Текст 11. Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 1- 8 до нього. З чотирьох варіантів відповіді виберіть ОДИН правильний

Філософський інструмент Данила Демуцького

(1–6) На порозі Нового часу європейська цивілізація винайшла систему приладів, починаючи від мікроскопа й телескопа аж до фотографії, які тоді назвали філософ­ськими інструментами. А в епоху формування націй Київ перетворився на столицю художньої світлини в Російській імперії. Згодом услід за фотографією з’явився кінема­тограф і відбулося формування київської операторської школи, одним з представників якої був Данило Демуцький.

(7–12) У кінооператорське мистецтво Демуцький увійшов дуже своєрідно: не тіль­ки через фотографію, якою захопився ще в молодості, а й у світоглядному плані. Бать­ко Данила Порфирій був представником українського громадівського руху, шляхтич, усе життя присвятив вивченню українського фольклору, створив сільський хор. Але рано чи пізно треба було побачити той народ не лише через народницьке малярство та не тільки на фотографії, а й за допомогою кінематографа.

(13–19) Демуцький працював з Олександром Довженком над першими лаборатор­ними стрічками режисера: «Вася-реформатор», «Ягідка кохання». Згодом, 1929 року, з’явився «Арсенал». У цьому фільмі є геніальні епізоди. Наприклад, мчить поїзд без машиніста із солдатами Першої світової, які від великих свобод втратили орієнтацію у світі. А закінчується це цілковитою катастрофою. Цікаво, що 1985 року в голлівуд- ському «Поїзді-втікачеві» цей епізод і наступну катастрофу повторили сценарист Акіра Куросава та режисер Андрон Кончаловський, який шанував українське поетичне кіно.

(20–31) Улітку 1929 року Демуцький із Довженком знімали «Землю». Хто тут ге­ніальніший, стверджувати важко. Зрозуміло, що в кіно передує режисер, а зусилля оператора залишаються в тіні. Однак у фільмі «Земля» виникла рідкісна гармонія ве­ликого режисера й великого оператора. Пригадаймо славнозвісні кадри з героїнею, яка у відчаї без одягу метається по хаті в усій своїй трагічній красі. Цей епізод є зусил­лям не тільки Довженка, а й Демуцького. Для свого філософського інструмента — ка­мери — Данило створив тут технологію особливого окуляра: те, що постає на екрані, ніби проходить крізь поетичний сон, як певна внутрішня мова. Нічого подібного до тієї дивовижної експозиції не можна пригадати у світовому мистецтві. Ці роботи вразили кінематографічну громадськість того часу і вражають зараз. Згадаймо манхеттенський фільм Вуді Аллена, де герої, палко сперечаючись, виходять з кінотеатру — і раптом ба­чимо афішу стрічки, яка їх вразила й викликала суперечку. То була «Земля» Довженка.

(32–39) Саме після «Землі» почалася драма українського режисера, у яку він втяг­нув і Демуцького. Під дамокловим мечем сталінського терору вони почали знімати фільм «Іван» про індустріалізацію й технологічне приборкання Дніпра. У ньому май­стерно відзнятий індустріальний пейзаж фантастично поєднаний з ліричним полот­ном головної річкової артерії України. Режисер Сергій Ейзенштейн уважав ці зйомки найкращою пейзажною роботою світового кіно. Після закінчення стрічки режисера й оператора вирішили фактично знищити. Довженкові вдалося «втекти» до Москви, а Демуцький не схотів покидати Україну, яка була джерелом його творчості.

(40–48) Це скінчилося катастрофою. У 1932 році оператора арештували за надума­ним наклепом. Далі - висилка до Середньої Азії. Жорстокі садистські допити, а потім тюрма, страшний і трагічний досвід радянського в’язня. Розчавлений після відбування покарання, Демуцький повернувся до України, та почалася війна, і його знову відпра­вили до Середньої Азії. У Ташкенті Данило багато зробив для становлення узбецького кіно. Найкраща його робота тих часів - «Пригоди Насреддіна». Блискуче, з гумором і в точно орієнтальному дусі він зняв фільм про походеньки відомого східного персона­жа — єхидну притчу про абсолютну нібито давню владу тамтешньої тиранії. Ця стрічка стала однією з найпопулярніших у кінопрокаті тієї епохи.

(49–54) У повоєнні роки Демуцькому довелося фільмувати пропагандистський «Подвиг розвідника» режисера Бориса Барнета, де йшлося про чекістську героїку, і військово-морську стрічку Володимира Брауна «У мирні часи». Справді серйозна ро­бота - азійські епізоди у фільмі «Тарас Шевченко» Ігоря Савченка. Майстерне подання краси тамтешніх ландшафтів і водночас пекла каторжної солдатчини. Це можна вва­жати і відчуттям Шевченка, і страшним досвідом самого Демуцького-в’язня.

(55–58) Помер Данило Порфирович надто рано - у перші місяці відлиги, 1954 року. Він не побачив подальших злетів українського авангардного кінематографа від Параджанова до братів Іллєнків. Останні боготворили Демуцького, а для Параджанова він був операторським Богом.

(59–62) Є вкрай неоднозначні інтерпретації кінопродукції студії імені Довженка. Нам багато чого може видаватися радянським пафосом, але поганої роботи з камерою в Києві на той час не було. Оператори пам’ятали про Демуцького. Присутність його в українському та світовому кінооператорстві примушувала їх працювати щосили.

За В. Скуратівським, 640 слів

1. Філософськими інструментами названо в тексті всі перераховані далі предмети, ОКРІМ

А мікроскопа

Б фотоапарата

В компаса

Г кінокамери

2. У тексті немає мікротеми, названої в рядку

А культурницька діяльність Порфирія Демуцького

Б революційні події в об’єктиві Данила Демуцького

В шевченківська тема у творчості Данила Демуцького

Г нагороди Данила Демуцького за операторську роботу

3. Антитезі «високе мистецтво / радянський пафос» відповідає в тексті протиставлення фільмів

А «Арсенал» – «Вася-реформатор»

Б «Пригоди Насреддіна» – «Ягідка кохання»

В «Земля» – «Подвиг розвідника»

Г «Тарас Шевченко» – «Іван»

4. Автор звертає увагу на художні особливості фільму «Пригоди Насреддіна» (рядки 40-48), щоб

А наголосити на універсальності операторського таланту, завдяки чому Демуцькому вдалося проявити себе й у східному стилі

Б продемонструвати «наднаціональність» хисту оператора, прагнення Демуцького відійти від власне української тематики

В відзначити інтернаціоналізм радянських кінематографістів, що дало можливість Демуцькому долучитися до узбецького кіно

Г показати, що Демуцький мав фільмувати картини, ідейно-тематичне спрямування яких не відповідало його вподобанням

5. Змістові тексту НЕ відповідає твердження

А роботам Данила Демуцького властиве поєднання витонченої операторської техніки й поетичного чуття

Бфільми, відзняті Данилом Демуцьким, були високо оцінені майстрами світового кінематографа

Вжиттєвий шлях Данила Демуцького є прикладом трагічної долі митця в часи сталінського лихоліття

Г Данило Демуцький був палким прибічником індустріальних і соціальних перетворень радянського часу

6. Засобом міжфразового зв’язку між передостаннім та останнім реченнями тексту (рядки 61–62) є

А сполучник

Б займенник

В синонім

Г прислівник

7. З тексту можна зробити висновок, що майстри українського кіно (Сергій Параджанов, Юрій і Михайло Іллєнки та інші) багато чого навчилися в Данила Демуцького, тому що

А починали знімати свої фільми під його безпосереднім керівництвом

Бнамагалися спочатку копіювати його знахідки у своїх фільмах

В надихалися операторською майстерністю відзнятих ним фільмів

Гвикористовували його технологію особливого «поетичного» окуляра

8. За типом мовлення текст є

А описом з елементами розповіді

Б розповіддю з елементами роздуму

В роздумом з елементами опису

Г описом з елементами роздуму

Дата добавления: 2017-01-14