СНІДу

- Чи насправді існує різниця між Тим, щоб написати, що людина має СНІД та тим, що вона ВІЛ-позитивна?

Так, різниця існує. ВІЛ-позитивний означає, що людина інфікована вірусом. Цілком ймовірно, що ВІЛ-позитивна людина не має жодних симптомів хвороби або що ВІЛ не перейшов у стадію СНІДу. З іншого боку, імунна система людини, хворої на СНІД, дуже слабка; у неї можуть бути серйозні супутні захворювання. Тому краще бути точним щодо назви стадії розвитку хвороби.

- Куди звертатися за найбільш надійною статистикою з епідемії ВІЛ/СНІДу?

З приводу статистики з епідемії ВІЛ/СНІДу ведуться суперчки та існує велика кількість суперечливих даних. Досить складно відшукати значимі і релевантні статистичні дані через методологічні складнощі при оцінці розрахункових та реальних чисел. Перед тим, як використовувати статистику у своєму репортажі, переконайтеся, що розумієте значення цих даних; хто, як, та протягом якого часу їх збирав. Якщо знайдете суперечливі дані, поверніться до джерела інформації та з’ясуйте, звідки і чому виникли ці протиріччя. У пошуках статистичної інформації, перш за все, зверніться до сайтів UNAIDS, Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC) або до Міністерства охорони здоров’я України.

- Наскільки важлива конфіденційність при висвітленні теми ВІЛ/СНІД?

Не можна відкривати особу людини, яка живе з ВІЛ/СНІДом, без чітко висловленої згоди людини на це. В багатьох країнах людину, яку ідентифікували як ВІЛ-позитивну або хвору на СНІД, стигматизуватимуть та цуратимуться вдома, у громаді, на роботі. Якщо людина погодиться, щоб її ідентифікували, обов’язок журналіста довести до відома цієї людини можливі наслідки такого рішення.

- У полоні яких стереотипів може перебувати журналіст, який пише про ВІЛ/СНІД?

Люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом, дуже різні, і репортаж повинен це відображувати. Звичайно, мета журналіста - бути об’єктивним та спиратися на факти. За будь-яких умов не виносьте оціночних суджень. Один з типових стереотипів стосується того, як саме людина була інфікована. Звичайно, що ризикована поведінка (наприклад, незахищений секс, секс з багатьма партнерами, споживання ін’єкційних наркотиків) є фактором ризику. Але разом з тим існує також широкий спектр інших факторів, які можуть обумовлювати вразливість до ВІЛ. Інший стереотип - це думка, що якщо людина належить до групи людей з вразливою поведінкою, то вона обов’язково інфікується. Це не завжди так. Наприклад, багато чоловіків, які мають секс з чоловіками, практикують безпечний секс і підтримують моногамні стосунки. Тому, вони ризикують не більше, ніж представники загальної популяції.

- Які слова в контексті ВІЛ/СНІДу необхідно використовувати обережно?

Перегляньте список слів, поданий нижче. В цілому, не використовуйте некоректні слова, що навішують ярлики на людей з ВІЛ/СНІДом, народжують та підтримують міфи про це захворювання або несуть оціночні судження. Не використовуйте термінологію, яку загальній аудиторії буде важко зрозуміти. Це особливо важливо для репортажів з медичної тематики.

- Які складнощі підстерігають при висвітленні теми лікування ВІЛ/СНІДу?

Лікування ВІЛ/СНІДу - складна галузь, у якій існує велика кількість лікарських засобів, деякі з них націлені саме на вірус імунодефіциту, у той час як інші лікують симптоми та хвороби, викликані присутністю ВІЛ в організмі. Проте ані перша, ані друга група ліків не знищують ВІЛ/СНІД повністю. Дуже легко сплутати лікарські засоби, що виліковують хвороби, спричинені ВІЛ-інфекцією, із засобами, що стримують розвиток ВІЛ в організмі. Також легко, але абсолютно некоректно було б описувати лікарські засоби, які гальмують розвиток вірусу, як ліки, що виліковують ВІЛ/СНІД. Пам’ятайте ліків, які назавжди знищують вірус та виліковують ВІЛ/СНІД на даний момент не існує. Зараз, аби знайти спосіб виліковувати ВІЛ, проводяться клінічні випробування людської вакцини.

- Чому неправильно говорити, що хтось помер від СНІДу?

СНІД - це синдром, у який входить досить велика кількість інфекційних та онкологічних захворювань. Немає єдиної окремої хвороби під назвою СНІД. Коли людина з діагнозом СНІД помирає, з технічної точки зору більш коректно буде написати, що пан Х помер від СНІД-асоційованої/ВІЛ-асоційованої хвороби, або від хвороб, пов’язаних зі СНІДом.

Рекомендації для журналістів щодо підготовки матеріалів з ВІЛ/СНІДу

Робота з джерелами та журналістська етика

Розпочинаючи досліджувати тему ВІЛ/СНІДу, по-перше, якомога більше прочитайте про цю проблему. В Україні ефективний спосіб дізнатися про ситуацію зі СНІДом, це звернутися до місцевої недержавної організації (НДО). Міжнародний Альянс зі СНІДу (www.aidsalliance.kiev.ua/ru/library/our/aidsdirectory/pdf/aidsdir3.pdf) має список організацій, що працюють у сфері ВІЛ/СНІДу в кожному регіоні України. Багато людей, які працюють у НДО, є провідними спеціалістами зі зменшення шкоди від ВІЛ. Вони знають про всі тенденції та проблеми, асоційовані з розповсюдженням та профілактикою ВІЛ/СНІДу в їх спільноті. Їх називають аутріч-працівниками. Аутріч-працівники постійно підтримують контакт з людьми, які входять до так званих «найбільш уразливих спільнот», тому вони краще за інших можуть допомогти журналісту у налагодженні контакту з цими людьми. Дехто з аутріч-працівників самі є наркозалежними, які одужують, та знайомі з широким колом проблем, що виникають перед наркозалежними та алкоголіками – наприклад, втрата роботи, утиски з боку міліції, соціальна дискримінація та стигма.

В інтерв’юванні людей, які належать до найбільш уразливих спільнот, дуже важливими факторами є час, терплячість та повага. Люди не будуть відкриватися вам просто так; до кожної людини потрібно знайти особливий підхід. Можливо вам буде необхідно приходити декілька разів, аж доки людина розповість вам про своє життя. Дуже важливо не засуджувати людину, адже існують вагомі причини, чому люди починають приймати наркотики, алкоголь або працювати у секс-бізнесі. Намагайтесь знайти щось спільне з людиною з так званої спільноти підвищеного ризику. Може статися так, що вам буде необхідно розказати цій людині про своє життя, щоб завоювати її довіру; не бійтеся це робити, звичайно у розумних межах. Пам’ятайте, що ризикують саме ті люди, у яких ви берете інтерв’ю, а не навпаки.

Кожен журналіст повинен вирішити для себе, на що він готовий піти, щоб увійти в довіру. Наприклад, якщо споживач наркотиків готовий дозволити вам побачити, як він колотиметься, сам репортер мусить вирішити, наскільки це для нього доречно. Такі моменти необхідно обговорювати з редактором до початку інтерв’ю. Наприклад, автор цього посібника, працюючи журналістом і готуючи матеріали про наркозалежних та ВІЛ-позитивних, кілька разів зустрічалася з такими людьми - спочатку за присутності аут річ-працівників та лікарів, а потім – сам на сам у дома в наркозалежної жінки. Запитаєте, чи було старшно? Так, спочатку. Але коли ми розговорилися, виявилося, що вона така ж людина, як і всі – тільки зі своїми власними проблемами та уже невиліковною хворобою – наркозалежністю. Для того, аби увійти до неї в довіру, довелося випити запропоновану господинею каву та побачити, як вона готує «ширку». За філіжанкою кави я просиділа в гостях більше години. Побачити ж, як жінка колотиметься, не була готова, тому чемно попрощалася і пішла додому з купою інформації та вражень.

Під час інтерв’ювання споживачів наркотиків переконайтеся, що вони не знаходяться під дією наркотичних речовин, або, якщо це так, переконайтеся, що інтерв’ю можна продовжувати.

Знову ж таки, аутріч-працівники краще зможуть допомогти вам у визначенні цього питання.

Якщо ставитися до них з повагою та розумінням, багато споживачів наркотиків є відкритими до дуже широкого кола питань, включаючи питання про сексуальне життя. Те ж саме можна сказати й про робітників/робітниць комерційного сексу.

Підхід до гомосексуальної спільноти у певному сенсі знайти набагато важче, тому що вона залишається закритою, навіть для аутріч-робітників-гомосексуалістів. Як і в попередніх випадках, тут дуже важливі час та терплячість. Один зі шляхів знаходження підходу до цієї групи, це, по-перше, познайомитись з гомосексуальним аутріч-працівником, який може обговорювати певні питання у своїй спільноті, а потім рухатися далі.

При інтерв’юванні людей з так званих «груп підвищеного ризику», дуже важливим є питання особистої безпеки самого журналіста. Не проводьте інтерв’ю наодинці із респондентом. Відслідковуйте, чи не з’явилась агресія. І в цьому випадку також саме аутріч-працівники найкращим чином зможуть допомогти вам розрядити небезпечну агресивну ситуацію.

Де можна знайти точні статистичні дані? Це досить складне завдання. Єдині статистичні дані, які можна вважати точними, це кількість людей, які входять до урядових списків тих, хто вже отримує або потребує АРВ-терапії. Точно невідомо, скільки людей в Україні є ВІЛ-позитивними. Можливо лише зробити припущення на основі статистики, що відстежує, скільки індивідів пройшло тестування і скільки з них виявилося ВІЛ-позитивними. Проте не всі з цих людей потрапляють в урядовий список тих, хто потребує лікування. Людина може знати про свій ВІЛ-позитивний статус, але вирішити не звертатися за лікуванням через проблеми з отриманням ліків. Також важливо зрозуміти, що інколи людина може підозрювати, що вона ВІЛ-інфікована, але вирішує не проходити тестування.

Якої журналістської етики має дотримуватися журналіст?

Існує ще декілька моментів, на які слід звернути увагу під час висвітлення теми ВІЛ/СНІДу.

Використання імен: Деякі люди погодяться назвати своє ім’я для використання у публікації або в ефірі. Проте більшість не захоче цього робити через побоювання негативних наслідків. Не намагайтесь переконати людину змінити її думку. В українському суспільстві ВІЛ-позитивні люди стикаються з сильною стигматизацією та неприйняттям. Замість цього, запропонуйте використати псевдонім, а в матеріалі чітко зазначте, що це не є дійсним ім’ям людини.

Надавайте інформацію таким чином, щоб було складно ідентифікувати людину, наприклад, «продавець наркотиків у Донецьку», «двадцятирічна робітниця комерційного сексу з Одеси».

Діти: Ця група є найбільш уразливою у суспільстві та в контексті висвітлення теми ВІЛ/СНІДу. Багато дітей є надто молодими, щоб знати про свій позитивний статус. У випадку спілкування з більш дорослими дітьми розкривати позитивний ВІЛ-статус дитині не є задачею репортера. Будьте обережними, коли задаватимете питання, особливо такі, що стосуються теми здоров’я. Не робіть будь-яких коментарів про ВІЛ/СНІД, коли їх можуть почути діти. Взагалі, краще, щоб репортера супроводжував робітник притулку або лікарні, коли той відвідуватиме ці заклади. Медичний персонал може багато в чому допомогти, а також часто має особливий емоційний зв’язок із дітьми.

Дозволи: Переконайтеся, що ви маєте усі необхідні дозволи для відвідання дитячих притулків, лікарень, або ВІЛ/СНІД-спеціалізованих клінік. У випадку, коли ви розмовлятимете з ВІЛ-позитивною людиною у лікарні, переконайтеся, що медичний персонал знає, що ця людина погодилася, щоб у неї брали інтерв’ю. Це необхідно про всяк випадок, якщо пізніше виникнуть будь-які непорозуміння. Будьте чуйними, коли розмовляєте з людьми в умовах лікарень. Не всі люди, що знаходяться у лікарні, захочуть слухати, як хтось на сусідньому ліжку дає інтерв’ю.

Порушення закону: Чи варто репортеру порушувати закон задля того, щоб написати повнішиий і кращий репортаж? (Наприклад, одне з питань, що висвітлювалось, це легкість, з якою в аптеках підлітки купують ліки для кайфу, які мають відпускатися тільки за рецептом. Чи мусить репортер у цьому випадку експериментувати та намагатися придбати наркотики, аби побачити, наскільки легко їх купувати?) Це питання слід обговорити з редактором до того, як розпочинати підготовку статті.

Готуючи матеріал про ВІЛ/СНІД, вам необхідно:

! Мати базове розуміння того, чим є ВІЛ та СНІД перш, ніж залишаєте редакцію;

! Мати чітке уявлення щодо того, яке місце займатиме отримана вами інформація у матеріалі, який ви плануєте написати;

! Мати чітке розуміння наслідків публічного впізнання для ВІЛ-позитивної особи, в якої ви берете інтерв’ю;

! Приділити достатню кількість часу особі, в якої ви берете інтерв’ю, щоб вона почувала себе комфортно, захищено та впевнено щодо тієї інформації, якою вона ділиться;

! Обговорити зі своїм редактором потенційну необхідність захисту відомостей про особу та визначити, як це впливатиме на ваш матеріал, і чи приховування особи в тіні не спричинить стигматизацію тих, хто має ВІЛ/СНІД;

! Особливо поважати дитячі права на приватність та конфіденційність та ретельно розробити базові засади подання інформації щодо дітей з їх законними представниками та редактором;

! Проявляти обережність у зйомках та інтерв’юванні осіб, що вмирають, та отримати згоду вмираючої людини, якщо можливо або членів родини та інших законних представників;

! Заздалегідь отримати від представників влади всі необхідні дозволи для фото і відеозйомок у таких закладах як лікарні, поліклініки або дитячі будинки;

! З’ясувати мотивацію особи, що погоджується на розмову з метою визначити, чи очікує вона винагороду по закінченні інтерв’ю;

! Бути дуже обережними, коли повідомляєте статистичні дані щодо ВІЛ/СНІДу, які можуть бути заплутаними, застарілими або необ’єктивними;

! Розвивати мережу надійних контактів серед спільноти людей з ВІЛ/СНІДом, які можуть служити джерелом ідей для матеріалів та надійної статистики;

! Проявляти мовну чутливість під час подання інформації щодо ВІЛ/СНІДу та уникати вживання дискримінуючої лексики;

! Зберігати баланс у матеріалі щодо всіх сторін конкретного обговорення;

! Надати подальші ресурси для глядача/читача, щоб він у разі потреби міг отримати інформацію або допомогу.

! Одразу підходити до ВІЛ-позитивної людини з мікрофоном без її згоди. Дайте їй можливість зважити наслідки публічного впізнання.

! Очікувати, що ваш матеріал про ВІЛ/СНІД буде зроблений швидко або без попереднього осмислення та детальних консультацій з усіма, хто має відношення до нього;

! Потрапляти в пастку культурних упереджень та використовувати мову, що спричиняє стереотипізацію та дискримінацію;

! У вашому матеріалі не слід уникати обговорення сексуальних та культурних практик, оскільки вони зазвичай є критичними для розуміння поширення ВІЛ серед населення та ставлення суспільства щодо тих, хто має ВІЛ;

! Примушувати того, хто дає інтерв’ю, розкривати, як він чи вона інфікувалися;

! Ставити себе та свою команду у небезпечні ситуації, не розуміючи наслідків та не маючи запасного плану на випадок потреби;

! Йти на потенційно небезпечну зустріч одному, хіба що, якщо Ви попередили кого-небудь зі знайомих/колег про неї або про те, коли очікувано зв’яжетесь з ними;

! Вводити будь-кого в оману щодо того, що інтерв’ю оплачується;

! Коментувати СНІД та його наслідки в присутності дітей, допоки ви не впевнені, що їм про це відомо;

! Звертатися до звичних кліше в поданні матеріалу про СНІД, оскільки це буде нудно для аудиторії та обмежить Вашу здатність подати матеріал у новому світлі;

! Приймати заяви про медичні та наукові інновації без надзвичайно ретельної перевірки інформації, що включає отримання цих відомостей з надійних та перевірених джерел;

! Зосереджуватися у поданні Вашого матеріалу або звертати надмірну увагу на ліки та лікування, які не є широко доступним для середньостатистичного глядача/читача.

Наступна таблиця містить вирази, з якими треба бути обережним, пишучи про ВІЛ/СНІД. Таблиця допоможе зрозуміти основні складнощі висвітлювання теми ВІЛ. У деяких випадках ви зможете використати альтернативне слово або вираз. В інших вам все-таки доведеться використати спірні слова або вирази. Важливо розуміти, які складнощі та наслідки можуть супроводжувати використання цих термінів.

Не рекомендовані вирази	Причина	альтернатива
Носій ВІЛ/СНІДу	Це стигматизуючий термін, який представляє людину виключно як носія хвороби. Більш важливо підкреслити, що ВІЛ/СНІД - це хвороба, яку можна контролювати, з якою можна жити, аніж фокусувати усю увагу на хворобливому статусі людини.	ВІЛ-позитивний, людина/ чоловік/жінка, яка живе з ВІЛ
Сирота Сніду	Цей термін може стигматизувати дитину. Крім того його можна переплутати із описом стану здоров’я дитини і вирішити, що дитина ВІЛ- позитивна. Дитина може і не бути ВІЛ-позитивною, але все-таки втратити одного чи обох батьків через ВІЛ.	Сироти, Діти, життя яких торкнувся ВІЛ/СНІД
Жертви СНІДу Постраждалі від СНІДу	Ці слова викликають уявлення про безпорадність та слабкість цих людей.	Люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом
Аналіз на СНІД	Тест з’ясовує присутність антитіл до ВІЛ; таким чином він виявляє ВІЛ, а не СНІД. Стадія СНІДу - це остання стадія розвитку ВІЛ в організмі людини.	Тест на (антитіла до) ВІЛ
Вірус СНІДу	Правильна назва вірусу - ВІЛ. СНІД - це синдром викликаний ВІЛ.	ВІЛ або вірус, що спричиняє СНІД
Тілесні рідини	Цей вираз є занадто широким та може включати багато тілесних рідин, деякі з котрих не переносять ВІЛ. Завжди краще уточнювати, що саме ви маєте на увазі.	Уточніть, яка саме тілесна рідина (наприклад, кров)
«Підчепити СНІД»	Спочатку ВІЛ передається, (наприклад статевим шляхом, через кров, від матері до дитини), а тільки потім він призводить до розвитку СНІДу. На відміну від заразних хвороб, СНІД неможливо підчепити Пояснення: ВІЛ не є заразною хворобою, адже він не передається через повсякденний контакт (наприклад, при кашлянні, чиханні, через слину)	Інфікуватися ВІЛ Стати ВІЛ-позитивним
Помер від СНІДу	Хоча цей вираз використовують дуже часто, СНІД - це синдром, в який можуть входити багато захворювань. ВІЛ поступово ослаблює імунну систему та призводить до одного або декількох захворювань (опортуністичних хвороб), які означають початок СНІДу. Саме ці хвороби і призводять з часом до смерті.	Помер від СНІД- асоційованої хвороби. Помер від хвороб, Пов’язаних зі СНІДом. або від хвороби, викликаної ВІЛ/СНІДом
Ліки від ВІЛ/СНІДу	Цей вираз можуть зрозуміти так, що є ліки, які виліковують ВІЛ/СНІД. Важливо уточнювати, що хоча існують медичні засоби, які лікують симптоми, попереджають і лікують опортуністичні інфекції та уповільнюють розвиток ВІЛ в організмі, жодний з них не здатен назавжди знищити вірус ВІЛ в організмі людини.	Анти-ВІЛ лікування, АРВ- терапія Медичні засоби/ліки для попередження та лікування опортуністичних інфекцій
Гей/ гомосексуал/ бісексуал	Ці терміни, особливо гей та бісексуал, відносяться до ідентичності людини, яка може і не бути пов’язаною з поведінкою. В багатьох країнах та культурах, чоловіки, що мають секс з чоловіками, не сприймають себе як геїв, бісексуалів або гомосексуалістів. Важливо відрізняти поведінку (яка може призвести до підвищення особистого ризику інфікування або подальшої передачі ВІЛ) від сексуальної ідентичності, особливо, коли це стосується питання передачі ВІЛ.	Чоловіки, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ)
ВІЛ та СНІД ВІЛ або СНІД	Це не дві окремі хвороби. Це різні стадії розвитку ВІЛ.	ВІЛ/СНІД
ВІЛ-інфікована людина	Краще вживати термін ВІЛ-позитивний, ніж ВІЛ-інфікований, адже другий більше уваги приділяє хворобі, а не людині, яка з нею живе.	Людина, яка живе з ВІЛ ВІЛ-позитивна людина
Вірус ВІЛ	Це тавтологія. Термін ВІЛ означає вірус імунодефіциту людини і, таким чином, скорочення ВІЛ вже містить слово вірус	ВІЛ
Невинний/ винний (наприклад, невинна жертва)	Це може викликати почуття, що деякі шляхи передачі гірші за інші, і що деякі ВІЛ- позитивні люди винні та заслуговують на свій статус. Потрібно усвідомити, що ВІЛ - це не покарання за якусь вину, а хвороба, адже ми не кажемо, що людина є винною в тому, що захворіла, скажімо, на грип.	Не використовуйте
Легкодоступний, нерозбірливий у зв’язках	Це - ярлик, що базується на сприйнятті поведінки людини. Він надає негативну конотацію поведінці людини, яка може виглядати певним чином, мати, або вважатися такою, що має більше одного сексуального партнера. Ці терміни неправильно відображають соціальний контекст передачі ВІЛ. Наприклад, у людини можуть бути полігамні шлюбні відносини, що є соціально та релігійно прийнятним у багатьох культурах. Важливо не використовувати мову, яка оцінює та засуджує поведінку інших людей або яка базується на стереотипах чи невірному сприйнятті того, що відбувається.	Слід уникати цього оцінювального терміну
Група ризику або Ризикована поведінка	Словосполучення група ризику може бути сприйнятим так, нібито тільки певні люди мають ризик інфікуватися ВІЛ. Особи, які не входять до так званих груп ризику, можуть отримати хибне відчуття невразливості до інфекції. До того ж людина з групи ризику може не практикувати ризиковану поведінку. Наприклад споживач ін’єкційних наркотиків, який не використовує спільних шприців з іншими СІН, а завжди користується індивідуальним одноразовим шприцом.	Ризикована поведінка
Безпечний секс	Завжди існує ризик передачі ВІЛ під час сексу. Тому говорити можна лише про захищений секс.	Захищений секс
Чума, зараза, жахлива хвороба	Ці слова занадто драматичні та, на жаль, використовуються у ЗМІ занадто часто. Слід пам’ятати, що шляхи передачі ВІЛ значно відрізняються від шляхів передачі тієї ж чуми, так само як і інтенсивність розповсюдження. Вони також мають конотацію оцінки, тому краще їх замінити менш драматичними термінами, наприклад, медичними.	Захворювання, епідемія, хвороба
Жертва, страждалець	Ці слова натякають на пасивність та безпорадність.	Не використовуйте ці слова
Людину підозрюють у тому, що у неї ВІЛ. Людина зізналася, що у неї ВІЛ.	Ці вирази можуть спровокувати стигматизацію через те, що натякають на секретність та мають звинувачувальну конотацію.	Не використовуйте ці вирази

Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID), www.usaid.kiev.ua

З 1986 року USAID надало більше, ніж 2,3 мільярда доларів на боротьбу з пандемією СНІДу – більше, аніж будь-яка інша державна або приватна організація у світі. USAID надає допомогу понад 50 країнам, у яких проходять програми профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом. Впродовж багатьох років USAID успішно реалізує багаточисленні програми з профілактики передачі ВІЛ-інфекції, надання догляду та лікування ВІЛ-інфікованим та допомоги дітям та сім’ям, потерпілим від СНІДу.

Британська рада є одним із партнерів з впровадження у життя Трансатлантичної ініціативи ЄС та США, та підтримується Представництвом Європейської Комісії в Україні.

Інтерньюс Нетуорк Україна, www.internews.ua/ukr/news/

Робота із засобами масової інформації, націлена на розвиток адекватної участі ЗМІ у відповіді на епідемію СНІД в Україні.

Організація працює в галузі запобігання торгівлі людьми, насильства, експлуатації. Проводить консультації для тих, хто виїжджає за кордон. Допомогає в розшуку людей. Має ресурсний центр для журналістів та правозахисників. Організація співпрацює та приймає участь у деяких проектах галузі профілактики ВІЛ.

«Лікарі без кордонів - Голландія» (MSF-Н), www.msf.org.ua

Спільно з Міжнародним Альянсом «Лікарі без кордонів - Голландія» підтримують проект одеського НДО «Життя+» з лікування, підтримки та догляду за ВІЛ-інфікованими, відповідають за медичний компонент проекту. Випустили ряд друкованих буклетів для ВІЛ-інфікованих, у тому числі з «Антиретровірусного лікування».

МФ «Відродження» як представник Міжнародної Програми Розвитку Зменшення Шкоди фінансує в Україні декілька проектів, що працюють у сфері зменшення шкоди ВІЛ/СНІД.

Представництво Європейської Комісії в Україні, www.delukr.cec.eu.int

Європейська Комісія є партнером Уряду США з реалізації Трансатлантичної ініціативи з профілактики ВІЛ та інформування в Україні. Цей проект реалізують відповідно Британська Рада та Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД.

Різноманітні тематичні програми надають фінансову та технічну підтримку ряду проектів, націлених на профілактику та боротьбу з пандемією ВІЛ/СНІД.

Міністерство Охорони Здоров’я, www.moz.gov.ua - офіційний сайт МОЗ.

Науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського - наукові дослідження та лікування ВІЛ/СНІД. Блок лікування СНІДу в клініці інфекційних хвороб у Києво-Печерській Лаврі. Координати відділень можна дізнатися на Національній

Український інститут соціальних досліджень (УІСІ), www.uisr.org.ua

Надає дані соціологічних досліджень у галузі профілактики ВІЛ/СНІД.

Український фонд боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, www.aids-dpm.com Надає експертні консультаційні послуги НДО та іншим організаціям. Надають найсвіжіші статистичні дані, слідкуючи за розвитком епідемії ВІЛ в Україні.

Українські (Обласні, Міські) Центри боротьби з ВІЛ/СНІД

Про координати кожного центру можна дізнатися, зателефонувавши на Національну лінію з ВІЛ/СНІД.

Всеукраїнська Мережа Людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, www.lgvs.org.ua

Організація впроваджує декілька проектів, у тому числі з підтримки та немедичного догляду ВІЛ-інфікованих, захисту прав ВІЛ-інфікованих, просвітництва, адвокації тощо. Проводить групи самодопомоги. Мають представництва в багатьох містах України. Тел: (8 044) 425-10-87 425-12-74 425-69-89, або 566-9673.

На сайті: загальна інформація з ВІЛ/СНІД, статистика, текст Національної Програми профілактики ВІЛ/СНІД в Україні, наказ Президента України про невідкладні заходи з профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу, інформаційний бюлетень Всеукраїнської Мережі ЛЖВ.

Російськомовний сайт міжнародної організації «Реабілітаційний центр «Ступені». Надає інформацію з проблем хімічних залежностей (алкоголізм, наркоманія) та ВІЛ/СНІД, групи самодопомоги з лікування людей з подвійним діагнозом - ВІЛ та хімічна залежність.

Координує зусилля з профілактики та боротьби зі СНІД в Україні. Впливає на розробку національної політики боротьби зі СНІДом. Тел. (044) 501-74-79.

Українська Асоціація Зменшення Шкоди, www.uhrn.civicua.org

Організація об’єднує значну кількість неурядових організацій, що виконують проекти зменшення шкоди від споживання наркотиків.

Фонд Профілактики Хімічних Залежностей та СНІДу (SAAPF), www.helpme.com.ua

Одна з найуспішніших організацій, на даний час виконує декілька широковідомих проектів, у тому числі проект Національного Телефону Довіри з ВІЛ/СНІД.

Сайт Представництва Червоного Хреста в Україні, www.redcross.org.ua

Червоний Хрест надає освітню, патронажну, матеріальну та соціальну підтримку. Робота націлена на подолання негативних наслідків епідемії ВІЛ/СНІД та туберкульозу.

Сайт належить інформаційному та правозахисному центру для ЧСЧ та лесбіянок «Наш світ». У розділі «Бібліотека» є багато матеріалів з ВІЛ/СНІД, у тому числі дослідження ризикованої поведінки серед ЧСЧ східного регіону та контакти груп самодопомоги для ВІЛ-позитивних.

Український освітній центр реформ, www.cure.org.ua

- Книга «Люди и ВИЧ», 3-е видання, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2005 р.

- довідник «ВІЛ-сервісні організації в Україні», 3-е видання, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2005 р.

- Українські та міжнародні пошукові сервери

1. Які правила для журналістів, що пишуть на теми здоров’я ви знаєте?

2. Які вирази не слід використовувати, коли пишете про інвалідів?

3. Знайдіть у пресі приклади, де порушуються етичні норми щодо інвалідів та інших хворих людей.

4. Яких виразів варто уникати при висвітлені теми ВІЛ/СНІДу?

5. Де шукати надійну статистику з проблем ВІЛ/СНІДу?

6. Як журналісту працювати із наркозалежними, ВІЛ-позитивними людьми та працівниками комерційного сексу?

7. Знайдіть у пресі та проаналізуйте матеріали на тему ВІЛ/СНІДу

1. Посібник з висвітлення теми ВІЛ/СНІДу. – Фонд Сім»ї Кайзер. – 2005.

2. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы. Пер. с англ. - М.: «Права человека», 1998.

3. Еверетт Девід. Учбовий посібник репортера. – К.: IREX Промедіа, 1997.

4.Моисеев В. Журналистика и журналисты. – К.: Дакор, 2002.

5. Туллер Д. Освещение вопросов ВИЧ/СПИД в Украине. – IREX ПроМедиа Украина, 2002.

1. Основні положення Конвенції ООН про права дитини

2. Рівноправні, але не зовсім: діти з обмеженими можливостями

3. Ні дискримінації – усі діти рівноправні