Впорядкування території сіножатей

Розміщення скотопрогонів, літніх таборів, водопійних площадок

Літній табір – це додатковий центр, який влаштовують на віддалених пасовищах. Це місце відпочинку, доїння і підкорми в пасовищний період. На території літнього табору повинні бути розміщенні під навіси для худоби, складські приміщення, житлові будиночки для персоналу, кімната відпочинку.

Літній табір повинен знаходитися в центрі пасовищних масивів, на сухій, незаболоченій, незатопленій, підвищеній (відносно рельєфу) ділянці.

Поблизу літнього табору повинні знаходитись ділянки лісу чи чагарнику.

Літній табір влаштовують для 2-3 гуртів, з розрахунку 30-50м² на одну голову.

При розміщенні водних джерел слід керуватися санітарно-гігієнічними та профілактичними вимогами:

· не допускати розміщення водних джерел на заболочених, забруднених ділянках;

· проектувати обслуговування з 1-го водного джерела не більше 250 голів ВРХ і 2000 голів овець. Для цих потреб використовують природні водні джерела (річки, озера).

· забезпечення водою може здійснюватись за допомогою водопроводу і автоматичних поїлок та привізної води.

· до кожного водного джерела повинен бути забезпечений зручний підхід.

Зв’язок загонів чергового випасання і гуртових ділянок з літніми таборами або фермами здійснюється за допомогою прогонів для худоби. Прогони проектують для забезпечення попередження витоптування травостою або посівів сільськогосподарських культур. Вони повинні проектуватись на рівнинних сухих ділянках, не прокладатися по заболочених місцях, крутих схилах, по краях обривів. Прогони не слід суміщати з магістральними дорогами, щоб не перешкоджати руху транспорту, не пошкоджувати дорожнє полотно. Не слід проектувати прогони поблизу ізоляторів і могильників. Їх проектують прямолінійно без лишніх поворотів.

Всі прогони поділяють на:

· між пасовищні або головні;

· внутріпасовищні.

За допомогою головних прогонів здійснюється зв’язок ферми з пасовищними масивами. Ширина 15-20м для ВРХ та 25-35 для овець.

Ширина внутрігосподарських – 8-10м.

Якщо прогони проектують в долинах річок, то їх передбачають профільованими з твердим покриттям.

Для підвищення продуктивності сінокосів рекомендується перемінне використання їх на сіно (сінаж) і випас худобою отави.

Сінокосозміна – це чергування по роках строків початку збору трав, скошування трав з випасом худобою отави, здійснення заходів по догляду за сінокосами (внесення добрив, оранка, підсів трав).

Сінокосозміни проектують 4-х, 6-ної ротації. Сінокосозмінні масиви ділять до відповідно прийнятої сінокосозміни на певну кількість ділянок з різними строками використання їх по роках.

Сінокосозмінні ділянки формують однотипні по травостою, природних властивостях, строках проходження фаз колосіння, цвітіння.

Влаштування території сінокосів полягає в розміщенні ділянок, доріг, польових станів і водних джерел.

Ділянки формують досить габаритними по площі, а по конфігурації і розмірах зручні для механізованого обробітку. Якщо ділянки дуже великі, то їх ділять на поля. Оптимальна форма поля квадрат чи прямокутник. Поля повинні бути компактними, нерозчленованими природними урочищами.

Розміщення доріг. Дороги проектують з таким розрахунком, щоб забезпечити зручний під’їзд до кожної ділянки сінокосозміни і до кожного поля. Ці дороги прокладають по сухих піднятих місцях, шириною 3 – 4 м. Кожна ділянка повинна мати зручний зв’язок з табором або фермою, а також з населеним пунктом і пунктами переробки.

Розміщення польових станів і водних джерел. Польові стани влаштовуються при значному віддалені сінокосозмінних масивів від господарських центрів.

Вода повинна бути для господарських і життєвих потреб для господарських потреб використовують природні водні джерела, а для життєвих викопують колодязі. Водні джерела повинні поблизу польового стану.

Дата добавления: 2015-06-27