Прикордонні стани

Критеріями для віднесення стану до певного класу служать надійність і ціна діяльності. За допомогою критерію надійності функціональний стан характеризується з точки зору здатності людини виконувати діяльність на заданому рівні точності, своєчасності, безвідмовності. За показниками ціни діяльності дається оцінка функціонального стану з боку ступеня виснаження сил організму і в кінцевому підсумку впливу його на здоров'я людини.

На підставі зазначених критеріїв все безліч функціональних станів стосовно до трудової діяльності ділиться на два основні класи - припустимих і неприпустимих або, як їх ще називають, дозволених і заборонених.

Питання про віднесення того або іншого функціонального стану до певного класу спеціально розглядається в кожному окремому випадку. Так, помилково вважати стан втоми неприпустимим, хоча воно призводить до зниження ефективності діяльності і є очевидним наслідком виснаження психофізичних ресурсів. Неприпустимими є такі ступеня втоми, при яких ефективність діяльності переходить нижні межі заданої норми (оцінка за критерієм надійності) або з'являються симптоми накопичення втоми, що призводять до перевтоми (оцінка за критерієм ціни діяльності).

Надмірне напруження фізіологічних та психологічних ресурсів людини є потенційним джерелом виникнення різних захворювань. Саме на цій підставі виділяються нормальні та патологічні стани. Останній клас є предметом медичних досліджень. Наявність пограничних станів може призвести до хвороби. Так, типовими наслідками тривалого переживання стресу є хвороби серцево-судинної системи, травного тракту, неврози. Хронічна перевтома є прикордонним станом по відношенню до перевтоми - патологічного стану невротичного типу. Тому всі прикордонні стани у трудовій діяльності відносяться до категорії неприпустимих. Оки вимагають введення відповідних профілактичних заходів, у розробці яких безпосередню участь повинні приймати і психологи.

Інша класифікація функціональних станів будується на підставі критерію адекватності відповідної реакції людини вимогам виконуваної діяльності. Відповідно до цієї концепції, всі стани людини ділять на дві групи - стану адекватної мобілізації та стану динамічної неузгодженості.

Стану адекватної мобілізації характеризуються відповідністю ступеня напруги функціональних можливостей людини вимогам, що пред'являються конкретними умовами діяльності. Воно може порушуватися під впливом різних причин: тривалості діяльності, підвищеної інтенсивності навантаження, накопичення втоми і т. д. Тоді виникають стану динамічної неузгодженості. Тут зусилля перевищують необхідні для досягнення даного результату діяльності.

Усередині цієї класифікації можуть бути охарактеризовані практично всі стани працюючої людини. Аналіз станів людини в процесі тривало виконуваної роботи зазвичай ведеться за допомогою вивчення фаз динаміки працездатності, всередині яких спеціально розглядаються формування і характерні особливості втоми. Характеристика діяльності з точки зору величини витрачених на роботу зусиль передбачає виділення різних рівнів напруженості діяльності.

Традиційною областю вивчення функціональних станів у психології є дослідження динаміки працездатності і втоми. Втома - це природна реакція, пов'язана з наростанням напруги при тривалій роботі. З фізіологічної боку розвиток втоми свідчить про виснаження внутрішніх резервів організму і перехід на менш вигідні способи функціонування систем: підтримка хвилинного об'єму кровотоку здійснюється за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень замість збільшення ударного обсягу, рухові реакції реалізуються великим числом функціональних м'язових одиниць при ослабленні сили скорочення окремих м'язових волокон та ін Це знаходить вираз у порушеннях стійкості вегетативних функцій, зниження сили і швидкості м'язового скорочення, неузгодженості у психічних функціях, утрудненнях вироблення і гальмуванні умовних рефлексів. Внаслідок цього сповільнюється темп роботи, порушуються точність, ритмічність і координація рухів.

У міру зростання втоми спостерігаються значні зміни в протіканні різних психічних процесів. Для цього стану характерні помітне зниження чутливості різних органів почуттів разом із зростанням інерційності цих процесів. Це проявляється у збільшенні абсолютних і диференціальних порогів чутливості, зниження критичної частоти злиття мигтіння, зростанні яскравості і тривалості послідовних образів. Нерідко при стомленні зменшується швидкість реагування - збільшується час простої сенсомоторної реакції і реакції вибору. Однак може спостерігатися і парадоксальне (на перший погляд) збільшення швидкості відповідей, супроводжуване зростанням кількості помилок.

Стомлення приводить до розпаду виконання складних рухових навичок. Найбільш вираженими і суттєвими ознаками втоми є порушення уваги - звужується обсяг уваги, страждають функції перемикання і розподілу уваги, тобто погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності.

З боку процесів, що забезпечують запам'ятовування і збереження інформації, стомлення перш за все приводить до ускладнень вилучення інформації, що зберігається в довготривалій пам'яті. Спостерігається також зниження показників короткочасної пам'яті, що пов'язано з погіршенням утримання інформації в системі короткочасного зберігання.

Ефективність процесу мислення суттєво знижується за рахунок переважання стереотипних способів вирішення завдань у ситуаціях, що вимагають прийняття нових рішень, або порушення цілеспрямованості інтелектуальних актів.

У міру розвитку втоми відбувається трансформація мотивів діяльності. Якщо на ранніх стадіях зберігається «ділова» мотивація, то потім переважаючими стають мотиви припинення діяльності або відходу від неї. При продовженні роботи в стані втоми це призводить до формування негативних емоційних реакцій.

Описаний симптомокомплекс втоми представлений різноманітними суб'єктивними відчуттями, знайомими кожному як переживання втоми.

При аналізі процесу трудової діяльності виділяються чотири стадії працездатності:

1) стадія врабативанія;

2) стадія оптимальної працездатності;

3) стадія стомлення;

Дата добавления: 2015-07-02