Жовтня (17 жовтня) — Благовірного князя Володимира Ярославовича, Новгородського чудотворця

Жовтня (16 жовтня) — Преподобного Діонісія, затворника Печерського, у Дальніх печерах

Преподобний Діонісій, затворник Печерський жив у XV ст. Був ієромонахом і наглядачем за печерами у Києво-Печерському монастирі. З його ім’ям пов’язана чудесна подія, яка відбулася в 1463 році за благочестивого київського князя Симеона Олельковича і блаженного архімандрита Печерської обителі Миколая. На пасхальній утрені, обходячи Антонієву печеру і кадячи святі мощі, преподобний Діонісій, переповнений пасхальною радістю, урочисто сказав: «Святі Отці і Браття! Сьогодні є Великий День, Христос Воскрес!» Як грім прозвучала відповідь від спочилих: «Воістину воскрес!» Це чудо так вплинуло на блаженного Діонісія, що решту свого земного життя він провів у затворі, цілковито догодивши Господу.

Пам’ять преподобниого Діонісія відзначається ще 28 серпня (10 вересня) та в другу неділю Великого посту.

Онук Рівноапостольного князя Володимира і старший син великого князя Київського Ярослава Мудрого та княгині Анни — Володимир народився у Києві в 1020 році. Уже в 1034 році, тобто в чотирнадцятирічному віці, батько посадив його на княжіння у Новгороді і дав неспокійним новгородцям грамоту з повелінням платити згідно з нею дань. Вісімнадцять років управляв благовірний князь Володимир Новгородським князівством.

Змужнілий князь відзначався відвагою й мужністю у військових справах. У 1042 році він переможно ходив з новгородськими дружинами воювати проти фінських племен. Наступного року батько послав Володимира на Константинополь провчити підступних греків за образу руських купців та вбивство одного з них. Посли візантійського імператора Константина Мономаха поспішили вийти йому назустріч з обіцянкою покарати винуватців. Проте молодий князь ні на що не звертав уваги і рвався до бою. На вдруге запропонований імператором мир він відповів: «Погоджуюсь, якщо ви, багаті греки, дасте по три фунти золота на кожного воїна у моєму війську».

Тоді імператор наказав узяти під охорону всіх руських людей, які були в Константинополі. Одночасно були вислані бойові кораблі в стан князя Володимира, які й підпалили його флот. Буря, що піднялася, розкидала й потопила багато суден, і Володимир припинив наступ. Але, повертаючись назад, розбив погоню й забрав частину противника в полон. Ті, з війська Володимира, що втекли сушею, були не такі щасливі і в районі Варни (тепер — Болгарія) самі потрапили в полон. Лише за три роки вони повернулися додому, після підписання мирної угоди з греками. Цей похід князя Володимира був явно невдалим.

У 1045 році, коли Новгородською кафедрою управляв єпископ Лука Жидята, згорів перший міський храм. Це була тринадцятикупольна дубова церква, побудована ще в 989 році першим Новгородським єпископом Іоакимом Корсунянином.

За сім років на її місці благовірний князь Володимир побудував величний кам’яний собор Святої Софії, а єпископ Лука освятив його 14 вересня 1052 року. Зразком для побудови такого храму частково слугувала Софія Царгородська, але головним чином — Софія Київська. Для Новгорода собор Святої Софії на багато віків став головною святинею міста. Волелюбні новгородці часто говорили:
«Де Свята Софія, там і Новгород. Помремо, проллємо кров за Святу Софію».

У 1047 році за повелінням князя Володимира одним священиком були переписані всі пророчі книги разом з тлумаченнями. На той час — це теж була велика справа.

Помер благовірний князь Володимир 4 жовтня 1052 року в молодому віці. Йому було лише 32 роки, і ще був живий його батько — великий князь київський Ярослав Мудрий.

Преподобний Нестор-літописець у «Повісті минулих літ» під роком 1052 записав так:
«Преставився Володимир, син Ярославів старший, у Новгороді, і покладений був у Святій Софії, що її він спорудив був сам».

Там вже спочивало тіло його матері — благовірної княгині Анни Новгородської.

Дата добавления: 2015-06-30