Законспектувати

Теоретичні питання

Практичне заняття № 4

Практичні завдання

Законспектувати

1. Іваницька Н.Л. Непоширене речення в українській мові // УЛМШ. – 1984. – №2. – С. 31–35.

2. Іваницька Н.Л. Синтаксична структура двоскладного речення // УЛМШ. – 1986. – №1. – С. 93–95.

3. Козачук Г.О. Підмети, виражені словосполученнями // УЛМШ. – 1982. – №1.

1. Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова. – Вправа 403 (10 речень); 405, 410, 412, 413, 416.

2. Дібрати ілюстративний матеріал до 10, 11 теоретичних питань (по 7 речень).

Другорядні члени простого речення

Студент повинен знати:

· визначення додатка, означення, обставини;

· функції та призначення додатка, означення, обставини;

· способи вираження різних типів додатків, означень, обставин;

· способи розрізнення додатка й обставини, додатка й означення.

Терміни: додаток (прямий додаток, непрямий додаток, придієслівний додаток, присубстантивний додаток, об’єктний інфінітив), означення (узгоджене означення, неузгоджене означення, поширене означення), обставина (обставина місця, часу, причини, мети, допусту, умови, способу дії, міри й ступеня вияву дії; препозитивна обставина, постпозитивна обставина, поширена обставина, непоширена обставина).

Студент повинен уміти:

· виокремлювати в реченні додатки, означення, обставини;

· визначати типи додатків, означень, обставин;

· характеризувати способи вираження додатків, означень, обставин;

· складати речення з різними типами додатків, означень, обставин;

· розмежовувати додатки й обставини, додатки й означення;

· розрізняти інфінітив у функції додатка, означення, обставини.

1. Другорядні члени речення та їх роль у поширенні структури простого речення. Принципи класифікації другорядних членів.

2. Додаток, його типи й способи вираження.

3. Означення, його типи й способи вираження.

4. Обставина, її типи й способи вираження.

5. Розмежування додатків і означень, додатків і обставин.

6. Синкретичні другорядні члени речення.

7. Інфінітив у реченнєвій структурі сучасної української літературної мови.

8. Вивчення другорядних членів простого речення в шкільному курсі української мови.

1. Бровко А.С. Розмежування означуваного і прикладки // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – №3. – С. 20–26.

2. Явір В.В. Неузгоджені означення, виражені непрямими формами іменників, та їх синтаксичні особливості // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – № 11. – С. 42–49.

3. Чередниченко І.Г. Принципи розпізнавання неузгоджених означень і присубстантивних додатків, виражених формою родового відмінка іменника без прийменників // Укр. мова в шк. – 1955. – №2. – С.

4. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу. – К.: Вища школа, 1989. – 63 с.

5. Заоборна М. Просте речення. Складні випадки аналізу. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 125 с.

Дата добавления: 2015-07-02