Встановлення, особливості та види заповідного режиму на об’єктах та територіях ПЗФ

За ступенем втручання у природний стан територій та об'єктів ПЗФ у науковій літературі виділяють три види заповідного режиму:

1) абсолютно-заповідний;

2) відносно-заповідний;

3) змішаний

Варто зазначити, що в Україні на зміну концепції «абсолютної заповідності» поступово приходить концепція «регульованої заповідності».

У першій переважають принципи пасивної охорони, тобто повного невтручання у хід природних процесів;

друга ж передбачає поєднання пасивних й активних методів охорони екосистем.

Ці підходи закріпилися у Законі України «Про ПЗФ України» (статті 9, 16).

Регульовано-заповідний (а точніше сказати, абсолютно-заповідний режим з елементами регульованого) забороняє господарську та іншу діяльність, яка суперечить цільовому призначенню природного заповідника, але допускає для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань, певні види діяльності (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ПЗФ України»).

Абсолютно-заповідний режим з елементами регульованого властивий природним заповідникам, пам'яткам природи і заповідним урочищам. Так, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ПЗФ України», ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються природним заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 16 Закону України «Про ПЗФ України» містить перелік заборонених, а також дозволених видів діяльності на території природних заповідників. Однак відсутнє законодавче закріплення і регламентація дозволених і заборонених дій в межах інших, крім природних заповідників, територій та об'єктів ПЗФ України.

Зміна концепції заповідності з абсолютної на регульовану має чітке логічне й наукове обґрунтування.

Режим абсолютної заповідності нерідко сприяє скороченню чисельності окремих рідкісних видів. Тому поряд з ділянками суворої заповідності необхідно мати ділянки, на яких можливе ведення режиму активної охорони (обмежене випасання, сінокосіння, часткове випалювання рослинності, регулювання рівня ґрунтових вод тощо). Режим абсолютного заповідання виявився найбільш ефективним для тих природно-заповідних територій, де збереглися непорушені або мало порушені екосистеми. Там же, де має місце значна зміна природних ландшафтів для їх відтворення та забезпечення нормального функціонування екосистем, більш ефективним є режим активної охорони.

Введення абсолютно-заповідного режиму на землях з трансформованими ландшафтами, а такі в Україні переважають, викликало певні небажані наслідки. Наприклад, припинення випасу і сінокосіння в степових заповідниках призвело до зникнення із рослинного покриву ковили і типчака, а в Долині нарцисів Карпатського заповідника — нарцису вузьколистого, тобто видів, для охорони яких, власне, і створювались заповідники.

Дата добавления: 2014-01-03