Фізичні особи

Інші самостійні політичні одиниці

Державоподібні утворення та

Нації і народи

Держави

Міжнародна правосуб’єктність – це якісна характеристика статусу суб’єкта міжнародних правовідносин, що виражає його здатність самостійно брати участь у цих правовідносинах, підпорядковуватися нормам міжнародного права та володіти міжнародними правами та обов’язками.

Ознаки суб’єкта міжнародного права:

1) зовнішня відокремленість

2) наділеність міжнародною правосуб’єктністю

3) здатність особи формулювати, реалізовувати і відстоювати свою волю

4) бажання і здатність брати на себе і виконувати міжнародні зобов’язання

5) розповсюдження на цю особу норм міжнародного права

Субєктом МП може бути:

а) персоніфікована особа

б) persona ipso facto – за фактом зайняття конкретної посади, які мають відповідні повноваження

9. Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика

Залежно від походження, політико-правової природи, наявності чи відсутності суверенітету, а також характеру участі в міжнародних правовідносинах можна виділити такі групи суб’єктів міжнародного права:

1 ) первинні (суверенні) суб’єкти міжнародного права - ніким не створюються, вони виникають у результаті об’єктивних історичних процесів і в силу лише свого існування (ipso facto) є носіями міжнародних прав та обов’язків. Первинні суб’єкти мають універсальну міжнародну правосуб’єктність, тобто можуть мати та своїми діями реалізовувати будь-які міжнародні права та обов’язки

2 ) вторинні (несуверенні) суб’єкти міжнародного права - створюються первинними, і наділяються останніми в залежності від їх намірів та бажань певним і завжди обмеженим обсягом міжнародної правоздатності.. Вони не володіють суверенітетом і наділяються спеціальною міжнародною правосуб’єктністю, оскільки зміст та обсяг їх прав і обов’язків, як правило, визначається, як правило, у міжнародному договорі між засновниками таких утворень та є значно вужчим, ніж обсяг правоздатності первинних суб’єктів

міжнародні міжурядові організації,

3) специфічні суб’єкти міжнародного права - беруть участь в міжнародних відносинах лише епізодично, в окремих випадках, а їхня міжнародна правосуб’єктність – скоріше виняток, ніж правило. Крім того, такі суб’єкти завжди знаходяться під суверенітетом якої-небудь держави. До них відносяться:

міжнародні неурядові та інші громадські організації,

політичні партії,

транснаціональні корпорації,

Крім названих груп суб’єктів міжнародного права інколи виділяються напівсуверенні суб’єкти міжнародного права, до яких відносяться держави під сюзеренітетом чи протекторатом інших держав. За таких умов частина суверенних повноважень залишається в держави, що перебуває під сюзеренітетом (протекторатом), а частина – передається державі-сюзерену (протектору). Але в цілому через неприйняття наукою ідеї про можливість поділу державного суверенітету між декількома державами такий підхід не набув популярності. Слід також зауважити, що після розпаду колоніальної системи ця проблема практично втратила актуальність.

Певною мірою до напівсуверенних суб’єктів подібні держави, які добровільно передали частину своїх суверенних повноважень іншій державі. Так, наприклад, Князівство Ліхтенштейн не має власного зовнішньополітичного відомства, а його за кордоном представляє Швейцарія.

10. Держава – основний суб’єкт МП

В доктрині міжнародного права державі притаманні певні ознаки:

1) Основною юридичною якістю держави як в міжнародному праві, так і в праві внутрішньому є державний суверенітет. Державний суверенітет є категорією, насамперед, політичною. Він пов’язаний з боротьбою за державну владу і її утриманням, а також участю в міжнародних відносинах, які залишаються ареною боротьби за домінування на світовому і регіональному рівнях. Держава не можлива як без суверенітету, так і з обме­женим суверенітетом. Звідси випливає принцип міжнародного права – суверенна рівність держав.

2) публічна влада;

3) населення;

Дата добавления: 2015-07-02