І потече сторіками Кров у синє море

І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться

І помоляться на волі Невольничі діти!

Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться... і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить,

І помоляться на волі Невольничі діти!..

Великий льох («Стоїть в селі Суботові»)

«І помоляться на волі невольничі діти!..» – назва статті // Літературна Україна. – 1990. 1 серпня.

— Щерб. 2001, 176–177.

І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть, Неначе п’яний, очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкненій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом?

«І небо невмите, і заспані хвилі...»

«Забудь, що ти жива людина. Команду слухай, як машина, Ходи та рухайся... поет За подвиг відданий покарі, А понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться... Царю, царю. Нероне лютий. РильськийМ. Іван Голота і Тарас Шевченко //Твори: У 20-тит. – К., 1988. –Т.2. – С. 238.

— Щерб. 2001, 177.

Розкуються незабаром Заковані люде. Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у сине море Дітей ваших... і не буде Кому помагати.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Хоч сторіками текла наша кров по своїх та чужих землях, особливо в час страшного зудару німецького фашизму з російським більшовизмом за панування над світом, проте день закінчення Другої світової війни не може притьмарити правду, якою вона болісною не була б, про тогочасну історію і дійсність. ВербовийМ. День скорботи і задуми // Українське слово. – 1995,4 травня.

Національно-визвольний рух, який розпочався в 1988-1989 рр., і занепав з вини українських демократів в 1992–1995 рр., завершиться національною революцією 1997 року. З’явиться на той час і український – довготерплячий український Піночет, «і потече кров ворожа сторіками у сине море…». Олбі-України не буде. Буде національна Україна // Українське слово. – 1995, 9 березня.

— Щерб. 2001, 178–179.

І праведно Господь великий, <…> Вомісто кроткого пророка... Царя вам повелів надать!

І лукаві! ГЬсподнюю святую славу Розтлили... І чужим богам Пожерли жертву! Омерзились!

І мужа свята... горе вам! На стогнах каменем побили. І праведно Господь великий, Мов на звірей тих лютих, диких, Кайдани повелів кувать, Піибокі тюрми покопать. І, роде лютий і жестокий! Вомісто кроткого пророка... Царя вам. повелів надать!

Пророк

…Сьогодні всі ми знаємо, якому нашому «сміливцеві» цензура рядка з вірша викинула, якщо вона його навіть не викидала, а про випробування справжніх борців за незалежність часто не знаємо нічого. Данте б на українські визвольні сюжети– та натомість маємо літописців уже аж двох президентів. Незбагненний цей народ. «І праведно Господь великий... Вомісто кроткого пророка... Царя вам повелів надать». ПаламарчукГ. Червоне – то любов, а чорне–то журба // Час. – 1997,26 червня.

— Щерб. 2001, 179–180.

Дата добавления: 2017-01-14